Єдине, що від нас іще залежить, –

Принаймні вік прожити як належить.

Ліна Костенко

28 лютого 2024 року з ініціативи кафедри української мови на факультеті української філології відзначився небуденною подією – науково потужною, духовно орієнтованою, україноцентричною.

З нагоди 90-річчя від дня народження професора Валентини Василівни Явір зреалізовано регіональний науковий захід – конференцію на пошану відомої українській мовознавиці, завідувачки кафедри української мови Криворізького державного педагогічного інституту (1989–1991 рр.; 1993–1998 рр.).

Валентину Василівну можна без перебільшення назвати  феноменальною особистістю, непересічним є її життєвий та професійний успіх. Сила духу, любов до рідного слова, до педагогічної справи допомогла  ще в кон’юнктурні радянські часи здобути почесний статус науковця і професіонала, а пізніше удостоїтися посади професора, виховати не одне покоління вчителів-словесників, філологів-науковців і виплекати потужний науково-педагогічний потенціал рідної кафедри української мови, ставши її берегинею, духовною наставницею. На важких шляхах свого професійного життя професор В. Явір не розпорошила глибоку порядність, щирість, благородність, розуміння чужої біди, уміння співпереживати і вболівати за колег, вихованців, за долю України.

Усі, хто знав Валентину Василівну особисто, хто мав змогу спілкуватися з нею, відзначають її невблаганну вимогливість до себе, природне вміння ладити з людьми та працелюбність до самозречення. І в цьому полягає її секрет: ніколи не сповільнювати ритм, повсякчас прагнути до професійного зростання, головне – у повазі до себе та інших, у любові до української мови, до української держави та її народу…

Тому для нас честь сьогодні говорити про Валентину Василівну Явір, згадувати її, присвятити свої наукові розвідки її світлій пам’яті.

Важливі слова на початку заходу можуть зачепити за саме серце, і саме такі слова вміло дібрала завідувач кафедри української мови, професор Жанна Василівна Колоїз: «Валентина Василівна Явір належала до тих достойників, яких пам’ятають і пам’ятатимуть. Вона стояла біля витоків формування криворізької мовознавчої школи, а сенсом життя її стало втілення сакральної тріади "мова – нація – держава". Ми зібралися сьогодні всією науковою спільнотою, аби згадати приємні миті академічного спілкування і вкотре засвідчити: ми пам’ятаємо Ваш посил, Валентино Василівно, плекаємо рідне слово, несемо його рідною землею, легко і впевнено, бо кожен із нас відчуває особистісну причетність до українства і усвідомлює те, що мова завжди стояла, стоїть і буде стояти на сторожі нації».

До учасників конференції зі словами-привітаннями й думками-спогадами звернувся ректор Криворізького державного педагогічного університету доктор філософських наук, професор Ярослав Владиславович Шрамко: «Назва конференції, яка присвячена пам’яті професора Валентини Василівни Явір «Українське слово в науковому вимирі», є досить символічною і відображає науковий і професійний шлях Валентини Василівни. Українська мова має стверджуватися і в науковому контексті, і в освітньому контексті, і в загальнокультурному, просвітницькому контексті. Ствердження українського слова буде означати ствердження України, її подальший розвиток і нашу подальшу перемогу». 

Ректор подякував викладачам, які долучилися до організації конференції і підготовки доповідей, студентам, присутнім на заході, за їх небайдужість, за зацікавленість, кафедрі української мови, і побажав подальшого наукового розвитку, наснаги для того, аби зберегти традиції, закладені тими, хто стояв у витоків справи, якій ми всі нині присвячуємо наші сили.

До слів пошанування проф. В. В. Явір приєдналася доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Криворізького державного педагогічного університету Віта Анатоліївна Гаманюк, яка наголосила на важливості заходу, присвяченого вшануванню пам’яті Валентини Василівни, але окрім того, це й нагода презентувати наукові розвідки, наукові ідеї послідовників професора Явір. Через публікацію наукових статей, через участь у конференціях викладачі факультету української філології намагаються популяризувати українське слово. Це все вибудовувалося на тих наукових позиціях, з якими пов’язана Валентина Василівна та її наукова школа, що сформувала покоління науковців і вчителів-практиків.  

Особливо щемливі слова звучали від першого проректора Криворізького державного педагогічного університету, кандидата філологічних наук, доцента Оксани Адріївни Остроушко, яка не просто пишається знайомством із професором В. В. Явір, а й завдячує їй власними науковими здобутками, адже саме під керівництвом Валентини Василівни захищено кандидатську дисертацію.

«Я вдячна долі, що мала таке щастя – знати Валентину Василівну, дуже близько з нею спілкуватися й працювати. Вона допомогла особисто мені вибудувати мій життєвий шлях. Валентина Василівна – блискучий лектор, науковець, надзвичайно чуйна, уважна, мудра, делікатна людина. Це взірець української інтелігенції, дуже гарна у спілкуванні, дуже гарна зовні, цікава співрозмовниця, глибоко ерудована,  авторитетна дослідниця. Я працювала з нею над курсовою роботою, під її керівництвом писала дипломну роботу, далі виконала й захистила кандидатську дисертацію, а пізніше ми разом працювали на кафедрі. Вона вміла підтримати й показати, як треба працювати і загалом, як треба жити… Валентна Василівна своїм прикладом вчила всіх, як це бути українцями, вона була й залишається взірцем національного духу», – підсумувала Оксана Андріївна.

Свої спогади про Валентину Василівну, а також привітання учасникам конференції висловила декан факультету української філології Криворізького державного педагогічного університету, кандидат філологічних наук, доцент Любов Миколаївна Семененко: «Валентина Василівна була серед тих, хто починав наш факультет 1982 року після тривалої перерви в підготовці вчителів української мови та літератури. Пам’ятаю, як мала можливість спілкуватися з Валентиною Василівною. Вона несла українську мову, як щось природнє, якісне, цікаве і те, до чого хотіли долучитися студенти. Вона була дуже гарним викладачем, вміла захопити студентів академічними курсами, адже переконливо доводила, що мова – не просто має значення, а є ключовим чинником формування свідомості, особистості».

Із вдячністю та захопленням згадала в цей день професора  Валентину Явір інша очільниця кафедри української мови  Криворізького державного педагогічного університету (2002–2007 рр.), кандидат філологічних наук, доцент Ганна Миколаївна Віняр.

До ювілейного заходу долучилися й здобувачі освіти, яких зростила й виховала професор Валентина Явір. Недарма кажуть, що в кожного з нас є Вчитель, з особливою вдячністю до якого крокуємо життям. І у викладачів, ніде правди діти, є групи, де серед студентів багато однодумців, вони стають провідниками отриманих знань, носіями засвоєних ідей. Такими улюбленцями Валентини Василівни були студенти першого набору на спеціальність 7030501 Українська мова та література і англійська мова.

Щемкими спогадами про свого Вчителя Валентину Явір поділилися:

Алла Сербул (Черненко), випускниця групи УАФ-92-1, учитель української мови та літератури, англійської мови Криворізької гімназії № 75 КМР, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист;

Ольга Новопашина, випускниця групи УАФ-92-1, начальник відділу внутрішніх комунікацій ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

Дмитро Третяк, випускник групи УАФ-92-1, керуючий партнер компанії FranklinCovey Ukraine, Київ;

Ірина Вергелес (Євтушок), випускниця групи УАФ-92-1, головний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області;

Катерина Ткаченко (Судомко), випускниця групи УАФ-92-1, учитель української мови та літератури, англійської мови Криворізького ліцею «Кредо», спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.

Дякуємо приватному підприємцеві Ользі Бєльчич, випускниці цієї ж групи, за наданий відеозапис урочистостей із нагоди отримання дипломів спеціаліста, де з напутнім словом до студентів звертається професор Явір. Ми всі отримали змогу повернутися в той час, коли Валентина Василівна очолювала кафедру української мови, разом із когортою Титанів дбала про зміцнення позицій української мови в перші роки незалежності, формувала склад кафедри молодими кадрами, аби нова сила потужно сприяла українізації зросійщеного регіону. Наприкінці запису Валентина Василівна «для історії» усміхається нам усім і, не обертаючиь, іде. Тихо іде за межу…

У світі науки немає легких шляхів. Це, безперечно, знала Валентина Василівна Явір. Вона успішно здійснювала наукові дослідження, була керівником наукової школи з проблем граматичної будови української мови, цікавилася актуальними проблемами граматики, лексики та фразеології української мови, виявляла інтерес до методики викладання української мови в початковій, середній і вищій школі й  підготовці майбутнього вчителя-філолога. У пам’яті багатьох поколінь студентів і колег професор В. Явір залишиться автором значної кількості праць, присвячених насамперед вивченню проблеми ролі української мови у формуванні національної свідомості та духовного потенціалу особистості.

Конференція «Українське слово в науковому вимірі» порушує актуальні проблеми мовознавчої царини, а відтак на пленарному засіданні прозвучали різнопланові наукові доповіді.

Пленарне засідання розпочалося доповіддю кандидата філологічних наук, доцента, доцента кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталі Анатоліївни Березовської-Савчук «Лінгвокорпусна структурованість мовленнєводискурсивних практик Валентини Явір», у якій обґрунтовано важливість наукової спадщини Валентини Василівни Явір для філологічних сучасних студій, особливості лінгвоперсонології, елітарної мовної особистості.

У наш буремний воєнний час, коли українська наука голосно заявляє про свою самостійність, а українська мова стає трендом у світі, неабиякого значення набувають лінгвістичні студії, покликані висвітлити складні питання історичного минулого нашої мови. Це, власне, і стало підґрунтям доповіді «Українська мова: від давнини до сьогодні», репрезентованої доктором філологічних наук, професором, завідувачем кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Жанною Василівною Колоїз.

Усвідомлення й прийняття змін, із яким зіткнулося наше суспільство на тлі російської агресії неминуче має вихід у лінгвістичну площину, адже мовною стихією оповите все свідоме й несвідоме життя людини, її прагнення надавати всьому навколо назви. Особливої уваги в цьому плані потребують власні назви, що окреслюють простір навколо, а тому визначають не лише географічні координати нашого життя, але й закладають культурні цінності, втілюють національні орієнтири. Саме такими важливими мотивами пронизана доповідь «Вияв національної самоідентифікації в назвах об’єктів топоніміки Дніпропетровщини» кандидата філологічних наук, доцента, доцента кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталії Миколаївни Малюги.

Відображення етносвідомості українців засобами мови відбувається на всіх рівнях лінгвосистеми, а відтак не є винятком різні сфери суспільно-побутового життя, зокрема йдеться й про світ кулінарного мистецтва, національну кухню. На цьому зосередила свою дослідницьку увагу в доповіді «Мовні проблеми сучасної України крізь призму кулінарного дискурсу» кандидат філологічних наук, доцент, перший проректор Криворізького державного педагогічного університету Оксана Андріївна Остроушко.

Усі учасники заходу відзначили приємну атмосферу академічного спілкування, обміну думками, поглядами, власними спостереженнями й спогадами. Поради від досвідчених дослідників мали на меті допомогти молодим науковцям, здобувачам бакалаврського та магістерського освітніх рівнів вищої освіти зорієнтуватися у власних наукових пошуках. 

Подальша робота секцій (координатори доц. Н. М. Малюга, доц. Г. Г. Асмаковська) також засвідчила актуальну проблематику сучасного мовознавства й україністики загалом. Викладацькі та студентські доповіді прозвучали в унісон заявленій меті наукової конференції, яка полягає в популяризації української науки, мови й культурних надбань нашого народу. У процесі обговорення цих важливих мовознавчих питань і під час підбиття підсумків учасники неодноразово  наголосили на високому рівні організації й проведення конференції, її колосальному національно-духовному підґрунті, за яке вболівала протягом свого життя Валентина Василівна Явір. 

Висловлюю щиру вдячність усім учасниками наукового заходу, тим, хто долучився до світлих спогадів про професора В. В. Явір, до наукових дискусій, усім, хто став ще ближче до українського слова в його науковому вимірі.

Вічна пам’ять Валентині Василівні Явір за її мудре наставництво, підтримку й розуміння, невичерпну енергію, працелюбність, за спонукання до дії, бажання вдосконалюватися й іти вперед. Вільний українській дух, оприявлений у нашому українському святому Слові, завжди серед нас – надихає, надає сил, бадьорить, живить вірою в неминучу Перемогу з Україною в серці.