У Криворізькому педагогічному закінчився фестиваль-конкурс самодіяльної творчості «Студентська весна – 2018». Протягом місяця виступи факультетів наповнювали університет атмосферою свята. Але, як відомо, будь-якому виступу передують тижні репетицій, безсонних ночей, тому прес-центр КДПУ вирішив дізнатися чого вартували переможцям університетська першість й заповітний лавровий вінок. 

Факультет української філології 11 років поспіль не здобував переможних місць у «Студентській весні», тому цьогорічна перемога стала доволі сенсаційною подією для університетської спільноти. Останній раз призове ІІІ місце студенти факультету змогли вибороти у далекому 2007 році.

Цьогорічний концерт студенти вибудували у формі театральної постановки на тему казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Номери гармонійно були пов’язані один з одним завдяки театралізованому дійству, яке створювалось не один день й не одну ніч. Сама ідея виникла ще минулого року. Після того концерту студентський актив факультету визначив для себе, що потрібно зробити виступ в абсолютно новому форматі для Криворізького педагогічного.

Світ «Маленького принца» мав на меті показати глядачам, що все може бути інакшим, більш казковим й хоча б на хвилину зруйнувати нашу буденність, відволіктись від проблем й поринути у непередбачуваність. А своєрідною вишенькою на торті концерту став гімнастичний номер на повітряних полотнах.

«Під час підготовки театралізованого дійства ми дуже довго вичитували твір, намагалися знайти там маленькі акценти, які б можна було показати крізь танець, або ж пісню, – розповідає про підготовку голова студентської ради факультету Марія Смаглюк. – Ми розуміли, що наш факультет ніколи особливо не дивував на концертах, тому захотілось якось змінити це, зробити щось таке, чого Педагогічний ще не бачив, тому й вирішили перенести всіх до казки Маленького Принца».

Можна безліч часу витрачати на певну роботу, віддавати їй всього себе й в підсумку нічого з цього не мати, можна безліч часу витрачати на рух по колу, повторення одноманітного й знову ж таки нічого з цього не мати. А можна просто перемогти, варто лише цього дуже захотіти. Саме так руйнуються кордони реальності й твориться казка.