Освітня складова підготовки універсального фахівця: інтерв’ю з О. А. Остроушко

Головне свято освітян для Криворізького педагогічного – подвійний привід для урочистостей, адже саме в ці осінні дні в далекому 1930 році розпочалися заняття у стінах альма-матер педагогів Дніпропетровщини. Про традиції та інновації сучасної освіти, актуальні тенденції й вічні цінності, здобутки й перспективи, мрії і плани – наша сьогоднішня розмова з першим проректором КДПУ, доц. О. А. Остроушко.

– Розкажіть про ваш шлях до науково-педагогічної діяльності. Хто став Вашим першим наставником?

– Я завжди мріяла бути вчителем. Сумніви викликало лише питання вибору предметної спеціальності – мені однаково подобалися й гуманітарні, і фізико-математичні дисципліни; у шкільні роки я брала участь у районних, міських, обласних олімпіадах із української мови й літератури та фізики. Вибір свого професійного майбутнього мені випало зробити на початку 90-х років минулого століття – за часів становлення молодої української держави, у добу великого національного відродження. Завдяки батькам я завжди була свідома свого українства. Великий вплив на моє остаточне рішення присвятити своє професійне життя рідній мові й літературі мав і мій перший наставник – Віктор Антонович Лашкун, учитель української мови в ті роки Криворізької середньої школи № 107, якому я багато в чому завдячую любов’ю й хистом до мистецтва слова.

– Ви опікуєтеся організацією однієї з найважливіших ланок діяльності університету – освітнього процесу. Які, на Вашу думку, можливі напрямки вдосконалення освітнього процесу в нашому університеті, враховуючи реформування системи освіти в Україні?

– Удосконалення освітнього процесу – копітка творча робота, яка не закінчується ніколи. Вся діяльність закладу вищої освіти – це вдосконалення сьогоднішніх результатів навчального процесу порівняно зі вчорашніми напрацюваннями. Ми постійно втілюємо в життя щось нове, у співпраці й співтворчості з нашими студентами. Актуальним питанням у підготовці сучасного вчителя є не тільки збереження, а й покращення рівня його науково-предметної підготовки. Це аж ніяк не применшує ваги методичної складової – але не може бути гарного педагога, який погано знає свій предмет. Наразі надзвичайно важливим є й поглиблення плідної співпраці зі школами, збільшення частки практичної підготовки. А ще одним напрямом подальшої роботи може стати уніфікація базової складової підготовки за предметною спеціальністю незалежно від того, є ця спеціальність основною чи додатковою.

– Завжди актуальною для сучасного закладу вищої освіти залишається тема ліцензування й акредитації спеціальностей. Розкажіть про досвід і перспективи подальшого розвитку спеціальностей університету.

– Передовий європейський досвід акредитації ВНЗ, на жаль, не завжди знаходить ефективне практичне втілення в умовах нашої системи освіти. Допомогти не тільки побачити недоліки роботи, а й знайти розв’язання проблемних питань – такою має бути мета акредитації й освітньої програми, і закладу вищої освіти. На цей навчальний рік маємо два важливі завдання – акредитація освітніх програм спеціальностей Переліку‑2015 та ліцензування освітньої діяльності з підготовки іноземців та осіб без громадянства. Справа у тім, що ми наразі маємо акредитовані напрями підготовки і спеціальності, а в Законі України «Про вищу освіту» 2014 р. йдеться про акредитацію освітніх програм. Тому МОН України своїм наказом від 30 жовтня 2017 р. № 1432 (в редакції наказу від 19.03.2018 р. № 253) встановило, що освітні програми визнаються акредитованими на основі чинних акредитацій спеціальностей лише до 1 березня 2019 року! Крім того, у травні 2018 р. викладено в новій редакції Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності – саме ними визначено необхідність ліцензування підготовки іноземців, для якої, зокрема, встановлено вимогу, що принаймні один із членів проектної групи має володіти англійською мовою на рівні В2. Отже, вкотре маємо підтверджувати якість освітньої діяльності університету. Щодо відкриття нових спеціальностей конкретних планів поки що не маємо, але обґрунтовані ініціативи кафедр і факультетів завжди вітаються.

– Оксано Андріївно, ви – кандидат філологічних наук, а отже, сфера ваших наукових інтересів стосується гуманітарної царини. Чи багато змінилося сьогодні у  викладанні гуманітарних дисциплін у системі вищої освіти?

– Забезпечення всебічної освіченості наших студентів, озброєння їх уміннями й навичками ефективного орієнтування в сучасному інформаційному просторі є важливим завданням університету. У минулому змістове наповнення гуманітарної підготовки регламентувалося на найвищому рівні: стандартами вищої освіти, низкою наказів МОНУ. Нині формування навчальних планів, визначення переліку дисциплін, їх обсягу, а тим паче змісту належить до компетенції та автономії закладу вищої освіти. Саме університет визначає, яким чином у студентів буде забезпечено формування міжособистісної, міжкультурної та соціальної, громадянської та культурної компетенцій, компетенцій у галузі рідної та іноземних мов – це неповний перелік компетенцій, якими має володіти, на думку Єврокомісії, сучасний європеєць. Ми вибудували спільну, єдину складову загальногуманітарної підготовки для всіх спеціальностей, покликану, зокрема, забезпечити виховання студентів як активних громадян демократичного суспільства.

– Ваші плани на майбутнє. Що сьогодні можна побажати тим, хто серйозно замислюється над опануванням педагогічної професії?

– Головним пріоритетом, на мою думку, має залишатись освітній процес – університет, власне, для того й існує, щоб передавати накопичені знання, продукувати нові, формувати нову генерацію освітян, які, зі свого боку, виховуватимуть нові покоління. Я щиро переконана, що майбутня доля країни – у руках учителя. І саме від нас залежить, яким він буде, педагог ХХІ століття. Із більш, так би мовити, приземлених завдань – успішна акредитація освітніх програм університету. Важливо, щоб ліцензування нових спеціальностей залучало нових студентів – талановиту молодь, зацікавлену в здобутті сучасної універсальної освіти, працьовиту й допитливу. Розвитку саме цих якостей хочеться побажати усім, хто нині обирає власний професійний шлях – майбутнім фахівцям, праця яких творитиме нове українське суспільство.