23 листопада в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цього дня ми згадуємо про мільйони згублених людських життів в Україні у ХХ столітті.

Напередодні дня скорботи 22 листопада 2024 року у групі УПФ-24 (куратор Ганна Асмаковська) було проведено кураторську годину «Голод як зброя». Мова йшла про те, що Голодомор 1932–1933 років  – свідомо спланований акт геноциду українського народу. Це була цілеспрямована діяльність задля знищення українців, оскільки в людей вилучали все продовольство, що спричинило смерть мільйонів. Як свідчать історичні джерела, Голод 1946-1947 років був викликаний репресивною політикою радянської влади, завищеними планами хлібозаготівель, посухою та рішенням СРСР експортувати зерно за кордон.

Студенти долучилися до обговорення складних і трагічних подій української історії, які залишили глибокий слід у колективній пам’яті народу, а психологічні наслідки геноциду ми й досі не подолали. Здобувачі освіти поділилися власними історіями, пов’язаними з масовим голодом, почуті від людей,  зокрема й у родинному колі. Не оминули й розмови про літературні інтерпретації, згадавши роман Василя Барки «Жовтий князь» – перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – страшному голодомору 1932–1933 років.

 У такі пам’ятні дати ми вкотре наголошуємо на тому, яким підступним і жорстоким є наш ворог. Він «зняв комуністичний одяг», однак його кривава натура лишилася незмінною. Трагічні події російсько-української війни сьогодні, у 2024 році, засвідчують: пам’ятати надзвичайно важливо! Російські кати й злочинці мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви геноциду – гідно вшановані. Понад 28 країн світу офіційно визнали Голодомор 1932–1933 років актом геноциду. Однак цього ніколи не визнає наш ворог! Наша сила – у нашій пам’яті.

Цього дня запалімо свічку пам’яті як символ нашої скорботи про мільйони загублених українських життів.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 119

На засіданні науково-методичного семінару 21 листопада 2024 року члени кафедри української мови розглянули два питання. У підготовці до обговорення першого питання «Про забезпечення ОК ОП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти фаховою літературою» взяли участь Олена Дікунова – зав. відділу комплектування та науково-бібліографічної інформації та Олена Поліщук – провідний бібліограф відділу комплектування та науково-бібліографічної інформації бібліотеки КДПУ. Доповідачки ознайомили присутніх із новими надходженнями з мовознавства та методики викладання мови до фонду бібліотеки та репозитарію КДПУ за 2023–2024 рр., з надходженнями видань з мовознавства та методики навчання мови до фонду бібліотеки КДПУ за 2020-2022 рр.,  а також у своїй презентації докладно схарактеризували навчальні, наукові та довідкові видання, які забезпечують навчальний процес здобувачів вищої освіти ОП «Українська мова і література, зарубіжна література», «Українська мова і література, зарубіжна література. Англійська мова», «Українська мова і література. Психологія».

Учасники зібрання проаналізували поточний стан забезпечення здобувачів ВО навчальною літературою, розглянули перелік отриманих видань та шляхи популяризації ресурсів бібліотеки. Проф. Л. Білоконенко також зазначила, що належне забезпечення навчальною книгою здобувачів ВО у КДПУ є необхідною умовою виконання навчальним закладом Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти. Бібліотека КДПУ сприяє розвиткові методичної обізнаності академічного персоналу, забезпеченню супроводу освітнього процесу для формування такого освітнього середовища, за умов якого зміст ОП у цілому та їх окремих компонентів зокрема, діяльність викладачів, навчальна робота студентів, можливості та засоби навчання повністю відповідали б сучасним вимогам і програмним цілям підготовки фахівців з вищою освітою.

Друге питання «Про працевлаштування і кар’єрне зростання випускників факультету української філології за різними освітніми програмами» підготувала доцент кафедри К. Качайло.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 126

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи – важливу дату, яка вшановує події, що стали переломними в новітній історії нашої держави. У цей день українці згадують словами вдячності людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору. Свято було встановлено Указом Президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 року для збереження пам’яті про доленосні події початку ХХІ століття.

З нагоди Дня Гідності та Свободи доцент кафедри української мови Наталя Анатоліївна Березовська-Савчук провела годину спілкування зі студентами груп УАФ-23, УМЛ-23, УПФ-23. У процесі обговорення історії свята, аналізу подій минулого було наголошено, що цьогоріч відзначення пам’яті героїв тих подій неабияк перегукується з подіями сьогодення. Під час великої війни цей день – нагода переглянути власні цінності, оскільки ми сьогодні як ніколи відчуваємо важкість і важливість героїчної боротьби за незалежність і державність. Помаранчева революція та Революція Гідності стали основою для формування нації, яка нині боронить не лише власну свободу, але й європейську демократію.

Наталя Анатоліївна закликала студентів звертатися до перевірених джерел для поглиблення знань про події Революції Гідності та Помаранчевої революції і пам’ятати про героїв, чиї зусилля дозволили нам зберегти незалежність і демократичні цінності.

Україна переможе! Слава Україні! Слава Героям України!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 174

Лекції та семінари, цікаві практичні заняття, ґрунтовні конспекти, безсонні ночі перед іспитами, шпаргалки, хвилювання перед сесією – усе це неодмінні атрибути справжнього студентського життя. А також  атмосфера дружнього спілкування, нових знань, можливо й першого кохання…

Хто такий студент у 21 столітті? Яким є студентське життя сьогодні? На ці та інші питання шукали відповіді студенти першого курсу факультету української філології.

Напередодні студентського свята у групах УАФ-24, УМЛ-24 (куратор доцент Наталя Миколаївна Шарманова) та групі УПФ-24 (доцент Ганна Глебівна Асмаковська) було проведено кураторські години, присвячені Міжнародному дню студента. Цей день є символом молодіжного прагнення до знань, свободи і соціальної справедливості. Українська спільнота, відчуваючи глибоку солідарність до принципів демократії, з ініціативи студентської молоді, приєдналося до цієї міжнародної ініціативи і закріпило в своєму законодавстві День студента, що відзначається 17 листопада додатковим Указом Президента України від 16 червня 1999 р. 

Однак історія святкувань має трагічний присмак, оскільки події, що стали основою для цього дня пов’язані із 17 листопада й ушануванням пам’яті студентів та викладачів, які в 1939 році в Чехословаччині стали жертвами нацистських репресій. Студентські протести, що виникли як відповідь на окупацію їхньої країни, отримали жорстокий опір з боку нацистської влади – арешти, розстріли, боротьба з молодіжним рухом за свободу й демократичні цінності. У 1941 році Міжнародна рада студентів запропонувала відзначити 17 листопада міжнародним днем усіх студентів. Однак з часом цей день набув зовсім іншого значення. Про це і не тільки велася розмова зі студентами-першокурсниками, які тільки почали свій довгий студентський шлях у Криворізькому державному педагогічному університеті.

Миронюк Катерина (староста групи УАФ-24) від себе особисто та від імені групи висловила такі думки й побажання: «Сьогодні, відзначаючи це свято, ми не просто згадуємо жертви трагічних подій минулого. Ми також підкреслюємо важливість студентського руху, єдності молоді та її здатності впливати на суспільні зміни. Ми як студентська спільнота несемо відповідальність за збереження пам’яті про ці події, а також за те, щоб голос молоді завжди був почутий. Нехай цей день нагадує нам усім, що кожен із нас має право та обов’язок боротися за справедливість, незалежно від обставин. Бажаємо всім студентам сили, єдності та наполегливості в досягненні своєї мети, і нехай ці цінності надихають у щоденному житті».

Студенти групи УПФ-24 у своїх роздумах про свято звернулися до цікавих фактів про студентське життя в інших країнах, згадали свій перший день у стінах університету, поділилися враженнями від студентського життя й хвилюваннями, які їх бентежать перед прийдешньою сесією. Важливим питанням для студентів є психологічний аспект свого перебування в новому статусі, особливо у тривожний воєнний час.

«Попри війну українські студенти продовжують виявляти незламність, відданість своєму навчанню та прагненню до розвитку. В умовах війни вони не лише стикаються з фізичними й емоційними випробуваннями, а й демонструють величезну силу духу, здатність до самодисципліни та відповідальності. Студенти знаходять способи поєднувати навчання з волонтерською діяльністю, допомогою армії і всім тим, хто опинився у складних обставинах. Ці студенти втілюють мрію про краще майбутнє України, здобувають освіту, щоб відбудовувати нашу країну після перемоги, прагнучи не лише до особистісного зростання, а й до розвитку колективної мудрості та єдності нації. Їхнє прагнення до знань стає символом непереможності українського народу», – підсумували свої роздуми студенти групи УПФ-24.

Вітаємо вас зі святом, дорогі студенти! З роси і води вам, нехай життя рясниться яскравими враженнями, щедрим подарунками долі, здобутками в навчанні. І вдалої сесії!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 238

14 листопада 2024 року відбулася лекція кандидата філологічних наук, доцента, доцента кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталії Миколаївни Малюги на тему: «Нація живе у мові: українсько-угорські паралелі», проведена в контексті онлайн-проєкту кредитної мобільності здобувачів вищої освіти «Осіння філологічна школа 2024». Тема філологічної школи – «Літературно-культурні взаємини України та Угорщини: текст, контекст». Організатори проєкту: Ніредьгазький університет (Угорщина), Криворізький державний педагогічний університет (Україна), ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Україна).

Лейтмотивом лекції стали слова Іштвана Сечені, засновника Угорської Академії наук, із якими він звернувся до угорського сейму: «Нація живе в мові. Бо якщо не там, то де?». Учасники філологічної школи мали змогу прослухати цікаву лінгвістичну розвідку про взаємодію української та угорської мов, запозичення, які увійшли до угорських говорів зі слов’янських мов, зокрема  й української, усвідомити силу прояву національного відродження в мові. Лекторка звернула увагу на особливості мовної організації українців та угорців, яку етноси сформували в процесі боротьби за власну незалежність. Неабиякий інтерес у слухачів викликали колоритні приклади, зокрема спільнокореневі слова на позначення любові szeretet і szerelem. Не залишилися поза увагою й етикетні форми спілкування: присутні задумалися, чому монетизація подяки в українців вербалізована у вислові на чай (чайові), а  угорці в подібній ситуації використовують конструкцію, відповідником якої є на вино (винні гроші).

Наталії Миколаївні вдалося охопити питання мовного контактування, узаємозв’язку мови, культури та історії етносу, проблему націєтворення. Лекторка підкріплювала виклад місткими цитатами авторитетних учених. Відгомін у середовищі слухачів знайшли слова філософа і мовознавця Йоганна Готфріда Гердера з огляду на їхню зануреність у сучасний контекст: «Усі такі близькі носії різних мов є рівночасно найзапеклішими, найнепримиреннішими ворогами, і якраз не з хижості та зажерливості, бо вони здебільшого не грабують, а лише вбивають, руйнують і приносять жертви тіням своїх батьків». Під час викладу зростало сприйняття тези про те, що сила мови визначається за п’ятьма стандартними критеріями: географічним, економічним, комунікаційним, знаннєвим, дипломатичним і медійним.

І здобувачі освіти, і викладачі відзначили змістовність лекції Наталії Малюги, її глибокий мовно-філософський аналіз усіх мовно-історичних процесів, пов’язаних із формуванням української та угорської мов, а відтак рефлексія від отриманої інформації була глибокою.

Наприкінці лекції Наталія Миколаївна подякувала організаторам школи за запрошення і можливість долучитися до цієї знакової для факультету академічної події, а здобувачам освіти побажала й надалі пізнавати світ українського (й не тільки) слова, занурюватися в міжмовні процеси, керуватися важливим для всієї філологічної спільноти гаслом: «Мова має значення».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 267

12 листопада 2024 року здобувачі бакалаврського й магістерського рівнів вищої освіти факультету української філології та викладачі кафедри української мови КДПУ відвідали гостьову лекцію д-ра філол. наук, проф. Валентини Володимирівни Калько «Когнітивна парадигма як парасолька сучасної лінгвістики». Лекція відбулася на базі новоствореного в жовтні цього року Інституту україністики Варшавського університету. Модератором онлайн-зустрічі виступила д-р філол. наук, доц. Тетяна Ярославівна Пухонська.

Перед широкою філологічною спільнотою Валентина Калько, професор кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, виступила з доповіддю за проблематикою одного з найбільш актуальних нині напрямів сучасного мовознавства, ґрунтованих на класичних наукових засадах і новітніх лінгвістичних ідеях, – когнітивною лінгвістикою. Зауважимо, що українська дослідниця є авторкою майже 100 наукових і науково-методичних праць (монографій, статей, посібників).

Усі присутні мали змогу ознайомитися з авторською інтерпретацією когнітивної парадигми в декодуванні мовних одиниць (лексем, фразеологізмів, паремій), торкнулися низки питань пропозитивно-диктумної мотивації та псевдомотивації тих або тих лінгвістичних явищ. Із зацікавленням аудиторія сприймала лекторку, чиї наукові інтереси торкалися дотичних проблем пареміології, ономасіології, лінгвосеміотики, які також розбудовані на когнітивних векторах сучасного вітчизняного й зарубіжного мовознавства.

Змістовний філологічний виклад, презентований у рамках гостьової лекції, нікого не залишив байдужим, адже декодована доповідачкою семантика розкриває механізми щоденної людської комунікації.

Щиро дякуємо Валентині Калько й організаторам за прослухану лекцію в Інституті україністики Варшавського університету!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 263

29 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталя Шарманова провела гостьову лекцію з етнолінгвістики для студентів Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у стінах Жовтого корпусу.

На запрошення гаранта освітньої програми «Українська і англійська мова: переклад та редагування» к. філол. н., доц., доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка Оксани Суховій обрано знаковий концентр з етнолінгвістичних студій. Тема «Реконструкція моделі народного знання» окреслила коло прикладних етнолінгвістичних питань, пов’язаних з особливостями інтерпретації етномовних явищ в аспекті відтворення моделі етнічної картини світу та самобутностї її репрезентації в лінгвальних національно-культурних маркерах.

Здобувачі освіти 2 курсу за ОП «Українська і англійська мова: переклад та редагування» мали змогу з’ясувати низку важливих проблем етнолінгвістики як сучасного напряму мовознавчої царини, як-от: символіка як елемент мовної картини світу; коди української етнокультури; етнічна й соціокультурна стереотипізація у мовних знаках.

Етнолінгвістична характеристика словесних символів у викладі доц. Н. Шарманової була спрямована на поглиблення й систематизацію знань про процеси концептуалізації світу, репрезентовані у мовному просторі як інтегративному носієві універсальної та ідіоетнічної інформації, смислове ядро якої генетично пов’язане з концептосферою української лінгвокультури, етнічними образами, міфологемами, архетипами, національними символами й ціннісно-смисловою парадигмою української ментальності.

Запропонований освітній контент у світлі теорії етносвідомості спонукав бакалаврів-філологів до поглибленого вивчення й ретроспективного представлення етномовних явищ, які відтворюють і зберігають образ світу, сформований у соціально-культурних аналах історичної пам’яті народу та новітніх зразках, як аксіологійний інваріант етнолінгвістичної тріади «мова – нація – культура».

Жива академічна атмосфера під час гостьової лекції сприяла обговоренню важливих аспектів щодо розуміння цілісної картини світу українців, і власне, поєднання лінгвістичної й концептуальної картин світу на підставі аналізу мови етнотекстів й осмисленняю української етнокультурної концептосфери.

Свої враження від прослуханого здобувачі освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка висловили на офіційній сторінці у Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/jMGXbJPs3UvJEtNw/

Доцент Наталя Шарманова теж поділилася власною рецепцією:

«Щиро вдячна колегам за запрошення, а студентам за неймовірну підтримку! Справді, готовність і виразне бажання здобувачів освіти поринути в етнокультурне безмежжя мови, увібрати найтонші відтінки мовно-естетичних знаків (слів, фразем, паремій) у вираженні самобутності української етнічної картини світу в тих або тих національно-культурних маркерах якраз і допомогло зреалізувати задумане. Ми спільно торкнулися питань, які дають змогу усвідомити, наскільки етнокультурні ресурси розкривають національні ідеали, символи і стереотипи, відтворюючи загальний дух мови, а етнолінгвістичний компонент постає потужним джерелом ментальності й репрезентантом енергетичного коду нації. Крім того, емоційний настрій і інтелектуальний заряд аудиторії сприяв комфортному академічному спілкуванню через низку зацікавлених питань. А сама поважна атмосфера у стінах найголовнішого вітчизняного університету та студентська активність у студіюванні етнолінгвістики додали безліч незабутніх вражень, нових наукових орієнтирів, професійного досвіду і мені».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 266

2 листопада 2024 року громадськість Кривого Рогу мала можливість відвідати публічну лекцію «Гендерна асиметрія в мовному відображенні», яку провела кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталія Малюга.

Захід відбувся в рамках проєкту «Фемквартал 3.0» за ініціативи об’єднання «рівні у кривому» та підтримки Української феміністичної мережі за свободу і демократію (місце проведення – Бібліотека на Поштовій). На лекції присутні мали змогу дізнатися чимало затребуваної суспільством інформації, що стосується оприявнення жінки в слові (йшлося про способи мовної ідентифікації жінки; проблеми агентивно-професійної номінації; стратегії статевої нейтралізації засобами мови; гендерну інтерпретацію категорії роду; особливості поєднання граматичних форм під час побудови висловлювань; творення фемінітивів за словотвірними моделями), а також почути думки мовознавчої спільноти щодо фемінітивів в українській мові.

На переконання лекторки, у випадках асиметрії мовних образів чоловіка і жінки слід убачати не тільки звичайний консерватизм соціуму з його традиційною андроцентрично орієнтованою мовною свідомістю, не лише консерватизм мовної структури, яка не встигає оперативно реагувати на динамічний світ соціальної дійсності, але також і фактичний стан самої позамовної дійсності, коли мова відбиває те, що є, що переважає, принаймні на цей момент, у самому відображуваному світі. Мова зовсім не обов’язково є «кривим дзеркалом».

Наталія Миколаївна аргументувала думку й багатьма прикладами її проілюструвала, що в значенні чоловічого роду яскраво виражена ідея особи взагалі, натомість у грамемі жіночого роду – ідея тільки жіночої статі. Принцип андроцентризму в мові виявляється системно, зокрема й у граматиці. Наприклад, у межах категорії числа, коли слово, що в однині співвідноситься тільки з чоловіком, уживається на позначення, по-перше, сукупності чоловіка й жінки, їхньої спільної дії, ознаки тощо, по-друге, соціальних, етнічних чи інших верств, які складаються, природно, з представників обох статей: українці (татари та ін.) у значеннях «українці й українки», «татари й татарки» і т. ін.; сусіди – «сусід і сусідка; сусіди й сусідки» батьки – це не тільки «батько й батько» (як, наприклад, мн. матері), але й «батько й мати»; батьки й сини – у значенні різних поколінь (не матері й дочки!).

Активізована тенденція до творення суфіксальних фемінітивів, націлена на забезпечення жінок їхніми власними найменуваннями, має спиратися на дотримання традицій словотворення української мови. Однак ця тенденція стала поширюватися в певних сегментах сучасного публічного мовного простору вже майже автоматично, нерідко призводячи до сплутування й нівеляції виражальних ресурсів різних стилів і жанрів літературної мови: зниження й навіть огрублення конотації дериватів (мер – мерка, персонаж – персонажка) чи такого ж недоречного піднесення їхнього стилістичного статусу (лікарка-епідеміологиня, криміналогиня).

Наталія Малюга, підтверджуючи тезу, що формування гендерної ідентифікації та соціалізації є досить актуальним та важливим питанням у контексті вивчення проблем самоідентифікації та становлення особистості, підводить присутніх до висновку, що словотворчі процеси фемінізації за самою своєю природою не здатні усунути слідів похідності, а отже, і вторинності мовного образу жінки на фоні образу чоловіка у структурі мови.

На лекції були присутні люди різних поколінь, зокрема й студентки факультету української філології. Тож надамо їм слово:

Вероніка Ільчук (УПФ-21): Сьогодні ми мали змогу побути у колі «своїх» та поговорити «про своє». Фемінітиви – те, що оточує нас у повсякденному житті. Однак не кожен знає, як правильно їх уживати, які форми є унормованими. Наприклад, у школі мене вчили, що вживання форми «криворіжка» є неправильним, має бути тільки «жителька Кривого Рогу». Натомість на лекції я дізналася, що назви «криворіжець» та «криворіжка» відповідають усім стандартам мови, але кожен має змогу сам для себе обрати форму, яка йому до вподоби. Дуже сподобався виклад інформації: наукова основа, поєднана з цікавими фактами сьогодення, прикладами з життя та емоційно забарвленою розповіддю. Також вразив той факт, що серед переліку професій тільки 0,54% жіночого роду. Тому нам є про що подумати, до чого прагнути та що просувати. Дякуємо за запрошення, за змогу долучитися до цікавої дискусії, де кожен мав можливість поставити запитання та почути змістовну відповідь.

Марія Погрібна (УПФ-21): Лекція пані Наталії Миколаївни була дуже цікавою, сучасною і важливою. Цей захід став для мене хорошою нагодою дізнатися більше про те, як мова впливає на гендерні стереотипи та рівність. Я зрозуміла, чому виникають труднощі з утворенням і використанням у мовленні професійних назв жінок та як мова відображає гендерні ролі. Дякую пані Наталії Миколаївні та «Фемкварталу 3.0» від ініціативної групи «Рівні у Кривому» за можливість відвідування цікавої лекції.

Аліна Гура (УПФ-21): До відвідування лекції я ніколи не замислювалася про гендерну асиметрію в українській мові, зокрема мене вразило, що в найменуваннях професій кількість фемінітивів становить 0,54%. Спочатку це мене дуже обурило, але згодом лекторка обґрунтовано пояснила, чому не потрібно упереджено ставитися до слів, які мають граматичне значення чоловічого роду, але позначають людину загалом. Крім того, нагадала, що в мові є багато гендерно нейтральних слів (наприклад, слово «голова» має багато значень і вживається на позначення як чоловіка, так і жінки). Новим для мене було те, що в діалектному середовищі нормою було називати сина «доцею», «донею» тощо. Загалом хочеться поділитися враженнями про сприйняття: приємно знаходитися в колі однодумців, об’єднаних дружньою атмосферою та потягом до вдосконалення власного мовлення. Дякую за запрошення! Із нетерпінням чекаю нової зустрічі!

Із дописом про лекцію Наталії Миколаївни Малюги можна ознайомиися за покликанням https://t.me/femkvartal/499

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 377

01 листопада 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений питанням академічної доброчесності. У його підготовці взяли участь студенти 2 курсу під керівництвом професора кафедри української мови Жанни Василівни Колоїз, яка наголосила на важливості й перспективності подібних ініціатив академічної спільноти у зв’язку з новими суспільними викликами, дистанційним навчанням, міжнародними стратегіями розвитку КДПУ тощо.

На академічне зібрання завітали студенти різних курсів усіх спеціальностей, декан факультету української філології доцент Любов Миколаївна Семененко, в. о. завідувача кафедри української мови Тетяна Михайлівна Мішеніна, гарант ОПП  «Українська мова та література, зарубіжна література. Англійська мова» Наталя Анатоліїна Березовська-Савчук, гарант ОПП «Українська мова та література. Психологія» Інна Миколаївна Онікієнко, гарант ОПП «Українська мова та література, зарубіжна література» Наталя Володимирівна Яременко, викладачі кафедри української мови доценти Ганна Глебівна Асмаковська, Наталія Миколаївна Малюга, Наталя Миколаївна Шарманова.

Здобувачі освіти, які вивчають дисципліну «Основи академічного письма» у ІІІ семестрі, організували обговорення ключових питань академічної грамотності, надзвичайно актуальних для всією студентської спільноти на всіх етапах навчання в університеті, а також у процесі майбутньої професійної самореалізації. Було заслухано доповіді на такі теми: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритет поширення серед здобувачів (Катерина Тараненко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: данина моді чи життєва необхідність (Тетяна Чапленко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: основні принципи дотримання (Олена Черкасова, група УАФ-23), Основні різновиди порушень академічної доброчесності (Єлизавета Антоненко, група УАФ-23),  Академічна доброчесність: реалізація та відповідальність (Наталя Садикова, група УАФ-23), Свій і чужий текст: основні різновиди академічного плагіату (Катерина Федько, група УАФ-23).

До присутніх звернулася в.о. завідувача кафедри української мови професор Тетяна Мішеніна, яка наголосила на важливості подібних заходів серед студентів, оскільки варто враховувати, що професійне становлення особистості не може відбутися без врахування питань дотримання академічної доброчесності під час здобуття освіти й у подальшій роботі. Важливо, що в підготовлених матеріалах зроблено акценти на суспільну, соціальну, моральну відповідальності за результати академічної взаємодії, враховуючи всі аспекти цього багатовимірного поняття.

Декан факультету Любов Семененко подякувала організаторам заходу за ініціативність у важливому питанні академічної доброчесності. На думку Любові Миколаївни, основним завданням закладу вищої освіти є підготовка майбутніх спеціалістів до виконання своєї соціальної ролі, ґрунтованої як на отриманих за роки навчання знаннях, уміннях і навичках, так і на духовних, морально-етичних, національно-культурних цінностях, з‑поміж яких найсуттєвішими є академічна доброчесність.

Бажаємо всім учасниками освітнього процесу не ігнорувати принципи академічної доброчесності й дотримуватися їх у своїй професійній діяльності.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 340

30 жовтня 2024 року відбулося відкрите заняття доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської зі студентами 3 курсу з дисципліни «Типологія помилок», присвячене вивченню й аналізу найтиповіших анормативів лексичного та морфологічного характеру.

На занятті були присутні викладачі кафедри української мови: в. о. завідувача кафедри проф. Т. М. Мішеніна, проф. Ж. В. Колоїз, доц. С. А. Бузько, доц. В. А. Городецька, доц. Н. М. Малюга, доц. Н. М. Шарманова. Вони дали позитивні відгуки на відкриту лекцію, висловили свої зауваження й рекомендації. Загалом лекція відповідала дидактичним, психолого-педагогічним вимогам, мала елементи виховного впливу, зокрема викладач апелювала до текстів відомих українських  персоналій, у яких засвідчено розуміння проблеми культури мовлення, неприпустимості помилок.

Ганна Глебівна, як було відмічено колегами, володіє традиційними методами проведення занять такого типу, зуміла пояснити складні теоретичні положення доступно, ілюструючи правила цікавими й змістовними прикладами. Викладачка продемонструвала вміння створювати атмосферу доброзичливості і взаємоповаги на занятті, показавши високий рівень академічного спілкування.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 362