31 жовтня на факультеті української філології відбулася онлайн-зустріч із випускником КДПУ, учителем української мови та літератури Криворізької гімназії № 62 Владиславом Ковтуненком. Захід став частиною циклу зустрічей «Випускники - практики, які надихають», що реалізується на сторінці асоціації випускників факультету.

Розмова з Владом була не формальною лекцією, а справжнім діалогом про те, як залишатися живим, натхненним і чутливим педагогом у сучасній школі. Тема зустрічі - «Ідеально тільки в музеї» - одразу задала тон розмови. Влад наголосив: «Якщо ви раптом знайшли щось ідеальне - не радійте, а телефонуйте до музею. У справжньому навчанні - живі люди, не експонати». Ця фраза стала лейтмотивом спілкування, адже йшлося саме про те, як поєднати професійну майстерність учителя з людяністю й відкритістю до дітей.

Педагог поділився досвідом побудови партнерських стосунків з учнями, створення безпечного, але водночас мотивуючого навчального середовища. У центрі уваги не оцінки, а процес мислення, співтворчість, розвиток уміння ставити запитання. Влад Ковтуненко переконаний: справжнє навчання починається там, де вчитель відмовляється від ролі безпомилкового судді й стає співрозмовником, фасилітатором, наставником. Учитель продемонстрував під час зустрічі матеріали, які засвідчили, що учні не просто повторюють правила вони домовляються про спільні принципи взаємодії: слухаємо, щоб зрозуміти, а не відповісти; можна не знати - головне, хотіти дізнатись; говоримо чесно й з повагою; якщо важко - дихаємо. Ці прості, але глибокі формулювання показують, що сучасний учитель будує урок не як монолог, а як простір довіри. Влад розповів, що саме через такі домовленості діти починають відчувати власну відповідальність за атмосферу в класі, а отже - і за результат навчання.

Зустріч мала інтерактивний характер: студенти ставили запитання, ділилися власними педагогічними спостереженнями, дискутували про виклики молодого фахівця в сучасній школі. Випускник щиро й з гумором відповідав, не приховуючи труднощів, але й не втрачаючи оптимізму. Його приклад доводить, що викладання - це не лише професія, а спосіб життя, постійний рух, пошук, відкрите серце.

Окремо Влад поділився ідеями щодо побудови уроків літератури як «майстерень сенсів»: учні аналізують тексти через власний досвід, порівнюють художні образи з життєвими ситуаціями, створюють креативні продукти. У його практиці часто звучить принцип «прокидаємось, думаємо, відчуваємо, діємо». Цей посил, на думку педагога, формує активну, а не пасивну позицію школяра.

Такі зустрічі для студентів є надзвичайно важливими. Вони показують, що університетська підготовка  лише початок шляху, а педагогіка живе там, де є серце, щирість і любов до дітей.