Традиційно на факультеті української філології виходить збірка поезій «НавКоло». Презентація четвертого випуску збірки планується на 1 вересня 2020 року до Дня посвяти першокурсників у студенти.
Цього року випуск збірки «НавКоло» є особливим, адже він присвячений 90-річчю Криворізького педагогічного та 5-річчю заснування поетичного проекту «НавКоло», до якого долучаться студенти-першокурсники, а їх поетичне слово розширить коло збірки.
Ідея щодо створення збірки з’явилася у 2015 році після проведення на факультеті української філології поетичного марафону «Привітання життю». Док. філол. наук, проф. кафедри української та світової літератур С. І. Ковпік разом зі студенткою групи УФБ-10 Анною Бахтіною почали збирати вірші для збірки, створювати макет та добирати ілюстративне наповнення, вдалу назву.
Співзасновниця збірки С. І. Ковпік у передмові до першого випуску зазначила: «Поетичне слово сконденсовує думку і розкриває її, живлячи внутрішню енергію автора і реципієнта, які, проникаючи в оазис поезії, не помічають НавКоло сіризни прерії. Звідси і походить назва поетичної збірки».
Спочатку презентація збірки відбулася на факультеті української філології з нагоди святкування Дня відновлення діяльності факультету у 2017 році, а з 2018 року презентації збірок «НавКоло» проходять до Дня посвяти першокурсників у студенти.
Для четвертого випуску 2020 року було обрано ніжно лавандовий колір, який асоціюється з поетичною творчістю та перегукується з темою збірки: утвердження життя, переживання почуттів, сповнених надії та оптимізму.
«Незважаючи на карантин, поетична збірка «НавКоло» поповнюється новими творчими здобутками студентів та викладачів. Поетичне слово наших філологів особливо чуттєве до сьогоднішніх реалій, але попри все філологічна спільнота вірить і сподівається, що весна, молодість, і лавандова колористика ідейного змісту цьогорічного випуску ознаменує початок нової і цікавої творчої співпраці на благо нашого університету», – зазначила С. І. Ковпік.
Студентка ІІІ курсу факультету української філології Валерія Карнаух є однією з постійних авторів збірки, які творчо та натхненно наповнюють зміст збірки «НавКоло» своїми почуттями та переживаннями. Одним із найчуттєвіших поезій є вірш «Про любов»:
Я – серце сповнене любові,
Я – серце сповнене тепла!
Любов, що у мені, у крові,
Спинить ніколи б не змогла.
Спиняти мабуть би й не стала і навіть якби я могла,
Бо вже давно собі пізнала:
Любов могутніша від зла.
Душа що любить, та щаслива.
Куди не кине путь нова –
Душа що любить – невразлива,
Вона нестримна і жива.
Бо хто любити геть не вміє –
Не знає світлого життя,
Не відчуває і не мріє,
А щастя зникло в забуття.
А той, хто любить, хто жадає,
Хто мріє, рветься до свого –
Щасливий живе серце має,
Не помічаючи того.
Давайте ж будемо любити,
В душі плекати ніжний цвіт.
Душа жива зможе радіти,
Для щастя бо прийшла в цей світ.
