9 листопада на факультеті української філології відзначили День української писемності та мови. Це свято традиційне, миле серцю, наповнене живильною силою рідного слова.

За добрим звичаєм у цей день студенти-словесники готують цікавий захід: співають, декламують поетичні рядки, виголошують бентежні промови про значення української мови в житті кожної людини і народу загалом.

Але цьогоріч усе не так! Ось-ось завершується черговий сигнал повітряної тривоги – і починається онлайн-зустріч. Щемливі слова перегукуються з бравурними акордами патріотичних пісень, адже чого тільки варте відео, на якому наші мужні воїни виконують «Червону калину», підтримуючи й наш бойовий дух теж.

Цікаві філологічні міркування студентів ІІІ і V курсів про значення слів й авторські вірші Андрія  М'яча насичують віртуальну аудиторію бентежно-піднесеним настроєм, а від музичних композицій на тлі відео про події в нашій державі стискається серце.

 Споконвіку рідне слово стояло на сторожі нашої національної безпеки! І це має розуміти кожен: мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi (Василь Іванишин).

Хто, крім тебе, захистить мову твоєї землі?

Розмовляй українською! Борони українське!