Сьогодні, 9 листопада, на факультеті української філології відбувся традиційний захід, присвячений Міжнародному дню української писемності і мови. Цьогоріч він пройшов дещо в нетиповому форматі – у режимі відеоконференції на платформі Zoom. Активну участь у святі взяла не лише філологічна спільнота університету, професорсько-викладацький склад і студентство факультету української філології на чолі з деканом к. філол. н., доц. Л. М. Семененко, завідувачем кафедри української мови д. філол. н., проф. Ж. В. Колоїз, завідувачем кафедри української та світової літератур к. філол. н., доц. Н. Г. Мельник, а й зацікавлена академічна спільнота всього Криворізького педагогічного. Організаторами свята виступили доцент кафедри української мови к. філол. н., доц. Н. М. Шарманова і старший викладач к. філол. н. Н. А. Березовська-Савчук.
Мовне свято – то навіть не свято, а швидше гіперактивний мовний флешмоб, щедра данина мові як коду української нації та чинника самозбереження українства – від найдавніших часів, від писемної спадщини преподобного Нестора Літописця, пошанування якого відбувається саме 9 листопада, і до сьогодення – крізь вирій нищівних перешкод на шляху розвою нації й мови протягом багатьох століть.
Саме тому лейтмотивом нині стала ідея об’єднання нас у мові в такі нелегкі для нашої держави часи, скрутні і для кожної української родини. Навіть карантинні обмеження не в змозі відібрати у свідомих громадян мову, а навпаки, ініціюють мовне об’єднання у їхньому прагненні наживо спілкуватися українською не тільки в святкові дні. Досить актуальними на сьогодні звучать пророчі слова видатного Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) задля успішної розбудови українського суспільства: «Об’єднаймося, нарешті, у мові, – і це мовне об’єднання, реалізація соборної української мови золотими буквами залишиться не тільки в історії української культури, але й в політичній історії нашого народу».
Ініційований і втілений усіма закоханими в мову сьогоднішній флешмоб утверджує громадянську позицію здобувачів вищої освіти, які обрали словесність за свій майбутній фах. Студенти І–ІV курсів факультету української філології мали змогу донести гостям свята свої ідейні меседжі простими, душевними словами. Плекати мову – це обов’язок і покликання серця. Рідна мова – місточок між серцями українців.
Тож репрезентація потягу плекати рідну мову стало своєрідним ідейним посилом студентів-словесників усім присутнім – філологам і нефілологам, українцям і неукраїнцям, адже серед активних глядачів були студенти-іноземці ІІІ курсу з інших факультетів нашого університету. 
Для кожного мова є чимось особливим, цілісним світом сакрального. Саме так висновковують і студенти, і їхні викладачі-наставники, оскільки всі разом «ми є мово- і словопоклонниками» (Ж. В. Колоїз).
