11 грудня. Двадцять років як людство у календарі має особливу дату – Міжнародний День гір (International Mountain Day). Згідно рекомендацій Генеральної Асамблеї ООН світова спільнота має організовувати цього дня заходи, які пропагують значення сталого розвитку гірських регіонів.

Одним із суспільних феноменів гір є туризм: рекреаційний до гірських країн та спортивний гірський туризм, альпінізм і скелелазіння.

У кожного з нас і для кожного з нас гори стали частиною власної історії, розвитку, перших відкриттів, підкорень, зустрічей з цікавими країнами, людьми та народами.

Викладачі кафедри туризму та економіки дотичні до гір. Для нас гори – це хобі і професійна діяльність, і світ яскравих подорожей. У кожного з нас своя історія «стосунків» з горами.

Олена Петрова. Перелік моїх гір: *Кримські гори (у тому числі, зимове сходження на г. Роман-Кош), *Українські Карпати (у тому числі, зимове сходження на г. Говерлу у 2019 році), *Великий Кавказ (з вершиною Ельбрус у 2012 році), *Північний Тянь-Шань (Заілійський Алатау в Казахстані).
Особисто для мене гори це Свобода! Досвід гірських походів вже 20 років. Тому з професійної точки зору я впевнено можу назвати себе експертом з активного туризму.

Дар’я Шиян. Що для особисто для мене гори: це місце, де перевіряються на порядність люди, де знаходиш друзів на роки, це місце, де отримуєш душевний спокій, заряд життєвої енергії, бадьорість, натхнення та відпочинок.
Саме в горах, в 2006 році, почалося моє туристичне життя. Мої гірські маршрути – Українські Карпати та Кримські гори.
З професійної точки зору вважаю, що гори дають можливість вдосконалити свої туристичні вміння та спробувати нові для себе види туризму: водний – сплави гірськими річками, риболовний - риболовля в річках Карпат, автотуризм гірською місцевістю.

Володимир Казаков. Перше свідоме побачення з горами у мене було у 8 років – Кримське узбережжя. Перша гірка невелика, але перша і самостійно, без батьків (просто ненадовго збіг від них). 14 і 16 років – перші радіалки по Кримським горам. А з 1 курсу університету походи до гір стали звичайною справою: Кримські гори, Великий Кавказ, Баргузинський хребет Забайкалля Південний Тянь-Шань у Таджикістані. Вже викладачем були «освоєні» Українські Карпати та безліч маршрутів по усіх Кримських горах, різні райони Центрального Кавказу зі сходженням на г. Ельбрус (5642 м), масив Хібіни у заполяр’ї.
З 2014 року географія гір різко збільшується і до особистого кошику додаються Західні (Польща-Словаччина) і Південні (Румунія) Карпати, хребет Рила (Болгарія) з найвищою горою Балкан – Мусала, масив Аладаглар і Лікійські гори у Треччині, Приказбеччя у Грузії зі сходженням на вершину Казбек (5033 м), хребет Троодос на Кіпрі, Балканські гори в Албанії, гірський масив Високий Атлас в Марокко, Синайські гори в Єгипті, Альпи у 3-х країнах – Франції, Італії та Швейцарії, Рудні гори у Чехії.
Особисто для мене гори – простір свободи, відкритої книги природи, просто шалені емоції від краєвидів. Завдяки горам став інструктором зі спортивного туризму та вийшов на І розряд з пішохідного та ІІ розряд з гірського спортивного туризму. Гори стали майданчиком для здійснення професійних захоплень та можливість відкриттів нових світів. А саме головне – гори дали можливість реалізувати себе як географа, мандрівника та організатора туризму.

Олександр Матіщук. У дитинстві завжди мріяв побувати в горах, ще й у високих горах, де сніг і лід. Перше моє знайомство з горами, а це були Карпати, відбулося в 11-му класі школи. Нас на тиждень в січні повезли в м. Яремче. Взимку, це було щось неймовірне, бачити долину річки Прут, між двох гірський хребтів. Такий вигляд засніжених Карпат, мене вразив на все життя.
Вступивши на навчання в КДПУ, на Географічний факультет (зараз Географії, туризму та історії), дізнався, що на другому курсі у нас буде практика в Кримських горах, цю практику я чекав з нетерпінням. На весні 2006 року це сталося, ми поїхали в Крим. Найбільше в Криму мене вразило, коли ми підійшли до м. Бахчисарай, це вертикальні скельні стіни. Аж захотілось спробувати по них полазити.
За два роки (2008 р.) я побував і у високих горах – хребет Великий Кавказ! Це був гірський похід ІІ категорії складності (VI є найвищою). До цього походу ми готувались заздалегідь, відпрацьовували рятувальні роботи на скелях МОДРу. Окрім позитивного враження від гір, походу, отримав досвід екзотичної їжі – жаб'ячі лапки з грибами. Це був активний час походів, як для мене, так і для нашого міста. Ми ходили в різні походи, в різні райони, останній активний рік по походах був 2013, перед анексією Криму.
З 2018 року, почав займатися дещо іншим гірським туризмом – змагання з гірського туризму. На сьогоднішній день входжу до головної суддівської колегії чемпіонатів і кубків України з гірського туризму. Це коротко про мій туристичний шлях у горах.
Всім бажаю, щоб хоча б раз у житті Ви відчули неймовірні враження від гір і спробувати себе або в поході, або у змаганнях!!!!!

Ірина Остапчук. Гори …. манять. Перший в моєму житті похід у гори відбувся завдяки навчанню на факультеті Географії, туризму та історії, влітку, під час комплексної фізико-географічної практики для всіх студентів 3-го курсу у 2000 році. Похід відбувався до Кримських гір.
Підготовки особливої не було, рюкзак «колобок» був невимовно ВАЖКИЙ, але подолання в перший день висоти і захоплюючі панорами, відвідування декількох мармурових печер, - все це справило враження.
Наступний досвід був уже в якості викладача зі студентами того ж факультету, разом із Казаковим В.Л., Провоженко М.А., Ярковим С.В. до Українських Карпат – гір які наповнюють тебе свіжим повітрям і неймовірними враженнями. Це був і перший досвід підйому на Говерлу, коли кожного кроку вивчаєш довколишній ландшафт, коли бачиш як на долоні Україну, коли преш банку згущеного молока аби скуштувати гірського морозива, і пишаєшся тим, що ти зміг!!! Вдруге Говерлу підкорювали вже із Пацюк Вікторією, Задорожньою Ганною у 2012 р., разом зі студентами під час автобусної комплексної практики з фізичної географії, і знов неймовірні відчуття підкорення вершин, спостереження і розуміння фізико-географічних процесів та аналіз розвитку туристичної інфраструктури.
Зрештою досвід найкращої відпустки у моєму житті – сімейна подорож у квітні 2017 р. до м. Яремче. Вивчення туристичних об’єктів, підйом на полонину Маковиця, подорож по скелях Довбуша, водоспаду Дівочі сльози. Це досвід спокійного відпочинку, бо іще не розпал туристичного сезону і син 4-х років, який щоранку обурювався: «Що, знову до лісу?».
На цей рік знов хочеться у гори, знайти натхнення і ковтнути свіжого повітря, подолати свої остороги, перевірити сили, побачити весь світ як на долоні.

Вікторія Пацюк. Вперше до гір я потрапила як і більшість студентів нашого факультету під час практики на 2 курсі, традиційно це був Крим. На той час я активно займалась спортом, однак напевно переоцінила свої фізичні кондиції, так як взявши до рюкзака купу непотрібних речей, пройшла я цей похід доволі складно. І по поверненню сказала батькам, що більше в гори ні ногою.
Однак, коли за рік Володимир Казаков збирав студентів вже на більш спортивний похід першої категорії складності, то, звісно, на мені він «поставив хрест». Та в мене зіграли спортивні амбіції і, підготувавшись фізично та морально, наступний похід я пройшла без проблем.
Пам’ятаю, ще один випадок, коли ми студентами без рюкзаків підіймались на Говерлу, і я, чи то вставши не з тієї ноги подумала, що я вже «застара» для таких високих гір)) А вже років за десять, спускаючись з Ельбрусу я дивилась на японців та китайців, які за віком мені явно годились в дідусів, і вони повільно маленькими кроками намагались дібратись до вершини. Тож це підтвердження того, що проблеми не у віці, а у нашому бажанні.
Стосовно того, що для мене гори, то напевно, як з віком ми змінюємось, так само і трансформується наше відношення до гір. В юності, це було місце реалізації якихось спортивних амбіцій: піднятись на вищу вершину, пройти похід більшої категорії складності, перевірити свою фізичну витривалість. Трішки пізніше в горах реалізовувалась потреба в пізнанні нових просторів та спілкуванні з друзями, перевіреними і часом, і випробуваннями. Однак гори – це місце, де і ти проявляєш усі свої, в тому числі, не найкращі якості. Скільки нецензурної лексики було сказано, а скільки не озвучено на адресу Володимира Казакова, який був керівником багатьох моїх походів))
Гори – це і місце, де багато хто може подолати свій страх, однак я так і не змогла. Я панічно боюсь спусків, щоправда, в українських горах таких спусків немає. Мені соромно і за слабкість і за невміння контролювати свої емоції під час подолання цих складних ділянок.
Та за будь-яких розкладів, гори манять і мрії відвідати нові простори і вершини лишаються. Однак дуже хочеться це зробити з перевіреними часом та випробуваннями друзями. Щоправда, багато з них боронить зараз нашу країну, а дехто, на жаль, вже віддав за неї свої життя.

Будьте з кафедрою туризму та економіки! Ми Вам покажемо справжній туризм і відкриємо красу гір.