Водні ресурси - сукупність поверхневих і підземних вод певної території, придатні для використання у господарстві.

На Криворіжжі водні ресурси представлені водами рік і штучних водоймищ, підземними водами кількох водоносних горизонтів (дивіться відповідні розділи). У сільськогосподарській період розвитку регіону і невеликої чисельності населення запасів води для побутових потреб цілком вистачало. В балках велося будівництво невеликих ставків. Але з розвитком промисловості картина змінилася на протилежну. Якщо побутові потреби у воді покривалися, промисловість зазнавала в ній дефіциту.

Для покриття водних потреб господарства ще у 30-х рр. ХХ. ст. на ріках Інгулець і Саксагань були споруджені кілька водосховищ, які у наступні роки розширювались. Таким чином, водні ресурси в регіоні з посушливим кліматом акумулювалися у водоймищах і раціонально використовувались.

Водні ресурси поверхневих водних геосистем. Водні ресурси цих об'єктів широко використовуються в регіоні, що стало можливим через значне зарегулювання поверхневого стоку (особливо на р. Саксагань). На ріках, у балках та подах Кривбасу створено 5 водосховищ і понад 100 ставків, більша частина з яких знаходиться в межах Дніпропетровської області. Тільки на території Криворізького району збудовано 30 ставків загальною площею 728 га. (Коростик, Кравченко, 1989), у межах Широківського району - 47 ставків загальною площею водного дзеркала 703 га. (Соломенцев, Калініченко, 1993).

На р. Інгулець (у межах Кривбасу) створено 2 водосховища - Іскрівське та Карачунівське. Останнє саме найбільше за розмірами. Перша черга Карачунівського водосховище вступила до ладу в 1932-1938 рр., розширене до сучасних меж у 1954-1958 рр. Площа водосховища 26,9 км², повний об'єм 308,5 млн. м³, у тому числі корисний об'єм 288,5 млн. м³. Довжина водосховища 35 км, протяжність берегової лінії 43 км, середня глибина 6,88 м, максимальна глибина - 19,1 м, середня ширина 1,28 км, максимальна ширина - 3 км (Булава, 1990). У 80-х рр. ХХ ст. водами водосховища зрошувалися землі на площі 6 тис. га. Водами водосховища затоплені нижні частини річкових долин Бокової та Боковеньки (приток Інгульця).

Іскрівське водосховище розташоване вище Карачунівського, його основна частина розташована в межах Кіровоградської області. Споруджено  у 1958 р. Площа водосховища 11,2 км², повний об'єм 40,7 млн. м³ (корисний 31,0 млн. м³). Довжина 35 км, ширина до 1,7 км. Пересічна глибина 3,67 м, максимальна 14,5 м.

Води Карачунівського та Іскрівського водосховищ придатні для пиття, зрошення, промислового та побутового споживання, ведення рибного господарства. Саме в таких цілях вода цих водоймищ і використовується. Частково води Іскрівського водосховища йдуть і за межі Кривбасу - на водопостачання м. Жовті Води.

На р. Саксагань збудовано 3 водосховища (згори униз по течії) - Макортівське, Кресівське і Саксаганське (колишня назва –Дзержинське).

Макортівське водосховище створене у 1958 р. Має площу 13,3 км², довжину 57 км, незначну ширину - до 0,35 км. Пересічна глибина становить 4,35 м, максимальна - 32,5 м. Повний об'єм водоймища 57,9 млн. м³.

Кресівське водосховище збудоване в межах м. Кривого Рогу в 1948 р. Площа водоймища 2,1 км², повний об'єм 10,2 млн. м³, середня глибина 1,8 м.

Самим нижнім водосховищем є Дзержинське. Знаходиться між РУ ім. Артема та Дзержинським районом м. Кривого рогу в меандрі ріки - так званому Галківському Куту. Споруджене у 1952 р. Площа водоймища 1,5 км², повний об'єм 2,6 млн. м³.

Води усіх саксаганських водосховищ призначені виключно для технічних цілей, хоча на їх берегах і розвинуті рекреаційні об'єкти - лісопарки, пляжі, профілакторії. Води також йдуть на зрошення дач та інших сільськогосподарських угідь, розвинуте рибальство.

На сході центральної частини Криворіжжя у балках Тарановій і Чабанці (басейн р. Кам'янки) у 1961 р. споруджене водосховище Південне, призначене для накопичення дніпровської води, яка подається до нього по каналу Дніпро-Кривий Ріг і призначена для питних і побутових цілей, зрошення сільськогосподарських угідь (на площі близько 2 тис. га) і розведення промислових порід риб. Площа водосховища 12,1 км², повний об'єм 57,3 млн. м³ (корисний об'єм 26,5 млн. м³). Глибини водосховища: середня - 5,1 м, максимальна - 26,0 м. Довжина водоймища 18,7 км, середня ширина 0,6 км, максимальна до 1,15 км (Русинов, Сіренко, 1993). Південне водосховище - єдине водоймище на Криворіжжі, яке наповнюється водою ріки (Дніпра), що не протікає через регіон.

У південно-східному куті регіону знаходиться, поблизу м. Зеленодольська, знаходиться ставок-охолоджувач Криворізької електростанції (КРЕС-2). Споруджене у природній суфозійній западині - поді Зелена долина з об'ємом 53,0 млн. м³. Використовується для технічних цілей, риборозведення, відпочинку людей.

Таким чином, Криворіжжя забезпечене водою крупних водосховищ в об'ємі 530,2 млн. м³. Частка води, що потенційно може вважатися питною складає 406,5 млн. м³. Такої кількості води достатньо для задоволення потреб населення у воді для пиття, а також промисловості і сільського господарства у чистій воді для технологічних процесів. Так для промислових виробництв м. Кривого Рогу до економічної депресії необхідно було 60-70 млн. м³ води. На одну людину в регіоні припадає близько 400 м³ питної води трьох водосховищ - Карачунівського, Іскрівського та Південного.

Водні ресурси підземних водних геосистем. Характерною їх особливістю є недостатня вивченість підземних водоносних горизонтів, джерел підземних вод і оцінка запасів різних типів підземних вод, не зважаючи на сталість гідрогеологічних досліджень Кривбасу.

Більшість підземних водоносних горизонтів характеризуються низьким дебітом і відповідно об'ємом заключеної в них води, деякі - обмеженим територіальним поширенням. До того ж, води, як правило, мінералізовані - від солонуватих до розсолів, їх майже неможливо використовувати для пиття, а останні й для технічних цілей. Водночас невеликі обсяги підземних вод можуть вважатися водними ресурсами для певного типу застосування.

Об'єми вод, які знаходяться у тріщинуватих кристалічних породах докембрію Кривбасу оцінити складно. Проте дані водовідливу з рудної зони в межах 50-60 млн. м³ (на період 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст.), свідчать про великі запаси цих вод, навіть до глибин 1-1,5 км. Їх суспільний водний потенціал знижений через високу солоність (інколи до 90 ‰, що вище солоності Чорного моря у 5,5 разів), але можливість для використання є - через їх опріснення.

Серед інших підземних вод суттєве значення мають сарматський, понтичний, бучацький водоносні горизонти та ґрунтові води, як за запасами, так і хімічними властивостями. Непрямо про запаси цих вод свідчить дебіт свердловин і колодязів - від 0,2 до 12,5 л/с. Локально (для місцевих невеликих потреб) ґрунтові, понтичні та сарматські здавна використовуються населенням (переважно сільським) у питних і побутових цілях, не дивлячись на те, що переважна більшість цих вод солонуваті. Промислового значення зазначені підземні води не мають.

Автор: Казаков В.Л., кандидат географічних наук, доцент.

Передруковано з скороченням з видання:

 Казаков В.Л., Сметана М.Г., Шипунова В.О. Паранько І.С., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу: Монографія. - Кривий Ріг: Октан-Принт, 2005.- 151с.