18 листопада 2021. Другий тиждень практики магістрантів в ЗВО.
Виховний захід на тему "Захисники - ніколи не бути забутим". Проводить Сергій Корнієнко:
Чи варто відзначати професійні свята? Я вважаю, що необхідно!
17 листопада окрилило нас спогадами, а 18-го, в День сержанта ЗСУ, ми творили щось нове з Молодою гвардією історичної спеціальності - другим курсом бакалаврату.
В рамках практики магістрантів було вирішено провести виховний захід, присвячений героїзму українців ще до того, як Україна постала в якості держави. Наше обговорення, як і належить історикам, проходило в дружній та джерелознавчій атмосфері, проте сьогодні особливості виявилися не в цьому.
Метод різнокольорових капелюхів не новий, він добре знайомий спеціалістам та навіть студентам, які ще тільки починають вивчати педагогіку, однак для нас цей метод більш ніж символічний.
Справжній історик не боїться свого минулого, а минуле людства - простота, саме до цього ми і прагнули з другим курсом сьогодні. Незвичні технології Zoom-конференції у вигляді окремих сесійних залів, інформаційні повідомлення в Telegram-каналі та зображення з історичних журналів - лише обгортка, всередині чітке розмежування мисленнєвих процесів, чітке виконання завдань та істинна творчість.
Ось, наприклад, білий вірш від Ростислава Горбунова:
"...Пройти войну в горах старания
обернулись Александру одними лишь страданьями:
не стать жестоким, почти безумным,
жить, как все, кто в несправедливостей дворце,
только ради удовольствия вождя,
но не других, о чаяниях погибших не забыть.
Ничего не перенять в том образце советском.
Оттого и оборвалась нить партии любви к сыновьям своим,
заставив их не по назначенным путям идти"
І головне, що не лише цей вірш став результатом роботи трьох груп студентів. Фактологічні доповіді на рівні солідних аналітиків, емоційні есе від імені учасників подій, обережне планування з врахуванням всіх можливих небезпек, життєствердні заяви в самих безнадійних ситуаціях та чисто історичні узагальнення - все це було представлено студентством, що як один прийняло участь в підготовці відповідей.
Ви лише прочитайте цей вірш, створений "на коліні" від Євгенія Козулі:
"Здійснили подвиг 300 козаків
І захищались біля переправи
Їм обіцяли зберегти життя
Вони відмовились і захищались далі
Останній подих залишився в козаків
Один козак відстрілювавсь з мушкета
Коли закінчився патрон
Пішов він битися з косою
Як Казимир сказав, що дасть йому життя
Козак відмовився і помер з честю
Козацький подвиг не забув ніхто
Їх пам'ять буде вікова,
Бо боротьба історія є наша".
Або вірші Ніни Вінтоняк, що представляла третю групу учасників:
Великий князь - то сонце й віра,
Його Роландом охрестили.
Посланням стала тая сила,
Котра вела народ вперед.
Татари - злі, Михайл - хоробрий,
А християнська віра то є дар.
Ніхто не змусить відректися
Ні бусурманський ідол, ні коса.
Тож пам'ятаймо нашого Роланда!
На віки шана, вітязю і честь...
Маємо відзначити, що наші студенти додали до методу свої особливості, передусім театральність, які лише покращили результати.
Підсумовуючи можна сказати, що людське життя - найвища цінність, не лише самої людини, а і суспільства. Однак, якщо ви самі обираєте шлях небезпек і ризикуєте не заради своєї вигоди, а заради благополуччя інших, то ваше ім'я лишиться в серцях на багато років потому.
Зрештою, ми існуємо, щоб обертаючись назад в кінці довгого та насиченого життя сказати: "Воно було того варте".
Практика магістрантів. Далі буде…