Історія кожного університету є невід’ємною складовою розвитку системи вищої освіти країни. На всіх етапах становлення Криворізького педагогічного його найважливішими завданнями були й залишаються розвиток педагогічної теорії та підготовка висококваліфікованих фахівців освітньої галузі. Прес-центр продовжує серію ювілейних публікацій, присвячених 90-річчю університету «КДПУ-90: минуле, сучасне, майбутнє», в якій постануть найважливіші етапи та особистості історії Криворізького педагогічного.

Зародження педагогічної освіти на Криворіжжі відбулося в 1930 році, коли в нашому місті було засновано інститут професійної освіти, який очолив Іван Іванович Сочнєв. Робота інституту розпочалася 1 жовтня; у закладі здійснювалася підготовка на двох факультетах: техніко-математичному та соціально-економічному. Цього ж року на навчання було зараховано 180 студентів. Вже в ті роки інститут здійснював якісну професійну підготовку вчителів математики, фізики, історії та політекономії, української та російської мов і літератур.

Іван Іванович Сочнєв (1930 - 1932)

У 1933 році Криворізький інститут професійної освіти було реорганізовано в Криворізький педагогічний інститут. Новостворений навчальний заклад змінив форму та зміст навчально-виховної роботи, більше уваги стало приділятися питанням методики викладання, педагогіки, зв'язку школи з життям.

Перший (довоєнний) навчальний корпус університету

З 1935 року в Криворізькому педагогічному інституті починають функціонувати три факультети: фізико-математичний, мовно-літературний та природничий. У непрості для країни часи директором інституту стає Григорій Тимофійович Кисельов, який керував закладом з 1934 по 1939 роки. Спочатку педагогічний інститут не мав власного навчального приміщення, та згодом, у 1936 році, його було збудовано разом із гуртожитками. Зведений до війни навчальний корпус педінституту став архітектурним надбанням міста.

Важливими досягненнями першого десятиріччя існування Криворізького педагогічного стали створення фонду навчальної літератури (на початок 1940-х років бібліотечний фонд інституту складав близько 30 тис. книг) та видання першого тому Наукових записок Криворізького педагогічного інституту, до якого увійшли праці викладачів закладу освіти.

Григорій Тимофійович Кисельов (1934 - 1939)

У передвоєнний період педінститут посів гідне місце серед плеяди провідних педагогічних ЗВО України з денною, заочною та вечірньою формами навчання. Загальна кількість студентів на той час становила 2000 осіб. Інститут був відомий високим рівнем підготовки педагогічних кадрів та в довоєнні роки підготував 990 учителів, які плідно працювали на освітянській ниві.

Викладачам, співробітникам та студентам, як і всьому українському народу, довелося пройти через тяжкі випробування, адже у 1932-1933 роках громада інституту зазнала нищівного впливу голодомору.

У другій половині 30-х років радянська влада здійснювала репресії щодо інакомислячих викладачів, співробітників і студентів Криворізького педагогічного. В інституті відбувалися збори для засудження «викритих ворогів», переважно троцькістів і націоналістів. За сфабрикованими звинуваченнями були репресовані директор інституту Григорій Тимофійович Кисельов, декан фізико-математичного факультету, професор Л. А. Карета, професор С. Ю. Гаєвський, завідувач кафедри теоретичної фізики А. С. Джидарян, завідувач кафедри мовознавства В. О. Дорошенко, доценти К. П. Макаревич, В. Й. Аврамів, Д. П. Болюбах, викладач військової справи О. К. Іванов, викладачі Д. І. Богатирьов, К. І. Гордевський, Г. І. Клейн, випускники мовно-літературного факультету П. Ф. Піддубний та інші.

Сергій Іванович Аладкін (1939 - 1941)

Наступним директором Криворізького державного педагогічного інституту довоєнного періоду став Сергій Іванович Аладкін, який очолював заклад вищої освіти з 1939 по 1940 рр., коли на шляху поступального розвитку Криворізького педагогічного стала Друга світова війна.