Щорічно, в третю неділю травня, в Україні відзначається встановлений 2007 року Указом Президента В.Ющенка, День пам'яті жертв політичних репресій.
Було б невірно починати відлік репресій від 1937 року. Насправді, політичні репресії почалися на другий день після захоплення влади більшовиками в Петрограді й закінчилися 1991 року, з падінням комуністичного режиму. Репресії не припинялися ніколи, змінювалася тільки їхня інтенсивність.
Спочатку це були прямі безсудні розстріли заручників, потім тотальне нищення усіх, хто належав до так званого колишнього "панівного, експлуататорського класу", потім нищилися політичні супротивники більшщовиків. Був повністю винищений інтелектуальний прошарок суспільства, його мозок. (Утім, як Ленін називав інтелігенцію, ми всі знаємо).
Катастрофічних масштабів винищення зазнало селянство. Коли таборів та виселень стало не вистачати - більшовики влаштували Голодомор - один з найбільших геноцидів, який знало людство.
У середині та другій половині 1930-х років, із піком на 1937-1938, репресій зазнали ті, хто повірив більшовикам та пішов до їхніх лав будувати "світле майбутнє"; разом з ними були знищені організатори і виконавці репресій минулих років і ті. Але Молох не зупинявся: кількітсь жертв у ці роки рахувалася мільйонами. На повну силу запрацювала система винищувальних таборів - ГУЛаГ. СССР (варто залишати це слово без зімн - "совітських, совєтських, совєцьких", як в усіх інших мовах) остаточно перетворився на рабовласницьку державу, засновану на тотальному терорі.
У 1940 роки репресіям піддалися північнокавказькі народи, кримські татари, турки-месхетинці німці, естонці, литовці, латвійці, українці та інші народи СССР.
У 1950-1980- ті роки більшим чи меншим репресіям та обмеженням піддавалися дисиденти, "відмовники", художники, письмонники, представники творчої інтелігенції, не згодні з політикою партії, придушувалися найменші прояви національних рухів тощо. Репресії й "експортувалися" за кордон: Угорщина у 1956, Чехословаччина у 1968, Афганістан у 1979.
Безжально придушувалися будь-яки прояви спротиву і в часи М Горбачова: Тбілісі 1989, Вільнюс 1991 тощо.
Розуміючи свій безумовний та невідворотній кінець, комуністична влада вдалася до організації локальний воєн уздовж "національного периметру" СССР: Баку, Фергана, Нагірний Карабах, Грузія, Молдова.
Вірні нащадки цієї влади сидять сьогодні у владних кабінетах Кремля, продовжуючи ту ж саму репресивну політику.
Комунізм має бути похований остаточно. Похований так, щоби ніколи більше не відродився.
Маємо берегти пам'ять про десятки мільйонів жертв комуністичного радяснького режиму.
Більше ніколи!
Вічна пам''ять жертвам політичних репресій!
Вічне прокляття катам!
