В українському суспільстві, де в політичних іграх мовне питання часто є козирною картою, де мовне будівництво позначене тенденцією «крок уперед, два кроки назад», День рідної мови – можливість заявити про свою позицію, нагадати, що мова має значення. Це спроба вкотре розчистити замулені джерела, що її живлять.

Свого часу Володимир Сосюра ставив питання, відповідь на яке довго шукати не потрібно, однак чути її не хочеться:

Невже народ мій мову губить!?

Не вірю я! Це не народ!

Окремі люди.

Гостро стоїть питання мови, мовної ідентифікації громадянина держави Україна, воно ніяк не залишає площину конфлікту. Це й провокації на мовному ґрунті в освітній галузі (вища і середня школа), і скасування нової редакції «Правопису української мови», і намагання внести поправки до законодавчої бази про обов’язковість української мови у сфері обслуговування.

Перефразовуючи слова класика, «окремі люди» за мовчазної згоди тих, кому «какая разница», нівелюють зусилля поколінь із розбудови етнічної мови найбільшої країни Європи. Але «Не вірю я! Це не народ!».

Історія мови і нації невіддільна, у цей день ми вшановуємо полеглих на Майдані, знищених тоталітарним режимом, убитих через переконання і мовні уподобання. Не можемо не погодитися з Феофаном Прокоповичем: «Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою». Будь ласка, почуйте наші голоси: «Я з українців, про що кажу охоче і з гордістю!»

До Дня рідної мови студенти 3 курсу факультету української філології КДПУ підготували відеозвернення, у якому немає жодного випадкового слова, усі змонтовані фрагменти – ланки одного ланцюга.

Яку думку ми хотіли донести? Відповідальність за долю мови не можна покладати на солов’їв, уже так той епітет «солов’їна» затерли, що солов’ям скоро голос пропаде. На мовній ниві працювати припадає саме нам: «Хто ж тоді, коли не ми, брати?».

З повагою і любов’ю до рідної мови –

кафедра української мови факультету української філології

Велика подяка організаторам заходу: доценту Малюзі Наталії Миколаївні та студентам (Гармашевій Поліні, Городецькій Анні, Гребень Оксані, Грубяк Валерії, Дубовік Ганні, Дубовік Олександрі, Іванюк Анастасії, Кравцю Ростиславу, Міхєєву Ростиславу, Пономаренко Дарині, Пугач Анні, Пустовар Інесі, Самойленко Валерії, Чернюк Поліні, Чумаченко Аліні, Шаповал Яні).