До нас сьогодні завітала війна. Так можна сказати про ту надзвичайно емоційну зустріч із учасниками бойових дій, офіцером ЗСУ пані Оленою Мокренчук та випускником історичного факукльтету Ігорем Шевченко, що відбулася на історичному сьогодні. Більше як дві години часу ця війна тримала нас у своєму страшному полоні. Повна тиша ці дві години. Біль зтискає серце і горло, неможливо ан говорити, ані, навіть, дихати. 

Ось розповід про чудового командира, Леоніда Дергача - а ось вже його побратими прощаються з ним навіки на Майдані. І з тих побратимів вже декілька віддали своє життя за Україну. Ось веселий Ромчик... життя якого обірвалося  там, на фронті, який є і про який ми забули. Забули, що ми - тил, бо там - фронт. Тут не мирне життя, тут - фронтовий тил. Хочеться якось тримати себе в руках, стримати емоції - і не виходить.

І суворі, страшні й жахливі  у своїй відкритій і кривавій правді слова пані Олени, звернуті до молоді: "За нашого життя навряд чи ми зможемо повернути Донбас. То зробите ви, ваше покоління". 

Бережіть себе, воїни. Бережи вас Господь. 

Слава Героям!

Слава Україні! 

Це обличчя навряд чи можна буде колись забути. Один з тисяч тих, хто пішов у вічне небо України....