Щороку, в останню суботу листопада, Україна та світ вшановують пам’ять мільйонів людей, чиє життя забрав Голодомор - один із найстрашніших злочинів проти людства у ХХ столітті. Це не просто трагедія минулого, це свідчення того, як цілеспрямована політика тоталітарного режиму може стати зброєю проти власного народу.
Голодомори 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років стали важким ударом по українській нації. Наймасштабнішим серед них був Голодомор 1932–1933 років, який дослідники визнають геноцидом українського народу. Сьогодні, коли Україна знову бореться за свободу та існування, пам’ять про Голодомор набуває нового змісту. Вона нагадує нам про ціну незалежності, про небезпеку імперської політики та про обов’язок - зберігати правду.
До Дня пам’яті жертв Голодоморів студенти групи ІС-23 підготували серію змістовних виступів, присвячених одній із найтрагічніших сторінок української історії. Їхні доповіді охопили різні виміри трагедії 1932–1933 років, демонструючи глибоке розуміння причин, перебігу та наслідків геноциду українського народу.
Студенти наголосили, що Голодомор був не стихійним лихом, а свідомою політикою сталінського режиму, спрямованою на придушення українського селянства та національного руху. Примусова колективізація, нереальні хлібозаготівлі, "чорні дошки" та заборона виїзду з голодуючих територій стали головними інструментами знищення українців. У виступах підкреслювалася важливість міжнародного визнання Голодомору як акту геноциду.
Були розглянуті політичні й економічні фактори, що призвели до масового голоду, зокрема колективізацію, репресії та хлібозаготівельну політику СРСР. Не менш важливо було охарактеризовано наслідки: демографічні втрати, руйнування традиційного укладу життя, психологічні травми та довготривалі наслідки для розвитку українського суспільства.
Студенти проаналізували, як радянська влада десятиліттями приховувала правду про Голодомор. Вони розповіли про репресії щодо очевидців та істориків, фальсифікацію архівів, заборону навіть згадувати про голод. Водночас було представлено, як інформація про трагедію проникала на Захід завдяки журналістам, дипломатам і представникам української діаспори. Особливу увагу звернули на роль Гарета Джонса та Малкольма Маґеріджа, які першими повідомили світові правду.
Такі заходи є важливими не лише як форма вшанування пам’яті, а й як необхідна складова формування громадянської свідомості.
Пам’ятаємо, щоб не допустити повторення.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 405
21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи - день, що закарбував у нашій історії прагнення до свободи, єдності та європейського майбутнього. Ця дата об’єднує події Помаранчевої революції та Революції Гідності, проявів незламного духу, готовності відстоювати власну позицію та право жити у демократичній державі.
Про важливі події української історії - разом зі студентами групи ІС-25 (викладач - доцент Наталя Печеніна).
День Гідності та Свободи встановлено у 2014 році указом Президента України як вшанування початку двох ключових для сучасної України подій - Помаранчевої революції (2004 р.) та Революції Гідності (2013–2014 рр.)
До Дня Гідності та Свободи на занятті з дисципліни «Основи права Євросоюзу» зі студентами 4 курсу (група ІС-22) (викладач - доцент Ірина Селищева) було обговорено значення цієї події, що стала визначальною для новітньої історії незалежної України. Революції 2004 та 2013–2014 рр. зупинили спроби Росії посилити свій вплив на Україну, зокрема через підтримку проросійських політичних сил. Ці події засвідчили прагнення українських громадян до демократії, свободи, справедливості та утвердили європейський напрям розвитку держави.
У ході обговорення акцентувалася увага на цінностях, які українці відстоювали на майданах: свободі, гідності, демократії та праві визначати власне майбутнє. Цей день є нагадуванням про силу громадянського суспільства та незламність, яку продемонстрували, зокрема молодь і студентство, підтримуючи курс на європейську інтеграцію.
Здобувачі освіти поділилися своїми міркуваннями щодо значення цієї дати для сучасної України та її майбутнього. Студентка Д. Чуніховська представила доповідь «Українська молодь і європейські можливості», у якій наголосила на важливій ролі молодого покоління у розвитку демократичних процесів та інтеграції України до європейського простору.
Найкраще навчання, це коли ти навчаєш інших, тому в групі ІС-23 (дисципліна "Теорія та методика навачання історії", викладач - Сергій Корнієнко) студенти поділилися своїми методичними розробками хронології Революції Гідності. І зроблено це було не лише для узагальнення існуючої інформації, бо з 2014 змінилося, ой, як багато, а і для вдосконалення своїх педагогічних навичок.
Так має бути: диктатурі не місце серед людей. А якщо диктатура не помічає кордонів, то люди відповідають. З цього формується суспільство, не стадо. І ми нагадуємо це, знову та знову, аби жодна жива душа не забувала, що за порушенням йде санкція.
Ці істини прості, і від того їх часто забувають, наче вони мають бути самі собою. Ні.
"За Свободу потрібно боротися" - Софія Партоєва, ІС-23
Крім громадянського обов'язку студенти мають ще зобов'язання і перед самими собою - розвиватися, ставати кращою версію себе. Для цього потрібно навчатися.
Не лише виживши, а і ставши сильнішими ми вшануємо пам'ять тих, хто віддав життя за нашу Свободу та підтримаємо тих, хто проливає за нашу Свободу кров зараз. Гідність, це про повагу до себе, але і про відповідальність за себе в суспільстві. Живемо для себе, але заради всіх.
Цей день є нагадуванням про важливість формування активної громадянської позиції, критичного мислення та відповідального ставлення до майбутнього країни. Гідність і свобода - це фундаментальні цінності, що лежать в основі академічної спільноти та розвитку української освіти.
Вшановуючи всіх, хто своїми вчинками та жертовністю наближав зміни, ми продовжуємо працювати над тим, щоб виховувати покоління, здатне творити вільну, демократичну та сильну Україну.
Слава Україні!
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 411
Як говорити про те, що болить? Що ми, як вчителі, маємо передати дітям, коли пропустили через себе стільки болю та страждань. Коли побачили ВСЕ і, знаючи, що буде далі, відчуваємо жах за тих людей, які сподівалися, що найстрашніше позаду. Як бути із цим тягарем?
Відповідь: казати правду. Можливо учень не зрозуміє всіх зв’язків та паралелей, але він точно відчує, що так не має бути. Сьогодні, 21.11.2025 (в День, коли українці не побоялися виступити проти диктатури) студенти групи ІС-23 (викладач Сергій Корнієнко) обговорили розробки виховних заходів, які якраз мали показати реальну сторону Голодомору, за свідченнями очевидців та реальними фото.
Кожен студент обирав частинку великої теми сам, як наслідок було охоплено питання, які неймовірно точно підійшли б виховному урокові. Акцент на долі дітей під час Голодомору дозволяє встановити зв’язок крізь роки… Та потрібно бути готовим до фото дітей з обтягнутими шкірою кістками, особливо поруч із опухлими від голоду дорослими. Це показує, що діти недоїдали, а дорослі не їли зовсім. Самопожертва та безвихідь в одному фото. Що ті діти могли? Як би вони боролися? Як ми це маємо передати?
Відповідь: нічого крім правди. Отриману інформацію потрібно донести до широкого загалу. Історико-краєзнавчі дослідження дозволяють систематизувати отримані свідчення очевидців, звести їх в набір. І зробити висновок, що терор був по всій підсовітській Україні. Всюди беззаконня, всюди організоване, масштабне насилля. Що може перекрити може настільки люту злобу?
Відповідь: тільки правда. Правда безкінечна, а тому і масштабувати її можна безкінечно, і в будь-якому вимірі, в будь-якому масштабі, правда лишається на боці життя, на боці розвитку та існування, а не виправдання садизму чи «жертви заради комунізму». Ця тяглість прослідковується крізь всю історію, та особливо із встановленням світського режиму. Та навіть із некомпетентним керуванням, із зруйнованим господарством, настільки великого голоду не було. Навіть до доказів відчувається штучність голоду 1932-1933 років. Та потрібно продовжувати доводити думку документально, як вчителі ми маємо разом з молодими людьми пройти весь шлях усвідомлення, від «це черговий урок» до 10 років таборів за пригірщ зерна із поля, яке, начебто, «колективне».
Вчитися, розвиватися, не боятися змінюватися. Це те що ми маємо, зобов’язані робити, бо уроки минулого не вчать, вони показують наслідки. Наслідки довіри не тим, наслідки недооцінки ворога.
В суботу, 22 листопада ми запалимо свічку, пам’ятаючи померлих, а вже наступного дня ми будемо рухатися вперед, думаючи про живих. Слава Україні.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 357
18 та 19 листопада 2025 р. у межах викладання дисциплін «Музеєзнавство» (група ІС-25) та «Актуальні проблеми української історії та культури» (здобувачі освіти І курсів ПрФ, ФМФ, ФГТІ) у дистанційному форматі старшим викладачем кафедри історії Олександром Коротаєвим було проведено тематичні заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років.
Олександр Коротаєв виступив зі вступним словом, окреслив мету зустрічі та наголосив на важливості збереження історичної пам’яті про злочин геноциду українського народу. Студенти були ознайомлені з матеріалами провідних меморіальних установ, зокрема:
- Національного музею Голодомору-геноциду (м. Київ);
- Музею пам’яті жертв Голодомору (м. Меджибіж).
У ході заходу студенти представили доповіді щодо теми масових репресій, політики тоталітарного режиму та музейних форм збереження історичної пам’яті. Особливо варто відзначити змістовні виступи студентів групи ІС-25 Анастасії Сидоріної та Вікторії Зінчук:
- Анастасія детально охарактеризувала причини та наслідки Голодомору, спираючись на новітні дослідження й свідчення очевидців;
- Вікторія висвітлила діяльність та експозиції музеїв (Національного музею Голодомору-геноциду (м. Київ) та Музею пам’яті жертв Голодомору (м. Меджибіж)), звернувши увагу на сучасні підходи до презентації трагедії Голодомору та роль музейних установ у формуванні історичної пам’яті.
Захід сприяв поглибленню знань студентів про одну з найтрагічніших сторінок історії України, усвідомленню важливості музейних джерел у процесі збереження національної пам’яті та формуванню відповідального ставлення до історичної спадщини.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 407
8 травня 2023 року президент Володимир Зеленський запропонував встановити в Україні 8 травня День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, а 9 травня відзначати не День перемоги, а День Європи. 29 травня 2023 року Верховна Рада офіційно встановила нову дату святкування цього свята.
Сьогодні, 8 травня 2025 р., ми відзначаємо вдруге День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
«… Битва за Київ, бомбардування Харкова, Одеси, Дніпра, масові могили, депортація дітей, фільтраційні табори, колонії для полонених. Сторінки з підручників про Другу світову Росія повернула в заголовки світових ЗМІ, доводячи з кожним новим злочином: нацизм відродився. Тільки з новим маркуванням: «Сделано в России», - це слова Президента України, що пролунали 8 травня 2024 року у селі Ягідне на Чернігівщині.
Не всім вдається уявити, особливо на відстані, що це наша реальність. І зупинити нацизм сьогодні – це стати поруч з Україною у цьому протистоянні.
Дякуємо всім, хто це розуміє і діє.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 584
26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Ця дата встановлена 2020 року Указом Президента України на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.
20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата й визначено днем початку російської агресії. 26 лютого 2014 р. на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про цілісність України.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 787
20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".
День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України.
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 908
Напередодні Дня Соборності України та з нагоди відзначення 106-ої річниці Акту Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік (22.01.1919) 21 січня 2025 р. проведено онлайн-лекцію «Злука УНР і ЗУНР 1919 р. в друкованих виданнях фондів Книжкової палати України».
Лектор – к.і.н., доц., завідувачка Державного архіву друку Книжкової палати України Лариса Дояр.
Модератор – к.і.н., доц., завідувачка кафедри історії Криворізького державного педагогічного університету Наталя Печеніна
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 1111
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невід'ємного елемента її воєнної організації.
6 грудня 1991 року Верховна Рада України приймає надзвичайно важливі для військового будівництва закони - «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України».
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 966
