За що ми любимо наш дискусійний клуб? За те, що студенти самі пропонують теми для обговорення та діляться своїми враженнями від прочитанного, почутого, пережитого... Сьогодні, на Агорі #51, своїми роздумами - після опрацювання робіт Віктора Суворова (колишнього розвідника) поділився Олександр Холодняк, студент 2 курсу.  А свої враження від обговорення представляє Сергій Корнієнко.

"We do it for the glory", доблесть, відданість справі, незламність - вічні цінності для Борців і не важливо з чим вони ведуть боротьбу. Проте як часто ми згадаємо тих, хто готує ... ВСЕ? Точить мечі чи змащує спусковий механізм? Хто виявляє чесність, вірність, стійкість? Тилова служба, чиї імена ніколи не будуть відомі. І якщо для воїна "шлях до перемоги пролягає крізь пекло", то тиловик в цьому "пеклі" живе. І тільки коли ситуація доходить до краю, коли крок визначає жити тобі чи відправитися до праотців - розумієш роль підготовки у будь-якій справі. А в кого може бути життя небезпечніше ніж в агентів під прикриттям? На півсотні першій Агорі розмова була не про всюдисуще КДБ, стильне ФБР чи непостижиме ЦРУ, ні, розмова повелася про Головне Розвідувальне Управління Генерального штабу Радянської армії СРСР.  Саме їм присвятив свою роботу В.Суворов, людям, які отримували підготовку для відправки в далекий край, де із своїх тільки мова шифровок та... дружина. Саме так, основною агентурною ланкою була сім'я, і пан Олександр чітко, та по-науковому описав долю "дружини офіцера", тільки на засекреченій службі. Маю віддати належне обраний темі та способу викладу - рядки вище написані саме під враженням від почутого. Дискусія плавно перейшла в аналіз літератури доповіді та діяльності ГРУ загалом, а тому відкладена до ще одного засідання.

Агора #51, далі буде