УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Якою має бути сучасна вища освіта, чого очікує вступник від університету і що він має отримати після завершення навчання?

Тоні Вагнер, експерт Інноваційної лабораторії Гарвардського університету у своєму бестселері «Глобальний розрив досягнень» із промовистим підзаголовком «Чому навіть кращі наші школи не навчають новим життєвим вмінням, яких потребують наші діти — і що нам з цим робити» виділяє «сім життєво необхідних навичок або вмінь, якими має оволодіти кожен студент, якщо він або вона розраховує отримати гарну роботу в новому інформаційному світі», а саме:

1. Критичне мислення і вміння розв’язувати проблеми.
2. Здатність співпрацювати і впливати на інших.
3. Спритність і адаптивність.
4. Ініціативність та підприємливість.
5. Ефективне усне й писемне спілкування.
6. Уміння оцінювати та аналізувати інформацію.
7. Допитливість і уява.

Цікаво, що наведені здатності належать до так званих «гнучких навичок» (soft-skills) загального соціально-психологічного характеру. У сучасному динамічному й високотехнологічному світі роль саме такого роду навичок помітно зростає, володіння ними стає абсолютно необхідним для ефективного розв’язання різноманітних особистісних, суспільних і професійних завдань, забезпечення кінцевого успіху як окремих працівників, так і цілих підприємств.

Якого ж роду освіта є найбільш нагідною для формування й закріплення зазначених умінь і навичок? Не буде великим перебільшенням стверджувати, що такою є вища педагогічна освіта, звісно, якщо вона повною мірою відповідає (змістовно й організаційно) своєму основному призначенню підготовки педагогічного працівника — вчителя, вихователя, викладача.

І дійсно, для вчителя, педагога, а тим паче для викладача вищої кваліфікації зазначені «життєво необхідні навички» не є лише чимось дотичним, таким, що бажано було б мати на додаток до суто професійних знань і вмінь. Вони утворюють саму суть педагогічної професії і їх цілеспрямоване формування має бути в центрі освітнього педагогічного курикулуму. Таке формування забезпечується всією системою педагогічного навчання — від окремих спеціалізованих дисциплін, курсів, практичних тренінгів, до відповідної дидактико-методичної складової, що органічно входить до змісту кожного предмета професійної підготовки майбутнього педагога.

Отже, випускник педагогічного університету (знову-таки, за умови належним чином організованого освітнього процесу) завжди має перевагу, оскільки володіє необхідними для життєвого успіху гнучкими навичками. І навіть якщо його подальший професійний шлях не буде безпосередньо пов’язаний із педагогічною діяльністю, він завжди буде в змозі реалізувати себе в інших галузях, зокрема завдяки сформованим соціально-психологічним компетентностям, що мають універсальний характер.

Є й інший, суто змістовний аспект, у якому виявляється універсальність педагогічної освіти з огляду на вимоги сучасного інформаційного суспільства. Вже зазначена динамічність і технологічність такого суспільства приводить до постійних і подекуди доволі суттєвих змін і перетворень у самій структурі професійної діяльності, до зникнення багатьох традиційних професій і появи абсолютно нових. За деякими найбільш радикальними прогнозами, у найближчі 20 років мають зникнути до 80% наявних на сьогодні професій, а заміну їм наразі навіть складно уявити.

Приміром, нещодавно Марк Цукерберг оголосив про намір Фейсбуку протягом найближчого року найняти 3000 операторів, головним заданням яких стане реферування й адміністрування мільйонів сторінок користувачів цієї соціальної мережі на предмет виявлення і вилучення в них неприйнятного змісту, як-от: ксенофобських висловлювань, що розпалюють ворожнечу, або пропагування дитячої експлуатації. Ще, скажімо, 10 років тому навряд чи можна було б передбачити появу такої професії. Але це — цілком реальна робота, причому така, що потребує значної інтелектуальної кваліфікації. Який університет забезпечує її набуття?

Це — лише один приклад, який ілюструє швидкоплинність і непередбачуваність сучасного ринку праці. Як наслідок, з’являється реальна небезпека структурного відставання вищих навчальних закладів від потреб ринку праці, збільшення розриву між ними. Адже традиційні університети, яким завжди були притаманні певний консерватизм і неквапливість, можуть просто не встигати за динамізмом розвитку постіндустріального суспільства, здійснюючи освітню підготовку за спеціальностями, які фактично залишилися у вчорашньому дні.

Із цього погляду педагогічна освіта також демонструє свою універсальність і суттєві переваги. Адже така освіта здійснюється за певними базовими напрямами підготовки, репрезентованими основними природничими та гуманітарними науками, і спрямована на засвоєння фундаментальних засад цих наук та їх можливе застосування у практичній, зокрема педагогічній, діяльності. Поєднання таких засадничих знань із окресленими вище гнучкими вміннями та навичками соціально-психологічного характеру й забезпечує універсальність освіти випускника педагогічного вишу, його готовність до будь-яких змін і перетворень на ринку праці, сприйнятливість до неочікуваних інновацій та здатність до їх ефективного втілення.

Звісно, головним завданням педагогічного університету є підготовка фахівців у галузі освіти. Але не кожен наш випускник стане вчителем або викладачем вищої школи — на це здатні лише найкращі, які найглибше опанували навчальний матеріал, мають хист і здібності до педагогічної професії. Проте кожен наш випускник має бути впевнений, що він обов’язково реалізує себе в сучасному різнобарвному глобальному світі, знайде сферу діяльності, що відповідає його здатностям і нахилам, обійме ключові позиції в установах, закладах, підприємствах і організаціях найрізноманітніших галузей, запорукою чому є універсальність отриманої педагогічної освіти, фундаментальність засвоєних знань і гнучкість сформованих навичок.

Теги: #survivalskills #педагогічнаосвіта #універсальнаосвіта