«Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами», – сказав Іван Багряний. І, мабуть, висловив ту квінтесенцію українських буднів, які своїм страхом міняли долі у ХХ столітті, і, на жаль, не втрачають своєї актуальності у столітті ХХІ.
7 травня 2018 року на факультеті української філології відбувся захід до вшанування загиблих українців у роки Другої світової війни і з нагоди всеукраїнського відзначення Дня пам’яті і примирення.
Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Минають роки, відлітають у вічність…Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.
Студенти і викладачі поділилися враженнями, спогадами, які живуть у студентських і викладацьких родинах, розповідями, пронесеними крізь роки з уст в уста.
І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива! (А. Хромов)