22 серпня 2022 року викладачі кафедри української мови взяли участь у роботі лінгвістичного семінару Слов’яно-Євразійського дослідницького центру Університету Хоккайдо – науково-дослідницької установи, наскрізним завданням якої є проведення багатовимірного аналізу слов’яно-євразійського простору й поширення результатів досліджень у контексті їх значущості як в Японії, так і за кордоном. Поглиблення співпраці з науковцями з різних регіонів ґрунтується на засадах плюралізму і професіоналізму, тому для обговорення на семінарі пропонуються актуальні суспільні проблеми.

Сьогодні в межах семінару відбулася відкрита лекція "Мовна ситуація в Україні: сучасний стан і візії майбутнього" доктора філологічних наук, професора Павла Гриценка, директора Інситуту української мови Національної академії наук України. На початку роботи директор Слов’яно-Євразійського дослідницького центру доктор Мотокі Номачі (Dr. Motoki Nomachi) висловив щиру, безмежну підтримку України, українського народу, українських друзів і колег у зв’язку з повномасштабною агресією Росії та акцентував на важливості суспільного обговорення сьогоднішньої теми не тільки для українських мовознавців, а й колег з-за кордону та ширшого кола науковців.Керівник Слов’яно-Євразійського дослідницького центру запросив до участі в лінгвістичному семінарі мовознавців-славістів, германістів із різних країн. Прекрасно володіючи українською мовою, модератор представив науковий доробок основного спікера, і зокрема низку монографій Павла Юхимовича. 

Спираючись на праці вітчизняних і зарубіжних науковців, численні історичні пам’ятки, розвідки з різних царин, а не тільки мовознавчої, Павло Гриценко здійснив аналіз соціокультурної ситуації вжитку української мови від княжої доби до сучасного стану, з урахуванням нинішньої міграції українців до європейських та інших країн, вимушеної за час війни. Доповідач наголосив на тому, що актуальним залишається питання: які чинники все ж таки впливали на розвиток української мови та української книжності за несприятливих умов, постійних утисків, тоталітарних режимів тощо.Після виступу присутні мали змогу поставити низку питань Павлові Юхимовичу. І українську молодь, і шанованих, визнаних мовознавців із різних країн – як видно з озвучених запитань – турбують проблеми функціонування української мови в Україні та світі, питання про національну самосвідомість її носіїв, нові лінгвістичні реалії, пов’язані з війною, розв’язаною Росією, та асиміляційно-міграційні процеси в країнах, і зокрема слов’янських, до яких переселилися українські біженці.Підсумовуючи основні положення своєї доповіді, даючи розлогі відповіді й коментарі, професор Павло Гриценко висновкував, що важливим завданням нині для всіх мовознавців і творців мовного простору залишається збереження й розвиток закладеного в кожній мові її базового потенціалу, поширення в соціумі того обсягу лінгвістичних знань, які необхідні для розуміння сакральної цінності української мови, мови своєї родини і рідного довкілля.