І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра  –  ви...

Ліна Костенко

Ці рядки, авторкою яких є видатна українська поетеса і моральний авторитет нації Ліна Костенко, стали гаслом до виховної години, проведеної у групі АПм-23. Вона була присвячена Міжнародному дню рідної мови, анексії Криму та другій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. Магістри підготували презентації про події, які хвилюють сьогодні всіх українців. Комеморативний захід, у основу якого лягли трагічні факти, спогади і роздуми про новітню українську історію, був спрямований на формування патріотичної свідомості і моделювання колективної пам’яті студентів про події національного значення.

24 лютого 2022 року… Цей день назавжди закарбується в пам’яті українців, бо їхнє життя тоді розділилося на «до» і «після». 24 лютого цього року – сумна дата, минуло два роки війни України з росією. Ворог прагнув не лише завоювати українські території, а й знищити на них все живе за допомогою ракетних і безпілотних обстрілів об’єктів інфраструктури і мирних жителів. Але у безперервних запеклих боях, ціною щоденних численних втрат Україна тримається.

Зі словами «я прийшов сюди захистити свою країну від ворога» сміливі українські воїни вступали до лав Збройних Сил України. Магістри чітко усвідомлюють і цінують таку мотивацію. Студенти ділилися враженнями про останні події війни, рефлексували про жахливі випадки, дискутували на моральні теми, згадували імена героїв, а також вшановували пам’ять загиблих. Усі студенти одностайні в тому, що в нашій країні немає жодної родини, яка би стала осторонь війни. Юнаки наголосили на тому, який героїзм і мужність проявляють наші воїни на фронті, скільки молодих людей (серед яких і студенти) віддали своє життя за перемогу України. Дівчата зазначили, що активну участь у війні приймають і жінки, які докладають неймовірних зусиль, аби нарівні з чоловіками стійко долати виклики на полі бою або надавати необхідну допомогу в тилу. Було сказано і про те, що найближчому оточенні студентів є люди, які боронять батьківщину від ворога, організовують волонтерські групи. Схвально відгукнулися магістри про постійну підтримку України світовою політичною і культурною спільнотами; боляче сприйняли вражаючу статистику – загибель від рук російського агресора 120 українських науковців.

Закінчилося обговорення актуальних тем все ж на оптимістичній ноті. Перелаштуватися на позитивний лад допомогло свято – Міжнародний день рідної мови. Головний вклад у магістрів-перекладачів у перемогу – успішне навчання, опанування іноземними і українською мовами. Відчуття цього свята і шанування його в аудиторії, як зазначили студенти, додає їм наснаги і гарту, впевненості у майбутній професійній діяльності. Адже нація існує до тих пір, доки є мова. І навіть у умовах війни українська мова символізує стійкість і гідність української культури, національну ідентичність. Сьогодні весь український культурний фронт – поезія, проза і драма – висловлює щиру подяку українським військовим, фіксує для майбутніх поколінь їхні славетні подвиги, надихає всіх українців на підтримку і допомогу найкращим представникам нації, які захищають рідну землю у цій безкомпромісній і безальтернативній війні.