Звіт походу «ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ». Автор маршруту та керівник походу - зав. кафедри туризму та економіки Володимир Казаков. Учасники походу - криворізькі туристи, викладачі та співробітники університету, випускники географічного факультету університету, сучасні студенти факультету ГТІ та УФ.

Експериментальний пішохідний похід з рюкзаками відбувся у строках 5-10 жовтня 2025 року (плюс ще 2 дні на дорогу). Ключовим логістичним вузлом виступив обласний центр – місто Тернопіль, звідки замовленими автобусами група добиралася на початок маршруту та у зворотному напрямку.

Коротко розповімо про похід.

День 1 – 5 жовтня. Стартовим пунктом походжу стало село Вікно Гримайлівської громади. Тут були відвідані музей села, радіально обійшли пагорби та основний кряж коралового пасма Товтр – Франкові скелі, гору Гостру, ознайомилися з карстовим озером «Вікнини». Через негоду й дощ, місцева громада люб’язно нам надала для ночівлі приміщення культурного центру. Так, що призвичаювання до дощів відбулося поступово. За перший день (за 3 ходові години) було пройдено 8,5 км. Уночі дощ і похмура погода.

День 2 – 6 жовтня. Ранок виявився більш придатним для мандрівки, дощу не було аж до обіду. Тому рухалися трасою від села Вікно у напрямку до головного пасма Товтр поблизу села Паївка. Збігали на безіменну гору та рушили гребенем до оглядового майданчику над селом Паївка. Долі то узліссям, то просто азимутом лісами, то кукурудзяним полем до товарової гори понад селом Саджівка. З обіду заполоскав дощик, так, що до стоянки на схилі гори прийшли мокрі. Ночували на каменистому ґрунті старого кар’єру. Уночі знову дощ, але намети вчасно вже стояли. Цього дня було здолано пішки 13,5 км.

День 3 – 7 жовтня. День переходу від села Саджівка старою ґрунтовою лісовою дорогою через великий лісовий масив природного заповідника «Медобори». Особливо цікавим були приблизно 4 км, які йшлися майже за азимутом та навігатором, через те, що стара дорога була сильно рослою підліском. Похмура погода, сирість лісу, але чисте повітря. По обіді вийшли до села Калагарівка та перейшли через річку Збруч у Хмельницьку область – до містечка Сатанів. Тут була справжня екскурсійна програма, де побачили справжній Туристично-інформаційний центр (ТІЦ), руїни старого замку, краєвиди долини річки Збруч, стару синагогу, міську браму, старий та до сих пір діючий водяний млин, старе єврейське кладовище. Надзвичайно цікаву екскурсію цими місцями нам провела директорка Сатанівського ТІЦ Іванцова Леся Миколаївна. Фінішували біля штучного водоспаду на Збручі та джерела мінеральної води «Збручанська нафтуся». Ночували на правому тернопільському боці річки. Удень та під вечір знову дощ. Цього дня пройдена відстань склала 17 км.

День 4 – 8 жовтня. Зранку йшли долиною річки Збруч до організованого кювету джерела мінеральної води «Збручанська нафтуся», уздовж озера й до санаторно-курортного комплексу «Сатанів», де ознайомилися з його інфраструктурою. Далі лісом до села Кринцілів. Звідси через село Крутилів пройшли маршрут екологічної стежки територією заповідника «Медобори» та побачили цілющі джерела, печеру відлюдника, місце розкопок городища «Звенигород», вхід до карстової печери «Перлина», Сліпий яр. Повернулися знову до Кринцилова та не знайшовши зручного місця для ночівлі прямували лісом в бік села Іванківці, де за рекомендацією місцевих мешканців стали на нічліг на околиці села неподалік від Сатанівського лісництва. За день пройшли 16 км. Під вечір знову дощ.

День 5 – 9 жовтня. Через нічну негоду, непогоду та дощовий ранок – стали на днівку зі сподіваннями на покращення погодних умов. По обіді дощ припинився, тому зробили лише радіалку до села Іванківці, де ознайомилися з місцевими цікавими об’єктами – стара школа та клуб, пам’ятник Тарасу Шевченку, старе кладовище з пиляними хрестами, які нагадують козацький стиль. Піший маршрут склав 7 км.

День 6 – 10 жовтня. Знову негода з дощем усю ніч з вечора. Лише до 9.00 години ранку трохи прояснилося. До обіду встигли до наступної хвилі негоди зробити лише радіальний вихід до унікального та маловідомого техногенного об’єкту на лівому борту річки Збруч – Іванківецькі штольні. Провідником став головний лісничий Сатанівського лісництва – Стецюк Віктор Петрович. Участь у по суті експедиції взала участь і директорка Сатанівського ТІЦ Іванцова Леся Миколаївна. Штольні виявилося, що мають 3 входи, штреки та лабіринтову структуру і є дуже схожими на наші херсонські Осокорівські штольні поблизу села Мар’янське. У місцевих штольнях видобувався карбонатний пісковик у 1950-1970 роках. Зібрані артефакти часів активної промислової експлуатації, які передані до Сатанівського ТІЦ. Іванківецькі штольні є надзвичайно цікавим і перспективним об’єктом екстремального та пригодницького індустріального туризму. Маршрут на сьогодні склав усього 6 км. І знову дощ, сильний вітер та холод.

День 7 – 11 жовтня. Певне покращення погоди зранку дало змогу спокійно зібрати табір, попрощатися з доброзичливими місцевими мешканцями та відправитись до Тернополя на потяг. Дорогою відвідали з екскурсією ще й Скалатський замок та прогулялися обласним центром.

Через вкрай несприятливу дощову та холодну погоду запланований маршрут пройти не вдалося. Проте пішки пройдено 68 кілометрів та фактично прокладений новий пішохідний маршрут активного туризму Україною. Фізично і технічно маршрут нескладний, підходить усім віковим категоріям від школярів до пенсіонерів.

Окремо висловлюємо величезну подяку за краєзнавчі дослідження історику села Вікно – Ткачову Сергію Васильовичу, лісничому Сатанівського лісництва – Стецюку Віктору Петровичу та директорці Сатанівського ТІЦ Іванцовій Лесі Миколаївні. Сподіваємося на подальшу співпрацю з місцевою ОТГ у напрямку розвитку індустріального (і не лише його) туризму.