Ярков С.В., Бурман Л. В.

Методологією вибору видів оптимізації прийнята теорія культурного ландшафту та процесу його окультурення. Окультурення - це комплекс перетворюючих заходів, які спрямовані на: 1) підвищення якості середовища людини та інших суб'єктів; 2) антропогенну регуляцію функціональних процесів всередині оптимізованих ландшафтів; 3) підвищення динамічної стійкості культурних ландшафтів; 4) культурний ландшафт має бути естетично привабливим; 5) оптимальне виконання культурними ландшафтами виробничих і соціальних функцій. На відміну від рекультивації, окультурення є більш широкою та геокомплексною системою оптимізації порушених земель. Однак, рекультивація при цьому виступає основним способом процесу окультурення.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1256

Автор: Ярков С.В. 

Процес техногенезу, як складової частини антропогенезу, є невід'ємною частиною розвитку гірничодобувної промисловості. Антропогенні ландшафти (відвали, кар'єри, шламо- та шламосховища, промділянки та ін.) сформували не специфічні для Криворіжжя локальні ландшафто-техногенні системи. Вони займають територію в 40 тис. га, протяжністю з півночі на південь більш, як 100 км. Існуючи на сьогодення, методи оптимізації подібних територій є проблематичними, тому слід приділяти увагу вивченню формування та структурної організації новостворених ландшафтів, як об'єктивного відображення процесу антропогенезу. Відомо, що Криворіжжя знаходиться на кордоні північно і середньо-степової підзон степової зони України. З геоботанічного погляду це різнотравно-типчаково-ковилові і типчаково-ковилові степи, а природні відслонення докембрійських кристалічних порід обумовили формування в Кривбасі рідкісних та ендемічних видів петрофітної флори.

Сучасний стан флори і рослинності Криворіжжя, як одного з компонентів ландшафту характеризується не пануванням природних біоценозів, які збереглися фрагментарно, в трансформованому вигляді на невеликих ділянках (пам'ятники природи, заказники, окремі фації балок та ярів), а угруповань видів синантропної флори. Ландшафти, де збереглася природна флора займають не більше 1-1,5% від загальної площі Кривбасу. Антропогенні ландшафти Кривого Рогу: промислові, міські, селітебні, сільськогосподарські, лісокультурні, водогосподарські, дорожні, белігеративні, рекреаційні, пустищні, ін., мають збіднений біотичний компонент. Це агрофітоценози, штучні насадження та комплекси рослинності синантропної флори (види порушених територій з малою екологічною вибірковістю до поселення). Головні їх характеристики - це невелика видова різноманітність (до 200 видів). В деяких, панування монокультур, та велика ступінь рудералізації та адвентизації.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1464

Казаков В.Л.

Вступ. Вивчення історичної спадщини минулого є важливим завданням для географічної та історичної науки. Зокрема в статті розглянуте питання історичної структури та розвитку рудників і ландшафтів території, яка в гірничотехнічній літературі відома під назвою «Галахівська ділянка» колишнього рудника ім. Ілліча. Метою та основними завдання стояло - проаналізувати передумови розвитку промисловості на ділянці, історію гірничої справи та стан збереженості об'єктів індустріальної спадщини (ОІС), скласти відповідну серію карт, з'ясувати ландшафтну структуру досліджуваної ділянки.

Викладення основного матеріалу. Передумови виникнення та розвитку рудників на Галахівській ділянці.

Природні передумови. Визначальною передумовою виникнення, розвитку та розміщення об'єктів гірничодобувної та супутньої інфраструктури в районі балки Галахова стала геологічна будова території на південь від старого міста Кривого Рогу.

Галахівська ділянка приурочена до східного крила Інгулецької (Радянської) антикліналі, яка розділяє Східно-Інгулецьку і Західно-Інгулецьку синкліналі в районі Радянських кар'єрів (Великого та Малого). Інгулецька антикліналь являє собою складну складку з численними дрібними флексуроподібними перегинами північного занурення. У будові ділянки беруть участь залізисті кварцити п'ятого залізистого горизонту з покладами залізних руд саксаганської світи криворізької серії на яких з кутовим неузгодженням залягають відклади гданцівської світи. Нижню частину розрізу останньої складають кварцові пісковики на залізистому цементі, хлорит-магнетитові та вохристі сланці з лінзами мартитових і магнетит-мартитових руд, а верхню - однорідна пачка кварц-вуглисто-серицитових сланців [11, 12].

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 3025

Автор: Казаков В.Л.

Антропогенна діяльність людини відображається у багатьох формах, глибині, напрямах перетворень первинної природи. Рельєф, як один з найважливіших для диференціації ландшафтів локального рівня організації геокомпонентів, теж зазнає змін з боку господарської діяльності людини.

Необхідність систематизації різноманітної геоморфологічної та ландшафтної інформації змушує ставити питання про необхідність модельних

реконструкцій природних особливостей будови балок та співставлення їх із сучасним станом після тривалого техногенного тиску. Часто в літературі зустрічаються згадки про місцеві балки, але при цьому гостро бракує матеріалу щодо їх кількості, назв, ступеня їх збереженості та екологічного стану. Тому в роботі поставлена мета висвітлити основні характеристики балок Кривбасу на прикладі частини басейну р. Саксагань в до антропогенний і наш час.

Методика дослідження включала наступний послідовний алгоритм - визначення географічної позиції балки, визначення природної структури та характеристик балки (етап геоморфологічних реконструкцій), вивчення хронології та характеру антропогенних змін будови балки, визначення сучасних природничого та екологічного станів території району балки. Основними методами стали - картографічний (складання карт природної та сучасної структури балки і балочного басейну), оціночний, районування, діагностичний (визначення елементів будови рельєфу в полі, їх ідентифікація - початку, закінчення), історичних зрізів, модельний. В основу даної роботи покладені матеріали різних архівів, старих публікацій і карт, а оцінка сучасного стану балок зроблена на підставі багаторічних експедиційних досліджень проведених географами КДПУ упродовж 2004-2009 рр.

В межах Кривбасу балки ретельно вивчені у річки Саксагань. В басейні ріки Саксагань нараховано 40 балок, з них 67,5% правобережні та 1/3 лівобережні. Нижче наведемо коротку характеристику балок басейну ріки Саксагань. У списку балки розташовані по черзі від гирла до верховій (рис. 1).

 Рис. 1. Схематичне зображення географії балок басейну р. Саксагань у межах Кривбасу в природному стані - до антропогенних руйнацій. Нумерація балок на рисунку відповідає їх порядку в тексті статті.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 5324

Автори: Казаков В.Л., Ярков С.В.

Ландшафт - це генетично єдина геосистема, яка складається з природних компонентів (літомаси та геологічних утворень, водної маси, повітря, ґрунту, біоти - рослини, тварини, гриби, мікроорганізми, рельєфу та клімату) і має певні властивості: цілісність, функціонування, структурність, динаміку, розвиток та інші [3]. В природних умовах кожен ландшафт уявляє собою систему, яка є саморегульованою і характеризується певним рівнем взаємодії та організації неживої та живої матерії.

Як наслідок, достатньо змінити, хоча б один з компонентів природного ландшафту, що б порушити екологічну рівновагу в ньому, змінити інваріант та породити реакцію направлену, або на ліквідацію цих змін, або на перебудову самого ландшафту. Так утворюються антропогенні ландшафти - змінені, або штучно створені людиною на природній основі [7]. Їх властивості визначаються особливостями господарського використання геокомпонентів і ландшафту в цілому, рівнем культури суспільства та його виробництва, природними законами. За функціонально-генетичними ознаками розрізняють такі основні види антропогенних ландшафтів: міський (формується у процесі створення і функціонування міст), ландшафт сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський, ландшафт промисловий, ландшафт рекреаційний, белігеративний тощо.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 10910

Згідно зі схемою природничо-географічного (ландшафтного) районування території України (О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, В.М.Пащенко, 1993), Криворіжжя розташоване в межах степової зони та двох ландшафтних підзон - північної та середньої Північна та центральна частина Кривбасу знаходиться у північностеповій ландшафтній підзоні, Дністровсько-Дніпровській ландшафтній провінції, Південно-Придніпровській схилово-височинній ландшафтній області та двох ландшафтних районах цієї провінції - Середньоінгулецько-Саксаганському і Верхньобазавлуцькому (ділянка регіону, що на схід від річкових долин Інгульця та Саксагані).      Зональний фон цих районів утворюють ландшафти розчленованих схилів лесових височин з чорноземами звичайними середньогумусними та виположених схилів височин з чорноземами звичайними малогумусними. Поширені яружно-балкові ландшафтні місцевості з еродованими та лучно-чорноземними солонцюватими грунтами. Особливості організації ландшафтів зумовлено, головним чином, кліматичними особливостями та відмінами літогенної основи ландшафтів. Південна частина Криворіжжя, у зв'язку зі зміною кліматичних умов, грунтів і рослинного покриву, входить до складу середньостепової ландшафтної підзони, Причорноморської ландшафтної провінції, Бузько-Дніпровської ландшафтної області та двох ландшафтних районів - Нижньовисуньсько-Інгулецького (включає правобережжя Інгульця та саму річкову долину) і Високопільсько-Апостолівського (займає лівобережжя р. Інгулець, середню та нижню течії р.Кам'янки).      Ландшафти середньостепової половини Кривбасу характеризуються значним розчленуванням поверхні по річковим долинам, розвитком западинно-подових плакорів на межиріччях. Всі ландшафти відносяться до зонального підтипу - середньостепові низовинні слабко- та середньодреновані рівнини. Ландшафтну структуру становлять вододільно-суфозійні місцевості з чорноземами південними і лучно-чорноземними осолоділими грунтами, яружно-балкові, схилові місцевості річкових долин, надзаплавно-терасові з чорноземами південними середньо- та малогумусними на лесах, які сформувались під типчаково-ковиловою рослинністю, а також заплавні місцевості (Пащенко, 1989-1993).       Протягом всієї історії дослідження ландшафтів Криворіжжя давалися й інші схеми регіонального районування цієї території, які здійснювалися в рамках визначення устрою ландшафтів Дніпропетровської області або України. Так, А.І. Ланько (1968) пропонує наступну ландшафтну позицію Кривбасу. Цей автор в степовій зоні виділяє лише дві підзони - північну та південну. Межа ним проводиться приблизно по лінії с.м.т. Широке - м. Апостолове. Таким чином, найбільша частина регіону знаходиться в північностеповій підзоні, Правобережно-дніпровської північно-степовій провінції, степовій області південних відрогів Придніпровської височини, в основному - Інгулецько-Саксаганському (Криворізькому) ландшафтному районі. На півночі та північному-заході, на Криворіжжя частково припадають Долинсько-Петрівський (Середньоінгулецький) та П'ятихатський ландшафтні райони. Менша (південна) ділянка Кривбасу входить до складу південно-степової ландшафтної підзони, Причорноморської низовинної провінції, Бузько-Дніпровської ландшафтної області та одного ландшафтного району - Високопільсько-Апостолівського.      На думку Т.А. Клевцова (1963), який розробляв схему регіонального ландшафтного районування Дніпропетровської області, територія Криворіжжя розташована переважно в межах Інгулецько-Саксаганського фізико-географічного району. Лише сама північна і припіднята частина регіону потрапила до П'ятихатсько-Дніпровського ландшафтного району. Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. модель регіонального районування ландшафтів Дніпропетровської області та Кривбасу дав Л.М.Булава (1992). Ним значно були поглиблені знання про структуру ландшафтів регіону. За цим автором, Криворізький регіон входить до складу 5 фізико-географічних райони, які представляють дві степові підзони України - північну і середню. У межах цих підзон Криворіжжя ділиться майже навпіл. Північний Кривбас обіймає територію північніше широти селище Рахманівка - с.м.т. Радушне.       Північностепові ландшафти Булавою Л.М. об'єднані у 3 фізико-географічні райони: 1) П'ятихатський на архейсько-протерозойський основі, напівпокритий палеоген-неогеновими відкладами, з переважанням чорноземів звичайних середньо- та малогумусних - до району належить ділянка Кривбасу північніше широти с. Червоне (ст. Рядова); 2) Криворізький на архейсько-протерозойський основі, напівпокритий палеоген-неогеновими відкладами, з переважанням чорноземів звичайних малогумусних малопотужних - охоплює територію на схід від р. Саксагань; 3) Софіївський слабкорозчленований на палеоген-неогеновій пластово-покривній основі, з долинами, що врізані у корінні породи з переважанням чорноземів звичайних малогумусних - розташований на схід від р. Саксагань. Усі ці райони віднесені до складу ландшафтної підобласті Інгуло-Інгулецької розчленованої рівнини ландшафтної області південних відрогів Придніпровської височини.    Ландшафти південної половини Криворіжжя Булавою Л.М. були ідентифіковані як середньостепові. Крайня південна ділянка середньостепового Кривбасу (південніше широти сіл Веселий Став - Запоріжжя - Українка) представлена Північно-Причорноморським плоскохвилястим подовим районом Бузько-Дніпровської області Причорноморської середньостепової ландшафтної провінції. Смуга, яка заключена між лінією цих сіл і межею між північним і середнім степом потрапила в рамки Південнокриворізько-Апостолівський слабкохвилясто-подовий фізико-географічний район з понтійською (переважно вапняковою) на неогеновій малопотужній пластово-покривній основі, з долинами та балками, врізаними в корінні породи ландшафтної підобласті південних середньостепових відрогів Придніпровської височини.      Сучасні ландшафти Криворізького регіону пройшли тривалу й складну історію свого розвитку. Своїх теперішніх рис ландшафти набули упродовж плейстоценової епохи антропогенового періоду кайнозойської ери - останні 1,5 млн. років. Розвиток ландшафтів відрізнявся циклічністю, періодичними змінами кліматичних, водних екологічних умов. Як відзначає Булава Л.М. (1990), історія ландшафтів краю менш складна, ніж у північних районах України, оскільки Кривбас був розташований у позальодовиковій смузі. Сформовані тут плейстоценові (Q1-3) субаеральні відклади (леси) та викопні грунти ніде не утворюють повної серії, що свідчить про переважання процесів денудації. Леси внаслідок дії делювіальних процесів перетворені у лесовидні суглинки.       Булавою Л.М. (1990), розроблена схема розвитку ландшафтів території Криворіжжя на протязі четвертинного періоду. При її розробці були використані й інтерпретовані, у відповідності до сучасних вимог науки, матеріали геологічних зйомок четвертинних відкладів і дослідження їх фізико-хімічних властивостей. Також враховані палеогеографічні карти України, а також результати досліджень, які були здійснені поблизу с. Старі Кодаки (східніше, на широті м. Кривого Рогу). Розроблена цим автором схема була приведена у відповідність до сучасної періодизації плейстоцену та голоцену України.       Територіальну структуру ландшафтних геосистем Кривбасу утворюють ландшафти наступних рівнів - місцевості, урочища, підурочища, фації. Територіальність їх організації передбачає існування меж між ними, що приурочені до земної поверхні. В залежності від конкретних природних умов ці межі можуть бути чіткими (наприклад, якщо вони приурочені до берегових ліній русел рік, бровок річкових терас і балок, початку заростей чагарників або байрачного лісу тощо) та розмити - геотони - перехід від одного ландшафту до іншого поступовий і зовні важко помітний (наприклад - між ландшафтними підзонами, ландшафтними фаціями, межі між якими проводяться згідно зі складними за будовою рослинними угрупованнями).       Ландшафтна фація (від лат. facies - образ, вигляд) - це елементарна та найменша за розмірами ландшафтна геосистема, яка розвинута в межах одного елементу мезорельєфу або окремої форми мікрорельєфу, характеризується однорідними мікрокліматом, ґрунтом, геологічними породами, режимом зволоження, рослинним угрупованням. За останніми ландшафтні фації і виділяються. Фації є основною ланкою масоенергопереносу межах більш крупних ландшафтів. Досліджуються на природничо-географічних стаціонарах. Подібні за будовою фації утворюють варіанти ландшафтних геосистем.     Споріднені за будовою, типом водногеохімічного режиму (промивний, випотний, непромивний), функціонально-динамічними процесами, місцеположенням в рамках одного більш крупного елементу мезорельєфу (наприклад - схил або днище балки, поверхня або уступ надзаплавної річкової тераси) фації становлять ландшафтне підурочище. Схожі за організацією підурочища, при їх класифікації, об'єднуються у підвиди ландшафтів.      Однією з важливих одиниць картографування та природничо-географічного районування є ландшафтні урочища. Ця геосистема являє собою просторове, генетичне та динамічне поєднання підурочищ та фацій, тому урочища в розмірній ієрархії ландшафтів знаходяться вище них. Урочища формуються в межах однієї форми мезорельєфу (наприклад - балка, річкові тераси, яр, моренний горб, суфозійний під тощо) та на однорідних поверхневих геологічних відкладах. Урочища часто мають власні назви. На типологічному рівні подібні урочища поєднуються у види ландшафтів.      Самою крупною ландшафтною геосистемою локального рівня організації є - місцевість. Цю геосистему розуміють як ряд урочищ, спільних за походженням, просторово об'єднаних, взаємопов'язаних за часом свого виникнення та характерними функціонально-динамічними процесами. Місцевості формуються на єдиній літогенній основі - подібні гірські відклади та єдиний генетичний тип мезорельєфу. Прикладами місцевостей можуть бути - надзаплавно-терасові, заплавні, рівнинно-подові, вододільні, схилові та ін. У класифікації місцевості належать рівню - рід ландшафтів.      Слід відмітити, що територіальна структура району навколо м.Кривого Рогу досліджувалась групою одеських географів на чолі зі Г.І.Швебсом (1983), в межах усього регіону - Л.М.Булавою (1990). Проте, локальна ландшафтна організація території вимагає подальшого уточнення та деталізації. Казаковим В.Л. розроблена класифікація ландшафтів Криворіжжя локального рівня організації та укладені ландшафтні карти Криворізького регіону в масштабах 1:200000 і 1:400000.      Л.М.Булавою (1990) підраховано, що в природній ландшафтній структурі вододільні місцевості займали 45,2% території Криворізького регіону, схилові - 14,5%, яружно- та долинно-балочні - 10,1%, надзаплавно-терасові - 11,7%, суфозійні - 13,1%, заплавні - 5,4%. Контрастність просторової структури ландшафтів незначна, з поступовим зменшенням з півночі на південь. Отже, на території Кривбасу ідентифікований один відділ, підвідділ, система, клас і тип ландшафтів. Визначено два підтипи, надряди, підкласи й ряди ландшафтів, а також 6 родів і 53 види ландшафтних геосистем. Якщо розглядати разноманітність ландшафтів регіону на рівні урочищ (видів цих геосистем), то вона може бути ідентифікована як значна, але на рівні типу ландшафтів ландшафтний фон Криворіжжя великою мірою одноманітний - переважання степових ландшафтів. Автор: В.Л. Казаков, кандидат географічних наук, доцент. Передруковано з скороченням з видання: Казаков В.Л., Сметана М.Г., Шипунова В.О. Паранько І.С., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу: Монографія. - Кривий Ріг: Октан-Принт, 2005.- 151с. Використані фотоматеріали В.В. Коцюруби.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 1393

Геологічна пам`ятка природи "Сланцеві скелі", місто Кривий Ріг.

Свистунова балка, Широківський район.

Узбережжя Златоустівського водосховища, околиці с. Новожитомир. Криворізький район.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 999

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 3886