Кожен, хто не з примусу, а з власної волі пов’язав свою долю з наукою, вдумливо, сумлінно, з великою любов’ю скрупульозно вивчає найважливіші чинники технічного й соціально-культурного прогресу та перетворення дійсності, намагається осягнути її в усіх тонкощах, зрештою опиняється в полоні наукової царини, із якої вже ніколи не вибратися. Вочевидь, це добре усвідомили здобувачі третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, що ось уже впродовж року демонструють своє бажання опановувати нові компетентності, отримувати нові знання, уміння й навички, зокрема й ті, що стосуються проєктування й побудови власної «інженерної споруди», іменованої академічним текстом. Тому, цілком закономірно, що навчальну дисципліну «Академічне письмо та риторика», уналежнено до обов’язкових освітніх компонентів. Наразі її вивчення добігає кінця. І молоді науковці мають чудову нагоду презентувати себе, свої наукові інтереси, результати перших науково-дослідницьких пошуків… І не тільки!

Це вимагає ретельної підготовки. Адже майбутні доктори філософії, безумовно, прагнуть, аби в майбутньому їхні творчі здобутки стали неоціненним надбанням української освіти і культури. Бо їхня навчальна й науково-дослідницька діяльність є доведенням необхідності щомиттєвого піднесення духовної свободи і творчих можливостей новочасного покоління. Їхня плідна праця утверджуватиме ідейно-естетичний інваріант пізнання світу, розв’язуючи суперечність між мінливою дійсністю і високим ідеалом. Це дасть змогу об’єднати прихильників, послідовників і вихованців та їхні доробки в одну велику цілість. Велику цілість як одночасно тисячолітню мудрість самовдосконалення і щоденне плекання спадщини українського народу.

Шановні здобувачі! Наталіє Ахматова, Олеже Гаранін, Артеме Глінкін, Катерино Кокош, Олександро Комишова, Ярославе Мельник, Олександре Нечіпоренко, Миколо Попов, Володимире Пресс, Андрію Рекало, Анжеліко Римар, Володимире Тарасов, Олеже Тютюнов, Геннадію Чорний та ін.! Сьогодні Ви повні творчих сил, тому нехай врожаїться на Вашій ниві! Мудрі люди кажуть: успіх завжди залежить від попередньої діяльності, від осмисленого й оприлюдненого! Нині той день і той час, коли доля дає Вам шанс продемонструвати Ваші інтелектуальні спромоги, засвідчити шлях мужнього, нестримного й невтомного долання нових життєвих висот, Вашу успішність у будь-якому починанні. Когось винагородить шанобою в колі однодумців, рідних і друзів, започаткує подальші стежини поступу до самозвершення…

До того ж, безумовно, напередодні Великодня Ваші душі, як і душі далеких наших предків багато століть тому, прагнуть оновлення, світлого воскресіння любові. Шлях людський – нелегкий, і на ньому трапляються безліч спокус, вигаданих правд і оманливих надій. Іноді важко, а інколи й неможливо обрати з-поміж усього того огрому справжнє, непідробне й велике. І тоді на допомогу приходить віра: комусь освітлює дорогу, як смолоскип, а комусь тільки тремтить у темряві, щоб потім розгорітися могутнім полум’ям.

Задля того, аби у наших оселях запанували гармонія, злагода, добробут, а в Україні – мир і спокій, маємо докладати щоденних зусиль, адже дива не стаються просто так. Пам’ятайте, що все задумане – справа наших рук і небайдужих сердець. Тож нехай Вашими супутниками повсякчас будуть козацька впертість і непохитність, натхнення й оптимізм, а Господь посилає благодать на всі добрі справи в родині, у колективі, у державі. Нехай небо якнайшвидше стане чистим і мирним, відкритим для польоту думок та сподівань. Нехай творчий вогонь з кожним роком розгоряється лише яскравіше – на духовне зростання, на здоров’я, на добробут!