«Любіть науку в собі, а не себе в науці»: інтерв’ю зі Світланою Ковпік

Напередодні шевченківських днів прес-центр поспілкувався зі знаною представницею наукової спільноти Криворізького педагогічного – доктором філологічних наук, професором кафедри української та світової літератур Світланою Іванівною Ковпік. Пані Світлана зустріла нас у затишному кабінеті.

– Світлано Іванівно, Ви одна із провідних дослідниць історії української літератури нашого університету. Що або хто вплинув на Ваш вибір життєвого шляху? Якими були юнацькі мрії, чи здійснилися вони?

– Гуманітарні дисципліни ще зі шкільних років викликали у мене особливе зацікавлення й інтерес до їх вивчення. Спочатку було захоплення історією, але згодом я зрозуміла: насправді історія не розповідає про людину стільки, скільки здатна осягнути література. А на першому курсі факультету української філології цю думку підтвердив професор Козлов Анатолій Васильович, який називав літературу – людинознавством. Саме це мистецтво я вже багато років і вивчаю, і викладаю у Криворізькому педагогічному – від студентських років до сьогодні.

– Розкажіть про студентський період Вашого життя. Які дисципліни були улюбленими, хто з викладачів запам’ятався?

– Не відкрию таємниці, якщо ще раз згадаю Анатолія Васильовича, який навчив не одне покоління філологів аналітично мислити, дискутувати, досліджувати твори літератури «під вічком мікроскопа». А ще запам’яталися заняття з курсів «Історія України», «Психологія». Улюбленими, звісно, були саме дисципліни літературознавчого циклу.

– Перші кроки до науки. Якими вони були для Вас?

– Моєю першою науковою темою стала драматургія Пантелеймона Куліша. Після захисту докторської дисертації зацікавила і сучасна українська література – багатожанрова, сповнена новими віяннями на кшталт дігімодернізму. Як зауважила відома дослідниця теорії літературних жанрів Тетяна Бовсунівська, сьогодні українська література багато в чому є експериментальною. У сучасний українській прозі нині актуальним є ретророман, набуває популярності жанр саги; до того ж сучасне письменство орієнтоване на філологічно грамотного, підготовленого читача. Все це дуже цікаві процеси, і вони, як кожний новий досвід, потребують вивчення.

– 9 березня світове українство святкує чергову річницю національного генію нашого народу. Розкажіть, будь-ласка, про сучасні підходи до вивчення творчості Тараса Шевченка

– Сучасне літературознавство нині переосмислює спадок Тараса Шевченка. Застаріла радянська парадигма сприйняття життя і творчості Кобзаря сьогодні змінюється докорінно. До зручного для  радянської ідеології уявлення про Шевченка як злиденного мужика сучасні дослідники внесли суттєві корективи. Нині вже відомо, що Тарас Шевченко користувався неабиякою популярністю у Петербурзі і мав великий успіх у місцевих великосвітських панянок – так, у романі-трилогії Антонії Цвід «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» надзвичайно цікаво розповідається про ставлення тогочасного жіноцтва до Т. Шевченка. Сучасне шевченкознавство нині намагається сформувати стійкі уявлення українців про Шевченка як людину, якій було властиве все людське. Дуже рекомендую ознайомитися, зокрема, з колективною монографією Інституту обдарованої дитини «Онтологічний кабінет досліджень життя та творчості Тараса Шевченка» та спецпроектом Юрія Макарова «Мій Шевченко» – чотирьохсерійною стрічкою, присвяченою життю геніального поета.

– Ви – чарівна жінка, цікавий співрозмовник. Розкажіть про Ваші особисті інтереси, уподобання й захоплення.

 – Окрім науки, в моєму житті є низка захоплень, котрим я присвячую інколи вільний час. Найулюбленішим з них є фелтінг – валяння різноманітних прикрас з бавовни. Це цікаве й корисне заняття, яке знімає втому і надає сил, розвиває творчу уяву. До того ж такі прикраси сьогодні виглядають стильно й оригінально. Створивши, наприклад, намисто я роблю до нього і сережки, отримуючи, таким чином, сучасний ансамбль. До сфери моїх зацікавлень можна віднести й виготовлення гачком вишуканих прикрас в українському стилі. У 2016 році відбувся мій майстер-клас з рукоділля для студентів, які долучилися до фольклорної практики. Усі бажаючі отримали можливість не тільки роздивитись стильні національні прикраси, а й долучитись до цієї корисної справи і власноруч створити справжній шедевр. Гастрономія й густативи також є моїм давнім захопленням – яке, до речі, перейшло і до сфери наукових зацікавлень. У 2014 році вийшла монографія «Поетика густативів (на матеріалі української прози ХІХ ст.)», а нині завершую роботу над монографією, котра продовжує тему попередньої, але вже на матеріалі сучасної української прози. Сьогодні я професійно займаюся дослідженням використання назв різноманітних страв, способів їх приготування, подавання у творах художній літератури: вивчаю густативи, їхні функції у творах українських письменників.

– Ми спілкуємось напередодні не тільки шевченківських днів, а й міжнародного Дня жінок і миру. Що б Ви побажали представницям чарівної статі Криворізького педагогічного у ці передсвяткові дні?

 – Усіх жінок Криворізького педагогічного вітаю з прийдешніми святами! Від щирого серця бажаю їм наснаги і реалізації творчих планів. Жінкам-науковцям побажаю любити науку – адже вона ніколи вас не зрадить. Щастя, здоров’я, миру й любові!