Прикметною рисою сучасного історіографічного процесу, на думку львівського професора, історика О.Сухого, є персоніфікація подій і явищ нашого минулого.
Багато постатей української історії повертаються на її сторінки та гідно поціновуються, місце і роль інших переосмислюється, чимало ще не отримало визначених оцінок. Це стосується і наукової спадщини Миколи Костомарова - історика, хто за часів Російській імперії спробував концептуально обґрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність, за що довелося витримати шквал критики з боку наукових опонентів. Багато в чому ідеалізована історія українського народу, де українське суспільство зображене як споконвічно демократичне, волелюбне і побудоване на основі народовладдя була викладена М. Костомаровим в його теорії "двох начал" – вічового і самодержавного.
Напередодні 203-ої річниці від дня народження видатного історика, письменника і громадського діяча, ідеолога Кирило-Мефодіівського братства запрошуємо переглянути презентацію "М.Костомаров: життя та наукова діяльність", підготовлену студенткою 1-го курсу як самостійне завдання з дисципліни "Історіографія історії України" (викладач Артур Олександрович Дробот).
