Я, Кернична Ангеліна, студентка групи ТУР-22. Через війну, тимчасово знаходжуся в Угорщині і проживаю у місті Тата. Продовжую навчатися дистанційно на кафедрі туризму та економіки КДПУ. Однією з форм самосвіти стало моє вивчення цікавих туристичних локацій північно-західної Угорщини.

Місто Тата, де я зараз тимчасово перебуваю, називають містом вод, джерел і млинів. Місто забудоване в стилі бароко відоме своїми історичними пам’ятниками, великими озерами та пропонує романтичну атмосферу завдяки своєму замку на березі озера та парку, повному квітів.

Замок Тата. Він був побудований у другій половині XIV століття Іштваном Лакфі на скелі, оточеній водою та болотами. Ймовірно, це була L-подібна будівля з закритим садом, прибудованим до східної вежі. Пізніше замок став власністю Сигізмунда, коли той стратив Лакффів за нелояльність. Він перебудував його як ренесансний укріплений замок із кутовими вежами, а також встановив двоповерхову каплицю. Він обставив його розкішно і приймав тут своїх гостей з-за кордону; польський король, німецькі аристократи та сербський князь.

Старе озеро (ÖREG-TÓ) утворилося за часів правління Сигізмунда після осушення боліт і перегородження потоку Альтал. У літній сезон можна зайнятися веслуванням на озері. На його березі туристи можуть знайти забудований пляж, а також набережну, що йде навколо озера. Під час прогулянки можна побачити історичні пам'ятники; водяні млини 13 ст., замок Тата та один із замків. За якоюсь старою казкою, коли на Тата напав ворог, приходський писар, щоб врятувати власне життя, розповів, де знаходяться скарби церкви. Коли вони почали викопувати багатство, околиці перетворилися на бездонне озеро; отже, тут лежить легенда про його озеро родини Естергазі.

Годинникова вежа. Прибувши до міста з боку головної дороги, один із символів міста можна побачити на площі Орсагдюлес. Ця годинникова вежа з дерев’яною черепицею була зроблена теслею Йожефом Едером у 1763 році з використанням лише дерева за планами Якаба Фельнера. Годинник відтворює музику за п'ять хвилин до кожної повної години.

Озеро Чеке-Тата. Штучне водне покриття площею 25 га в Ангольпарку було названо на честь власника на ім'я Чеке. Сьогодні це популярний рибальський рай, узбережжя якого прикрашають величезні старі платани.

Англійський парк. Перший в Угорщині сад в англійському стилі був висаджений у 1783 році інженером Ференцом Бьомом від імені родини Естергазі. Привабливого місця для прогулянок з дітьми або для романтичних прогулянок знаходиться один з найперших англійських парків, що найбільш добре зберігся в країні. Особливістю саду в сентиментальному стилі є те, що в кількох місцях б'ють джерела, які робляться ще романтичнішими завдяки штучним руїнам. Чарльз Моро також спроектував турецьку мечеть у романтичному стилі на південному березі озера, побудовану в 1850 році. Лавка перед дещо занедбаною будівлею була встановлена на згадку про відвідини Ференца Казінці.

Пагорб Холм-Голфа. За 10 хвилин ходьби по вулиці Фазекас, починаючи від замку Естерхазі, знаходиться Голгофський пагорб Тати, який не тільки «коштує меси» з релігійної точки зору, але й є величним видовищем з голими скелями. На безплідному вапняковому плато у найвищій точці міста знаходяться барочна скульптурна група «Голгофа» і біла каплиця. Буквально найвизначнішою точкою цього району є оглядовий майданчик Феллнер Якаб заввишки 40 метрів і 175 сходинками, побудований в 1939 році і спочатку служив вежею для розливу пива. Біля підніжжя пагорба Кальварія, на подвір'ї колишнього кар'єру, знаходиться Геологічний музей просто неба, де можна вивчити артефакти віком у сотні мільйонів років.

Мої туристичні дослідження Угорщини продовжуються. Знання туристичних ресурсів країн Європі необхідні для майбутньої професійної діяльності в галузі туризму.

Автор: Кафедра туризму та економіки

Перегляди: 648

Я, Уманська Юлія, студентка спеціальності «Туризм» 4 курсу групи ТУР-20, через війну я поїхала з України до Норвегії. Але продовжую навчатися в нашому університеті дистанційно.

Норвегія неймовірно гарна країна ти наче живеш серед природи усі ландшафти збережені, а інфраструктура під лаштована під них. Навіть коли їдеш у міському транспорті дивуєшся наскільки гарні краєвиди тебе оточують.

Перше місто яке мені довелося відвідати був Берген. По місту ходять автобуси та швидкісний потяг №1 та №2, маршрут №1 їде від аеропорту до родзинки Бергена, старовинної Ганзейської набережної, що оголошена ЮНЕСКО об'єктом Світової спадщини. Набережна велика, тут тобі і вид на гори, і на порт, і на милі яскраві будиночки, які доречи є магазинами та сувенірними лавкам, але ціни на продукцію з дуже великою націнкою. Поряд також знаходиться рибний ринок, це не просто ринок, а ще і ресторан. Обравши свіжі морепродукти вам можуть їх одразу і приготувати та подати. Окрім гарного виду тут ще є одна вражаюча атракція, яку ми і не одразу помітили. Піднявшись трохи вгору ми побачили вхід на фунікулер, тоді ми ще не знали яка краса нас чекає попереду.

Гора Fløyen яка є однією з найголовніших пам'яток Бергена. Піднятися на неї можна пішки по стежкам, а також на фунікулері, ми купили білет на підйом та спуск (22$ на двох), хоча спуститися стежками серед лісу та неймовірної природи набагато краще, тому рекомендую брати білет лише на підйом, а спускатися вже самостійно пішки.)) З гори Fløyen відкривається фантастичний панорамний вид на місто і на фіорд. На вершині є дитячий майданчик, туалет, місця прокату спорядження та місцеві кози)).

У Норвегії дуже велика популяція лебедів, у місті багато невеличких озер де можна зустріти качок та лебедів, людей вони не бояться їх навіть вийшло погодувати, але мабуть їм щось не сподобалося бо мене вкусили, невдоволено пощипляли та поплили.

Північне сяйво – це мабуть най дивовижна річ яку можна побачити у Норвегії, і у Бергені воно теж буває, хоча північне сяйво тут не частий гість. Важливо пам'ятати, що північне сяйво повністю залежить від забаганок природи. А погода у Бергені не дуже приємна. Снігу взимку майже немає, проте дощ йде постійно (недаремно символом міста є парасолька). Часто буває густий туман який спускається з гір, які розташовані прямо у місті, і звичайно що розгледіти щось у небі майже не можливо.

Хоч, поки що я і не побачила усіх красот Норвегії, але лише одного міста хватило, щоб зрозуміти наскільки ця країна незвичайно гарна. Якщо у вас буде можливість я раджу усім відвідати цю країну, дуже багату на різноманітні туристичні об’єкти та атракції.

Автор: Кафедра туризму та економіки

Перегляди: 756

Я, Акименко Олексій, студент спеціальності «Середня освіта. Географія. Краєзнавчо-туристична робота» 3 курсу, групи ГОЕ-21, 14-19 червня 2023 року, перебував у складі спелеологічної експедиції №175. Експедиція працювала в одному з районів Дністровського каньйону. Її метою стояв пошук печери у однойменному понорі «Місько». Невеликий експедиційний гурт копав хід до потенційної печери. До завдань також увійшов моніторинг таких печер як «Два бички» і «Трійця».

Мій шлях, можна презентувати як пригодницьку новелу. Моя дорога почалась з Криворізького вокзалу і потягу «Запоріжжя-Львів». Після тяжкої, жаркої ночі у потягу, у Хмельницькому пересів на електричку «Хмельницький – Кам’янець-Подільський». У купе, моїм сусідом на дві години став милий пес, який пів дороги спав у мене на руках. На жаль, до Кам’янця я доїхав без цього нового друга, бо він вийшов у одному із сіл разом із своєю господаркою.

Кам’янець-Подільський зустрів мене не менш жаркою погодою і привітною місцевою жителькою, яка провела мене вуличками міста до автовокзалу. Тут потрібно було чекати автобусу «Кам’янець-Подільський – Горошова». До автобусу було ще багато часу, то я вирішив прогулятися стародавнім містом і провідати всім відому фортецю. Далі автобусом я дістався до села Іван-Пусте. Перетнувши все село, завітав до двору місцевої греко-католицької церкви, чиї масштаби мене вразили. Тут я доєднався до групи спелеологів під головуванням Ігора Стефанишина.

Далі ми попрямували до запланованого місця табору на днищі Дністровського каньйону (село Пилипче), у кроці від місцевого потічка (річка Нічлавка). Коли ми ставили табір, почався сильний дощ і ми не встигли адекватно його розташувати. Команда промокла до нитки, але намети з тентом були встановлені. Як людина, що не ходила у туристичні походи, зрозумів, що дощ влітку може стати найгіршим, що може трапитись у такі моменти. Дестабілізуючим чинником стало й розміщення унизу каньйону, під загрозою затоплення разом з наметами. Ази туризму набуваються з досвідом.

Наступний день був цілковито і повністю присвячений розробці ходу до майбутньої печери через понор «Місько». Що таке понор? Це вузький вертикальний хід, який може вивести до справжньої широкою підземної порожнини – печери. Понор був заглиблений на 1,5 метри. З часом, роботи в понорі були припинені, через погіршення умов вентиляції. Ця характеристика виявилась поганим знаком для нас, спелеологів, і означало, що підземна порожнина не продувається і потенційно печеру можна не знайти. Увесь день дощило, але це не завадило роботі.

Наступного дня у нас за планом відбувся похід до печери «Два бички». Це невелика печера, протяжністю приблизно 70 метрів. Ознайомилися з місцем, де спелеологи знайшли залишки людини часів трипільської культури та черепки часів середньовіччя або козацької доби. Наступною стала печера «Трійця» протяжністю 80 метрів, яка знаходилась у 3-х кілометрах від нашого табору. Далі ми продовжили роботу з понором. Цей день закінчився смачним борщем та переглядом кіно про спелеологів.

Найскладнішим було виїхати з тих місць, але, на щастя один із членів нашої експедиції жив в Івано-Франківську і він мене підкинув. У Івано-Франківську відвідав місцеву ратушу, яка була і краєзнавчим музеєм. Там же проходила художня вставка «Скіфія 2.0», де побачив чудові абстрактні роботи з тканини та ниток. Другим відвіданим туристичним об’єктом в місті стали залишки колишньої фортеці – «Бастіон» з виставкою картин. З Івано-Франківська потягом «Калуш експрес» моя мандрівка закінчилась у місті Сміла, Черкаської області, звідки і дістався Кривого Рогу.

Ця подорож стала дуже крутим експіріансом для мене як географа. Я зміг засвоїти свої географічні знання на практиці і відкрити для себе світ спелеології, відвідати низку туристичних об’єктів України. Я б хотів би розвивати такі речі у нас в університеті. Бо експедиції, для нас географів це невід’ємна частина навчання і засвоєння матеріалу. Я впевнений, що ми не будемо хорошими фахівцями без мандрівок і пізнання світу, а сидячи за екраном комп’ютера географія ніколи не здолати як науку. Такі мандрівки і експедиції вкрай корисні для науки і туризму нашої країни. Подібні подорожі це не просто цікава пригода, а й сподіваюся є невеликим кроком, до великих відкриттів теренів України!

Автор: Кафедра туризму та економіки

Перегляди: 698

Я, Катерина Складанюк, студентка спеціальності «Туризм» 4 курсу групи ТУР-20 нещодавно побувала в одному з найвідоміших та найпопулярніших гірськолижних курортів України – Буковелі.

Відкрила для себе нові туристичні локації: колесо огляду Озеро Молодості, гору Буковель. Відвідала етнопарк «Гуцул Ленд», в якому представлені дерев’яні хати мольфара, мисливця, ткача та інших, також на території є контактний зоопарк, дерев’яна церква, велика гойдалка. Здійснила спуск по всепогодній санній трасі Родельбан, це було екстремально та дуже весело. Піднялася на гору по витягу №2, з нього відкривається надзвичайно захоплюючий вид на увесь курорт Буковель.

З гори вдалося побачити найвищу вершину України – Говерлу. Відвідала багато ресторанів різних кухонь світу: української, грузинської, італійської, японської та ін. Скуштувала національний угорський бограч, справжній український борщ та традиційний гуцульський банош. Все було дуже смачно. Ще мені вдалося відвідати Ukranian Wine Festival, який проходив там 17-19 листопада 2023 року. Скуштувала різні вина з кожного куточка нашої країни, прослухала лекцію від Олександра Меєра «Майбутнє та перспективи українського вина».

Для мене, як майбутнього фахівця туристичної сфери, було цікаво та повчально організувати собі подорож. Якщо оцінювати курорт Буковель з точки зору відпочиваючого, то мені не вистачило більш активних, не екстремальних, а саме активних видів відпочинку. Ще б додала місця схожі з етнопарком, тільки десь серед лісу, де багато дерев та рослин, та місця з місцевими гуцульськими фішками. Також би додала курорту більше організації екскурсій до найближчих туристичних об’єктів, більше туристичних локацій для дітей віком до 10 років.

Буковель – це курорт, на який хочеться ще повернутися, з кожним разом різні емоції. Я впевнена, що років за 5-ть, там будуть нові локації, нові місця для відпочинку, нові емоції, тому що навіть зараз він розбудовується та стає кращим.

Автор: Кафедра туризму та економіки

Перегляди: 902

5 листопада 2023 року викладачі кафедри туризму та економіки Вікторія Пацюк і Володимир Казаков здійснили туристичну експедицію до району селища Христофорівка. Це місце знаходиться в 30 кілометрах на захід від Кривого Рогу. Ця місцина майже невідома для туристів. А як виявилося потенціал є, і не аби який. Досліджував цей край краєзнавець Антон Килимчук.

Їхати до Христофорівки автомобілем - це справи 40-45 хвилин. Що тут цікавого: мальовнича долина річки Боковеньки з відслоненнями гранітів, які місцями утворюють невеликі скелі. Долина ріки нагадує гірську ущелину, на крутих схилах якої розкинулися природні степи з ковилою. Вражаюче виглядає гребля Христофорівського водосховища, яку почали будувати ще у 1940 році та чиста вода самої водойми, де є невеликі пляжики й у літні часи тут можна купатися. Через річку є 3 пішохідні місточки.

Дуже гарною є сама ріка Боковенька, з руслом, широкими берегами, які пороли очеретом. У долині ріки насаджений листяний Хрістофорівський ліс з дубами та берестами. В одному місці від ріки залишився плес, який утворює доволі великий півострів із заболоченими ділянками та безліччю птахів. Бачили парочку лебедів, куріпок.

Саме селище має гірничу історію. Тут після 2-ї світової війни й до 1964 року розробляли Христофорівське родовище бурого вугілля. Видобуток вівся двома шахтами. Від старих шахт залишився адміністративний корпус, заглибини на поверхні землі над підземними виробками, на землях гірничого відводу насаджені штучні ліси. 

Плюсом також можна вважати - чисте повітря, природа та відсутність шуму великого міста.

Отже. Робимо висновок: Христофорівка може бути віднесена до окремого комплексного туристичного кластеру, де для екскурсій є об'єкти природи та індустріальної спадщини. Невелика відстань від Кривого Рогу робить це район перспективним для розвитку туризму.

Автор: Кафедра туризму та економіки

Перегляди: 1239