«ПОТИСНЕМО ДРУГ ДРУГУ РУКИ»: ІНТЕРВ’Ю З ВОЛОДИМИРОМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ КІВОЮ

8 грудня 2017 року команда прес-центру поспілкувалася з керівником шахового клубу, кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри загальнотехнічних дисциплін та професійного навчання Володимиром Олександровичем Ківою. У затишному приміщенні улюбленого закладу шахістів Криворізького педагогічного один з провідних громадських діячів університету розповів про етапи свого життєвого та професійного шляху, наукові інтереси та захоплення, роботу очолюваних ним шахового клубу і Ради ветеранів КДПУ.

– Вже не перше десятиріччя Ваше життя і діяльність нерозривно пов’язані з Криворізьким педагогічним. З чого починався цей великий шлях?

 – Сьогодні я вже не уявляю своє життя без нашого вишу. У далекому 1955 році, незважаючи на великий конкурс тих років, я успішно склав вступні іспити і приєднався до лав студентів фізико-математичного факультету Криворізького педагогічного. І хоча я в дитинстві мріяв про авіацію, роки навчання у нашому виші довели: пов’язавши своє життя з точними науками, я зробив правильний вибір. Після отримання диплому у 1960 році я залишився працювати в альма-матер на посаді асистента кафедри фізики.

– Усім в університеті відомо, що серед Ваших захоплень шахи посідають одне з чільних місць. Чим для вас є гра в шахи?

– Захоплення шаховим мистецтвом з’явилося у моєму житті ще в студентські роки. Вже тоді у Криворізькому педагогічному проводились щорічні чемпіонати з шахів. Ця гра є для мене, перш за все, гімнастикою для розуму. Необхідною умовою набуття майстерності шахіста є уміння розподіляти увагу, концентруючись на декількох ключових позиціях фігур одночасно. Така здібність є важливим елементом професіоналізму і для педагогів – робота з великими дитячими колективами вимагає гнучкості уваги та швидкості реакцій, уміння запам’ятовувати і аналізувати багатоаспектні педагогічні ситуації, правильно реагувати на них, швидко ухвалювати оптимальні, ефективні рішення.

– Створений Вами шаховий клуб «Еліта» вже не перший рік є улюбленим місцем відпочинку поціновувачів стародавнього мистецтва гри в шахи. Поділіться історією цього затишного закладу?

– У грудні 2010 голова первинної профспілкової організації Л. В. Бурман і доцент кафедри фізичної культури та методики її викладання В. І. Марчик ініціювали створення першого і досі єдиного у місті студентського шахового клубу. За розпорядженням ректора Криворізького педагогічного, професора Я. В. Шрамка у приміщенні колишньої дискотеки було розпочато роботи зі створення нового осередку інтелектуального відпочинку для студентів і викладачів. Облаштування клубу створювалося практично з нуля, і я особисто опікувався забезпеченням усього необхідного устаткування. Клуб швидко здобув популярність серед студентства: короткі, але змістовні двадцятихвилинні презентації для першокурсників усіх факультетів зробили свою справу. Нині маємо вже 270 постійних членів клубу – і їх кількість має тенденцію до зростання. Кожного вівторка і четверга під час традиційних занять з шахів, шашок, розв’язання шахових задач проводимо анкетування нових членів клубу: визначаємо рівень підготовки, дізнаємося, що новачкам уже відомо про гру, її правила, тонкощі шахового етикету, таємниці майстерності шахіста.

– Не останнє місце серед Ваших захоплень посідає фотографія. Саме Вам університет завдячує створенням фотолітопису Криворізького педагогічного.

– Захоплююся фотографією ще з шестидесятих років минулого століття. Необхідність створення фотолітопису Криворізького педагогічного завжди видавалася мені очевидною: я просто займався улюбленим хобі, документуючи щоденне життя своєї альма-матер, яскраві моменти, пам’ятні події.

– Розкажіть про Вашу громадську діяльність у складі Ради ветеранів КДПУ.

– Однією з традицій колективу нашого університету є увага до колишніх працівників поважного віку, небайдужість до гуманітарної складової діяльності університетської родини. Вже двадцять п’ять років я очолюю Раду ветеранів, яка опікується добробутом тих, хто віддав кращі роки свого життя, весь свій талант і натхнення на розбудову сучасного університету, який маємо сьогодні. Жоден з ветеранів Криворізького педагогічного не залишається без уваги, кожен відчуває вдячність усієї нашої громади. Впевнений: ця ланка роботи, спрямована не тільки на збереження пам’яті про нашу історію, а і на турботу про тих, хто її творив, є одним з провідних напрямків громадської діяльності нашого вищого навчального закладу.