Сьогодні, 12 вересня, студенти-історики 1 курсу разом із доц. В. Яшиним та доц. каф. іст. України Р. Шляхтичем відвідали розкопки кургану 7812, що їх здійснює археологічна експедиція Криворізького краєзнавого музею. Про знахідки, здійснені під час розкопок, писали вже багато, тож, відвідати таке місце веліла сама фахова совість і безсмертна Кліо.
Спочатку, як водиться, трохи заблукали. Ну, не туристи ми, і не географи, а ми - історики і в цьому суть )))
Перед нами, збоку і позаду, було ось таке:
і ось таке:
І шукали ми дорогу ось так (фото справжнє, не постановочне):
"Може це розкопки?"
"А хто його зна... Диви, яка яма здоровенна..."
Нарешті!
"... і на развалінах часовні.."
Пані Ірина Стеблина, провідний науковий співробітник Криворізького краєзнавчого музею, досвідчений і знаний археолог, провела фантастично цікаву лекцію з археології на конкретному польовому матеріалі. Тут ще фокуси були. Зверніть увагу, на отой столик, ліворуч, під червоною стрілкою. Він зараз пустий. Як тільки ми перейдемо на лівий бік розкопу, на столику дивним чином, без втручання людини, з'явиться чарівна валіза. Портал у потойбічні світи діє!
Кромлех (стародавнє святилище), до якого запросила усіх пані Ірина, має вік орієнтовно 3500-5000 років. Геофізики, що досліджувалди його, встановили наявність глибоко під землею геологічного розлому. У декого, подейкують, тут волосся сивіє, у декого чорніє. Але майже всі відчувають потужний енергетичний вплив з-під землі. Так і було!
І ми тут щось знайшли. Маленький шматочок згорілої древесини, віком так з 3200 років...
Змій з каміння, що охороняє це місце.
Голова змія
Колись вона, мабуть, була красунею. Але 5000 років у могилі...
Тут два поховання. Не своєю смертю хтось помер - загинув від стріли.
І ось! Чарвіна скриня нізвідки! Але скільки ж там усього!
Ось чарівний горщик, йому також до 5000 років. Він був знайдений у похованнях, мабуть у ньому була їжа для небіжчика, аби не зголодав, поки добирається у світ пращурів. На задньому плані: група дівчат, що переховується від привидів із потойбічного світу. Ми їх кликали, але вони сказали, що оскільки часнику і святої води із собою не мають, то й не підійдуть. То вони дарма: позаду них, у синій шведці, стоїть привид водія автобуса, адже сам водій у цей час стояв поряд із фотографом і зачаровано слухав пані Ірину. Отаке.
На цьому фото привід водія автобуса обернувся на дівчину-історика. На фото видно, а так ніхто й не побачив...
Одна з найращих знахідок: молот-сокирка вождя. У музеї вже є колекція схожих сокирок, але ця абсолютно унікальна.
А ось дійсно унікальна знахідка: ритуальна чаща жерця, ще й у практично ідеальному стані. Наші пращури розмішували там... ну, не важливо що, але після вживання отого що намішали, деякий час могли навіть спілкуватися із богами, як кажуть...
Пані Ірина підрахувала, що на чашу нанесено рівно 284 риски.
У чаші зберіглися залишки таємничої речовини, яка буде передана для аналізу.
Ну й, нарешті, спеціальні терки для охри.
Назад добиралися веселіше. Привід водія автобуса обернувся на справжнього водія і доправив усіх додому. Отаке було.
Від історичного факультету висловлюємо велику подяку пані Ірині Стеблині за надзвичайно цікаву розповідь і ту увагу й час, що були надані майбутнім колегам-історикамю. Дякуємо!
