21 лютого світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято було започатковане в 1999 році на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Воно спрямоване на підтримку мовного та культурного розмаїття. Адже, за оцінками фахівців, із 6000 мов, які нині існують, більшість знаходиться під загрозою зникнення в найближче десятиріччя. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.

 21 лютого 2018 року на факультеті української філології відзначалося свято Рідної мови – священного багатства українців.

У цей день філологи Криворізького державного педагогічного університету розповіли про історію появи свята, значення рідної мови в житті кожної людини, про незримий зв’язок мови з людськими повсякденними потребами мати гарний Дім, багату Країну, щасливих Громадян.

На заході були присутні шановні гості: ректор університету, д. філос. н., професор Я. В. Шрамко, перший проректор КДПУ, к. філол. н., доцент О. А. Остроушко, проректор з наукової роботи, д. пед. н., професор В. А. Гаманюк, голова первинної профспілкової організації, к. пед. н., доцент Л. В. Бурман, начальник навчально-методичного відділу університету к. фіз.-матем. н., доцент С. Л. Мальченко, декан факультету української філології, к. філол. н., доцент Л. М. Семененко, завідувач кафедри української мови д. філол. н., процесор Ж. В. Колоїз, завідувач кафедри української та світової літератур, к. філол. н., доцент Н. Г. Мельник, професорсько-викладацький склад, студенти різних курсів, вчителі шкіл міста. Зі вступним словом-привітанням звернулася до присутніх завідувач кафедри української мови Жанна Василівна Колоїз, наголосивши на тому, що мова є важливим чинником консолідації українців, щиро й від серця закликала присутніх поважати й цінувати рідне слово, не гордувати ним, пишатися його величчю, не боятися, не соромитися говорити українською мовою.

З вітальним словом виступив Ярослав Владиславович Шрамко, який розповів про історію свята, підкресливши актуальність вислову Ліни Костенко про те, що нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.

Традиційним для цього дня було відзначення кращих студентів за активну громадянську позицію, з нагоди свята, а також за їх небайдужість до життя факультету, їх завзятість, молодецький потенціал, і головне – любов до українського слова. Урочистими грамотами й пам’ятними подарунками було нагороджено тих викладачів і співробітників Криворізького педагогічного, які напередодні, 20 лютого, писали диктант і показали неабиякі знання правописних норм української мови.

Протягом години заходу глядачі з трепетом у серці слухали солодку поезію, зачаровувалися українською піснею, з болем і вірою у кращі часи й позитивні зміни молилися до Бога, аби Він зцілив українські душі, надихнув на добрі справи.

Одними з найважливіших слів, які пролунали в цей день зі сцени, були ті, що вказують на святий обов’язок кожного українця: благоговійно шанувати Богом дану нам Вітчизну, пізнавати серцем її страдницький шлях, її святих і святині, уболівати й молитися за неї, охороняти від знищення рідну мову та культуру.

...Українське слово.

Ти частка тих, що вже давно померли,

їх кров живуща, їх жага нетлінна,

безсмертне і величне, як Говерла,

багате і дзвінке, як Україна (Д. Луценко)