8 травня 2019 року на факультеті української філології відбувся захід, приурочений до Дня пам’яті та примирення.

Літературно-поетична композиція, супроводжувана тематичними матеріалами, мала на меті нагадати всім присутнім про трагічні сторінки нашої історії.

Будь-яка війна – це завжди трагедія, понівечені людські долі, утрачені життя, голод, холод і розруха…

Аби не допустити повторення подібних трагедій, ми повинні винести певні уроки. А значить повинні пам’ятати. Пам’ятати про всі жахіття війни… Пам’ятати, аби зберегти наше небо мирним. На превеликий жаль, маємо сьогодні мирне небо не над усією Україною. Сталося те, що не мало б ніколи статися. Однак декому легше забути власну історію, забути, якого ми роду і племені.

Сьогоднішня зустріч має на меті нагадати всім нам про те, що ми повинні не лише пам’ятати, а й докласти максимум зусиль, аби над усією Україною світило яскраве сонце, аби блудні діти отямилися, повернулися обличчям до своєї неньки-України, полюбити її віру, її мову, її народ. Воістину ж бо «Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну».