КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА ЕКОНОМІКИ РОЗШИРЮЄ КОРДОНИ

За підтримки кафедри, групою із п'яти чоловік вдало завершено спортивний гірський  похід 2-ї категорії складності Північним Тянь-Шанем, район Заілійського Алатау. Керівник групи - Микола Шишикін, випускник географічного факультету, вчитель історії, географії та фізичної культури Грушівської ЗШ, досвідчений турист та трейлраннер. Єдиною дівчиною у групі була Альона Петрова - асистентка кафедри туризму та економіки, аспірантка 4-го курсу КДПУ, також має досвід серйозних походів, учасниця численних півмарафонів в Україні та за кордоном. Ще одним представником університету був Андрій Трошин - здобувач магістратури природничого факультету, турист-початківець але з серйозними намірами на майбутні подорожі :)

Тривалість спортивної частини походу  - 17 днів, протягом яких пройдено близько 150 кілометрів. Під час походу здійснено сходження на три вершини – Чимбулачка(3450м, н/к), Чкалова(3892м, 1Б) та пік Є. Абалакова (4463м, 1Б) та 9 перевалів (три н/к, один 1-А та п’ять 1-Б). Такої кількості перешкод вистачило б на декілька походів, адже для походу 2 к.с. достатньо пройти три перевали(один 1-А та два 1-Б).

Пряма мова від керівника групи: "Для чого тоді ми пройшли ті «зайві» перевали та вершини? Все просто! Було бажання в одному поході охопити якомога більшу частину хребта, та краще  познайомитися з новим для нас гірським районом. Що і було зроблено. Та це не значить, ніби я вважаю, що ми пройшли все що можна, там ще ходити і ходити. Наш похід дав можливість уявити масштаби цих гір та скласти уявлення про розташування основних гірських вузлів, льодовиків, річкових долин тощо.

Група успішно пройшла маршрут подолавши його на один день швидше запланованого. Це говорить про гарну фізичну підготовку учасників. Нестачу  технічної підготовки в деяких учасників було виправлено під час практичних занять на льодовій стінці, тренувань у в'язанні вузлів та безпосередньому проходженню перешкод. У підсумку маємо цілком достатній рівень підготовки для проходження маршруту 2 к.с. всіх учасників. Тривале перебування в екстремальних умовах та постійне спілкування в тісному колі – це не менше випробування ніж  безпосереднє подолання перешкод. Кожен член нашої команди сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, конфліктів та суперечок не було. Тому і це випробування ми пройшли не менш гідно, ніж усі інші."

Враження від представниці "слабкої" статі: "Хочу зазначити, що за категорією складності це не найскладніший похід з мого досвіду. Але технічно та фізично він був найважчим і саме в цьому була його "родзинка". Я майже десять років чекала, доки підросте донечка, щоб можна було знову вирушити у високі гори. Роки очікування того варті! Залишитись наодинці з природою та надійними друзями - це саме те, чого більшості з нас так не вистачає зараз в епоху діджиталізації. Але негативний вплив цивілізації на природу відчувався і там... Дуже велика кількість залишків від гелевих повітряних кульок засмічує льодовики. Так, повітряні кульки в небі - це цікаво, але ж ми не знаємо, куди вони летять далі... Загалом подорож виявилася насиченою враженнями, цікавими перешкодами, неперевершеними краєвидами та незабутніми емоціями."

Ось так коментує свої пригоди Андрій Трошин: "Похід Заілійським Алатау для мене є особливим, оскільки це мій перший категорійний похід високими горами. Ще з підліткового віку, читаючи книги про гори, слухаючи захопливі історії старшого покоління про мандри, я мріяв потрапити в такі місця. Зараз я можу впевнено сказати, що одна з багатьох моїх мрій збулася. Масштаби, велич гір – це щось неперевершене і те, що заставляє серце битися швидше, змінює бачення та сприйняття світу. Те, що є цінністю вдома, в горах може бути нічого не варте, і навпаки, те на що ми не звертаємо уваги вдома, може стати дуже важливим у горах. Найяскравішими моїми пригодами були падіння у бурхливу гірську річку Іссик і те, як я провалився в льодовикову тріщину (хоча й не глибоко, тільки по пояс). Після таких пригод я зрозумів, що розслаблятися та недооцінювати гори не можна!

Як біолога, мої знання значно поповнилися та розширилися, оскільки флора і фауна регіону має свої специфічні особливості, які можна було спостерігати реально, а не зі сторінок підручників, книжок, екранів телевізорів, моніторів тощо.

Даний похід залишив тільки приємні спогади та теплі емоції. Також хочеться виразити слова вдячності керівнику та членам походу за приємну компанію, вчасну підтримку та дружнє ставлення. Буду чекати наступної зустрічі в нових високих горах."

Краще гір можуть бути лише гори, на яких ти ще не бував... (с).