Доцент Володимир Бурак: «Велотуризм – це свого роду філософія життя»

Про те, що для людини може означати спортивний туризм, розмовляємо з майстром спорту України з велотуризму, доцентом кафедри фізики та методики її навчання Криворізького державного педагогічного університету В. І. Бураком.

Візитівка

В. І. Бурак  у 1979 р закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, працював 11 років молодшим науковим співробітником у науково-дослідному і проектному інституті «Механобрчормет», з 2001 рокуу Криворізькому педуніверситеті.  2009 року захистив дисертацію за темою «Методика навчання електромагнетизму в основній школі в умовах диференціації навчання» на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Викладає навчальні дисципліни «Методика навчання фізики», «Електромагнетизм», «Молекулярна фізика», «Інформаційно-комунікаційні засоби навчання фізики», «Олімпіадні задачі з фізики». Керує науковими дослідженнями студентів з теми «Методика навчання фізики в середній школі».

– Туризм – це вдалий спосіб «спілкування» людини з Природою в нашому технократичному суспільстві, – каже Володимир Іванович. – Це здоровий спосіб життя, ефективна підтримка власного тіла в тонусі, це спорт і активний недорогий відпочинок, орієнтований на саморозвиток мислення. Це свого роду філософія життя, особливе коло друзів. Крім того, це пізнання історії, архітектури, культури людства. Словом, туризм – це супер!

– Як бажаючі криворіжці можуть долучитися до спортивного туризму?

– Головним центром спортивного туризму в місті є турклуб «Сталкер» нашого університету. Тут активно розвиваються пішохідний, гірський, велосипедний, водний напрямки туризму. Найбільше студентів захоплюються туризмом на географічному факультеті. На фізико-математичному факультеті є чимало прихильників наймобільнішого виду туризму – велосипедного. Разом зі студентами «колесили» дорогами нашої рідної України.

– Де порадите побувати на Дніпропетровщині?

– У нашому місті та його околицях раджу об’їхати навколо Карачунівського й Південного водосховищ, уздовж річок Інгулець і Саксагань, до Іскрівського водосховища. Вражає поїздка, яка стартує з нашого міста до ландшафтного парку на лісистих і скелястих берегах річки Інгул, а далі до надзвичайно красивого Актовського каньйону в гранітних скелях. Потім ми спускалися вздовж берега мальовничого скелястого і лісистого Південного Бугу через Миколаїв до давньогрецького поселення Ольвія (600 років до нашої ери) на березі лиману Південного Бугу в Очакові. Пізнавальною і такою, що запам’ятовується, буде поїздка з Кривого Рогу до Каховського водосховища, далі вздовж Дніпра до могили козацького отамана Сірка. А там і на Хортицю можна, до Запоріжжя. Багато пробігів у нас було гірським Кримом (ще українським). Стартуючи з Києва уздовж лісистих пагорбів сивого Дніпра через Трипілля (3500 років до нашої ери), відвідали шевченківські місця, ліс Холодного Яру, козацький Чигирин, Чорний ліс. В Україні багато вражаючих незвіданих місць, тож запрошуємо всіх бажаючих дихати на повні груди.

На Памір та у Фанські гори криворіжці також їздять на велосипедах

– Володимире Івановичу, цікаво дізнатися, як ви подорожували дорогами Паміру – однієї з найвисокогірніших місцевостей нашої дивовижної Землі.

– Складні спортивні походи пройшли вдало завдяки злагодженим діям спортсменів-велотуристів. У команді, крім мене, було ще троє криворіжців – керівник першого походу, співробітник Північного ГЗК Юрій Кирєєв (кандидат у майстри спорту), приватний підприємець Олексій Моголівець (I розряд,) логопед Вікторія Моголівець (II розряд). А з Дніпра в команді перебував приватний підприємець Василь Михайленко (кандидат у майстри спорту). Він же був керівником другого походу. Особисто я займався розробкою маршрутів обох походів і загальним керівництвом походами.

– І які ж маршрути запропонували велотуристам?

– Усього ми проїхали понад 2500 км за маршрутом Ташкент (столиця Узбекистану) – Худжанд (Таджикистан) – Фанські гори з автодорожніми перевалами та гірськими стежками на висоті до 3600 м – Душанбе (столиця Таджикистану) – передгір’я Паміру з висотою до 3250 м – уздовж річки Пяндж (кордон з Афганістаном) – Хорог – Памір Проїхали 7 автодорожніх перевалів висотами понад 4000 м, у тому числі найвищий із них перевал Акбайтал висотою 4655 м, Алайський хребет (Киргизстан) з перевалами більше 3600 м, Ош, Андижан (Узбекистан), Коканд. Весь маршрут був розділений на дві частини, кожна з яких відповідала вищій категорії складності для спортивних велосипедних походів. Тривалість двох походів – 38 діб. Це рекордна не тільки для криворізьких велотуристів протяжність і тривалість спортивних походів вищої категорії складності.

– Недаремно ж кажуть, що краще гір можуть бути лише гори. Які враження залишилися?

– Памір – це грандіозна гірська система, велика частина якої розташована в Таджикистані. Найвищі вершини досягають понад 7000 м над рівнем моря. Гори прямо вриваються у саме небо, тому Памір часто називають ще «дахом світу». По сусідству з Паміром розкинулися невеликі за площею, але неперевершені за красою відносно молоді Фанські гори з гострими вершинами висотою понад 5000 м.

У Фанських горах, крім власне дуже красивих гір із загостреною вершиною Чімтарга (5489 м), незабутні враження залишилися від прогулянки (без вело) льодовиком на висоті близько 4200 м біля підніжжя Чімтарга, від гірських бурхливих річок з їх скелястими ущелинами, від великої кількості різнокольорових гірських озер з дивною і прозорою водою. Побували біля знаменитого озера Іскандеркуль, подих захоплювало від стрімких спусків гірськими серпантинами довжиною понад 20 км.

На Памірі, насамперед, вразила грандіозна висота вкритих снігом і льодом гір. Тут і п’ятитисячники, і семитисячники. Навіть долини між горами, де ми проїхали знаменитим Памірським трактом, залягають на висотах 3500-4400 м. Зростає тут тільки трава. Ніде ні кущика, не те, що деревця. І на таких висотах цілий рік живуть памірці, переважно чабани. Повітря тут дещо розріджене. Під час помірно напруженого підйому на перевалі дихати доводиться частіше, серце працює на повну потужність, у скронях відчувається пульс – прекрасне відчуття для спортсмена.

Найдовший підйом на перевал Акбайтал (4655 м) тривав більше одного дня і мав довжину понад 80 км. А після нього переважно спуск більше 70 км. На жаль, в основному грейдерний. Там дуже не розженешся. Уздовж підйому і спуску тягнуться стовпчики Китайсько-Таджицької кордону, який значно перенесли вглиб Таджикистану після розпаду Радянського Союзу.

На інших перевалах були і асфальтовані, кращі спуски. Найдовший мав довжину понад 50 км. Тут можна тримати шалену швидкість, іноді навіть вище 60 км / год. Більше 40 км ми проїхали широкою Алайською долиною з прекрасним видом на грандіозну покриту снігом і льодом стіну шести- і семитисячників з найвищою вершиною – піком Леніна (7134 м). З погодою нам пощастило. На високогір’ї тільки іноді вночі температура опускалася до декількох градусів морозу і навіть випадав сніг. Хоча це був лише кінець літа.

Окремих слів заслуговує сувора краса великих високогірних озер Турумтайкуль, Яшилькуль, Каракуль, які знайшли притулок між засніженими вершинами на висоті 3800-4200 м.

З цікавою і своєрідною історією, архітектурою, культурою ми знайомилися не лише в гірських кишлаках, але й у містах Ташкент, Худжанд, Душанбе, Хорог, Ош, Андижан, Коканд та інших.

– Доводилося спілкуватися з місцевими жителями?

– Дуже приємні враження залишилися від спілкування з простими людьми – таджиками, киргизами, узбеками. Вони були завжди готові прийти на допомогу. На високогір’ї, де немає магазинів, пригощали хлібом (нон), молоком від корів і яків, кислим молоком (айран).

На жаль, між Узбекистаном, Таджикистаном, Киргизстаном досить напружені міждержавні відносини через спірні прикордонні території. Для перетину кордону громадянам цих країн необхідно оформляти візу, тому вони їздять до сусідніх країн тільки в особливих випадках. На відміну від них, для громадян України, як для країни колишнього СНД, віза для подорожі цими країнами не потрібна.

Подорожуючи світом, людина збагачує себе духовно. У випадку заняття велотуризмом робить це динамічніше. А ще зміцнює, загартовує свій організм.