Українське відродження 20-х pp. XX ст. - яскравий феномен історії нашої країни. Його коріння - у нетривалому, але важливому періоді відновлення української державності 1917-1921 pp., що дав сильний імпульс національного розвитку.

Характерною ознакою відродження 1920-х була поява різноманітних літературних груп та організацій, які так чи інакше виражали проблеми своєї доби. Митці об’єднувалися за спільними світовідчуттями, естетичними принципами та певною політичною платформою. Частина письменників прагнула розв’язати соціальні й національні питання, інша - зосереджувала увагу на естетичних проблемах. У бурхливому літературному житті 20-х років окреслюються такі літературні організації, як „Гарт“ (спілка пролетарських письменників), „Плуг“ (спілка селянських письменників), „Молодняк“ (спілка молодих письменників),  „Ланка“, „МАРС“ (Майстерня революційного слова), „ВАПЛІТЕ“ (Вільна академія пролетарської літератури), „Авангард“, „Нова генерація“ тощо. Ці угруповання утверджували модерністські стильові напрями.

Про ювілейні дати 1922 р. - в курсі історії України (група ІП-19):

Серед напрямів українського мистецтва, які динамічно розвивалися в цей час, одне з чільних місць належить сфері театрального мистецтва та театру «Березіль» (1922–1935) як найбільш яскравому і національно вираженому продукту його розвитку.

Заснований 31 березня 1922 р. у Києві, один з перших українських професійних театрів, «Березіль» всіляко розвивав традиції авангардизму у поєднанні з класичними традиціями національної драматургії XIX ст.