21 березня 2018 року на факультеті дошкільної і технологічної освіти відбулась зустріч з учасником антитерористичної операції Олександром Володимировичем Косиненком. Організаторами цього заходу стали студентка, голова студентської ради факультету Малій Олександра та доцент кафедри педагогіки та методики технологічної освіти, заступник декана з виховної роботи Волкова Наталія Валентинівна.

«Олександр Косиненко – це викладач педагогічного, дуже приємна людина. Наші студенти підтримують постійний зв’язок з ним і саме тому виникла ідея запросити його до нас у гості, щоб поспілкуватися особисто», – наголосила Наталія Валентинівна.

Розмова з ветераном відбувалась у теплій невимушеній атмосфері, за горнятком гарячого чаю зі солодощами. Учасник АТО розповів, що будучи викладачем кафедри всесвітньої історії, двічі батьком пішов добровольцем на фронт. Чоловік поділився, що підштовхнуло його на це рішення: «По-перше, у серці боліло за свою країну, а по-друге, я займався патріотичною та активною волонтерською роботою. Я не міг говорити одне, а робити інше. Тому я для себе вирішив, що я повинен це зробити».

Олександр Володимирович займався туризмом. За 25 років свого педагогічного стаж разом зі студентами він побував у кожній області України. Крайньою подорожжю стала служба на кордоні Донецької і Луганської областей. З кожної подорожі ветеран завжди привозив якійсь сувеніри, і цей раз не виняток. Він показав студентам уламок від граду, але як називає його чоловік – «смерть у руках».

Студенти першого курсу дуже пройнялись історією всіх людей, які перебувають на фронті. Вони прочитали вірші власного авторства, передаючи весь біль та смуток солдатів. Ветеран був дуже здивований тим, що незважаючи на свій молодий вік, дівчата співчувають за долю рідної неньки. Продовжуючи розмову, пан Олександр показав листи, які він отримував під час перебування на Сході. Його улюбленим є листівка від студента психолого-педагогічного факультету Лоцанса Володимира. Чоловік каже: «Кожен раз коли я читаю побажання «Борщу» (його псевдонім) на моєму обличчі з’являється посмішка».

Розмова з вельмишановним гостем вийшла по-справжньому душевною. З великим інтересом студенти слухали розповіді, роздивлялись атрибути та ставили свої запитання. На завершення бесіди Олександр Володимирович поділився своїми планами на майбутнє та дав слова настанови всім студентам.