30 жовтня 2024 року відбулося відкрите заняття доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської зі студентами 3 курсу з дисципліни «Типологія помилок», присвячене вивченню й аналізу найтиповіших анормативів лексичного та морфологічного характеру.

На занятті були присутні викладачі кафедри української мови: в. о. завідувача кафедри проф. Т. М. Мішеніна, проф. Ж. В. Колоїз, доц. С. А. Бузько, доц. В. А. Городецька, доц. Н. М. Малюга, доц. Н. М. Шарманова. Вони дали позитивні відгуки на відкриту лекцію, висловили свої зауваження й рекомендації. Загалом лекція відповідала дидактичним, психолого-педагогічним вимогам, мала елементи виховного впливу, зокрема викладач апелювала до текстів відомих українських  персоналій, у яких засвідчено розуміння проблеми культури мовлення, неприпустимості помилок.

Ганна Глебівна, як було відмічено колегами, володіє традиційними методами проведення занять такого типу, зуміла пояснити складні теоретичні положення доступно, ілюструючи правила цікавими й змістовними прикладами. Викладачка продемонструвала вміння створювати атмосферу доброзичливості і взаємоповаги на занятті, показавши високий рівень академічного спілкування.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 787

24 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Світлана Андріївна Бузько відвідала ТРК «Рудана» й узяла участь у записі передачі «10 хвилин», присвяченій Дню української писемності та мови.

Щодо написання диктанту єдності Світлана Андріївна зазначила, що, беручи участь у цьому диктанті, українці відчувають себе частиною великої, могутньої, непереможної спільноти. Цей диктант покликаний насамперед об’єднати всіх українців, незалежно від місця їх перебування, соціального статусу тощо. Зараз, кили в умовах повномасштабної війни багато українців змушені були покинути рідні домівки, такі заходи, як диктант єдності, є особливо актуальними, оскільки вони нагадують про те, що в єдності наша сила й непереможність.

На питання ведучої щодо того, чи можемо говорити про те, що  в останні роки більше людей в Україні заговорили рідною мовою і прагнуть вивчати її, Світлана Бузько зауважила, що, безперечно, як би це не парадоксально звучало, на мовне питання війна вплинула якоюсь мірою позитивно. Особливо приємно чути, як українською спілкується молодь. Це дає привід сподіватися на те, що майбутні покоління не будуть такі заангажовані й закомплексовані в плані української мови, як покоління пострадянське, для якого українська мова була другорядною відносно російської.

Цікавим було питання про вплив війни на розвиток мови. Світлана Андріївна наголосила, що, безперечно, мова як суспільне явище реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Трагічні події останніх років, пов’язані з російською імперською політикою геноциду стосовно українського народу, стали поштовхом до появи нових слів у лексичній системі української мови.

Значна частина неологізмів походить від назв сучасної зброї, напр.: байрактарити; енлоїти, джавелінити; стінгерити; хаймарсити. Усі ці слова мають значення «нищити / знищити ворога військовою зброєю». Із подібним значенням («знешкодити, ліквідувати, тобто вбити ворога») в українських ЗМІ часто вживаються дієслова замогилити, забаранити, закобзонити, іхтамнєтити.

Значна частина цих новотворів походить від прізвищ відомих осіб. Напр.,  кімити – «зберігати спокій і оптимізм», приту́лити – «жертвувати  кошти на допомогу українській армії».

Деякі нові слова походять від назв українських населених пунктів, де велись активні бойові дії, напр., відірпенити, нагостомелити, відізюмити, забучити, відчорнобаїти, ці слова також мають значення  «дати відсіч ворогові»

Отже, наголосила С. Бузько, війна принесла не тільки страждання, але й зумовила появу великої кількості неологізмів, які продовжують з’являтися в сучасному українськомовному інтернет-просторі, входити до системи української мови, поповнюючи її лексичний склад.

Крім цього, як зауважила Світлана Андріївна, прагнучи до максимальної виразності мовлення, сучасні журналісти (і не тільки журналісти, а й звичайні мовці) інколи вдаються до такого кроку, як використання відверто ненормативної, нецензурної лексики, переважно задля того, аби найточніше та найвиразніше передати своє ставлення до ворогів. Якщо говорити про медійні тексти, підсумувала мовознавиця, то, очевидно, часткова відсутність цензури свідчить передусім про цілковите неприйняття українським суспільством злочинної імперської політики геноциду стосовно українського народу з боку російської федерації.

На питання «Що б ви порадили тим, хто хоче пізнати рідну мову глибше?», доц. Світлана Бузько зазначила, що, потрібно більше читати українською мовою, слухати українські пісні, дивитися українськомовних блогерів, спілкуватися українською в побуті. І головне – усвідомити, що російська мова – це мова терористів, військових злочинців, убивць, які прийшли на нашу землю з метою знищення української нації.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 546

Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь.

Користуйся нею, оберігай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам,

а вони передадуть наступним поколінням.

Микита Шумило

25 жовтня 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений Дню української писемності та мови, який підготували студенти 3 курсу за участі в. о. завідувача кафедри української мови, професора Тетяни Михайлівни Мішеніної та доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської.

На святкове зібрання завітали студенти першого та старших курсів факультету української філології, факультету іноземних мов, учні КГ №102, КЗО «Колія», викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, декан факультету доцент Любов Миколаївна Семененко.

Завітали на урочистий захід ректор університету професор Ярослав Владиславович Шрамко, проректор з науково-педагогічної роботи доцент  Юлія Олександрівна Баруліна.

Ярослав Владиславович привітав усіх зі святом і висловив щирі сподівання, що мовний розвиток українського суспільства, який нині є рушієм нашого національного самовираження, посприяє перемозі українців над ворогом. Мова є важливим засобом ідентифікації українців та тлі глобалізаційних подій.

І йшли віки, були українці,

І сотворилось слово українське.

І сталося так,

То сказало собі слово

По-своєму і благословилося.

І прилетіли птиці, і вродилася калина,

І було солодко,

І було гірко.

І стало все називатися:

І земля, і матір,

І Вітчизна по-Вкраїнському (Володимир Сосюра).

Щороку восени в Україні відзначають День української писемності та мови – у пам’ять про святого Нестора Літописця. Свято започатковано 6 листопада 1997 року на державному рівні з ініціативи громадських організацій і до 2023 року його відзначали 9 листопада за юліанським календарем, за яким церква жила донедавна.

Свято нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до рідного слова і чорної зради, довгої віковічної боротьби за її самобутність і незалежність. В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

День української писемності та мови ми пов’язуємо з досвідом віків, пам’яттю про найдраматичніші випроби історії, коли на її ураганних вітрах українці, зберігши мову, духовно зберегли себе, відкинули примітивний кон’юктурний лад історико-культурного нігілізму.

Слово «обов’язок» означає зобов’язання громадянина, те, чого слід беззастережно дотримуватися. Берегти мову – найголовніший обов’язок громадянина перед українським народом, рідною землею. Національна самозневага призводить до душевного спустошення, занепаду культури, втрати духовної спадщини. Світ тоді навколо стає безбарвним, неословленим, культура – збідненою, народ – знедоленим. Цифрова цивілізація надсилає Людству меседж: космічна швидкість у доступі до різноманітної інформації, віртуальний простір і штучний розум, полікультурний діалог.

Але і поряд тисячолітня історія, і сучасне цифрове слово спочатку було написане при тьмяному світлі воскової свічки в скрипторіях. Тоді виписувалися по букві сакральні тексти, закладалися міцні цеглини історії й самодостатньої культури, творилася українська держава.

«Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам залишили попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам», – підсумувала у своєму виступі Тетяна Мішеніна.

Кафедра української мови щиро вітає зі святом усіх, для кого рідна мова є не лише засобом спілкування, але й маркером ідентичності, виразником національного буття!

Шануймося, шануймо українське Слово, яке щедрує нам на щастя й долю, на світлі води і високе мирне небо, тепле високе сонце і чесну працю!

Історія в книгах довга, наживо – минає стрімко,

моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку.

До біса маневрів список, дивіться, які ми вперті,

дивіться, як сміємося прямо в обличчя смерті.

Дивіться на наші танці з руйновищ, постів, окопів,

над головами – уламки, з-під ніг вилітає попіл,

контемпорарі в підвалах для тих, хто лихої вдачі.

Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив.

Якщо би всю сіль з копалин, жбурнути в страждання світу,

то більшість у наших ранах розквітла би горицвітом.

Бо з кожним життям навколо недоля і доля спільна.

Прислухайтесь – у полоні ворожому чутно співи.

За мить як піти в атаку, ми молимось про спасіння,

якщо Бог і є, він носить форму мого покоління.

Чи прийме він нас, хто знає – святих серед нас немає.

Дивіться, як ми лютуєм, як пристрасно ми кохаєм.

Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли,

ми билися як востаннє, найкращі із нас померли.

Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно

читаєш це УКРАЇНСЬКОЮ, значить ми бились гідно (Павло Вишебаба)

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 473

23 жовтня 2024 року на кафедрі української мови відбувся науково-методичний семінар, на якому було заслухано доповідь в.о. завідувача кафедри проф. Тетяни Михайлівни Мішеніної про матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення ОК ОП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (за вимогами Таблиці 1 акредитаційної справи).

У виступі окреслено коло актуальних проблем, пов’язаних з акредитаційними процесами, зокрема презентовано інформацію про обов’язкові освітні компоненти освітньої програми, спеціальне матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення, наведено відомості щодо нього та інше.

Учасники НМС кафедри долучилися до обговорення акредитаційних питань, намагалися визначити шляхи розв’язання проблемних питань відповідно до вимог щодо освітніх програм. У межах роботи семінару науково-педагогічні працівники мали змогу обмінятися досвідом роботи з акредитаційних питань, що має посприяти вдосконаленню організації освітнього процесу загалом та посилити підготовку до акредитації ОПП.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 429

08 жовтня 2024 року викладачі кафедри української мови і здобувачі освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти відвідали гостьову лекцію «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців».

Лектор – Тетяна Анатоліївна Космеда, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри романо-германської філології та зарубіжної літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Захід зібрав понад 100 учасників, серед яких були студенти й викладачі Криворізького державного педагогічного університету, а також Донецького національного університету імені Василя Стуса, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Ужгородського національного університету, Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», Херсонського державного університету, Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (організатор та модератор зустрічі, докладніше: https://www.facebook.com/people/%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%B0-%D0%9B%D1%96%D0%B4%D1%96%D1%97-%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B8-%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/61553157405569/?ref=embed_page).

Тетяна Анатоліївна Космеда – відома українська мовознавиця, авторка 13 монографій, близько 500 наукових публікацій та науково-методичних праць, зокрема в міжнародних наукометричних базах SCOPUS та Web of Science. Професор Т. Космеда підготувала 15 кандидатів філологічних наук, 2 докторів наук, є членом редколегії наукових фахових видань: «Лінгвістичні студії» (ДонНУ ім. Василя Стуса, Вінниця); «Записки з українського мовознавства» (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова); «Moвознавство» (Інститут мовознавства імені О. Потебні АН України), а також засновником періодичного видання «Studia Ukrainica Poznaniensia» (Познань, Польща, 2013–2020), 2013 – головний (2013–2015 рр.) і науковий редактор (2013–2020 рр.).

Лекція викликала неабиякий жвавий інтерес у віртуальної аудиторії, адже на ній було презентовано креативне мовознавче дослідження й акцентовано на актуальних питаннях, пов’язаних із мовою війни.

Поціновувачі українського слова, студенти-філологи відзначили високий професіоналізм доповідачки, її майстерність академічно виважено й цікаво презентувати мовознавчий доробок, присвячений темі війни та українського героїчного супротиву окупанту.

Здобувачі освіти залишили позитивні відгуки:

Корж Вероніка, група УАФ-23 (2-й курс): Лекція «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців» справила на мене сильне враження. Було цікаво від того, як глибоко автор дослідила символіку героїчного протистояння ворогові через топонімні назви, такі як Гостомель, Бахмут та Ірпінь. Згадки про «воїнів світла» як учасників протидії загарбникам надали новий погляд на роль кожного з нас у боротьбі за свободу. Праця Пауло Коельо «Книга воїна Світла» стала чудовим прикладом, наголошуючи на важливості навчання на помилках, що дає змогу отримувати досвід. Лекція Тетяни Анатоліївни пізнавальна й  актуальна в наш час. Вважаю, що подібні лекції сприяють глибшому розумінню сучасних викликів та героїзму українців.

Ященко Єлизавета, група УПФ-22 (3-й курс): Мені сподобалася лекція, були наведені дуже цікаві приклади сучасних неологізмів, присвячених війні. Лекторка досить змістовно розкрила історію та значення мовних новоутворень. Як приклад детального трактування, можу навести декілька версій походження неологізму воїни світла (до лекції не знала, що у П. Коельо є книга з такою назвою). Було наведено і слова, які я вперше почула, наприклад «сумна хаскі». Дуже цікаво було розкрито тему використання казкових образів для передання теми війни. Наприкінці лекції також була продуктивна дискусія про емоційне забарвлення словосполучення «диванні війська». Для мене це словосполучення має більш негативне забарвлення, але було цікаво почути аргументи на користь позитивного значення. Лекція супроводжувалась гарною презентацією, на якій були окресленні основні відомості з цієї теми та багато ілюстрацій задля репрезетації вживання словосполучень у різних галузях (наліпки на банківські карти, шеврони з словосполученням «воїни світла»). Загалом на цій лекції здобула багато нової інформації, яку надалі зможу використовувати в навчанні чи написанні наукових робіт. Дуже вдячна професорові Тетяні Анатоліївні Космеді та організаторам за таку цікаву лекцію.

Золотарьова Аліна, група УМЛ-22 (3-й курс): Щиро дякуємо професору Т. А. Космеді за надзвичайно цікаву та змістовну лекцію на тему «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців». Тетяна Анатоліївна відобразила глибокі знання і детальний аналіз, які допомогли краще зрозуміти, як важливі історичні події відображаються в мові та як формується образ героїчних українців у сьогоднішньому контексті. Це не лише розширює наш кругозір, але й надихає на подальше осмислення ролі слова у відображенні та збереженні національної ідентичності. Пані Тетяна також продемонструвала важливість вербалізації героїки крізь призму медійних матеріалів і текстів культурологічного спрямування. Наприклад, у піснях, статтях чи літературі особлива увага приділяється тому, як здійснено оповідь про історії українських воїнів, волонтерів та цивільних, які стали символами стійкості. Образ російсько-української війни в цій лекції був представлений через кілька важливих моделей: узагальнений образ героїчного українського народу (воїни світла), героїзм представників різних професій (тракторні війська, фермери), міфологізовані образи минулого та сьогодення (Конотопська відьма, жінка, що збила дрон консервацією), а також образи фауни (пес Патрон), флори («героїчний» сонях), предметів війни та топонімічні назви. Усі ці образи разом створюють багатогранну картину стійкості та героїзму українців, які борються за свою землю і свободу. Професор дійшла висновку, що перспектива цього дослідження полягає в необхідності укласти словник героїзованих образів війни. Від себе особисто та від інших студентів висловлюю вдячність за прослухану лекцію і сподіваюся на нові наукові зустрічі!

Яблуновська Тетяна, група УМЛ-23 (2-й курс): Лекція справила на мене дуже позитивне враження. Тема була надзвичайно цікавою, а матеріал викладено досить логічно та зрозуміло. Кожен слайд доповнював загальну картину, створюючи цілісне уявлення про обговорювану тему.  Інформативна доповідь розширила моє розуміння того, як формуються нові символи та образи в наш час. Було докладно розкрито різноманітні моделі вербалізації української героїки, що дозволило глибше усвідомити значення кожного слова.

Лисицина Софія, група УМЛ-22 (3-й курс): Насамперед хочеться подякувати за можливість стати слухачем на дійсно актуальному в умовах сьогодення заході. За роки війни в медіапросторі з’явилася величезна кількість фразеологізмів, найменувань та інших мовних новоутворень і нам важливо розуміти історію їх походження та варіанти застосування. Це наштовхує на роздуми та надихає на докладне вивчення. Як прозвучало власне на заході: «Кожна з тез глибока і може бути розгорнута в окреме дослідження». Протягом конференції особисто мені  неодноразово спадало на думку таке: «А що я знаю про цей термін або вислів?», «Чи правильно я його інтерпретую?». Такий самоаналіз завжди важливий, а можливість покладатися при цьому не лише на власні роздуми, а й на позицію професіонала – це ще краще. Приємно вразила атмосфера самого заходу. Попри формат відеоконференції, було цікаво послухати різні думки після завершення основної частини заходу, а не зважати на єдину позицію спікера. Загальне враження, яке залишила після себе лекція професора Тетяни Анатоліївни Комеди, позитивне і надзвичайно приємне. У майбутньому обов’язково долучатимуся до подібних навчально-наукових заходів.

Прокопенко Олександра, група УМЛ-21 (4-й курс): Було надзвичайно приємно слухати пані Тетяну Космеду, про яку багато чула від викладачів на заняттях, з працями якої знайома вже давно. Лекція була надзвичайно цікавою, корисною для мене, оскільки пов’язана із темою моєї курсової роботи. Висловлюю глибоку повагу лекторці та щиру вдячність.

Кафедра української мови і студенти факультету української філології щиро дякують Тетяні Анатоліївні Космеді за пізнавальну лекцію, привітну академічну комунікацію, за мотивацію для подальшої боротьби з ворожою московською ордою потужним українським словом.

Слава Героям України!

Віримо Воїнам Світла!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 732

Щороку в першу неділю жовтня ми відзначаємо професійне свято всіх педагогів – День працівників освіти. Це чудова нагода відзначити вагу викладацької праці та висловити подяку людям, які сповна присвячують себе вихованню й навчанню молодого покоління.

Напередодні професійного свята у студентів груп УАФ-24 та УМЛ-24 відбулася година спілкування «Учителі – це супергерої, а їхня суперсила – давати знання» з їхнім куратором, доцентом кафедри української мови Наталею Миколаївною Шармановою.  

Першокурсники представили пізнавальну історичну довідку про походження і вшанування в різних країнах свята свого майбутнього фаху, розкрили цікавинки з педагогічної діяльності, і зокрема на вітчизняному ґрунті.

Виступи студентів супроводжувала підготовлена презентація, яка сприяла візуалізації наведених фактів. А потім розпочалася тематична рефлексія…

«Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Недарма кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому нам важливо з почуттям вдячності згадати власних учителів, роки, прожиті у школі – неповторні, незабутні, чудові», – наголосила Наталя Миколаївна.

Студенти першого курсу, які тільки розпочали свій шлях навчання в університеті, з теплотою згадували шкільні роки і вчителів, поділилися кумедними й теплими історіями зі свого шкільного життя. Спроєктували свою подальшу академічну діяльність у Криворізькому державному педагогічному і визначили, що саме їм допоможе здобувати обраний фах.

Учитель – це не лише той, хто передає знання. Учитель – це наставник, моральний орієнтир і майстерний мотиватор для молоді. Педагоги допомагають формувати наші цінності, навчають необхідним життєвим навичкам і стають важливими провідниками на шляху до майбутньої самореалізації. Праця вчителя вимагає терпіння, постійного творчого пошуку та глибокого розуміння людської душі.

День учителя – це нагода згадати, наскільки важливі педагоги у нашому житті, та висловити їм вдячність за їхню працю.

Низький уклін тобі, УКРАЇНСЬКИЙ УЧИТЕЛЮ!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 435

День працівників освіти – спільне свято для викладачів та студентів. У цей день варто вшанувати великих педагогів України, учителів, які вели нас скрізь шкільні роки і вкотре підживити інтерес та повагу до професії в майбутніх освітян, які зараз здобувають фах учителя і перед якими попереду важкий і цікавий педагогічний шлях.

У перший тиждень жовтня думки про професійне свято не полишають усіх причетних, які заслуговують бути почутими. Напередодні важливої дати професор кафедри української мови Зінаїда Павлівна Бакум поспілкувалася зі студентами ІІІ курсу (групи УАФ-22, УМЛ-22, УПФ-22) про значення учителя в житті людини, про вибір професії, кар’єрний успіх.

Щаслива та людина, якій Бог подарував Учителя. Якщо б не було Вчителів, ми  залишилися б без крил, не злітали б у небо – адже саме їхніми зусиллями зростають у нас ці крила. Саме вони висівають у наших серцях розумне, добре і вічне.

Слушно згадати в ці дні слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священники, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя».

Праця вчителя української мови –  особлива, адже словесники завжди пропагують єдність нашої Землі, є державними парламентарями на багатомовних теренах України. Найголовніше знаряддя праці вчителя – це слово. Воно подібне до ключа, правильно підібравши яке, можна відкрити будь-яку душу, і закрити практично будь-які вуста!

Пам’ятаймо слова Василя Сухомлинського: «Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 445

З 23.09.2024 року по 27.09.2024 року викладачі кафедри української мови і здобувачі освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського)  рівнів вищої освіти приєдналися до циклу лекцій, мовознавчих майстерень, дискусій, проведених у межах другої сесії Потебнянського колегіуму –п’ятиденної лінгвістичної школи, покликаної ознайомити всіх зацікавлених з останніми здобутками мовознавчої науки.

Учасники цього масштабного наукового заходу мали змогу дізнатися про наукові розвідки провідних мовознавців та істориків.

23 вересня прослухано лекцію історико-філологічного спрямування: «Ще раз про вік української мови» Г. П. Півторака, д. філол. н., проф. (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України). Григорій Півторак працює в галузях слов’янських глото- та етногенезу, історії слов’янських мов, діалектології східнослов’янських мов, етимології, культури мови, історії української та білоруської літератур, українського діалектогенезу, українсько-білоруських мовних зв’язків, ономастики, лексикографії, художнього перекладу. У представленій широкому загалу науковій лекції визначено, що український етнос та праукраїнська мова формувалися у східній частині прабатьківщини слов’ян у межах сучасної України від V–VІ ст. н. е., тобто безпосередньо після розпаду праслов’янської етномовної спільності. Г. П. Півторак стверджує, що сáме відтоді простежується культурно-історична неперервність розвитку слов’янських племен у цьому ареалі, яку вважають визначальним показником зародження будь-якого етносу з його характерними ознаками, зокрема і з народним мовленням.

У лекції «Українська писемність ХІ–ХІV ст. Спростовуємо російські міти» В. М. Мойсієнка розкрито думку про те, що тяглість розвитку української мови як окремої слов’янської структури, щонайменше, від Х ст. є незаперечною. Віктор Мойсієнко – відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, професор кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка. Нині служить у лавах Збройних сил України, захищає рідну землю від ворога, як довгі роки на сторінках своїх наукових праць захищав наше Слово, культуру, історію.

Лекцію «Дисципліни історико-філологічного циклу в соціокультурному контексті сучасної України» прочитали С. С. Єрмоленко, д. філол. н., проф. (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України), і Т. О. Черниш, д. філол. н., проф. (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Науковці апелюють до історії мови, етимології, походження слів, глибинних родинних звʼязків між мовами, які багатьом пересічним мовоносіям видаються відчуженими від життям сучасної людини, не пов’язаними з нагальними потребами нашого сьогодення. І тільки ворог покладає на ці важливі мовно-культурні питання перспективи на ураження українців. Росіяни століттями докладали систематичних зусиль, доводячи свої сепаратистські наративи до антинаукового безглуздя, щоб спотворити реальну картину походження й розвитку української мови як підґрунтя вітчизняної культури й національної ідентичности. Лектори переконливо довели, що ці ворожі зусилля потребують адекватних контрзаходів, нашого постійного наукового реагування, філологічної свідомості й пильності суспільства.

24 вересня року провідні науковці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні прочитали лекції, присвячені міжмовній узаємодії та огляду відомого журналу «Мовознавство» в історичному та сучасному контексті. Лектор О. Ч. Кшановський, д. філол. н., проф. (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України), звернувся до теми «Іранські і тюркські терміни спорідненості в ареально-типологічному висвітленні». У науковому виступі йшлося про способи відображення мовами родинних стосунків людей. Лектор продемонстрував лексичну систему сучасних близькосхідних мов (із типологічними паралелями з української), розкрив риси не поколінної системи спорідненості та пояснив їх функції з типологічних та ареальних позицій.

Лекцію «Журнал “Мовознавство”: історія і сучасність» презентувала О. В. Малаш, к. філол. н., м. наук. співр. (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України). Олександра Малаш звернула увагу слухачів, що на сторінках науково-теоретичного часопису «Мовознавство» від 1967 р. і дотепер точаться гарячі дискусії з багатьох лінгвістичних питань. Доповідачка ознайомила присутніх із розмаїтою палітрою тематики й проблематики видання, представила загальну концепцію сучасного журналу, редакційну політику й виклики, що стоять перед виданням у наш час.

25 вересня відбулася лекція «Якби гору взяла Кулішева мова, або про один альтернативний проєкт розвитку української мови в XIX ст.» А. І. Даниленка, к. ф. н., проф. (Університет Пейс, м. Нью-Йорк, США). Лектор є відомим мовознавцем, перекладачем, професором кафедри сучасних мов і культур Університету «Пейс» (Нью-Йорк). Андрій Даниленко працює в галузях історії слов’янських мов, порівняльно-історичної граматики, історичної діалектології, етимології та історії слов’янсько-мусульманських зв’язків. Відомий як засновник і головний редактор книжкової серії «Studies in Slavic, Baltic, and Eastern European Languages and Cultures» (видавництво «Lexington Books-Rowman & Littlefield», США).

Лекцію «Історія стародавнього Києва: погляд археолога» прочитав відомий археолог В. І. Баранов, науковий співробітник відділу археології Києва Інституту археології НАН України, заступник начальника архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України. В’ячеслав Баранов досліджує Київ упродовж останніх 20 років, а останні 10 років – один із керівників археологічних досліджень у Києві, тому майстерно і професійно виважено розкрив зміну різних типів історичних культур на теренах київського ареалу та продемонстрував те, що за допомогою археологічних методів можна реконструювати, як виникло, поступово міцніло і згодом занепало Велике місто – столиця Київської Русі.

26 вересня нікого не залишила байдужим лекція «Мовна політика під час війни та повоєнної відбудови України: інститути держави, українська наукова спільнота і громадськість», з якою присутніх ознайомили Уповноважений із захисту державної мови к. філол. н., доц. Т. Д. Кремінь і голова Національної комісії зі стандартів української мови к. філол. н. Ю. А. Чернобров. В аналітично-науковому огляді йшлося про досягнення Національної комісії зі стандартів державної мови, перспективи її діяльності у співпраці з науковою спільнотою задля збереження й розвитку державної мови, а також про завдання мовної політики як важливого чинника державницької ідеології та орієнтира практичних дій, спрямованих на зміцнення мовного кордону України, розширення українськомовного середовища й посилення позицій української мови у світі.

Лекцію «Сучасна сербська мова серед інших слов’янських мов» виголосила В. І. Ярмак, д. ф. н., провідний науковий співробітник (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України). У своїй науковій розвідці Вероніка Ярмак висвітлила фонетичні й акцентуаційні особливості сербської мови, періодизацію історії сербської мови академіка Павла Івича, презентувала діяльність Міжнародного славістичного центру та кафедри україністики філологічного факультету Белградського університету, нові форми наукової співпраці сербських і українських мовознавців тощо. Як відомо, сербська мова належить до групи південнослов’янських мов і набула поширення в Республіці Сербія та в інших країнах, що виникли після розпаду Югославії. Ця мова є засобом спілкування для 9 млн носіїв, а прикметною рисою є наявність музичного наголосу чотирьох типів і одночасним використанням двох абеток, основаних на кирилиці («вуковиця») і латиниці («гаєвиця»).

27 вересня учасники зібрання збагатили свої філологічні орієнтири у проєкції англійсько-української взаємодії, прослухавши лекцію «Новітні запозичення з англійської мови (на матеріалі словника новітніх англізмів)». Доповідачі – Л. Л. Белей, к. філол. н., наук. співробітник відділу мов України, та А. В. Гончаренко, к. філол. н., учений секретар Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Акцентовано, що англійська – мова глобальних цифрових технологій, корпоративної культури, менеджменту, шоу-бізнесу, фешн-індустрії тощо; порушено питання регуляції запозичень, особливостей їх адаптації та функціонування в українській мові, а також схарактеризовано особливості «Словника новітніх англізмів», над яким лектори разом із двома іншими співукладачами працювали впродовж 2020–2022 років.

Кафедра української мови, студенти факультету української філології вдячні всім причетним до організації Потебнянського колегіуму та лекторам за змістовні, цікаві, пізнавальні лекції. Висловлюємо сподівання на подальшу наукову співпрацю, оскільки філологічна спільнота КДПУ орієнтована на подібні актуальні наукові заходи.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 560

Прекрасна мить мина, у вічність кане.

Що віджило, не знає вороття.

Літа пливуть, лягають пелюстками

На дивоплід із іменем – Життя.

В. Калашник

Колектив кафедри щиро вітає з ювілеєм шановну колегу,  талановитого професора, неймовірного мотиватора й наставника, неперевершену жінку  ЖАННУ ВАСИЛІВНУ КОЛОЇЗ.

Бажаємо добра, міцного здоров’я, невичерпної енергії, оптимізму, прихильності й щедрості долі, достатку на довгі роки! Нехай повсякчас збагачується життєва мудрість, вірними залишаються друзі, а саме життя дарує лише радість, радість від кожного  прийдешнього дня, осяяного Божим благословенням. Мирного неба й добрих ужинків на життєвій ниві!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 821

Українська система освіти – одна з цінностей, яку ми маємо захищати на освітянському фронті, оскільки від неї залежить майбутнє нашої держави. Саме з такими думками 11 вересня 2024 року розпочалося перше в цьому навчальному році засідання науково-методичного семінару кафедри української мови, на якому науково-педагогічні працівники мали змогу прослухати інформацію про важливі аспекти організації освітнього процесу у 2024-2025 н. р.

З розлогою доповіддю виступила д. філол. н, проф. Жанна Василівна Колоїз, яка висвітлила питання про найосновніші засади нормативної бази провадження освітнього процесу у КДПУ. Жанна Василівна опрацювала основні нормативні документи, на які мають звернути НПП у своїй роботі, зокрема й під час підготовки до акредитації, а саме: Кодекс академічної доброчесності Криворізького державного педагогічного університету (затверджений Вченою радою університету, протокол № 5 від 09.12 2021), Положення про індивідуальну освітню траєкторію здобувачів вищої освіти у Криворізькому державному педагогічному університеті (зі змінами та доповненнями на підставі рішення Вченої ради університету від 29.06.2023 р., протокол № 13), Положення про освітні програми у Криворізькому державному педагогічному університеті (зі змінами і доповненнями на підставі рішення Вченої ради університету від 24.06.2022 р., протокол №12; від 29.06.2023 р., протокол № 13), Положення про робочу програму та силабус навчальної дисципліни у Криворізькому державному педагогічному університеті (затверджено Вченою радою університету 29 червня2023 р. (протокол №13)), Положення про практичну підготовку здобувачів вищої освіти в Криворізькому державному педагогічному університеті (затверджено Вченою радою університету 29 червня 2023 р. (протокол № 13)).

З презентацією доповіді Ж. В. Колоїз можна ознайомитися за покликанням.

На науково-методичному семінарі заслухали доповідь д. пед. н., проф. кафедри української мови Зінаїди Павлівни Бакум, яка порушила питання щодо коректного формулювання тематики кваліфікаційних робіт.

У виступі окреслено коло нагальних проблем, акцентовано на тому, що дослідження такого зразка має на меті засвідчити рівень відповідної кваліфікаційної підготовки здобувачів, оволодіння певними компетентностями та програмними результатами згідно зі стандартом вищої освіти й освітньою програмою. Ретельно проаналізовано оновлену тематику робіт, а також магістерські праці, захищені минулі роки.

Зінаїда Павлівна висловила власну позицію на розв’язання проблеми, зорієнтувала на зміни, які відбулися в навчальних планах 2024 року щодо присвоєння кваліфікації, зосередила увагу на нових модельних програмах, які є чинними в закладах загальної середньої освіти тощо. Окреслила перспективу та надала конкретні методичні поради, які викликали цікаву науково-методичну дискусію, що сприятиме подальшому вдосконаленню рівня підготовки наших випускників до майбутньої професійної діяльності. 

Учасники НМС кафедри активно долучилися до обговорення, ставили питання, на які отримували вичерпні відповіді, намагалися визначити правильну концепцію логіко-семантичної наповненості тем курсових і кваліфікаційних робіт відповідно до вимог освітніх програм. У межах роботи семінару викладачі мали змогу обмінятися досвідом, висловити свою позицію, що має посприяти вдосконаленню організації освітнього процесу загалом, а також підвищити рівень курсових і магістерських робіт, виконуваних на кафедрі української мови.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 522