Після Геловіну та вампірів тема про Інквізицію була украй як доречна. Тортури, нічні допити, диба та іспанській чобіток - брррр... Жахіття.... 

P.S. І коли ж на Агору завітає, нарешті, Ганнібал Лєктор? Наступна Агора має нумеруватися трьома шістками. 

Апдейт. Тепер серйозно:

5 листопада 2019 року відбулось засідання дискусійного клубу «Агора» присвячене міфам і реаліям діяльності найжахливішого інституту Середньовіччя – інквізиції, у якій студентка 1 курсу групи ІМ-19 Шевченко Анастасія використовуючи філософські і герменевтичні методи дослідження доволі цікаво представила альтернативну версію її розвитку.

Чому наукова література про інквізицію на 80 % є англомовною та протестантського спрямування? Чи дійсно жахи і тортури інквізиції були саме такими, якими змальовують їх художники, письменники та режисери Голівуду? Критичний аналіз документів і архівних джерел може спростувати усталену традицію розгляду інквізиції як ідеологічну службу терору у середні віки. Саме ці питання цікавлять сьогоднішніх медієвістів. Історію потрібно переписувати, це єдиний можливий шлях досконалості науковця, що критично осмислює досягнення попередніх дослідників – таким був головний лейтмотив виступу Анастасії.