4 листопада відзначається Всесвітній день ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). Статут ЮНЕСКО було підписано 16 листопада 1945 року, а набув чинності 4 листопада 1946 року після ратифікації 20 країнами, що й обумовило вибір дати святкування.

Всесвітній день ЮНЕСКО встановлено для відзначення важливої ролі, яку організація відіграє у сприянні миру та безпеки через співпрацю у сферах освіти, науки, культури та комунікації. Це свято відзначається щорічно, і його мета – підкреслити значущість цих цінностей у сучасному світі.

Серед засновників організації були країни, які на той момент переживали післявоєнний відновлювальний період, що підкреслює важливість освіти та культури в глобальному відновленні. ЮНЕСКО фактично стала мостом для міжнародного співробітництва в післявоєнний час.

Однією з ключових ініціатив ЮНЕСКО є програма «Світова спадщина», що надає міжнародне визнання важливим культурним та природним об'єктам. Станом на 2023 рік у списку Світової спадщини перебувають 1157 об'єктів (зокрема 900 культурних, 218 природних і 39 змішаних) зі 167 країн. Нашій країні теж є чим пишатись, адже й українські перлини по праву включені до Світової спадщини людства: Софійський собор і пов’язані з ним монастирські споруди Києво-Печерської лаври (м. Київ), Історичний центр Львова, Резиденція митрополитів Буковини і Далмації (м. Чернівці), Об’єкти геодезичної дуги Струве, Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі, Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (м. Севастополь в анексованій Республіці Крим), Букові праліси Карпат та давні букові ліси України, Історичний центр Одеси.

У 2003 році була прийнята Конвенція із захисту нематеріальної культурної спадщини. Після цього статус нематеріальної спадщини ЮНЕСКО почали отримувати різні звичаї, традиції, знання та навички, що передаються з покоління в покоління. В Україні всесвітнє визнання ЮНЕСКО отримали: Петриківський декоративний розпис (2013), Козацькі пісні Дніпропетровщини (2016), Традиція косівської мальованої кераміки (2019), Кримськотатарський орнамент Орнек (2021), Культура приготування українського борщу (2022), Українська традиція писанкарства (2024).

Наша земля багата своїми пам’ятками, природними локаціями та народними традиціями. Тож безсумнівно Всесвітній спадщині людства буде поповнюватись вітчизняними родзинками.