Я, Акименко Олексій, студент спеціальності «Середня освіта. Географія. Краєзнавчо-туристична робота» 3 курсу, групи ГОЕ-21, 14-19 червня 2023 року, перебував у складі спелеологічної експедиції №175. Експедиція працювала в одному з районів Дністровського каньйону. Її метою стояв пошук печери у однойменному понорі «Місько». Невеликий експедиційний гурт копав хід до потенційної печери. До завдань також увійшов моніторинг таких печер як «Два бички» і «Трійця».

Мій шлях, можна презентувати як пригодницьку новелу. Моя дорога почалась з Криворізького вокзалу і потягу «Запоріжжя-Львів». Після тяжкої, жаркої ночі у потягу, у Хмельницькому пересів на електричку «Хмельницький – Кам’янець-Подільський». У купе, моїм сусідом на дві години став милий пес, який пів дороги спав у мене на руках. На жаль, до Кам’янця я доїхав без цього нового друга, бо він вийшов у одному із сіл разом із своєю господаркою.

Кам’янець-Подільський зустрів мене не менш жаркою погодою і привітною місцевою жителькою, яка провела мене вуличками міста до автовокзалу. Тут потрібно було чекати автобусу «Кам’янець-Подільський – Горошова». До автобусу було ще багато часу, то я вирішив прогулятися стародавнім містом і провідати всім відому фортецю. Далі автобусом я дістався до села Іван-Пусте. Перетнувши все село, завітав до двору місцевої греко-католицької церкви, чиї масштаби мене вразили. Тут я доєднався до групи спелеологів під головуванням Ігора Стефанишина.

Далі ми попрямували до запланованого місця табору на днищі Дністровського каньйону (село Пилипче), у кроці від місцевого потічка (річка Нічлавка). Коли ми ставили табір, почався сильний дощ і ми не встигли адекватно його розташувати. Команда промокла до нитки, але намети з тентом були встановлені. Як людина, що не ходила у туристичні походи, зрозумів, що дощ влітку може стати найгіршим, що може трапитись у такі моменти. Дестабілізуючим чинником стало й розміщення унизу каньйону, під загрозою затоплення разом з наметами. Ази туризму набуваються з досвідом.

Наступний день був цілковито і повністю присвячений розробці ходу до майбутньої печери через понор «Місько». Що таке понор? Це вузький вертикальний хід, який може вивести до справжньої широкою підземної порожнини – печери. Понор був заглиблений на 1,5 метри. З часом, роботи в понорі були припинені, через погіршення умов вентиляції. Ця характеристика виявилась поганим знаком для нас, спелеологів, і означало, що підземна порожнина не продувається і потенційно печеру можна не знайти. Увесь день дощило, але це не завадило роботі.

Наступного дня у нас за планом відбувся похід до печери «Два бички». Це невелика печера, протяжністю приблизно 70 метрів. Ознайомилися з місцем, де спелеологи знайшли залишки людини часів трипільської культури та черепки часів середньовіччя або козацької доби. Наступною стала печера «Трійця» протяжністю 80 метрів, яка знаходилась у 3-х кілометрах від нашого табору. Далі ми продовжили роботу з понором. Цей день закінчився смачним борщем та переглядом кіно про спелеологів.

Найскладнішим було виїхати з тих місць, але, на щастя один із членів нашої експедиції жив в Івано-Франківську і він мене підкинув. У Івано-Франківську відвідав місцеву ратушу, яка була і краєзнавчим музеєм. Там же проходила художня вставка «Скіфія 2.0», де побачив чудові абстрактні роботи з тканини та ниток. Другим відвіданим туристичним об’єктом в місті стали залишки колишньої фортеці – «Бастіон» з виставкою картин. З Івано-Франківська потягом «Калуш експрес» моя мандрівка закінчилась у місті Сміла, Черкаської області, звідки і дістався Кривого Рогу.

Ця подорож стала дуже крутим експіріансом для мене як географа. Я зміг засвоїти свої географічні знання на практиці і відкрити для себе світ спелеології, відвідати низку туристичних об’єктів України. Я б хотів би розвивати такі речі у нас в університеті. Бо експедиції, для нас географів це невід’ємна частина навчання і засвоєння матеріалу. Я впевнений, що ми не будемо хорошими фахівцями без мандрівок і пізнання світу, а сидячи за екраном комп’ютера географія ніколи не здолати як науку. Такі мандрівки і експедиції вкрай корисні для науки і туризму нашої країни. Подібні подорожі це не просто цікава пригода, а й сподіваюся є невеликим кроком, до великих відкриттів теренів України!