Осінь багата на різноманітні свята, пов'язані з учительством та студентами - День знань, День учителя, День студента та інші. Кореспондент «Університетських новин» Тетяна Крамаренко, яка до того ж нинішнього року працювала у вступній кампанії до університету, побесідувала з першокурсниками-2014 Криворізького педагогічного інституту та зі студентами випускного курсу. Оскільки зустріч за «круглим» столом відбувалася напередодні Дня вчителя, то звісно, що розмова точилася про вибір професії педагога, про те, якою бути людині такої благородної професії. Студенти згадували шкільних вчителів, ділилися планами на майбутнє. Звичайно, що мова йшла і про те, як першокурснику найшвидше адаптуватися до навчання в нових умовах, як бути організованим, щоб мати змогу розвивати себе всебічно.

Першокурсники-2014. Які вони?

- Улюбленим предметом у школі для мене була математика, власне тому я обрав цю спеціальність і отримав цільове направлення на навчання, - розповідає першокурсник, а у минулому золотий медаліст Олексіївської ЗОШ Дніпропетровської області Руслан Шпонька. - Зізнаюся, що на вибір професії вплинула і шанована мною вчитель математики Майя Станіславівна Линок, мої шкільні наставники Т.Г. Степаненко, М.М. Доруда, Л.М. Доруда, які по закінченню КПІ стали вчителями за покликанням, педагогами з великої літери. У вільний від навчання час я співаю, граю на фортепіано, складаю вірші. Сподіваюся, що в стінах інституту буду також розвиватися і в цьому напрямку. Надалі планую займатися науковою діяльністю, пов'язаною із запровадженням у навчанні в середній школі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. До університетської системи навчання вже звикаю, хоча з дня вступу пройшло небагато часу. Ніскільки не шкодую, що вступив саме до Криворізького педагогічного інституту, бо викладачі тут першокласні. Першокурсникам університету хочу побажати терпіння й наснаги в навчанні, незабутніх студентських років, впевнених кроків на шляху досягнення поставлених цілей! Пам'ятаймо, що майбутнє у наших руках!!!

- Я - студент першого курсу фізико-математичного факультету - Дмитрієв Денис, навчаюсь на спеціальності «математика». Знаєте, чому вибрав таку професію? Тому, що моя бабуся - Ніна Федорівна Дмитрієва - також вчитель математики. Вона мій ідеал, приклад, який дуже хочу наслідувати. Бабуся у 1973 році з відзнакою закінчила наш педагогічний інститут і вже 41 рік навчає дітей у школі. Вона вчитель вищої категорії, вчитель-методист, Відмінник освіти України. Її уроки дуже цікаві, захоплюючі, бо мабуть таки дійсно, що математика - цариця всіх наук, палац якої оточений густими заростями, і не кожен може їх здолати. А здолати труднощі зможе лише людина працелюбна, людина, яка прагне істини. Тому, щоб досягти висот, необхідно досить багато працювати, що я й намагаюсь робити. Бабуся говорила, що буде дуже важко, складно, але треба впевнено йти до своєї мети.
Що стосується початку навчання в університеті, то цікаві математичні предмети викладають досвідчені викладачі. Їхні лекції та практичні заняття доступні та цікаві, своїм ставленням до викладання дисциплін вони виховують у нас, студентів, почуття відповідальності, працелюбності та наполегливості. Особливо мені подобаються такі дисципліни як математичний аналіз, елементарна математика, алгебра і теорія чисел, аналітична геометрія, інформатика. В інституті я почуваюсь затишно, так, як і в школі, відчуваю підтримку і розуміння викладачів. Дякую.
Хочу сказати декілька слів про мою групу . У своїй групі я також почуваюсь добре, впевнено, відчуваю підтримку своїх одногрупників. Група дуже дружна, відповідальна. Зараз всі разом готуємо цікаві номери до балу першокурсників. На фото Дмитрієв Денис з Ніною Федорівною.

З першокурсником-криворіжцем Миколою Номеровським ми більше говорили про його заняття спортом. Він ще остаточно не вирішив, ким стане після закінчення університету. Цілком можливо, що й тренером з боксу. Микола розповідає про те, як знайшов себе у спорті, показує фотографії з тренувань та різних змагань. На одній із світлин він у синій формі adidas на Дні спорту в КНУ виступає в спарингу з боксу.
- Спочатку я протягом семи років займався східними єдиноборствами, - говорить Микола, - але потім закинув через великі розцінки. Далі ще багато чим займався, але відчував, що то не моє. Потім закинув все і сидів удома. І там розтовстів аж до 140 кілограмів! Тоді брат у 2010-му році купив мені все необхідне і відправив на бокс. І так вийшло, що за один рік я не лише скинув 56 кг, але й отримав другий розряд з боксу. Далі став переможцем турніру у Кривому Розі, призером області з боксу.
Ще займався ММА бої без правил цілий місяць, а потім поїхав на змагання і став призером області. Скоро будуть змагання з боксу, і я хочу показати там себе у всій красі. Так само планую брати участь у всіх спортивних змаганнях в нашому найкращому університеті!!! Мені подобається ставлення наших викладачів та старшокурсників до першокурсників. Взагалі, колектив супер!
Тож бажаємо Миколі не лише успішно навчатися в університеті, але й надалі стати переможцем в області, в Україні і потрапити в збірну України з боксу.

Група МІ-14-2 з куратором, к. пед. н. І.С. Дерезою. 

Анастасія Жос приїхала навчатися з Нікополя. Вона розповіла, що ще у 11-му класі твердо вирішила, що у майбутньому стане вчителем. І хоча подавала документи у кілька ВНЗ, у педагогічний привезла оригінали наступного дня, як тільки дізналася, що проходить за рейтингом.
Юлія Котова приїхала навчатися з Луганської області, а Катерина Козакова - з Донецької. Дівчата облаштувалися і проживають у гуртожитку. У нашому місті їм подобається, під час навчання і в гуртожитку відчувають підтримку викладачів та однокурсників. Переживають, правда, що не настав ще мир на їхній малій батьківщині, сумують за рідними. І все ж вони переконані, що саме в університеті пройдуть їх найкращі п'ять років життя.
- Меня зовут Козакова Екатерина. Приехала я в Кривой Рог с Донбасса. Там в 2014 году я окончила общеобразовательную школу и, как и все выпускники, встала перед выбором будущей профессии. Но этот выбор оказался для меня не таким уж и трудным: еще с детства я хотела стать преподавателем. Оставалось только определиться с предметом.

Моя мама Ольга Алексеевна - учитель начальных классов, она всегда была для меня примером. Я с детства знала, какая это тяжелая профессия - учить детей. Но все эти трудности меня не пугали, а только были толчком для воплощения своих желаний в жизнь. Математика в школе была моим любимым предметом, поэтому я решила поступать на физико-математический факультет.
Так как я из Донецкой области, то собиралась подавать документы в донецкие вузы. Но начались активные боевые действия, из-за которых абитуриентов лишили возможности получить образование в своем регионе.
Из-за сложившихся обстоятельств мне пришлось покинуть свое местожительство и приехать в Кривой Рог. И сейчас я студентка физико-математического факультета КПИ.
Первое, что мне здесь запомнилось, - это День Знаний. Организаторы праздника устроили первокурсникам просто незабываемое посвящение. В тот же день мы имели возможность познакомиться с педагогическим коллективом нашего университета. Так начался новый учебный год.
В данный момент я проживаю в общежитии. Здесь мне предоставили все необходимые условия для проживания и обучения. Сначала тяжело было привыкнуть к новому городу, новому обществу, новому темпу учебы. Спустя несколько дней я поняла, что не ошиблась и сделала правильный выбор профессии. В своих преподавателях я увидела идеал, к которому я хочу стремиться. Они имеют высокий интеллектуальный уровень, сразу заметен их профессионализм. Одновременно с этим они добры и отзывчивы. Я думаю, что смогу многому у них научиться.
Я сейчас нахожусь очень далеко от своего дома, от своей семьи, но вся атмосфера в университете дает мне возможность чувствовать себя комфортно. Прошло всего три учебных недели, а мои однокурсники и педагоги стали для меня второй семьей, а университет - вторым домом.
У меня есть цель: стать педагогом. Благодаря КПИ я с каждым днем становлюсь все ближе и ближе к этой цели.
Напоследок хочется пожелать студентам КПИ отличной учебы, веселых моментов студенческой жизни, плодотворного труда, а также желаю стать педагогами с большой буквы
На фото Катерина Козакова з мамою Ольгою Олексіївною

- Чому я вирішила стати вчителем? - запитує і зразу ж відповідає першокурсниця Лідія Захарчева. - Кожна людина змалку мріє оволодіти професією, яка їй до вподоби. І в кожного вона своя. Хтось мріє стати шофером, хтось інженером, а я змалку хотіла стати вчителем. Я вважаю, що це найкраща й найважливіша професія в світі. Мені дуже подобається спілкуватися з дітьми та допомагати їм в усьому. Також мені подобається ця професія тим, що вчитель постійно розвивається як особистість, дізнаючись багато цікавого кожного дня. Тому я була дуже щаслива, коли вступила до педагогічного інституту Криворізького національного університету. Також приємним здивуванням для мене було те, що разом зі мною до педагогічного вступили ще чотири мої однокласники. З двома із них навчаємося на одному факультеті.

- Я рада, что поступила именно сюда! В группе все люди разносторонние, интересные... Преподавательский состав тоже радует. Очень интересная студенческая жизнь. Я ни капельки не пожалела, что сюда поступила). Здесь правда потрясно)), - ділиться враженнями від початку навчання в університеті першокурсниця Карина Шавиріна.

До нашого університету прийшло навчатися на педагогів чимало випускників педагогічних гімназій, педагогічних училищ, Криворізького обласного ліцею - інтернату для сільської молоді, Криворізької Центрально-Міської гімназії. Серед них Борис Тютюнник, Антон Гарізан, Альона Христюк, Валерія Бобирь, Катерина Калашник, Костянтин Васильєв та інші.
- Перший крок дитини, перше слово дитини - все це пов'язане з сім'єю, з мамою. Прийшовши в перший клас 93-ї криворізької школи, я була дуже зачарована своєю вчителькою, - розповідає першокурсниця Альона Христюк. - Можаєва Вікторія Анатолівна - це людина надзвичайна, добра, щира, справедлива, дбала про те, щоб ми стали освіченими і добрими людьми. Вона залишається прикладом для мене. З нею ми почали писати, читати, рахувати. Після дев'ятого класу я вступила до КОЛІ на фізико - математичний факультет, тому що з першого класу дуже захоплювалась математикою. Вона привчає до точності, пунктуальності, вчить логічно мислити і правильно доводити спочатку теорему, а потім відстоювати власну точку зору. В ліцеї мене оточували тільки хороші люди, справжні педагоги. Вони були мені зразком для наслідування. Я переймала у них те, що мені здавалося найважливішим в учителя. У одного - манеру поведінки на уроці, а в іншого - глибоке знання предмета й уміння донести свої знання до учнів. У Криворізькому педагогічному інституті викладачі готові передати нам свої знання, досвід і допомагають стати справжніми знавцями своєї справи.
- Ми навчалися два роки в КОЛІ, а після випуску з ліцею разом з моїми друзями вирішили стати вчителями, - розповідає Валерія Бобирь. - Чому? Тому що, працюючи з дітьми ти набираєшся нового досвіду і передаєш їм свої знання і свій досвід. Для когось бути вчителем важко, комусь ця професія не подобається. Але ми з друзями прагнемо цього. За те, що ми вступили до педагогічного інституту, в значній мірі завдячуємо КОЛІ. Дякуємо вчителям за кваліфіковану підготовку, а найбільше завдячуємо нашому класному керівникові Семенко Олені Миколаївні.
- Після закінчення Нікопольського педагогічного училища постало питання: як правильно обрати вуз? Адже їх багато, але як обрати найкращий? - ділиться враженнями Катерина Калашник. - Звісно на мене, в першу чергу, вплинула думка моїх улюблених педагогів, які колись навчалися у Криворізькому педагогічному інституті і згадували теплими словами студентські роки, відмічаючи високу кваліфікацію викладачів та гарне ставлення до студентів. Тож, я поставила собі за мету вступити саме до цього ВНЗ. Я досягла її і не даремно, адже й справді все виявилося так, як і розповідали викладачі. Тепер я впевнена, що стану гарним та кваліфікованим вчителем, таким, як і мої наставники.

Про те, що навчатися в педагогічний інститут переважна більшість прийшла за покликанням говорить і той факт, що вже під час вступної кампанії окремі абітурієнти працювали вожатими в оздоровчих таборах. Серед них Олена Злобинець та Лілія Фортуна.

На фото Лілія Фортуна з дітками в оздоровчому таборі.

- Я працювала в 3-4 зміну в дитячому оздоровчому таборі "Одіссея" вожатою, - розповідає Олена. - Табір знаходиться на березі Азовського моря в смт. Кирилівка. Дітки віком від 9 до 11 років були дуже слухняні, завжди допомагали одне одному, а цим допомагали і мені у роботі з ними. Я з ними проводила розважальні ігри та ігри для розвитку дітей. Ми швидко знаходили спільну мову та добре розуміли один одного. Моя група була однією з найактивніших у таборі. Коли наставали останні дні перебування в таборі, вони не хотіли їхати, хоча дуже сумували за своїми батьками та рідними. На даний час ми з ними листуємося в соціальних мережах та плануємо зустрітися в майбутньому.

- З дитинства моєю мрією було стати вчителем. На мою думку, ця професія є однією з найважливіших. Вчитель - це людина, яка несе надзвичайно почесну місію, а саме розвиток інтелектуальних та творчих здібностей дітей, які є майбутнім нашої нації. Мій тато свого часу навчався в Криворізькому педагогічному інституті, - розповідає першокурсниця, староста групи Юлія Ковальчук. - І мені дуже хотілося б піти по його стопах та отримати освіту саме в цьому закладі.
Важливим етапом в здійсненні моєї мрії стали підготовчі курси, які я відвідувала у Криворізькому національному університеті. Вони дали мені змогу повторити шкільний курс з обраних предметів, систематизувати здобуті знання та в результаті добре скласти тести ЗНО.
І ось, нарешті ставши студенткою омріяного вищого навчального закладу, мені хотілося б поділитися своїми враженнями щодо навчального процесу. На відміну від школи, в інституті не уроки, а пари, тривалістю годину та двадцять хвилин. Заняття з кожної дисципліни поділяються на лекційні та практичні. На лекціях студентів ознайомлюють з теорією, на основі якої буде проводитись наступне практичне заняття, що в результаті дає можливість засвоїти матеріал на найвищому рівні. Викладачі з розумінням ставляться до деяких моментів та ситуацій, які виникають у студентів першого курсу, пов'язаних з необхідністю невеликого періоду адаптації до навчання у вищому навчальному закладі. Але все ж таки повинно бути усвідомлення того, що інститут - це не школа, і змушувати навчатися нас тут ніхто не буде. Це є власний вибір кожної людини: отримувати вищу освіту чи ні. Але якщо ти розумієш, що тобі це потрібно, докладаєш всі зусилля задля цього, то навчання буде приносити тобі задоволення. Було б бажання вчитися - з'являться і можливості.
Однією з таких можливостей є надання гуртожитку іногороднім студентам та студентам, що проживають у віддалених районах міста. Чималою перевагою є те, що гуртожиток розташований у студентському містечку, поруч із головним корпусом інституту. Можливість спілкування в колективі людей зі спільними інтересами та прагненнями - також значний плюс.
Величезну увагу в інституті приділяють культурно-масовому життю студентів. Студрада сприяє виявленню творчих здібностей студентів першого курсу та їх залученню до участі в різних заходах, таких як олімпіади, змагання та концерти.
Отже, можна зробити висновок, що в інституті є всі передумови для отримання якісної освіти, здобуття професійних навичок і можливість займатися науковою діяльністю паралельно з навчальним процесом.

На фото Юлія Ковальчук (справа) з новими подругами-першокурсницями Кариною Шавиріною та Ганною Німець.

- Вчитель - це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня. Я думаю вам буде цікаво дізнатися, чому я вирішила стати вчителем, - розповідає першокурсниця Діана Петаржак, випускниця криворізької Школи лідерів. - Усе своє життя я була сором'язливою. Тихо зростала: допомагала батькам, зустрічалася з подругами, старанно навчалася у школі, брала участь у олімпіадах з різних предметів, намагалася бути хорошою донькою.
Якось нашій школі потрібен був новий президент, і я вирішила (чим дідько не жартує) балотуватись. Закінчилося все неймовірною вдачею - більша половина дітей проголосувала саме за мене. Ця маленька і сором'язлива дівчинка увійшла до ради лідерів Центрально-Міського району і почала навчатися у Школі лідерів.
Слово лідер, в перекладі з англійської, означає людину, що йде попереду, на кого можна покластися у прийнятті серйозних кроків і вирішенні важливих проблем. Протягом своєї активної діяльності в школі та районі я провела багато найрізноманітніших тренінгів, брала участь у різних тематичних святах, часто проводила час з дітьми. Я вирішила не зупинятись на досягнутому, і присвятити своє життя навчанню дітлахів.
Бути вчителем дуже відповідально, бо він для учнів взірець у мисленні та поведінці. Тому я буду намагатися не тільки досконало знати свій предмет, а й зуміти навчити інших.
Репортаж з тренінгу «Переможемо СНІД разом», проведений благодійною організацією «Шанс» і волонтерами Корпусу миру в Україні, можна переглянути за адресою

На фото Діана справа, в центрі - волонтер Корпусу миру з США Джо Групер.

Весельчак Ілля Назаренко описав початок свого навчання в університеті експромтом:
Я вчусь на фізико-математичному факультеті,
де знання стоять завжди в пріоритеті,
І я понесу свій труд, я буду гризть науку,
як гриз би, поклявшись, грунт,
я вночі не зможу спокійно заснуть,
мені формули це зробить ніколи вже не дадуть,
нелегким життя себе представляє,
та математика надихає.
Вона сил надає і надасть,
та все, що добудеш, треба буде віддать.
Не сказав, правда, Ілля, кому, коли і що йому доведеться віддати. Але переконані, що то він думав вже про своїх майбутніх учнів. Весело розповідав він нам і про практику, яку проходив зразу ж після зарахування до числа студентів. Практика, на його думку, послужила гарним приводом познайомитися і подружитися із однокурсниками.