Учитель хімії та біології Олена Бойко: «Хочеш зрозуміти своїх учнів – дивись на світ їхніми очима»

Сіяти добре і вічне

«У житті як на довгій ниві…», – говорить народна мудрість. І добре, якщо на цій ниві зустрічаєш людей, яких намагаєшся наслідувати, які допомагають, до порад яких дослухаєшся.

Про покликання бути вчителем бесідуємо  з випускницею Криворізького державного педагогічного  інституту / університету, досвідченим криворізьким педагогом, вчителем-методистом О. В. Бойко.

– Ще з дитинства моїм кумиром була тітка по батьківській лінії Жанна Павлівна Пекшева, – розповідає, чому стала вчителем, Олена Володимирівна. – Закінчивши Криворізький педагогічний інститут, вона працювала вчителем, потім очолила профспілку вчителів міста, а в 80-х роках працювала у Міністерстві освіти України. І коли мене запитували, ким мрію стати, я відповідала, що буду вчителькою як тітка Жанна.

– А навчання у школі якось вплинуло на вибір майбутньої професії? Може із школяра також народився сіяч доброго й вічного?

– Звісно, повне усвідомлення щодо вибору майбутньої професії прийшло до мене в школі. Маленька, затишна, рідна гданцівська школа № 10, в якій працювали вчителі від Бога, які відкривали нам, учням, цікавий світ математики, співучість рідної мови, красу природи та історію рідного краю. Молоде вчительське подружжя Теплицьких стало доленосним для мене. Валентина Михайлівна – вчитель хімії, пізніше стала директором школи. Статна, спокійна, чуйна, вимоглива на уроках, відкривала перед нами чудеса хімічних дослідів та експериментів. Дякуючи їй, я захопилася читанням науково-популярної літератури з хімії та біології, розв’язуванням хімічних задач. Валентина Михайлівна прищепила мені любов до хімії на все життя. Ілля Олександрович – вчитель фізики, завжди усміхнений, у доброму гуморі, відкритий до спілкування, учив нас не лише законам фізики, а й повазі до себе, як особистості, любові до навколишнього світу. Отак з любов’ю вчителів і промайнуло 10 шкільних років.

– А потім навчання на природничому факультеті?

– Коли прийшов час обирати вуз для подальшого навчання, вибір упав на Криворізький державний педагогічний інститут. Біологічний факультет, бо хімічного факультету тоді не було. В інституті все було по-новому… Лекції, семінари, практичні та лабораторні роботи; семестри і сесії, екзамени та заліки. Вражали викладачі – інтелігентні, високоосвічені, вимогливі до знань студентів. Це професор І. А. Добровольський, В. Я. Шевцов, В. І. Шанда, Є. Х. Євтушенко, М. К. Дзюба, Л. І. Жадько, В. Є. Боченко. І то неповний перелік викладачів, яким я вдячна за набуття основ професійних знань.

– З радістю йшли працювати до школи?

– Аякже! Не могла дочекатися початку навчального року. Наступний етап мого життя пов’язаний із Криворізькою середньою школою № 97. Формуванню мене, як учителя, я завдячую моїм наставникам-вчителям З. Є. Зайчик і Л. І. Рижук, Педагогам з великої літери. Вони, як провідники, ввели мене в світ професії, навчили любити школу, передали свій досвід і, головне, сформували почуття необхідності постійного професійного зростання. Тобто: вік живи і вік навчайся…

І наслідуючи їхній приклад, на уроках хімії та біології застосовувала інноваційні технології, була в пошуках нових форм, методів, прийомів, які використовувала на різних етапах уроку для організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів. Лекції проводила в 9-11 класах для пояснення важких та складних тем із записом плану та списку літератури. Наприклад, з біології у 10-му класі до теми «Будова клітини». Під час запису лекції учні набували навички написання конспекту, як майбутні студенти. Я завжди приділяла увагу словесним методам: розповіді, бесіді, поясненню. Бо вважаю, що учень чи студент повинен не тільки зрозуміти матеріал, а й уміти словесно викласти його, розвиваючи власне мовлення, володіти біологічними та хімічними термінами та поняттями.

– Чим зацікавлювали учнів хімією?

– Насамперед тим, щоб під час лабораторних та практичних занять формувалися уміння та навички. Досліди проводив кожний учень самостійно. На лабораторному столі знаходилися хімічні реактиви, піпетки й пластинки з виїмками. Учні за допомогою піпетки набирали крапельку хімічного реактиву і проводили реакцію на пластинках замість пробірок. Цей метод був розповсюджений і називався крапельним. А потім із учнями обговорювали результати експериментів і приходили до певних висновків. Саме за допомогою індуктивних та дедуктивних методів відбувається розвиток абстрактного мислення школяра, засвоєння ним навчального матеріалу на основі узагальнень. Завжди акцентувала увагу учнів на вмінні робити узагальнення на певному етапі уроку, після проведення лабораторної або практичної роботи.

– Які ще методичні прийоми використовували у роботі?

– Надзвичайно часто проблемний метод навчання. Наприклад, у сьомому класі під час вивчення теми «Оксиген. Кисень» на дошці записую питання «Чому хімічний елемент Оксиген вважають найпоширенішим у природі?». Проблема є! Відповідь отримую від учнів після засвоєння нового матеріалу.

– Домашні завдання завжди учні виконували? А то чомусь останнім часом все більше пишуть у педагогічній пресі, що ніби-то учням не потрібно ні оцінки ставити, ні домашні завдання задавати.

– Питання домашнього завдання завжди було дискусійним. На мою думку, воно потрібне, але таке, яке сприяє виробленню навичок самостійної пізнавальної й творчої діяльності. Наприклад, чому б у восьмому класі з хімії не запропонувати учням скласти казку «Сульфатна кислота – цариця кислот»? Або 9-класнику з хімії не приготувати усну розповідь «Яка роль хімічних елементів Натрій, Калій, Фосфор у житті рослин?» Або таке, як скласти за зразком у зошиті й записати рівняння реакцій іонного обміну (хімія, 8 клас). Десятикласникам, наприклад, скласти й розв’язати три задачі до теми «Знаходження молекулярної формули органічної сполуки за масою, об’ємом та кількістю речовини продуктів згорання». Надзвичайно цікаво було б багатьом десятикласникам зробити кулестержневу модель бутану з підручного матеріалу. Для стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів, а потім і студентів пропонувала підготувати повідомлення про новини в області біології, хімії. Зазвичай, заслуховували їх на початку уроку, виділяючи для цього п’ять хвилин.

– Чудово! А мали таких учнів, які могли незручні питання ставити?

– О! Це було. І не раз. У нас тоді навчався надзвичайно обдарований учень, а тепер уже професор Криворізького державного педагогічного університету Сергій Олексійович Семеріков. Щоразу йдучи на урок, здається, вдвічі більше доводилося готуватися. Щоб на поставлені питання відповісти і чимось новим зацікавити, а ще спрямувати його та подібних йому учнів на самостійну роботу, щоб могли саморозвиватися.

– Дидактичні ігри у роботі практикували?

– Велику увагу приділяла пізнавальним, рольовим іграм. Наприклад, гра «Права – Ліва». В неї із задоволенням грають учні різних класів. Наприклад, таке завдання: права рука – прості речовини, ліва – складні. Або ще. Я читаю перелік речовин, а семикласники піднімають праву або ліву руку за певними критеріями. А з дев’ятикласниками вже вибираємо з переліку органічних речовин спирти і карбонові кислоти. Часу на це йде 3-5 хвилин, і я візуально бачу у кого з учнів є проблеми.

Наведу приклад з елементами рольової гри на уроці біології для десятого класу. Учень / студент виступає в ролі викладача на різних етапах уроку. Конференція (рольова гра) з теми «Чи потрібні діти із пробірки?» Або в 11-му дискусія з теми «Вплив людини на навколишнє середовище». Постійно залучала учнів до співпраці зі складання вікторин, кросвордів, ребусів, тестів, диктантів, проектів, які використовували на уроках біології та хімії. Був створений різнорівневий дидактичний матеріал відповідно диференціації навчання.

– Як підвищували власний рівень педагогічної майстерності?

– Займаючись самоосвітою і підвищуючи власний професійний рівень, з метою розвитку інтересу учнів до навчання, я захопилася методикою вчителя-новатора В. Ф. Шаталова. Вивчення теоретичного матеріалу з хімії та біології відбувалося блоками. Цікаво, що навчальний матеріал викладався у вигляді опорного сигналу на плакаті, дошці, який складала самостійно. Пізніше до складання опорних сигналів залучилися й учні. Кожний урок мав свою певну структуру, новий матеріал багаторазово, різноваріантно повторювався, що сприяло кращому запам’ятовуванню. При виконанні практичних завдань, враховувався індивідуальний рівень знань учнів. Апробація цієї методики давала певні позитивні результати.

– Чий ще педагогічний досвід вивчали?

– Пізніше, вже працюючи в Радіонівській загальноосвітній школі, використовувала елементи методики вчителя-новатора М. П. Гузика, в якій акцент також був на подачу нового матеріалу «великими порціями», самостійне вивчення матеріалу за різними рівнями складності (А, В, С). Мною були розроблені конспекти з хімії різних типів уроків: лекції, семінари, узагальнення знань, захист творчих завдань, практикуми. Успіх ця методика дає, коли за нею працює в системі вся школа.

– А окремо взятий предмет?

– Цікаво, але виникали труднощі об’єктивного характеру, на які вчитель вплинути не міг. Певні результати мали місце. Протягом своєї професійної діяльності використовувала різні форми роботи на уроці. Як індивідуальну – бесіди, консультації, додаткові заняття, так і фронтально-колективну та групову (бригадна, парна робота).

– Тривалий час вам довелося навчати студентів. З ким простіше працювати? Чи, може, цікавіше?

– Однозначної відповіді немає. Водночас, і простіше, і складніше. Працюючи в Криворізькому коксохімічному технікумі, під час проведення лабораторних робіт у групі «Аналітичний контроль якості хімічних сполук» також застосовувала бригадну (кооперативно-групову) форму роботи. Група студентів об’єднувалась у підгрупи по 4-5 чоловік, залежно від кількості лабораторних дослідів. Кожна підгрупа виконувала своє завдання й кожний студент проводив обраний ним дослід в цій підгрупі. При вивченні складних тем із біології та хімії застосовувала диференційовано-групову форму роботи. Завдання розподіляється між студентами з різними навчальними можливостями залежно від складності їхнього виконання. Важливою вважаю роботу в парах. Це допомога сильного слабшому, взаємоперевірка на різних етапах заняття у формі диктанту чи тесту, усного опитування за питаннями. Враховуючи особистісно-орієнтовний підхід до виховання і навчання студентів, я склала методичні комплекси з біології та хімії. До них входять лекції, лабораторні та практичні роботи, семінари, контрольні та самостійні роботи, тематичні атестації тощо.

– Особисто мені пощастило певною мірою співпрацювати з Вами з питань запровадження інформаційних технологій у навчанні. Пам’ятаю, що Ви надзвичайно захопилися тоді створенням сайту викладача, його оновленням, презентацією матеріалів роботи на науково-практичній конференції в педуніверситеті.

– Маючи значний методичний арсенал плюс особистий педагогічний досвід розуміла, що цього недостатньо, щоб задовольнити потреби й пробудити інтерес сучасних студентів до своїх предметів. Ми живемо в ХХІ столітті, де панує світ комп’ютерних технологій. Хочеш зрозуміти своїх учнів – дивись на світ їхніми очима. І стала створювати сайт викладача. Мета його створення – спілкування з колегами, студентами технікуму, батьками студентів. А ще побачила в цьому можливість для обміну досвідом роботи з колегами. Не менш важлива і презентація новинок із методики навчання хімії та біології. А який спектр можливостей для організації самостійної роботи студентів! Тут крім новин ще й питання-відповіді, методичні рекомендації для проведення лабораторних та практичних робіт з біології та хімії, конкурси та олімпіади, інші електронні освітні ресурси.

На занятті з хімії 

– На заняттях електронні підручники використовували?

– Так, це був мій наступний етап впровадження інноваційних технологій. Завдяки застосуванню мультимедійного інтерактивного навчального засобу студенти одночасно сприймають графічно, аудіо і візуально відомості, які підвищують емоційний заряд і активно включають їхню увагу. Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах заняття. При викладанні біології й хімії для студентів першого та другого курсів технікуму використовувала мультимедійні підручники з цих предметів для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл.

Увесь курс складається з 58 мультимедійних уроків з біології та 48 з хімії. Кожен урок розкриває конкретну тему відповідно до навчальної програми з біології, хімії та містить теоретичний матеріал, практичні та лабораторні роботи, багатий ілюстративний матеріал, анімації, щоб продемонструвати процеси, які складно або неможливо спостерігати у природному середовищі. Є там і відеофрагменти, звуковий супровід до уроку, інтерактивні моделі тощо. Кожна тема завершується серією тестів, за результатами яких можна зробити висновок про рівень засвоєння студентами навчального матеріалу. У підручниках представлена довідкова інформація, словник термінів з предмету, іменний та предметний покажчик.

– Пробували самостійно з електронних наочностей уроки конструювати?

– Звичайно. Особливістю цих мультимедійних засобів є наявність такої функції як конструктор уроку, який надає можливість викладачу проявити творчий підхід до побудови кожного етапу заняття. Наприклад, при складанні конспектів з хімії використовувала дидактичний матеріал. Зокрема схеми хімічного виробництва амоніаку, сульфатної кислоти. А ще портрети та біографічні довідки вчених Д. І. Менделєєва, О. М. Бутлерова, історичні довідки про синтез таких органічних речовин як жири, вуглеводи та білки. Часто моделювала найважливіші лабораторні операції, якісні реакції на речовини, динамічні моделі будови атомів органічних речовин (метан, етен, етін, бензен…), таблиці, колекції органічних речовин (волокон, пластмас…). Особливу увагу приділяла конструктору тестових завдань, завдяки якому можна скласти різнотипові тести. Комп’ютерне моделювання заняття дозволяє забезпечити наочність і доступність сприйняття навчальної інформації, яку неможливо уявити звичайними засобами наочності. Інтерактивність мультимедійного підручника забезпечує зворотній зв’язок і спонукає до організації сумісної діяльності «викладач – студент».

Для сучасного викладача й учителя відкриваються безмежні можливості використання ІКТ у своїй діяльності. Для мотивації студентів, поліпшення процесу навчання та оцінювання, підготовки до ефективного викладання й підвищення професійного рівня.