Гармонія мистецтва та науки: інтерв’ю з в. о. завідувача кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування Л. М. Ракітянською (до Міжнародного дня жінок і дівчат у науці)

11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Це важлива дата, покликана нагадати про внесок жіноцтва у розвиток наукового знання та підкреслити необхідність заохочення та підтримки жінок і дівчат, які мають хист до наукової діяльності. Напередодні свята прес-центр КДПУ поспілкувався з доктором педагогічних наук, доцентом кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування, в. о. зав. кафедри Людмилою Миколаївною Ракітянською. Говорили про науку й мистецтво, вибір професії та дистанційне навчання, а ще – про симбіоз сфер діяльності, які, лише на перший погляд, здаються непоєднуваними.

– Мистецький смак формується з дитинства. Розкажіть, будь ласка, чи захоплювався хтось у Вашій родині мистецтвом або наукою?

– Так. Я пам’ятаю з дитинства й багато розповідали старші, що наша родина, багаточисельна, завжди була дуже співочою. Спеціальної освіти, окрім нас із братом, Ракітянським Вадимом Миколайовичем, викладачем теоретичних дисциплін Криворізького музичного коледжу, ніхто не мав. Але всі дуже гарно співали, мали неабиякі музичні здібності, прекрасні голоси, співали на слух багатоголосся та були закохані в пісню. У такій співочій атмосфері ми з моїм братом зростали й наповнювалися цією особливою любов’ю до пісні та музики.

– Хто або що вплинуло на вибір Вашої професії та життєвого шляху? Студентські роки навчання.

– Моя закоханість у мистецтво, музику й визначили мій професійний вибір. Іншої професії я собі не уявляла. У Криворізькому педагогічному інституті я навчалася у прекрасного викладача, неординарної особистості, Тетяни Йосипівни Рейзенкінд, яка в мені побачила здібну й старанну студентку. Завдяки їй я виконувала складні музичні твори Баха, Бетховена, Гріга, Чайковського та ін. Світла пам’ять і велика вдячність моєму дорогому педагогу.

– Мистецтво та наука. Яким чином гармонія мелодій перетинається у Вашому житті зі снагою до наукової діяльності?

– Коли я захищала докторську дисертацію у Київському університеті імені Бориса Грінченка, одна з членів Спеціалізованої вченої ради під час обговорення моєї роботи сказала: «Ви мужня людина. Вам, вчителю-музиканту за фахом, вдалося виконати ґрунтовне методологічне дослідження на рівні докторської дисертації». Так, було дуже непросто, але бажання вдосконалюватися, зростати професійно виявилося сильнішим за ті труднощі й перешкоди, які стояли на цьому шляху.

– За часів дистанційного навчання мистецька педагогіка зіткнулася з численними викликами. Як ви поєднуєте теоретичне й практичне навчання майбутніх митців?

– Мені в цьому плані значно легше, ніж моїм колегам. Я викладаю дисципліни методичного спрямування. А методика ґрунтується на теорії та практиці. Тому без особливих проблем працюємо на лекційних, практичних заняттях дистанційно, хоча, звичайно, спілкування на відстані, відсутність контакту «очі в очі» дається взнаки.

– Ваші побажання мисткиням, які бажають поєднати творчу діяльність з науковою.

– Наукова діяльність – це творчість високого рівня. Тут усе легко поєднується. Коли є лише ідея, задум, який потрібно реалізувати на практиці, активізується весь внутрішній, особистісний потенціал і починаєш творити. У моїй професійній біографії так склалося, що я більшою мірою викладач-теоретик, методист, ніж викладач – вокаліст чи піаніст. Тому це мені дуже допомагає в моїй науковій діяльності. А моє побажання – не зволікайте, не переносьте роботу «на потім», щоденна й кропітка праця, наполегливість і самоорганізація обов’язково увінчаються успіхом.