МИНУЛЕ ТА СЬОГОДЕННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИЧНОГО ЗНАННЯ: ІНТЕРВ’Ю З А. В. ТАРАСОВИМ

Напередодні Дня Соборності України команда прес-центру поспілкувалась з Андрієм Валерійовичем Тарасовим – заступником декана факультету географії, туризму та історії, кандидатом історичних наук,  доцентом кафедри історії України та правознавства. Історія як наука, мистецтво і стиль життя, сучасні дослідження і події сьогодення, теорія і практика історичної науки у житті наших викладачів, студентів, активної молоді – такі теми стали центральними у розмові з паном Андрієм.

 – Андрій Валерійович, Ви – історик, досвідчений організатор навчально-виховного процесу студентської молоді. На Ваш погляд, професія історика – це фах чи покликання? Хто або що обумовили вибір майбутньої спеціальності?

– Мої батьки бачили мене інженером – продовжувачем родинної традиції. Я сумлінно вивчав фізику і математику, відвідував підготовчі курси; але коли у 1997 році у Криворізькому педагогічному вперше у місті відкрилася історична спеціальність, зрозумів – це моє покликання. Переконаний: фах має подобатися, і кожна людина має обирати собі за професію саме ту галузь, якою вона особисто цікавиться. Важливою рисою професійного історика є історичне мислення – аналітичний, критичний, прогностичний стиль організації розумової діяльності особистості. Історія є колективним досвідом людства: фахівці історичної науки не можуть надати точні прогнози розвитку суспільних процесів, і жоден з нас не може знати майбутнього – але ми точно знаємо, чого саме у майбутньому бути не повинно, яких саме помилок необхідно уникати у процесі подальшого історичного розвитку.

– Сьогодні в Україні відбуваються страшні події, пов’язані з анексією Криму та окупацією частини території нашої країни. Як ви вперше сприйняли ці новини, і чи змінилося з того часу Ваше ставлення до ситуації, що розвивається?

– Багато чого змінилося в емоційній площині сприйняття цих подій. Але я не уявляю і не можу уявити нашу країну інакше, ніж вільною, незалежною державою – як не уявляю і Крим, і Донбас поза межами України. Відомо, що історія повторюється – і сучасні страшні події багато в чому відтворюють події доби протистояння Української Народної Республіки і радянської Росії. Сьогодні, як і на початку минулого століття, питання стоїть про буття української держави. Але сьогоднішня ситуація кардинально відрізняється від становища нашої країни у ті часи, коли Україна була з усіх боків оточена ворогами. Сучасна геополітична розстановка сил, свідомість наших громадян – особливо молоді – тепер вже зовсім інші. Маємо країну, що відбулася, маємо націю, готову до боротьби – а отже, маємо не тільки надію, а і впевненість у нашій перемозі.

– Багато наших істориків – викладачів та студентів – нині не вивчають, а творять історію на передньому краї сучасної боротьби за державність. Розкажіть про вплив дослідження історичних подій на становлення Вашого світогляду.

– Наближаються чергові роковини героїчних подій бою під Крутами – саме у ці дні, до речі, на нашій кафедрі готується магістерське дослідження з цієї теми. Такі події – не поодинокі у нашій історії; і сьогодні чимало наших студентів і викладачів зголосилися особисто долучитися до захисту української державності. Сьогодні всі ми вже не сприймаємо державу як певну абстракцію – ми творимо її, захищаємо, працюємо на розбудову суспільства, забезпечення добробуту, розвиток національної свідомості. Молодь долучається до лав добровольців, волонтерів, приєднується до нової поліції, іде працювати до шкіл, щоб освічувати і виховувати нові покоління українців. Переконаний: саме сумлінне вивчення подій нашої історії багато в чому надихає наших студентів і викладачів не тільки знати і любити свою державу, а й активно працювати задля її майбутнього.

– Серед Ваших наукових інтересів – громадська активність молоді та її роль в історії. На Вашу думку, чи гідна сучасна молодь своїх славетних попередників – наприклад, героїв битви під Крутами?

– Наукові інтереси, ініціативи наших студентів, їх громадська активність свідчать – сучасна молодь володіє потужним державотворчим потенціалом. Наші хлопці і дівчата – надзвичайно вмотивовані, небайдужі, активні члени громади. Їм притаманне гостре відчуття справедливості, допитливість; а питання, які студенти іноді ставлять на семінарських заняттях нерідко змушують замислитися навіть досвідчених науковців, надихають подивитися на певні речі під незвичним кутом зору.

– Розкажіть про Ваші майбутні наукові розвідки. Що плануєте вивчати найближчим часом, які теми досліджують Ваші студенти у своїх наукових роботах?

– Один з напрямків історичної науки, який сьогодні особливо мене цікавить – так звана «поколіннева історія», яка вивчає життя молоді різних епох і досліджує її вплив на розвиток суспільства і перебіг знакових історичних подій, надає можливість робити науково обґрунтовані прогнози подальших тенденцій історичного процесу. Саме тому вивчення діяльності молоді посідає важливе місце серед моїх наукових інтересів. У найближчих планах наукових розвідок – дослідження проблем військового полону доби Першої світової війни; особливий акцент планую зробити на вивченні досвіду Німеччини і Австро-Угорщини, частиною якої у ті часи були і певні території сучасної України. Проблемною видається робота з першоджерелами: чимало архівів Першої світової нині зберігаються у Російській Федерації. Але для ґрунтовного дослідження теми вистачає і європейських, і вітчизняних ресурсів. Тематика ж студентських наукових робіт – дуже різна, як і сама наша молодь. Впевнений, що саме у цьому, у цій багатогранності є і наша велика перевага, і надія на краще майбутнє.