Євтушенко Е.О., Кучма Г.М.

Кривий Ріг є великим промисловим центром. Діяльність промисловості негативно впливає на стан навколишнього природного середовища, що визначається:

1)  відторгненням родючих земель під гірничі відводи (копальні, кар'єри, шахти, відвали, шламосховища і т. д.);

2)  порушенням природних гідрогеологічних режимів підземних і поверхневих водотоків, зневодненням великих територій, підтопленням великих площ, засоленням ґрунтів, погіршенням якості питних, ґрунтових і відкачуваних вод та ін.;

3) запиленням, загазованістю повітряного басейну і потраплянням у сферу життя людини (у води, ґрунти, повітря) шкідливих хімічних сполук важких металів, сірки, азоту, вуглеводню, оксидів заліза, кремнію та ін.

Постійне нарощування потужностей гірничо-видобувних підприємств, орієнтованих на видобування  з надр лише одного заліза, призвело до утворення відвалів і хвостосховищ, які розміщуються на великих площах, раніше зайнятих родючими землями. У хвостосховищах знаходиться близько 2,5 млрд. т шламів, які займають площу 7,1 тис. га.

Проблему пиління відвалів можливо вирішити шляхом проведення біологічної рекультивації, тобто озеленення відвалів. На нашу думку, це можливо на основі вивчених екологічних особливостей літофільних угруповань кристалічних відслонень, види яких мають співставні екологічні адаптації і до умов середовища відвалів.

Метою роботи було дослідження екологічних особливостей петрофітних рослинних угруповань долини річки Кам'янка.

Використовували наступні методи дослідження: польовий (метод пробних ділянок, метод відбору зразків ґрунту для аналізу насіннєвого банку); лабораторний  метод (визначення насіння з ґрунтових зразків). Встановлення екологічних особливостей проводили на основі екологічної паспортизації (за Тарасовим В. В.) та методу екоморфічного аналізу (за О.Л.Бельгардом).

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 782

Піраканта яскраво-червона (Рiracanta coccinea)  - вічнозелений чагарник до 2 м заввишки, з широкою розлогою (2-4м) кроною, нижні гілки якої часто стелються по землі. Листки довгасто-еліптичні або ланцетові, до 4 см завдовжки, шкірясті, блискучі, темно-зелені, восени яскраво-червоні. Навесні, в травні, з'являються дрібні, білі або рожево-жовтуваті квітки, зібрані в щитовидні суцвіття, що вкривають кущ яскравою «ковдрою». Квітуча піраканта приваблює увагу чисельних комах, не має дуже приємного запаху, але своєю красою настільки вражає, що не дає відвести нашого погляду. Нажаль,  в наших парках і скверах не така вже і часта гостя.  

Плоди кулясті, до 0,6 см в діаметрі, коралово-червоні, такі, що зберігаються всю зиму. Вкриті снігом, привертають погляди своєю неповторною і надзвичайно яскравою, особливо для зимової пори, красою, що дарує нам особливі відчуття в холодну пору, нагадуючи таке бажане літо.

Батьківщина піраканти - південь Європи, Мала Азія.

Зростає по сухих кам'янистих схилах, лісових узліссях і галявинах, в чагарниках чагарників, зустрічається під запоною світлих лісів.  Світлолюбна, посухостійка. Прекрасно зростає на різних ґрунтах, у тому числі і вапняних.

Добре переносить обрізання, довго зберігаючи надану форму. Ця рослина досить теплолюбива. Зимостійкість її низька, але на Криворіжжі вона не потребує спеціального укриття, загроза буває тільки під час сильних морозів, за умов малої сніжності.

Піраканта особливо гарний вигляд має  за умов групової посадки, рідше - солітерних одиничних кущів на газонах. Дана рослина надзвичайно декоративна, і по праву повинна зайняти  в нашому місті належне місце, привернути увагу тих, хто піклується про красу насаджень наших парків і жилих кварталів.

Піраканта яскраво-червона. Фото В.В. Коцюруби

 В.В. Коцюруба

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 758

Форзиція європейська (Forsythiа europae Deg. et Bald). Кущ, що відноситься до родини Маслинкові (Oleaceae) що використовуються для озеленення наших парків, родом з Балкан. Інші близькі до форзиції європейської види (всього 6 видів, найбільш відомі   - яйцевидна, поникла і проміжна, або середня) родом з Східної Азії (Китай, Японія, Корея). Назва рослин отримана на честь Уїльяма Форзита  (William Forsyth, 1737-1804), головного садовника Кенгінгстонського палацу, одного із засновників Королівського садивного Товариства Великобританії, який привіз кущ з Сходу Азії у Європу.  Іноді рослину називають форсайтією (походження назви, теж саме, але від іншої транскрипції прізвища Форзита).

Кущ заввишки понад  2м (фото 1). Листопадна культура. Листки прості, світло-зеленого кольору, завдовжки до  5-7см. Мають супротивне листкорозміщення. Форма листової пластинки - продовгувато-овальна, по краю зубчаста. Квітки золотисті, з короткими пелюстками, зібрані в пазушні пониклі китиці (фото 2). Цвітіння триває до 20-25 діб, після чого розпускаються листки. Плід - яйцевидна коробочка.

Форзиція росте швидко, відносно не вибаглива до типу ґрунтів (полюбляє ґрунти з вапном), світлолюбна і теплолюбна рослина. Широко використовують в садах та парках як декоративну культуру. Декоративні якості виражаються під час цвітіння та з кольоровим листям (темно-пурпурного та оранжевого кольору) восени. Поширена по всій Україні, на Криворіжжі - звичайна рослина парків, скверів, жилих кварталів.

В.В. Коцюруба

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1360

Сніжноягідник білий (Symphoricarpus albus Blake, синонім - Symphoricarpus rасemosus). Листопадні прямостоячі або сланкі кущі. Представник родини жимолостевих - красивий і високопродуктивний медоносний чагарник, що використовується в придорожніх і декоративних насадженнях.   Листки супротивні овальні або яйцевидні. Квітки дрібні, поодинокі або зібрані в китиці. Утворює багато пагонів, на яких вже в рік посадки, з другої половини червня до осені, з'являються невеликі рожеві квітки, що сильно привертають бджіл, мурашок. Квітки розміщуються по декілька у пазухах яйцеподібних листків.

     Кущі сніжноягідника привертають увагу і восени, коли на гілках дозрівають плоди - білі ягоди.  В певні роки кущі вщент усипані білою ковдрою ягід, що є надзвичайно красивою картиною. Декоративна культура, медонос, що є невибагливим до ґрунтів, добре приживається. Розмножують насінням, живцями і кореневими відводками.

     На Криворіжжі є дуже популярною декоративною рослиною парків, скверів, подекуди - і жилих кварталів, дачних ділянок. Сніжноягідник білий відноситься до роду сніжноягідників, який налічує близько 17 видів, з них 16 - поширені в Північній  Америці і тільки один вид - в Китаї.

                                                                                                                                                                                     В.В. Коцюруба

Сніжноягідник білий (Symphoricarpus albus Blake, синонім - Symphoricarpus rасemosus. Фото В.В. Коцюруби

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1816

Церцис канадський (Cercis canadensis). Синонім - багряник канадський. Дерево роду Cercis родини Бобові (Fabaceae). Інтродуцент України. Вид завезений з Північної Америки.  

На Україні поширений переважно на півдні, особливо на Південному узбережжі Криму, де місцями вже надалі розселяється в певній мірі самотужки. На Криворіжжі висаджений людиною в кількох парках, скверах, вулицях, в Криворізькому Ботанічному Саду НАН України.

Висота дерева - до 18м, частіше - до 10-12м (фото). Крона шатро видна. Кора чорно-сіра, молодих пагонів - червона. Листки широко яйцевидні, або округлі, сизувато-зелені, восени - жовті. Дерево особливу декоративну цінність має під час цвітіння та восени. Квітки - рожеві, зібрані в пучки по 4-8, завдовжки більше 1 см, вкривають гілки та стовбур дерева (фото). Цвіте наприкінці квітня - на початку травня. Плоди - боби (до 6-10см завдовжки). Насіння  - до 6мм, овальне, матове, темно-коричневе. Плоди визрівають у вересні.

Цінна деревна рослина, відіграє важливу роль в озелененні міста.

Церцис канадський. Криворізький Ботанічний Сад НАН України. Фотоматеріали В.В. Коцюруби.

В.В. Коцюруба

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1198

Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba).  Це реліктовий вид. Виник від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн. років тому. Листки віялоподібні. Гінкгові дерева вціліли в Китаї та Японії. В Україні можна зустріти у містечку Гоща Рівненської області, у місті Мукачеве Закарпатської області, у містечку Коломия Івано-Франківської області та в місті Львів. У 18-му столітті у м. Нагасакі його знайшов лікар голландського посольства Кемпфер. Йому гінкго зобов'язане своєю назвою. «Ґін» в перекладі з японської - срібло. Плід гінкго чимось нагадує абрикос. Тому Кемпфер назвав знайдене ним дерево «сріблястим абрикосом» - «гінкго», запозичивши його з жаргону японських торговців насінням дерева. Пізніше Карл Лінней заносить цю назву до наукової класифікації.

Гінкго - це унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід, і одну родину. Рослина є ендемічною. Рослина роздільностатева.

У 1986 р. ботанік Хіразе дослідив процес запилення гінкго. Чоловічі дерева «цвітуть» в середині травня, їх пилок потрапляє на насінний зачаток жіночих рослин і проростає в пилкову трубку з двома сперматозоїдами. Але запліднення насіння бруньки одним із сперматозоїдів проходить лише пізньої осені, і вже в насіннєплоді, який упав на землю. Зовні «плід» оточений товстою соковитою м'ясистою оболонкою. Неприємний аромат оболонки «плодів» пояснюється присутністю великої кількості масляної кислоти. Опалі плоди швидко згнивають, сповнюючи повітря їдким запахом. Це дерево дуже перспективне для озеленення південних міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти грибкових та вірусних захворювань, майже не пошкоджується комахами. Це дерево довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, підіймаючись за цей час у висоту до 40 м, при товщині стовбура - 1 м.

Дерево має конусоподібний брунатно-сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Листки світло-зелені, (у молодому віці восьмилопатеві, потім лопаті зростаються, і їх залишається всього дві) з оригінальним жилкуванням - жилки віялом розходяться від черешка. Розмножується насінням та вегетативно за допомогою живцювання. Найкраще проводити живцювання навесні до розпускання листя в утеплених парниках.

Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Світового Червоного списку (Червона книга МСОП). Несправжній «плід» схожий на кістянку. В Японії і Китаї насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево. «Плоди» гінкго використовують у східній медицині. Його деревина м'яка, піддатлива, легко обробляється. Рослина досягає зрілості у 25-30 років, до того часу важко визначити її стать. В Україні вперше з'явилося у 1818 році у Нікітінському Ботанічному Саду в м. Ялта.

На Криворіжжі вперше, в 50-х роках ХХ століття, висаджено два дерева (фото 3, 4, 5) на території колишнього Ботанічного Саду Криворізького педагогічного інституту (по вулиці Петра Калнишевського (колишня назва – Харитонова), поблизу площі Визволення) професором Іваном Андрійовичем Добровольським (рисунок 1).

Кілька дерев гінкго ростуть на території Криворізького Ботанічного Саду НАН України (фото 1, 2).

Рис.1  Місця зростання гінкго на Криворіжжі	Гінкго в Криворізькому Ботсаду НАН України	Два дерева гінкго в колишньому Ботсаду КДПІ, вулиця Петра Калнишевського	Гінкго. Ботсад КДПІ, вересень 2007 року	Гінкго білоба: молоді листки	Гінкго білоба. Криворізький Ботанічний Сад

При підготовці нарису використані матеріали сайту  http://uk.wikipedia.org

Автор - В.В. Коцюруба. Використані фотоматеріали В.В. Коцюруби. 

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 2165

Російська назва - ворсянка лесная. Близький вид - черсак посівний (рос. - ворсянка посевная или ворсянка возделываемая).

Дворічна трав'яниста  рослина родини Жимолостеві.  Заввишки рослина до 1-2,5 м. Стебла прямі, у верхній частині гіллясті, ребристі. Листки коротко черешкові, покриті нечисленними шипиками, за формою - довгасті зворотно яйцевидні, розміщення на стеблі супротивне. Листові пластинки цільнокраї,  або пильчасті. Листки  утворюють навколо стебла незвичайні воронки, де накопичується дощова вода та роса. Вони утворюють  пастки для комах, які попадаючи в них,  гинуть, змінюючи воду на буру в'язку рідину з неприємним запахом. Цей запах відлякує від квіток викрадачів їх нектару. Суцвіття - голівки до 4-8 см завдовжки, листочки обгортки лінійно-ланцетові. Квітки фіолетові, інколи білі. Квітне в червні, плодоносить в липні-серпні. Використовують  рослину для ландшафтного дизайну в паркових комплексах, композиціях дачних ділянок та їх входів. Насіння (сім'янка) містить багато олії, тому використовувалось для підгодівлі співочих птахів. Заготівлю насіння  проводять в серпні.

Черсак є культурною рослиною в країнах Європи та Америки. Його супліддя використовують для ворсування тканин, звідси друга назва – ворсянка. З початку  20 століття, в зв'язку з використанням для ворсування металевих кард, промислове використання цієї рослини суттєво зменшилось, посіви практично зникли на більшості територій колишнього вирощування. В Радянському Союзі його вирощували (черсак посівний) в Криму, на Кавказі, Середній Азії.

На Криворіжжі окрім дачних ділянок в здичавілому стані росте в околицях міста Кривий Ріг, є культурні декоративні групи висаджених рослин в Криворізькому Ботанічному Саду НАН України.

Автор: В.В. Коцюруба.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 2467

Автор: Сметана М.Г., доктор біологічних наук, професор. Рослинний покрив Криворіжжя сформувався внаслідок складної взаємодії кліматичних зональних факторів, специфічних гірських порід та різноманітних антропогенних впливів. В регіоні відмічається понад 1260 видів вищих рослин (Кучеревський та ін., 1999). Для території Криворізького регіону характерна направленість ландшафтогенеза за степовим типом, починаючи з дофінського часу плейстоцену. Формування степової рослинності зумовлено гідрокліматичними факторами, рівнинністю території, карбонатністю грунтів. Різнотравно-типчаково-ковилові степи, які переважають на території регіону, мають такий же вік або дещо старші домінуючих грунтів. Вони сформувались у субантлантичну епоху голоцену (Золотун, 1974). Відсутність лісів на вододілах зумовлена успадкованими та сучасними особливостями інших компонентів ландшафтів і ландшафтотвірних факторів (сухість клімату, карбонатність і засоленість грунтів, дефіцит грунтового та атмосферного зволоження). Степова рослинність більш пристосована до дефіциту вологи. Як відомо, рослинний компонент ландшафтних геосистем виконує функцію синтезу органічної речовини, використовуючи сонячну енергію та мінеральні речовини, які знаходяться в гірських породах. В степах цей компонент має три характерні особливості. По-перше, трав'яний покрив степів низький з домінуванням вузьколистих дерновинних злаків, які здатні витримувати періодичну засуху. По-друге, в степах коренева маса потужна і перевищує надземну зелену в десятки разів. За це відомий фітоценолог Й.К. Пачоський називав степ "лісом - догори ногами". По-третє, степовій органіці притаманна динамічна мінливість: нагромадження або розкладання до мінеральних солей. Це зумовлено хімічною пластичністю м'якої і ніжної трав'яної тканини, клітини якої бідні на дубильні речовини і механічні утворення в порівнянні з деревною або мохово-лишайниковою рослинністю.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 8150