Історичний досвід та сьогодення: інтерв’ю з Н. А. Печеніною

Напередодні річниць та ювілейних дат визначних подій української історії прес-центр поспілкувався із завідувачем кафедри історії України та правознавства Криворізького педагогічного – кандидатом історичних наук, доцентом Наталею Анатоліївною Печеніною.– Наша розмова відбувається напередодні визначних дат новітньої історії української держави – річниці подвигу героїв Крут та першого ювілею Революції Гідності. Ваші роздуми щодо історичних паралелей, які пов’язують ці дві події та демонструють зв’язок поколінь українського студентства.

– 28 січня 1918 року радянські війська зустрілися на залізничній станції Бахмач, відтіснивши українців до станції Крути. Червона армія налічувала близько чотирьох тисяч бійців, українська – близько п’ятиста, серед яких переважали звичайні студенти та юнаки – зокрема учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Тоді, під Крутами, за різними оцінками загинуло від семидесяти до ста українців. Сміливість та жертовність учасників цього бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. На жаль, майже через сторіччя ситуація повторюється. За висловом історика ХІХ ст. Василя Ключевського – «історія – не вчителька, а наглядачка: вона нічому не навчає, а тільки карає за незнання уроків». Наприкінці 2013 року в подіях української Революції Гідності велику роль знову відігравала молодь. Саме наші студенти-історики першими вийшли на криворізький Майдан, щоб захистити соборність і державність нашої Батьківщини. Саме вони були й серед перших учасників історичних подій на Майдані у Києві. Більше тридцяти істориків Криворізького педагогічного, викладачі й студенти, добровільно чи за покликом держави встали на захист територіальної цілісності Соборної України із зброєю в руках. Серед них є й ті, хто віддав своє життя за нашу державу. Історики були й серед перших волонтерів – надійних помічників українського війська, без яких у важкі часи 2014 року нашим бійцям було б у десятки разів складніше боронити країну.

– Кафедра історії України завжди стоїть в авангарді вирішення складних історіографічних питань. Розкажіть про найновіші дослідження науковців Вашої кафедри з актуальних питань української історії.

– Доктор історичних наук, професор кафедри історії України та правознавства Н. Р. Романець у жовтні-грудні 2018 р. долучилася до реалізації культурного проекту «Геоінформаційна система місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду». На замовлення Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» у рамках проекту було здійснено дослідження архівних фондів, узагальнено архівні матеріали й виготовлено електронні копії виявлених документів, необхідних для визначення масштабів втрат населення у Васильківському районі Дніпропетровської області внаслідок Голодомору-геноциду. У вересні-листопаді 2018 р. кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії України та правознавства Р. П. Шляхтич здійснював дослідницьку роботу в Сент-Уені (м. Париж, Франція). Науковець працював над питаннями історіографічного аспекту досліджень геноцидів ХХ століття, вивчав нові факти про організоване знищення єврейського й ромського населення.

– Найбільш цікаві для Вас історичні розвідки під час навчання в університеті.

– На ІІІ курсі моєї альма-матер – Дніпропетровського державного університету – я проходила архівну практику в Центральному державному архіві (м. Київ). Разом з колегами працювала в фонді рідкісної книги, вивчала рукописи XII – XV ст. під керівництвом одного із засновників історіографічної школи Дніпра, доктора історичних наук, професора Миколи Павловича Ковальського. Студентський досвід роботи з цим непересічним, дійсно видатним українським науковцем став важливим щаблем на шляху мого становлення як професійного історика.

– Поділіться Вашими планами щодо майбутніх наукових досліджень.

– На кафедрі триває робота з вивчення подій української революції, до якої активно долучаються як викладачі, так і студенти. У планах – підтримка й розвиток студентських досліджень, продовження традицій історичних турнірів. Кафедра завжди сприяла розвідкам нашої наукової молоді, плекала зв’язок поколінь між досвідченими істориками й представниками нової генерації української історичної науки. Плануємо й надалі працювати у цьому напрямку.