24 травня 2018 року факультет української філології запросив усіх небайдужих долучитися до літературно-мистецького проекту «Актуальний Олесь Гончар». Подія відбулась у рамках заключної серії заходів, присвячених ювілею видатного українського письменника.
«Дякую Богові, що дав мені народитися українцем», – ці слова Олеся Гончара, які стали епіграфом проекту, особливо актуальні сьогодні, у добу новітнього національного ренесансу. Олесь Терентійович – і класик наш, і сучасник; проблематика його творів, які стали окрасою української літератури ХХ століття, хвилює і надихає нові покоління дослідників, спонукає до роздумів молодь.
Організатор події, професор кафедри української та світової літератур, доктор філологічних наук Світлана Ковпік, наголосила: «Творчість письменників-класиків сьогодні потребує актуалізації. Необхідно показати, наскільки важливим є цей спадок, наскільки потрібен він сучасному читачеві».
Завідувач кафедри української та світової літератур, кандидат філологічних наук Наталія Мельник поділилася роздумами про сучасне повернення до літературного спадку Олеся Гончара. «Тільки той, хто незнайомий з творами і щоденниками Олеся Терентійовича може вважати його неактуальним письменником», – переконана Наталія Георгіївна.
У своєму щоденнику письменник підкреслює: «Існував вибір: чи замовкнути, іти в ГУЛАГ, чи таки творчістю своєю якось ще живити дух знесиленої нації». Олесь Гончар добре розумів, відчував наскрізний трагізм історії української літератури. Саме тому за умов радянської доби, нищівних для національної культури України, О. Гончар став одним з тих митців, хто обрав третій шлях творчого самовизначення – не опозиційний і не колабораціоністський шлях захисту культурної ідентичності Батьківщини. Для цього й не уникав Олесь Терентійович радянських керівних посад – адже вони дозволяли йому мати певний вплив на духовне життя країни, підтримувати національно свідомих митців, опікуватися збереженням і розвитком усього українського.
«Письменник-філософ, письменник-гуманіст – Олесь Гончар щиро любив свій народ, відчував себе сином своєї Батьківщини. Читаємо, переосмислюємо твори цього видатного українця – і робимо самостійні виставки», - підкреслила Н. Г. Мельник на завершення свого виступу.
С. І. Ковпік розповіла про акцію «Дніпропетровщина читає Гончара», яка нині триває на теренах області; звернула увагу присутніх на важливий пласт творчої спадщини Олеся Терентійовича – особисті щоденники письменника.
Студенти факультету української філології декламували вірші Олеся Гончара: «Ні кінця їй не видно, ні краю», «Україні». Пролунала й «Балада про усмішку» – твір, присвячений письменнику його другом – українським поетом Іваном Драчем.
3 січня 2018 року розпочалися зйомки нового фільму про Олеся Гончара. Сучасний погляд на видатного борця за Україну від режисера Валерія Степаняна-Григоренка стане повнометражною стрічкою. З фільму, який отримав назву «Стежками Олеся Гончара», глядачі дізнаються більше про життєвий шлях письменника, побачать, як за радянської доби він не полишав своїх переконань, активно працюючи задля майбутнього української державності.
Тему кінематографу продовжила розповідь про низку фільмів, створених за мотивами творів Олеся Гончара. Письменник і сам долучався до мистецтва кіно у якості сценариста: серед його кінематографічного творчого спадку – стрічки «Девушка с маяка», «Таврия», «Тронка».
Не залишаються осторонь творчості класика і шанувальники інших видів мистецтва: так, у м. Дніпро студенти-філологи й архітектори створили проект «Слово на стіні», а у Полтавському педагогічному університеті презентували поштову марку, присвячену 100-річчю від дня народження Олеся Гончара.
«Перезавантаження» сприйняття класичного літературного спадку, несподівані акценти інтерпретацій, нові грані звичного і актуальні теми серед вічних питань – на усіх, хто знає і любить рідну літературу чекає цілий світ нових відкриттів. Долучаймося.
