_{^{Конкурс учнівських науково-пошукових робіт «СТИЛОС-2020» відбувся в заочному форматі. До участі в конкурсі було подано 23 заявки від учнів шкіл м. Кривого Рогу та прилеглих районів.}} 

Результати конкурсу такі:

Секція «Творчі роботи»

Секція «Українська література»

Секція «Зарубіжна література»

Секція «Українська мова»

Вітаємо переможців, дякуємо учасникам!

Дипломи переможців та подяки учасникам можна отримати в деканаті факультету української філології КДПУ з 01 червня 2020 року.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 22 травня 2020, 13:46

Перегляди: 234

Відомо, що  Друга світова війна трагічним колесом прокотилася по долях багатьох людей, назавжди залишившись у їхній свідомості. Попри хвалебні оди переможній радянській армії, які творили ідеологи комуністичної партії, численні викривлення, фальсифікацію історичних фактів на догоду тоталітарній системі, український народ завжди зберігав у своїй пам’яті альтернативний (істинний) варіант національної історії. Нині, коли чимало  секретних матеріалів  стали надбанням суспільства, нарешті формується об’єктивна картина воєнного минулого, не спотворена ідеологічною брехнею.

Важливою складовою формування цілісного уявлення про те, чим же була насправді війна  для її сучасників, є народна пам’ять. Нині очевидців цих подій залишилося зовсім небагато. Саме до них слід звертатися за істиною, яка  щиро і безпосередньо презентована у народних спогадах. 

Пропонуємо фольклорні записи студентки 2 курсу факультету української філології Губарєвої Марини, яка під час фольклорної практики-2019 розпитала про війну свідків цих трагічних подій (Губарєву Марію Павлівну (смт. Божедарівка) та Нофрійчук Надію Василівну (с. Вільне)). У кожній розповіді – жах, біль людини (дитини), яка змушена жити в горнилі війни.  

Отже, щоб пізнати істину, звертаймося до живого народного слова! Воно завжди правдиве!

Керівник фольклорної практики

 Н. Г. Мельник

https://drive.google.com/file/d/1UypmzVbvo-qhXIs7qN4uMmck9aLAhv0S/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1arfTcYqKmLWZe4O7qIdimZWYXasRC_5H/view?usp=sharing

До Вашої уваги також пропонуємо думки наших студентів про Другу світову війну.

***

Наталя Костенко УФР-19

Друга світова – це зламані долі, розбите щастя, втрачене дитинство, розлучені закохані, розірвані сім’ї. Це військові злочини: тортури та знущання, досліди над живими людьми. Це спалені міста та села, заміновані поля, концтабори.

На мою думку, війна не визначає і не має переможців і тих, хто отримав поразку. Для обох сторін війна є жахливим явищем, після якого країни знаходяться в руйнації і змушені знову налагоджувати державну систему.

Минуле потрібно пам’ятати, адже ми зобов’язані своїм життям, своєю свободою нашим дідам і прадідам. І зовсім не має значення коли це відбулося – більше сімдесяти років тому чи вчора.

***

Діана Рукавець

Друга світова постукала у двері майже кожного будинку, принесла горе матерям, що втратили синів, дружинам загиблих чоловіків, дітям, яких залишила сиротами. Сотні тисяч людей пройшли випробування війною, витримали жахливі муки, але вистояли і перемогли.  Немає родини, яка б не втратила близьких у цьому пеклі.

Пам’ять – це все, що залишилося від тих, хто вистояв у тій війні. Ми повинні зберегти цю пам’ять і пронести крізь століття: передати її нашим нащадкам, щоб ті так само передали своїм. Ми повинні розуміти: якщо не захищати свою країну, свій світ і свої сім’ї, не залишиться більше нічого.

***

Ольга Шебеко

Друга світова війна – це вкрай болюча тема для українського народу.

Родичі кожної сім’ї брали в ній участь, і моя не виключення. Моя прабабуся розповідала мені про роботу в госпіталі, до якого приносили понівечені тіла солдатів. Напевно, саме тоді вона навчилася дуже гарно співати воєнні пісні, які були наповнені сумом і жалем. Кожного разу, коли прабабуся  розповідала про події минулих літ, її очі наповнювалися слізьми… Та не лише сльози заповнювали їх: я завжди чітко бачила в них страх і невимовний біль. Ці розповіді я не маю права забути…

***

Катерина Риндич

Ніщо не змінить пам’ять поколінь, які пережили війну. Ніколи не згасне подвиг тих, хто загинув за свободу та незалежність рідної землі. Втрата певної людини, родини, певного міста, села у масштабі Другої світової війни вона – лише одна з мільйонів  подібних втрат. Проте, для тих, хто особисто був її очевидцем, це катастрофа великого значення, яка на віки викарбовується в їхній свідомості. 

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 08 травня 2020, 12:40

Перегляди: 292

     23 квітня 2020 року об 11.00 згідно з планом відбулося онлайн-засідання вченої ради факультету української філології. На засіданні розглядалися нагальні питання діяльності факультету, зокрема, специфіки дистанційного навчання, його результативності, роботи наставників академічних груп. У засіданні взяли участь члени ради та куратори 1 курсу.
     Одним із результатів колективної роботи стало рішення про проведення проміжної атестації навчальних досягнень студентів.
     Викладачі факультету продовжують активно працювати в умовах дистанційного навчання, приймаючи виклики сьогодення.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 23 квітня 2020, 14:04

Перегляди: 303

ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ – один із найпопулярніших факультетів КДПУ. Закономірно, що на День відкритих дверей до нас завітала талановита молодь. Майбутні абітурієнти мали можливість поспілкуватися із деканом факультету, заступником декана, критизавідувачами кафедр, викладачами та студентами.

Організатори зустрічі ознайомили молодь із умовами вступу 2020 року, додатковими спеціальностями та предметними спеціалізаціями, переліком конкурсних сертифікатів тощо. Творча група студентів факультету продемонструвала майбутнім абітурієнтам відеопрезентацію, перегляд якої переконав глядачів, що навчання на факультеті української філології розвиває естетичні смаки, критичне та образне мислення, креативність.

Вступники дізналися про специфіку навчання на факультеті, з’ясували особливості проходження навчальних практик, відкрили для себе привабливість студентського життя та переконалися, що, навчаючись саме тут, вони стануть справжніми фахівцями своєї справи ?! Окрім ефективного навчання, на креативну молодь чекають невичерпні можливості творчої реалізації, оскільки студенти постійно долучаються до різноманітних заходів: концертно-ігрових програм, дискусій, фестивалів, спортивних змагань, майстер-класів тощо.

Майбутні абітурієнти отримали яскраві враження та позитивні емоції, переконалися, що, відвідавши День відкритих дверей, вони зробили правильний крок на шляху до вибору майбутньої професії.

А ТИ БУВ НА ДНІ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ?

ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ЧЕКАЄ САМЕ НА ТЕБЕ!

Більше інформації дивитися тут: https://www.facebook.com/groups/362332934205761/?ref=bookmarks 

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 18 листопада 2019, 10:47

Перегляди: 827

Виробнича педагогічна практика магістрантів фактично завершує їхню підготовку до роботи в навчально-виховних установах.

Свою практичну діяльність магістранти факультету української філології КДПУ проводили в школах, гімназіях, ліцеях Кривого Рогу. Вони повністю реалізували поставлену мету: були залучені до самостійної творчої педагогічної діяльності, щоб завершити сформування системи педагогічних умінь і навичок педагогічної діяльності в умовах, оптимально наближених до роботи за фахом, остаточно переконатися в правильності вибору майбутньої професії.

Практиканти закріпили знання, здобуті в процесі вивчення теоретичних курсів психології, педагогіки, фахових методик, а також формували вміння і навички організації режимних процесів, різних видів діяльності дітей, занять з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. Студенти-практиканти розвивали і вдосконалювали вміння спостерігати за педагогічним процесом у групах дітей старшого шкільного віку та аналізувати його. Вони вміло спілкувалися з дітьми, організовували та проводили уроки, позаурочні та позашкільні заходи.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 14 листопада 2019, 09:31

Перегляди: 923

21 вересня 2019 року студенти та викладачі факультету взяли участь у міському фестивалі професій. У місті професій ми були редакторами.А ще копірайтерами, художниками. аніматорами, вчителями, танцюристами, співаками, а загалом - філологами (як і завжди). Уміємо, можемо, навчимо. Приходьте.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 23 вересня 2019, 16:44

Перегляди: 1148

19 вересня 2019 року відбулисчя спортивні змагання першокурсниів. Налаштовані на перемогу першачки факультету української філології впевнено увірвалися на майданчик змагань. Хлопці та дівчата гідно захищали честь факультету та здобули омріяну перемогу.Вітаємо їх із вдалим початком студентського життя.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 23 вересня 2019, 16:40

Перегляди: 1048

10 вересня 2019 року до 110-річчя відомого криворізького автора Михайла Пронченка на факультеті української філології відбулася зустріч із Володимиром Стецюком, який розповів філфаківцям про життєпис і творчий доробок письменника. У зустрічі взяли участь не лише студенти і викладачі факультету. а й представники культурної громадськості міста.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 23 вересня 2019, 16:34

Перегляди: 1133

31 серпня відбулася посвята першокурсників  у студенти КДПУ. Факультет української філології привітав першокурсників із приєднанням до сім’ї УМЛ.  Зустрічали першачків викладачі, наставники академічних груп, студенти факультету. Гарний настрій створили наші автори, які представили власні поетичні твори.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 23 вересня 2019, 15:41

Перегляди: 1092

     У дні пам’яті Тараса Шевченка ми знову звертаємося до осмислення його життя і творчості. На факультеті української філології 14 травня 2019 року було проведено флешмоб "Мій Шевченко". Апелюючи  до теми «Мій Шевченко», ми пропонували студентам факультету висловити думки, які викликає доробок Кобзаря, показати, яким є Тарас Григорович саме для них, розкрити власне бачення постаті Шевченка, його особистості, фактів життя. Результатом стали своєрідні міні-есе, які несуть відгомін особистісного сприйняття феномену Тараса Шевченка сучасною молоддю. Деякі твердження бачаться сумнівними, деякі – явно спірними, але написані вони людьми небайдужими, і в цьому їх основна цінність.

Мовлення і стиль оригіналів по можливості збережено.

* * *

Переді мною виникає, можливо, класичний образ Шевченка, вже не молодого, але й не надто старого. З посивілими скронями, густими вусами, щирими очима, які багато побачили та пережили. Вони наповнені смутком, тугою за свою долю та долю Батьківщини. Але водночас – горять надією, бажанням покращення, світлого майбутнього. Мій Шевченко має бронзову шкіру, у зморшках якої відбилася його власна доля. З першого погляду, це типовий чоловік невеликого зросту. Але це тільки з першого погляду. Коли ти усвідомлюєш, скільки ця людина зробила для України, її людей, ти бачиш перед собою не просто поета, українця, ти бачиш людину Всесвіту, яка уславлена у віках. Це не тільки український, а й світовий герой, бо так, як писав Шевченко, не писав ніхто!

* * *

У кожної людини свої погляди на творчість Тараса Григоровича Шевченка. Я вважаю, що він, безперечно, зробив значний внесок в українську літературу. Але чи справді його творчість заслуговує на таке велике шанування?

На мій погляд – ні. Уся творчість Тараса Шевченка дуже сумна, вона пройнята тугою за Батьківщиною. З одного боку, на це були свої причини, тому це вірно, але з іншого… Шевченко – символ нашої України, і люди, які читають його поеми й вірші, вважають, що весь народ України такий сумний і печальний. Тому я не маю точної думки про його творчість.

* * *

Шевченко для мене – це зірка на небі…

Шевченко – поетичний мій ідеал.

Шевченко – це білий на озері лебідь,

Це птах, який про Україну співав.

Шевченко – мій образ України-неньки,

Шевченко – українська поетична весна,

Шевченко – моє поетичне серденько,

Шевченко – рідного краю душа.

* * *

Це візитна картка українського народу, це штамп, але від цього нікуди не дінешся. Недаремно його назвали Тарасом. 10 березня – день святителя Тараса, який освятив Константинополь. Так само Тарас Шевченко боронив Україну своїм святим словом.

* * *

Мій Шевченко…

С – сильний

К – креативний

А – актуальний

Р – реалістичний

Б – безстрашний.

* * *

Мій Шевченко

• Це пророк української нації
• Це подвиг
• Це феномен, до кінця не пізнаний
• Це життя народу
• Це вічно живе слово
• Це настільна книжка кожного українця.

* * *

Твори Шевченка — це невичерпне джерело натхнення для усіх прийдешніх поколінь. У моїй пам'яті навіки закарбувалися поетові слова, які для мене стали життєвим кредо: “ Добре жить тому, Чия душа і дума Добро навчилася творить”.

* * *

Я не з оригінальних людей, тому цікавих ідей не чекайте.

Шевченко для мене перш за все — бунтівник. Тоді і зараз. Він син правди та захисник справедливості. Його образ у моїй голові постає разом із образом Мойсея у Ханаані. Тарас із тих унікальних людей, яких одиниці. Які не уподібнюються нікому, які є незалежними і вільними. Які вірні собі, що в житті є найголовнішим.

* * *

Україна, думи, воля

і безкрайнє чисте поле...

Мова — пісня солов’їна,

думи линуть в Україні:

кайдани порвані... Неволя.

Народ. Кріпацька тяжка доля.

Картини. Енгельгардт. Ягнята.

Кавказькі гори. Рідна хата.

Заслання. Катерина. Плуг.

Земля. Незламний вільний дух.

Плугатарі. Цвітуть сади,

гудуть хрущі. Сон та гаї...

гайдамак, поет, легенда —

все то є Тарас Шевченко!!!

* * *

Для мене Шевченко — лицар України. І хоча він не володів мечем чи списом, однак його зброєю була магічна й безмежна сила слова, яким він возвеличив “малих рабів німих” до рівня нації.

Думаю, що й для моїх ровесників Тарас Шевченко є символом честі, правди і безстрашності.

Автор: Факультет української філології

Опубліковано: 14 травня 2019, 16:26

Перегляди: 2121