Мова народу для письменника - це як повітря для життя, це все його найдорожче і найсвятіше. Мова - душа національної культури, джерело й запорука її розвитку, про це слід кожному і завжди пам'ятати.
(Олесь Гончар).
Є особистості, імена яких назавжди залишаться в наших серцях. Саме до таких людей належав Олесь Терентійович Гончар.
3 квітня вся Україна відзначила 100-річчя Великого українця, людини світу і совісті, світоча української нації, пейзажиста, лірика, письменника і публіциста, критика, громадського та державного діяча, етика та літературознавця, борця за мир і людські права, академіка, секретаря правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України - Олеся Гончара.
16 березня, під час чергової сесії Дніпропетровська облрада прийняла рішення, згідно з яким 2018 рік на Дніпропетровщині оголошено роком письменника Олеся Гончара.
Фізико-математичний факультет та бібліотека Криворізького педагогічного не залишились осторонь цієї дати і вирішили спільно долучитися до скарбів творчої спадщини одного з найвидатніших українських письменників ХХІ століття.
Справжні, живі емоції, цікаві факти та запальна промова - ось три умови для підтримки уваги та зацікавлення студентів фізико-математичного на такому, здавалося б, не зовсім звичному для них заході.
Щиро дякуємо доценту, кандидату філологічних наук, доценту кафедри української та світової літератур Інні Миколаївні Онікієнко за насичену цікавинками доповідь про життя і творчість Олеся Гончара.
Після закінчення заходу цікавою була реакція студентів: "Однозначно - ніхто не думав, що буде так цікаво!".
Звісно ж, що кожному знайома цитата Олеся Гончара "Бережіть собори душ своїх".
Але ж, виявляється, що його творчість є надзвичайно актуальною і для сьогодення.
Ось лише краплина цікавих цитат Олеся Гончара:
- Що ж ти хочеш від життя? - Небагато. Просто жити, працювати, як усі... Хочу, щоб брехні від мене не вимагали - дуже не люблю брехні. Не хочу голодовок, про які ти розповідала, війни не хочу, арештів, тюрем... Працювати - це да! Праця - мій Бог, її люблю.
- Завжди знайдеться ескімос, котрий дасть вказівку жителям тропіків, як їм поводитись під час спеки.
- Любов перемагає все!
- Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки!
- Доки в світі будуть закохані, журитися нічого.
- Бо ми хоч бідні, але горді. Живемо в тіні, але сонце бачимо.
- Оружжя все більшає в розмірах, а люди щодалі меншають.
- Має людина в собі такий живчик - бажання робити добро… Помічали? Коли зробиш кому бодай маленьке добро, і тобі самому стає на душі легко, чисто. Казали колись, - гомонів далі старий, - що у людини на плечі, і на лівім, і на правім, сидить невидимий… товариш Дух, так його назвемо. Один сидить, підказує: роби добро, а другий у друге вухо нашіптує, підбиває на зло… Думаєте, зараз їх нема? - Здається, він усміхнувся. - Носимо й зараз. У кожного з нас сидить на плечі;, і на лівому, і на правому… До якого тільки дужче дослухаешся…
- Малою стає планета, а людина велетнем стала. Вона може зруйнувати це небо, хоча й не може його створити знов. Спроможна спалити хмари, що ото рожевіють на сході, але знову не витворить їх. У владі людини — отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вона вже ніколи не зможе... Але якщо може людина так багато, то під силу їй і припинити все це!
- Краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства...
Дякуємо співробітникам бібліотеки за організацію заходу та сподіваємось на подальшу плідну співпрацю!
Матеріал підготовлено спільно з Оксаною В'ячеславівною Присяжною.
