Основні відомості: Посада старший викладач Навчальні дисципліни Економіка підприємства. Фінанси підприємства. Оподаткування підприємств. Економічна теорія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Регіональна економіка. Облік та аудит. Маркетинг. Менеджмент. Менеджмент освіти. Ціноутворення. Основи підприємницької діяльності. Економіка та організація виробництва. Бізнес-планування в галузі. Наукові інтереси Економіка підприємства. Управління підприємством. Макроекономічні проблеми суспільства. Наукове кредо Товарно-денежные отношения не заменяют человеческих. (Константин Кушнер). Контактна інформація: Службовий e-mail [email protected] Службовий телефон (кафедра, відділ) 410-13-41 Освіта: Роки навчання Місце навчання/ Спеціальність 2000-2002 (друга вища освіта). 1995-1996.1979-1985. Криворізький технічний університет. Дніпропетровський інститут технічної творчості та патентознавства. КГРІ. Дисертації: Рік захисту Місце захисту та установа/ Назва дисертації Неформальна освіта: Розгорнути Період Назва чи тема/ Місце/ Вид освіти (стажування, підвищення кваліфікації, тренінги тощо) 22/09/2016 - 24/09/2016 „ Wtasciwosci emerytalnej reformy we wspotczesnej Ukrainie: problemy i mozliwosci”Підвищення професійного рівня викладання економічних дисциплін 03/04/20- 05/04/20 Соціальне підприємництво та конкурентоспроможність 24/09/20-26/09/20 Jakość życia emerytów we współczesnej Ukrainie: społeczno-ekonomiczne i wartościowe aspekty 12/10/20-31/01/21 Інформаційно-комунікаційні технології в очно-дистанційному (комбінованому) навчанні, базовий рівень 15/12/20 «Провідна роль ОРГАНІЗАЦІЙ з менеджменту дестінацій» для сталого розвитку міст і громад» 07/02/21 Експорт, ринки ЄС та інтернаціоналізація бізнесу 07/02/21 Бюджетний процес- основа 25/02/21 Жіночий бізнес:шляхи розвитку та інструменти підтримки. 28/02/21 "Антикризові заходи та розвиток туризму в умовах пандемії: Україна, Молдова, Білорусь" 04/03/21 Академия интернет-маркетинга WebPromoExpertsSMM Day 14/04/21 "Розвиток ділового туризму тв МІСЕ завдяки внутрішнім подіям" 11/09/21-17/10/21 «Фандрейзинг та основи проєктної діяльності в закладах освіти: європейський досвід» Польща – Україна для педагогічних та науково-педагогічних працівників 07/12/21 Фінансова грамотність в старших класах. Форми та методи викладання та оцінювання 08/12/21 «Оцінювання студентів: заохотити, а не знеохотити» 18/01/22 «22 помилки починаючого таргетолога» 27/01/22 Digital Start Day: начни свой путь в интернет-маркетинге 07/02/22 Основи туризму 08/02/22 Оздоровчий та медичний туризм 09/02/22 6 кроків до доброчесності: від теорії до практики 15/05/22 Навчання з попередження ризиків, пов'язаних із вибухонебезпечними предметами" (EORE) 21/05/22 - 17/06/22 ІКТ в очно-дистанційному (комбінованому) навчанні: поглиблений рівень 24/11/22 Basics of Capital Structure and Corporate Governance - CHARLES K. WHITEHEAD 08/12/22 How economic activities differ: international trade as a source of underdevelopment - ERIK REINERT 16/12/22 New & improved: How innovations happen - JOHAN NORBERG 24/01/23 Future(S) of Business and the Art of Making Money - KJELL A. NORDSTRÖM 27/01/23 Chaos & Complexity: Modelling Crisis Management in the 2020’s - DAVID RUBENS 23/02/23 Blockchain Basics - J. SCOTT CHRISTIANSON 28/02/23 Building Entrepreneurial Ecosystems - RICK RASMUSSEN 21-22/03/23 Тристичний форум «Туризм в Україні. Виклики та Відновлення» 23/03/23 Golden ages: What we can learn from their rise and fall 30/03/23 Overview of the importance of trade globally and its organization - ANNE KRUEGER 07/04/23 Global Strategy - SURJA DATTA 11/04/23 Entrepreneurial Communications - FELIX LITVINSKY 22/04/23 «Успішний стартап: від ідеї до масштабування» 22/04/23 Підприємництво. Власна справа в Україні 25/04/23 Chat GPT - J. SCOTT CHRISTIANSON 03/05/23 "The World Trading System Under The WTO And Protectionist National Policies" 04/05/23 WORKSHOP. How to use AI - MICHAEL PATSAN 15/05/23 GEORGI DERLUGUIAN - "How Did the World Become Modern since 1500: Technology, Power, Money". 18/05/23 Is medieval economic history only about the past? - EMILIA JAMROZIAK 02/06/23 WORKSHOP. Crisis Management and the Hyper-Urban Environment: From Fragility to Resilience - DAVID RUBENS 20/06/23 WORKSHOP. How to Start a Business from Scratch. From Idea To Implementation - VITALIY LUBINETS. 29/06/23 Go-to-market strategy - WILLIAM MERCER 04/07/23 «Learning for our future, not the past» 19/07/23 Political Economy of Agricultural and Food Policy - WILLIAM H. MEYERS 26/07/23 “Strategic Risk Management Challenges from 2023 to 2030” 04/08/23 "An Introduction to the Use of Quantitative Methods in Research in the United States" - JONATHAN CISCO. 10/08/23 "Introduction to the US System of Intellectual Property", Alexander Akhiezer. 22/08/23 «The Current State of the World Trading System» - ANNE KRUEGER. 28/08/23 Наука України крізь призму Web of Science 31/08/23 Оновлені можливості Web of Science 07/09/23 Інформація про гранти для наукової діяльності на ресурсах Clarivate. 07/09/23 Digital Social Media and U.S. Law - RAYMOND A. LUTZKY. 12/09/23. Introduction to bioplastics - SONJA HERRES-PAWLIS. 14/09/23 Як підібрати видання для публікації 19/09/23 "Entrepreneurial Frameworks". Професійна біографія: Період Посада/ Місце роботи з 2003 року донині старший викладач Наукова бібліометрія: Google Scholar Scopus ORCID Репозитарій КДПУ Участь у наукових конференціях: Розгорнути Дата і місце Рівень конференції (міжнародна, всеукраїнська)/ Назва конференції/ Назва доповіді/ Електронна версія тез, матеріалів 15 вересня 2017, м. Кривий Ріг Міжнародна 27-29 вересня 2018 r. Hotel Gołębiewski w Wiśle.Польща Міжнародна 28 вересня 2018,м. Карлові Вари (Чехія),м.Київ Міжнародна 09 листопада2018. м.Кривий Ріг Міжнародна 7-8лютого 2019.м.Дніпро Міжнародна 28лютого 2019. м.Stuttgart, Germany. Міжнародна220 мм.рт.ст. 3. Сатурация кислорода<92%. 4. ЧСС в покое <40 або >110 уд. в мин. 5. Температура тела >38.5°С. Общие принципы реабилитационных вмешательств у пациентов с инсультом: 1. Пасивные движения, пасивно-активные, пасивная механотерапия - профилактика образования контрактур в суставах пораженных конечностей. 2. Дыхательные упражнения, вибрационные движения, дренажные положения, сдавление, ротация грудной клетки - профилактика возникновения дыхательных осложнений. 3. Изменение положения тела пациента (переворачивание) каждые 2-3 часа - профилактика возникновения пролежней. 4. Профилактика возникновения патологических поз. Укладывание конечностей в правильное положение (противоположное патологическим позам) с помощью ортезов, валиков, подушок. 5. Увеличение силы мышц в пораженных конечностях достигается с помощью активных движений, упражнений с сопротивлением, активной механотерапией. 6. Освоение пациента в положении сидя. 7. Функциональные возможности пациента в положении сидя-упражнения на равновесие, перемещение в постели. 8. Освоение пациента в положении стоя. 9. Подбор устройства для передвижения. 10.Ортезирование пораженной конечности. 11.Восстановление функции ходьбы, координации и равновесия. 12.Обучение пациента преодолению барьеров в отделении и на улице. 128 13.Работа с мелкой моторикой кисти. 14.Восстановление навыков самообслуживания. Особенности восстановления верхней конечности: 1. На восстановление верхней конечности положительно влияет дополнение обычних реабилитационных программ умственной нагрузкой (комбинация когнитивных тренировок с физической реабилитацией). 2. Для профилактики возникновения подвивиха плечевого сустава парализованой верхней конечности и развития синдрома «болевого плеча» у пациентов с И на ранних этапах реабилитации рекомендовано использование бандажа-фиксатора или ортеза плечового сустава при вертикальном положении пациента (стоя, сидя). 3. На улучшение функционального состояния верхней конечности использование бандажа-фиксатора или ортеза не влияет. 4. Боль в плече является частым осложнением при реабилитации инсультного больного. Причиной развития болевого синдрома является растяжение сухожильной капсулы возле головки плечевой кости с возникновением слабости, снижение тонуса и двигательной активности мышц плеча и верхней конечности. 5. Оценку болевого синдрома проводят по 10- бальной шкале. Длительный процесс реабилитации больных с И проводится в несколько этапов, последовательно следующих друг за другом, обеспечивая непрерывность и преемственность, который продолжается от 3-6 месяцев до 1-1,5 лет в зависимости от достигнутого результата. Разделение всего периода реабилитации на этапы или стадии принципиально важно, т.е. на каждом из них решаются конкретные задачи, без реализации которых переход к следующему этапу невозможен[5]. На первом этапе реабилитации выполняется индивидуальная двигательная программа; на втором – групповые занятия лечебной гимнастикой; на третьем – происходит освоение навыков гигиены, самообслуживания, 129 в программу включаются трудотерапия, психокоррекция, речевая терапия. В остром периоде И основными задачами реабилитации являются: • ранняя активизация больных; • предупреждение развития патологических состояний (спастических контрактур, артропатий), а также осложнений (тромбофлебитов, пролежней, застойных явлений в легких); • восстановление произвольных движений. Реабилитационная программа для каждого больного должна быть индивидуализированной и подобранной в зависимости от постинсультных синдромов [2, 3]. Восстановительное лечение больных с последствием мозгового инсульта подбирается в зависимости от клинических синдромов, с учетом основного заболевания, возраста больного. Постинсультный период характеризует процесс функциональной реорганизации, лежащий в основе восстановления нарушенных функций. Мышечный тонус определяют как остаточное напряжение мышц во время их расслабления или как сопротивление пассивным движениям при произвольном рассллаблении мышц, который зависит от таких факторов, как эластичность мышечной ткани, состояние нервно-мышечного синапса, периферического нерва, альфа- и гамма-мотонейронов и интернейронов спинного мозга, а также супраспинальных влияний со стороны корковых моторных центров, базальных ганглиев, облегчающих и ингибиторных систем среднего мозга, ретикулярной формации ствола мозга, мозжечка и вестибулярного аппарата. Тонус является, таким образом, рефлекторным феноменом, который обеспечивается как афферентными, так и эфферентными компонентами. Мышечный тонус имеет и непроизвольный компонент регуляции, принимающий участие в постуральных реакциях, физиологических синкинезиях и координации движений [5]. Планирование виписки из стационара и подбор индивидуальной программы реабилитации и программы профилактики повторного И положительно влияет на результаты оказания медицинской помощи на всех 130 этапах. Оценить степень независимости пациента в повседневной жизни можно с помощью модифицированной шкалы Ренкина [2]. При благоприятном течении ишемического И, вслед за острым возникновением неврологической симптоматики, наступает ее стабилизация и постепенный регресс. В основе уменьшения выраженности неврологической симптоматики лежит процесс "переобучения" нейронов, в результате которого интактные отделы головного мозга берут на себя функции пострадавших отделов. Активная двигательная, речевая и когнитивная реабилитация в восстановительном периоде ишемического инсульта благоприятно влияет на процесс "переобучения" нейронов и улучшает исход. Реабилитационные мероприятия следует начинать как можно раньше и систематически проводить, как минимум, в течение первых 6-12 месяцев после ишемического инсульта. В эти сроки темп восстановления утраченных функций максимален. однако реабилитационные мероприятия оказывают положительный эффект и в более поздние сроки. За последние три года команда ученых разработала два прототипа роботизированных перчаток, которые помогут осуществлять повторяющиеся движения и упражнения для рук и запястий. Данное устройство также оснащено функцией записи характеристик деятельности пациентов, а также отправки полученных данных лечащему врачу, который использует их для подбора лечения и организации наблюдения за пациентами. Использованная литература: 1. Боголюбова В.М. Медицинская реабилитация / В.М. Боголюбова // М., 2007 – С. 629. 2. Наказ МОЗ України 03.08.2012 № 602 Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги. Ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована) медична допомога, медична реабілітація) 131 3.Полянська О.С.Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу/ О.С. Полянська, Т.М. Амеліна //Чернівці:Прут, 2011.-205с. 4. Полянська О.С. Медична і соціальна реабілітація/ О.С. Полянська, В.К. Тащук // БДМА.-150с. 5.Фізична реабілітація, спортивна медицина/В.В.Абрамов, В.В.Клапчук В.В.[та ін.]: за ред. В.В.Абрамова, О.Л. Смирнової .- Дніпропетровськ, Журфонд, 2014-456с. 132 ПОКАЗНИК ЗАГАЛЬНОГО КОГНІТИВНОГО ДЕФІЦИТУ, ЯК ДІАГНОСТИЧНИЙ КРИТЕРІЙ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ КОГНІТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ДУБІВСЬКА С.С. Кандидат медичних наук, доцент Доцент кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківський національний медичний університет М. Харків, Україна ГРИГОРОВ Ю.Б. Доктор медичних наук, професор Професор кафедри хірургії №1 Харківський національний медичний університет М. Харків, Україна Післяопераційна когнітивна дисфункція – когнітивне порушення, яке розвивається у ранньому та зберігається у пізньому післяопераційному періоді. Клінічно післяопераційна когнітивна дисфункція проявляється порушеннями пам‘яті, труднощами зосередження уваги, мислення, мови та інші, які підтверджуються даними нейропсихологічного тестування (зниження показників тестування в післяопераційному періоді не менш ніж на 10 % від до операційного періоду). Ступінь післяопераційної когнітивної дисфункції у пацієнтів різного віку різного ступеня та виразності. Багато авторів розглядають загальну анестезію як фактор ризику прискорення вікових когнітивних змін. Відкритим питанням є можливість ранньої діагностики та ранньої нейропротекторної терапії. Частота виникнення ранніх проявів післяопераційної когнітивної дисфункції від 10% до 30%, стійких прояві ПОКД – від 1% до 10% пацієнтів [1-11]. 133 Мета цього дослідження полягала у оптимізації діагностики, прогнозу та лікування післяопераційної когнітивної дисфункції на підставі розробки узагальненого показника, який допоможе розробити диференційований алгоритм ведення пацієнтів. Після аналізу 256 пацієнтів молодого, середнього та похилого віку (53,03±2,9 роки) з хірургічною патологією , яким проводили оперативне втручання під загальною анестезією на підставі використання пропофолу та фентанілу, тіопенталу – натрію та фентанілу, отримані результати , що допомогли визначити алгоритм ведення пацієнтів з післяопераційною когнітивною дисфункцією. Дослідження було проведено на базі відділень для пацієнтів хірургічного профілю комунального закладу «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги» імені професора О.І. Мещанінова (2009 – 2018 рр.). Дослідження проводились в три етапи після операції з загальною анестезією: на 1 добу, 7 добу, через 1 місяць. Проводилось нейропсихологічне тестування по шкалі MMSE, шкалі FAB, тесту малювання годиннику, тесту 10 слів А. Лурія, проби Шульте. На підставі отриманих показників була розроблена формула визначення показника загального когнітивного дефіциту. Тривалість операції 88,9±41,1. Вік пацієнтів від 18 до 80 років. Пацієнти розподілені на 3 групи. 1 група (n=65) – пацієнти молодого віку (18-44 роки); середній вік 30,5±1,0 роки, 32 чоловіки, 33 жінки. 2 група (n=73) – пацієнти середнього віку (44-60 роки ); середній вік 52,4±3,1 роки, 37 чоловіки, 36 жінки. 3 група (n=62) – пацієнти похилого віку (60-80 роки ); середній вік 73,2±7,7 роки, 20 чоловіки, 40 жінки. Для підвищення інформативності використаних нами нейропсихологічних тестів ми запропонували показник загального 134 когнітивного дефіциту. Визначення даного показника дає можливість отримати кількісну характеристику стану когнітивної сфери. Показник загального когнітивного дефіциту розраховується за середньою сумою значень процентного відхилення від норми результатів дослідження п‘яти тестів когнітивних порушень. Визначаємо величини процентних відхилень кожного результату дослідження від норми по кожному з п‘яти нейропсихологічних тестів. Отримані результати складаємо та розділяємо на п‘ять, отримуємо необхідний показник [12-14]. В усіх пацієнтів у доопераційному періоді результат показника загального когнітивного дефіциту дорівнює 9,68. У пацієнтів 1 групи дорівнює 3,0, у пацієнтів 2 групи - 8,52, у пацієнтів 3 групи - 19,38. На протязі усіх періодів дослідження спостерігалась зміна показника загального когнітивного дефіциту з достовірним відновленням на протязі місяця до рівня до операції у пацієнтів молодого віку, кращим відновленням було у пацієнтів середнього віку (більше на 18,8 % від показника до операції), а у пацієнтів похилого віку був на 33,1 % більше від значень показника загального когнітивного дефіциту до операції. На протязі усіх періодів дослідження на фоні нейропротекторної терапії спостерігалась зміна показника загального когнітивного дефіциту з достовірним покращенням на 20,0,% від рівня до операції на протязі місяця у пацієнтів молодого віку, також покращенням на протязі місяця у пацієнтів середнього віку на 21,3 % від показника до операції, а у пацієнтів похилого віку покращився на 17,4 % від значень показника загального когнітивного дефіциту до операції. Таким чином, показник загального когнітивного дефіциту є єдиним узагальнюючим кількісним показником змін когнітивної функції у пацієнтів різного віку на різних етапах дослідження. Показник загального когнітивного дефіциту дає можливість оцінити адекватність лікарської тактики та порівняти динаміку змін зі станом когнітивної функції до операції у кожному окремому випадку. 135 Даний показник є єдиним критерієм для призначення адекватного та індивідуального лікування по корекції можливих порушень когнітивної функції, яки виникають або погіршуються після загальної анестезії при хірургічних втручаннях різного профілю. Використана література: 1. Cognitive dysfunction 1-2 years after non-cardiac surgery in the tlderly / H. Abildstrom, I.S. Rasmussen, P. Rentown // Acta Anestesiol. – 2000. - Vol. 44. - P.1246-1251. 2. Усенко Л.В., Ризк Шади Ейд, Криштафор А.А. и др. Профилактика и коррекция послеоперационных когнитивных дисфункций у больных пожилого возраста // Международный неврологический журнал. – 2008. – № 3 (19). – С. 99-110. 3. Усенко Л.В., Ризк Шади Ейд, Криштафор А.А. и др. Профилактика и коррекция послеоперационных когнитивных дисфункций у больных пожилого возраста // Международный неврологический журнал. – 2008. – № 4 (20). – С. 87-94. 4. Исаев С.В., Лихванцев В.В., Кичин В.В. Влияние периоперационных факторов и выбора метода анестезии на частоту когнитивных расстройств в послеоперационном периоде // IX Съезд Федерации анестезиологов. – 2004. – С. 113-114. 5. Шнайдер Н.А., Шпрах В.В., Салмина А.Б. Послеоперационная когнитивная дисфункция: профилактика, диагностика, лечение. Методическое пособие для врачей. — Красноярск: Оперативная полиграфия, 2005. — 95 с. 6. Давыдова Н.С. Возможные критерии прогноза нарушений мозгового кровообращения при анестезии // Вестник Интенсивной Терапии – 2004. - №5. – С.232-234. 136 7. Шнайдер Н.А. Новый взгляд на проблему послеоперационной когнитивной дисфункции // Журнал острые и неотложные состояния в практике врача. – 2006. - № 5. – С . 47-49. 8. Rasmussen L.S., Jonson T., Kuipers H.M. et al. Does anesthesia caese postoperative cognitive disfunction? A randomized study of regional versus general anesthesia in 438 elderly patients // Acta Anesth. Scand. 2003. - V.47. - No.9. - P.1188-1194. 9. Newman S., Stygall J., Hirani S., Shaefi S., Maze M. Postoperative cognitive dysfunction after noncardiac surgery: a systematic review // Anesthesiology. - 2007. - Vol.106(3). - P.572-590. 10. Chen X., Zhao M., White P.F. et al. The recovery of cognitive function after general anesthesia in elderly patients: a comparison of desfluran and sevofluran // Anesth. Analg. - 2001. - No.93. - P.1489-1494. 11. Шнайдер Н.А., Салмина А.Б. Неврологические осложнения общей анестезии. – Красноярск: КрасГМА, 2004. – 383 с. 12. Патент на корисну модель № 89336 «Спосіб корекції післяопераційних когнітивних дисфункцій». – Хижняк А.А., Дубівська С.С., Бацсов Є.О. – Дата публ. 10.04.2014, Бюл. № 7 – 2014. 13. Патент України на винахід № 113265 « Спосіб нейропротекторної терапії післяопераційних когнітивних дисфункцій». – Дубівська С.С., Хижняк А.А., Бітчук М.Д. та інші. – Дата публ. 26.12.2016, Бюл. № 24 - 2016. 14. Патент України на винахід № 116750 « Спосіб нейропротекторної терапії післяопераційної когнітивної дисфункції». – Дубівська С.С., Григоров Ю.Б., Григоренко Н.В. та інші. – Дата публ. 25.04.18, Бюл. № 8 - 2018. 137 МОДЕЛЬ СИСТЕМЫ СБАЛАНСИРОВАННЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦЕНКИ УРОВНЯ КАДРОВОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ. ФРИМАН Е.М. кандидат экономических наук доцент кафедры менеджмента Национальной металлургической академии Украины г. Днепр, Украина ФРИМАН И.М. старший преподаватель кафедры менеджмента Национальной металлургической академии Украины г. Днепр, Украина В настоящее время большинство промышленных предприятий Украины, функционирующие в условиях мирового финансового кризиса, являются убы-точными и находятся в критическом состоянии, которое характеризуется зна-чительным спадом производства, нарушением сложившихся производствен-ных связей, снижением доходов и жизненного уровня работников предприятия [4]. Наблюдается четко выраженная тенденция утраты промышленными предприятиями способности производства сложной и наукоемкой продукции, причем не только новой, но и выпускавшейся ими ранее в условиях стабильного развития экономики [4]. В этой ситуации для достижения устойчивого состояния предприятия целесообразно использовать сбалансированную систему показателей (ССП), применение которой позволяет объективно оценить эффективность работы управленческого персонала в базовых сферах деятельности: финансы, маркетинг, обучение и развитие персонала, производство и инновации. 138 Р. Каплан и Д. Нортон отмечают, что основной принцип ССП состоит в том, что оценке подлежит только то, что можно измерить, т.е. поставленной цели можно достигнуть только в том случае, если существуют поддающиеся числовому измерению количественные плановые и фактические показатели, информирующие управленца, что именно и к какому сроку должно быть выполнено [1]. На основании данных о степени достижения плановых показателей и сроков выполнения заданий, руководители имеют возможность оценить успешность деятельности управленцев всех сфер деятельности и уровень кадрового обеспечения предприятия. Величину плановых показателей целее-сообразно устанавливать на основании полного, своевременного и оптималь-ного использования структуры базы данных оценки управленцев промышлен-ного предприятия [5]. Для оценки результативности управленцев необходимо учитывать информацию относительно всех субъектов внешней и внутренней сред, анализ которой влечет разработку более эффективных плановых показателей по всем базовым сферам управления, использование которых влияет на успешность функционирования как каждого подразделения, так и предприятия в целом. В табл. 1 приведена совокупность показателей, на основании которых непосредственно или опосредовано, определяется результативность функцио-нирования всех управленцев предприятия. Оценка деятельности руководителей и специалистов предприятия долж-на отвечать следующим требованиям: - непрерывность - постоянный сбор информации о деятельности управ ленческого персонала предприятия; - дисперсность - использование результатов деятельности управленческого персонала предприятия при принятии кадровых и мотивационных решений; - обоснованность - оценивание эффективности управленческих решений на основании определенных стандартизированных критериев, свойственных 139 Таблица 1. Совокупность показателей оценивающих успешность функционирования управленцев предприятия Сферы управления Показатели Финансовая служба Производств о Отдел маркетинга Управления персоналом Конструктор- ско-техноло- гическая служба 1 2 3 4 5 6 Отдел маркетинга Расходы на продвижение продукции непосредственно Объем продаж опосередовано непосредственно Процент новых заказов опосередовано непосредственно Новые сегменты рынка опосередовано непосредственно Финансовая служба Эффективность использования привлеченных де- нежных средств непосредственно Финансовая независимость предприятия непосредственно Рентабельность капитала предприятия непосредственно опосередовано опосередковано Оборотность активов предприятия непосредственно опосередовано опосередковано Оптимизация налогов предприятия непосредственно опосередковано Рентабельность активов предприятия непосредственно опосередовано опосередковано Управление дебиторской и кредиторской задолжен ностями непосредственно опосередовано Производство Брак готовой продукции непосредственно Качество готовой продукции непосредственно Простои оборудования непосредственно График производства непосредственно Отклонение от плановой подготовки производства непосредственно Себестоимость единицы продукции опосередовано непосредственно 140 Продолжение табл. 1 1 2 3 4 5 6 Экономия материальных и энергетических ресур- сов опосередовано непосредственно Подразделение управления персоналом Уровень совмещения профессий опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Доля заработной платы в себестоимости продукции опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Уровень повышения производительности труда опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Процент сотрудников повысивших квалифика-цию опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Динамика экономии фонда заработной платы опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Текучесть кадров опосередовано опосередовано опосередковано непосредственно опосередовано Конструкторско-технологическая служба Часть новых изделий в портфеле опосередовано опосередовано Количество изобретений и рационализаторс-ких предложения и экономический эффект от их внедрения по сравнению с аналогичным периодом опосередовано Объем НИОКР предприятия опосередовано Количество патентов и товарных знаков на предприятии и экономический эффект от их реализации непосредственно Уровень автоматизации производства опосередовано непосредственно Уровень конкурентоспособности изделий непосредственно 141 конкретному подразделению; - количественный характер - использование количественных шкал из-мерения критериев; - комплексность - многокритериальная оценка видов деятельности; - иерархичность - сочетание интегральной оценки деятельности с ее этапами (во времени) и видами (в пространстве); - учет специфики работы менеджеров в разных сферах управления промышленным предприятием. Показатели представленные в таблице 1 отраженны в формализованном виде в работе [5]. Использование этих показателей является основанием для определения уровня кадрового обеспечения предприятия. Успешность выполняемых заданий достигается за счет осознанной, це-ленаправленной деятельности управленческого персонала предприятия и при этом необходимо учитывать профессиональные и индивидуально-психологи-ческие качества каждого руководителя и специалиста. К таким качествам относятся: образование, возраст, стаж работы на предприятии, состояние здоровья, воля, память, ответственность, интуиция, антиципация [3, 6-8]. На основании информации о результативности управленцев всех подраз-делений предприятия, а также учета их профессиональных и индивидуально-психологических качеств определяется уровень кадрового обеспечения пред-приятия, принимаются объективные кадровые решения, формируется карьера управленцев и реализуется адекватная кадровая политика. С целью оперативного получения достоверной информации по каждому управленцу, предлагается использовать оценочные карты заданий [5]. Анализ полученных результатов позволяет сделать вывод о степени участия каждого управленца при выполнении определенных заданий (проектов) и уровень потребности специалистов в случае реализации аналогичных проектов (табл. 2). 142 Таблица 2 Степень участия управленцев при выполнении задания (проекта) Проект j Ф.И.О. Управленцы i 1 2 ... j ... m Уровень потребности в специалистах 1 11 12 … 1 j … 1m 1 W 2 21 22 … 2 j … 2m 2 W i 1 i 2 i … ij … im i W .... … … … … … … … Σ 1 1 … 1 … 1 где ij - доля (процент) участия і-го управленца в j-м проекте (управ- ленческом задании). Если i W >100%, необходимо уменьшить количество специалистов выполняющих проект. В случае i W <100% следует увеличить численность специалистов в проектах. На рис. 1 представлена модель ССП, на основании использования ко- торой, осуществляется оценка управленческого персонала, формируется и реа- лизуется адекватная кадровая политика, принимаются обоснованные кадровые решения, определяется уровень кадрового обеспечения каждой сферы управ- ления и его соответствие стратегии развития предприятия. На основании данных о степени участия определенного руководителя и специалиста в определенном проекте предприятия и можно сделать вывод об уровне их профессиональной подготовки и определить уровень кадрового обеспечения предприятия [2, 6]. Использование данной модели позволяет определить потребность предприятия в руководителях и специалистах определенной сферы для разработки и внедрения новых видов бизнес-проектов, оценить их фактическую квалификацию, с достаточной степенью достоверности прогнозировать эффек- тивность их будущей деятельности, планировать необходимые затраты на под- 143 готовку и переподготовку управленческого персонала, осуществлять оценки управленцев и динамики кадрового менеджмента предприятия и на основании Рис. 1 Модель ССП оценки управленческого персонала. этого определять взнос каждого управленца всех сфер деятельности в повышение экономической безопасности промышленного предприятия и фи- нансовой независимости, а самое важное соответствие уровня кадрового обес- печения стратегии предприятия. Финансы Производство Обучение и развитие персонала Маркетинг Инновации Задания ( j) ij ij ij ij …. nm Исполнитель (i) Задания ( j) ij ij ij ij …. nm Исполнитель (i) Задания ( j) ij ij ij ij …. nm Исполнитель (i) Задания ( j) ij ij ij ij …. nm Исполнитель (i) ( j) ij ij ij Задания ( j) ij ij ij ij …. nm Исполнитель (i) ( j) ij ij ij У Р О В Е Н Ь К А Д Р О В О Г О О Б Е С П Е Ч Е Н И Я О Ц Е Н К А У П Р А В Л Е Н Ч Е С К О Г О П Е Р С О Н А Л А С Т Р А Т Е Г И Я Р А З В И Т И Я П Р Е Д П Р И Я Т И Я 144 Использованная литература 1. Каплан Р. Сбалансированная система показателей / Р. К. Каплан, Д. Нортон, Ф. Янсон – М. : Олимп, 2006. – 320 с. 2. Ковальчук К. Ф., Фриман Е. М. Оценка человеческих ресурсов предприятия как основного фактора его конкурентоспособности / К. Ф. Ковальчук, Е. М. Фриман // Збірник наукових праць УДМТУ. – 2004. – № 1. – С. 127 – 131. 3. Куркин Н.В. Управление экономической безопасностью развития пред-приятия: Монография. – Д.: АРТ-ПРЕСС, 2004. – 452 с. 4. Фріман Є. М. Інтегральна оцінка управлінського персоналу для прийняття кадрових рішень на промисловому підприємстві. : дис. …кандидата економ. наук : 08.00.04 Фріман Євгеній Михайлович. – Д. 2008. – 207 с. 5. Фриман Е. М., Ковальчук К. Ф. Система оценки кадрового обеспечения корпоративного управления / Е. М. Фриман, К. Ф. Ковальчук // Економічний вiсник Нацiального технiчного унiверситету «Киiвський політехнiчний iнс-титут». – 2004. – № 1. – С. 299 – 304. 6. Якубов А.И. Модель оценки профессиональной подготовки менеджеров предприятия в процессе принятия управленческих решений / А. И.Якубов // Научный и производственно-практический сборник Труды Одесского поли- технического университета. – 2004. – Т. 3 – С. 154-157. 145 ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ ЯК ВИД СТИМУЛІВ ЩОДО ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ОЗНАКИ, ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ, РІЗНОВИДИ ТИТАРЕНКО М.В. аспірант кафедри адміністративного та господарського права, Запорізький національний університет М.Запоріжжя, Україна Одним із різновидів заохочень, які, у свою чергу, є різновидом стимулів, які застосовуються до публічних службовців, є державні нагороди, правові засади використання ресурсу яких визначені як у «базовому» законодавчому акті «Про державну службу», «так і у решті законодавчих актів, які також визначають засади інших видів публічної служби. Серед всього переліку заходів заохочень, закріплених, зокрема у ст..53 Закону України «Про державну службу», державні нагороди визначені останніми як «найвищий» різновид заохочення, «верхня межа всієї системи заохочень» [1, С.83], «верхня межа, вершина всієї заохочувальної піраміди» [2, С.10], як захід заохочення, який є «найвищім проявом відзнаки з боку держави заслуг особи», «як вища форма відзначення особи за видатні заслуги» [3, С.71]. І на це слід звернути увагу, що саме завдяки поєднанню «державні» і «нагороди» формується ресурс цього виду заохочення, який, у свою чергу, є різновидом стимулу. Хоча слово «нагорода» використовується і для позначення «урядових нагород» та «відомчих нагород», вони у порівнянні із державними нагородами за правовими ознаками і за значимістю є меншими. Лише «державні нагороди» є «вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною» (ст..1 Закону України «Про 146 державні нагороди»). І вже у нормі-дефініції відзначено одну із обов‘язкових їх ознак, якою є «видатні заслуги», а також доповнення «інші заслуги перед Україною», тобто не просто «заслуга» є підставою для державної нагороди, а «видатна заслуга», «заслуга перед Україною», що і свідчить про їх «надмірний зміст», про «над зусилля з боку особи «для їх досягнення, про т.з. «надзаслугу» [1, С.82], «героїчну заслугу» [1, С.82]. Завдяки цьому у правовій науці цілком слушно сформульовано положення про т.з. «заслугу, яка виокремлюється з-поміж інших, … яка на високому рівні визнана з боку інших, як правило, це здійснення … суспільно корисного вчинку, або відмінні, суспільно визнані професійні здобутки, які набули загальнодержавного (світового) визнання, тощо» [1, С.82]. Безперечно, це одна із ознак (можливо й перша із всього їх переліку) державних нагород, однак вона є неєдиною. Серед решти, також доцільно відмітити законодавчу регламентацію засад застосування незважаючи на вказівку про державні нагороди у всіх законодавчих актах, які визначають засади регулювання службових відносин, всі вони «відсилають» до єдиного законодавчого акту, який регламентує засади використання ресурсу державних нагород. На відміну від «урядових», «відомчих», положення про які закріплені у підзаконних нормативно-правових актах, для засад регламентації відносин державних нагород характерним є саме законодавчий рівень. Щодо решти ознак, можна стверджувати, що їх перелік та послідовність розміщення вченими-юристами пропонуються різні. Серед таких: 1) «відзначення від імені держави; державне і суспільне визначення публічних послуг; складність, баготорівність процедури; найвище місце в офіційній ієрархії заохочень; гарантування державою» [4, С.143-144]; 2) «… поширюються на всю територію України; можуть нагороджуватися як громадяни України, іноземці, особи без громадянства; персоніфікований характер; у більшості мають речову форму і передбачають пільги, заохочення матеріального характеру» [3, С.72]; 3) «функціональне призначення засобів, за допомогою яких відбувається нагородження; закріплення на законодавчому рівні» [2, С.14]; 4) 147 «індивідуальний характер; відсутність обов‘язкового зв‘язку із суб‘єктом нагородження; статусний характер; демонстративність; процесуальна форма» [5, С.21]тощо. Узагальнюючи ці та інші тематичні наукові фахові положення, цілком можна запроваджувати наступний перелік ознак державних нагород, які як різновид заохочення, стимулу можуть застосовуватися до публічних службовців. Це : а) є реакцією на «видатні заслуги», «заслуги перед Україною», які відмінні від інших заслуг, характеризуються «надмірним» характером, є «надзаслугою», «надзусилями»; б) законодавча регламентація засад використання ресурсу; в) особливий суб‘єкт застосування – Глава держави; г) ускладнення, багатостадійна процедура нагородженого провадження як різновиду заохочувального провадження; д) публічне визначення видатних заслуг та заслуг перед Україною (публічний характер); е) індивідуальний (персоніфікований) характер; є) загальнодержавне значення; ж) винятковість у системі заохочень; з) гарантованість державою. Ці ознаки, доповнюючи одна одну, формують ресурс державних нагород, зумовлюючи їх особливе місце в системі заходів заохочення, і взагалі заходів стимулювання щодо публічних службовців, їх унікальність у всьому їх розмаїтті. На формування ресурсу державних нагород впливають і ті функції, які вони покликані виконувати. Незважаючи на певну зацікавленість з боку вчених-юристів проблематикою державних нагород в цілому (наприклад, роботи А.М. Майдебури, В.С. Бігуна, В.В.Заїки, Д.Г. Коритько та ін..), в той же час єдності підходів щодо розуміння функціонального призначення державних нагород немає. Як наслідок, в наявності «спрощені», «розширені» їх переліки із різним ступенем їх аналізу. Так, зокрема, А.М. Майдебура вважає, що державні нагороди виконують основні (політична, стимулююча, ідеологічна, соціальна) та додаткові функції (символічна, дипломатична) []2, С.9, в той час як Д.Г. Коритько серед таких виокремлює: основні (мотиваційно-стимулююча, інформаційно-правова, гарантуюча, державної оцінки, ідеологічна (політико-правова), виховна, цінністно-орієнтаційна, соціально-регулятивна (соціального контролю), історизму, знаково-символічну), функції державних нагород як 148 «політичного символу» (номінативна, інформативна, комунікативна)[1, С.97-99]. Узагальнюючи всі наявні наукові тематичні фахові положення, цілком можна запропонувати наступний перелік функцій державних нагород, які можуть застосовуватися до публічних службовців, а саме: основні функції, які зумовлені ресурсом відповідних заходів стимулу (соціальна, стимулююча або ж мотиваційно-стимулююча, політична, ідеологічна, інформаційна, комунікативна, виховна), а також додаткові функції, до числа яких варто віднести: символічну або ж знаково-символічну, дипломатичну, враховуючи специфіку сфери професійної діяльності публічних службовців взагалі й окремих видів публічної служби зокрема. Аналіз ресурсу державних нагород для публічних службовців буде неповним, враховуючи все їх розмаїття, без спроби їх класифікаційного розподілу. Варто зазначити, що проблематика типології державних нагород привертала увагу вчених-юристів, в т.ч. й представників різних галузевих правових напрямків, як в аспекті пошуку критеріїв поділу та виділення їх різновидів, так і їх поділу за одним-двома критеріями та груповим аналізом їх саме у такому розрізі (наприклад, роботи із заохочень у службовому праві[3,С.71-82]). Щоправда, перший напрямок є більш сприятливим. Варто зазначити, критерії, їх кількість, а отже і різновиди є різними. Так наприклад, А.М. Майдебура пропонує класифікацію за «видами; сферами суспільного життя, в яких проявила себе особа; суб‘єктом, що нагороджується; формою; характером заслуги» [2, С.10] Д.Г. Коритько пропонує більш розширений перелік критеріїв розподілу, а отже і видове розмаїття державних нагород в цілому, які цілком можна вважати прийнятними і для публічних службовців, - «за формою (видом); за суб‘єктом заснування; за фактичною можливістю; за характером заслуг; за статевою приналежністю особи, що нагороджується; за способом досягнення заслуги; за громадянством; за матеріальною ознакою» [1, С.85-92]. Безперечно, із вище значеного переліку не зовсім прийнятним для публічних службовців вважається державні нагороди, класифікація яких здійснюється за громадянством особи, щодо якої здійснюється нагородження. В 149 той ж час не слід забувати про осіб, які перебувають на патронатній (як один із різновидів публічної служби) службі і які можуть бути особами, щодо яких здійснюється відповідне провадження. Стосовно ж решти критеріїв, вони є цілком прийнятними і для публічних службовців. Отже, узагальнюючи відповідні тематичні положення правової науки, цілком можна запропонувати класифікаційний розподіл державних нагород як заходів стимулу для публічних службовців, а саме: а) за видом (хоча і зустрічаються посилання на «форму», більш вдалим виглядає вживання саме поняття «вид»): звання Герой України, орден, медаль, почесне звання України, Державна премія України, відзнака «Іменні вогнепальна зброя», президентська відзнака (вона також вважається державною нагородою, хоча містить цілий ряд специфічних ознак); цей же розподіл можна запропонувати і за іншим критерієм («за назвою» державної нагороди); б) за суб‘єктом встановлення (заснування): ті, що визначаються виключно законами України; ті, що визначаються Президентом України, його нормативно-правовими актами (президентські відзнаки у вигляді ювілейних медалей); в) за безпосередньою «прив‘язкою» до виду публічної служби: універсальні (щодо будь-яких різновидів публічної служби), виняткові (безпосередньо пов‘язані із окремими (наприклад, військовою) видами публічної служби, із окремими сферами реалізації публічної служби (характерним є для почесних звань); г) за особою публічного службовця, щодо якого здійснюється нагородження, в аспекті її громадянства (наприклад, щодо звання Герой України тощо), статевої приналежності (наприклад, орден княгині Ольги для відзначення лише жінок); д) за способом досягнення видатних заслуг: за одиничні «героїчні» вчинки, універсальні, «за вислугу» (у правовій науці їх ще називають «вислужними нагородами», «нагородами за вислугу», «послужними нагородами») [1, С.91] й обґрунтовується доцільність їх скасування, враховуючи їх «орієнтацію» на визначення за перебування на службі, а не за видатні заслуги [1, С.91], щоправда, варто їх виокремлювати як окремий різновид і акцент уваги зосереджувати, скоріш за все, на «видатних заслугах за певний термін служби»; е) за матеріально ознакою – нагороди із 150 певними виплатами, пільгами, перевагами, нагороди без таких «доповнень», нагороди із разовими виплатами. Цілком можливо також запропонувати їх розподіл залежно від: є) нагороджувальних цензів (вікові, службові тощо) – ті, що передбачають наявність таких цензів, й ті, що наявність таких цензів не передбачають; ж) за ступеневим ранжуванням – ті, що передбачають певну ступіневість, ті, що такої ступіневісті не передбачають (наприклад, орден княгині Ольги І, ІІ, ІІІ ступенів). Отже, державні нагороди для публічних службовців варто розглядати в якості одного із різновидів стимулів, що виконують різноманітні функції, наділені унікальними ознаками, які формують ресурс відповідних нагород як реакції держави на «видатні заслуги» публічного службовця й передбачають оцінку, реакцію вже досягнуто й спонукання публічного службовця до аналогічних «надзаслуг» у майбутньому. Розмаїття відповідних державних нагород, засад яких законодавчо закріплені, а процедура відзначення багатостадійна уніфікована, дозволяє здійснити їх класифікацію, із використанням різних критерії, що дозволяє з‘ясувати реальний ресурс як кожної окремої нагороди, так і всієї їх системи в Україні. Використана література: 1. Коритько Д.Г. Конституційно-правове регулювання державних нагород України : Дис..к.ю.н. : 12.00.02. Київ. 2015.190с. 2. Майдебура А.М. Конституційно-правовий статус державних нагород в Ураїні: автореф. дис. … к.ю.н. : 12.00.02. Одеса, 2013. 21с. 3. Заохочення у службовому праві: навч. посіб. / Н.О. Армаш, Ю.А. Берлач, І.В. Болокан [та ін.]; за заг. ред. Т.О.Коломоєць, В.К. Колпакова. К. : Ін Юре, 2017. 360с. 4. Трофимов Е.В. Государственные награды в Российской федерации (правовой аспект) : монография. Хабаровск : узд-во «Магеллан», 2007. 170с. 151 5. Трофимов Е.В. Наградное дело в Российской Федерации административно – правовое исследование : Автореф. дис. ... д.ю.н. : 12.00.14. Москва, 2013. 48с. 152 ЛЕКСИКО-ГРАММАТИЧЕСКИЕ ТРАНСФОРМАЦИИ ПРИ ПЕРЕВОДЕ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ТЕКСТОВ И СРЕДСТВА ИХ ВЫРАЖЕНИЯ ПУГАЧ В.Б. старший преподаватель кафедры иностранной филологии, перевода и профессиональной языковой подготовки, руководитель научного кружка «Трудности перевода» ЛЕБЕДКО К.А. студентка 2 курса факультета экономики, бизнеса и международных отношений, член научного кружка «Трудности перевода» ЛЫСЕНКО Т.И. студентка 2 курса факультета экономики, бизнеса и международных отношений, член научного кружка «Трудности перевода» Университет таможенной службы и финансов г. Днипро, Украина Перевод с одного языка на другой невозможен без лексических и грамматических трансформаций. Трансформация – основа большинства приемов перевода заключается в изменении формальных (лексические или грамматические трансформации) или семантических (семантические трансформации) компонентов исходного текста при сохранении информации, предназначенной для передачи. Я.И. Рецкер определяет трансформации как "приемы логического мышления, с помощью которых мы раскрываем значение иноязычного слова в контексте и находим ему русское соответствие, не совпадающее со словарным" [7]. 153 В рамках описания процесса перевода, переводческие трансформации рассматриваются не в статическом плане как средство анализа отношений между единицами иностранного языка и их словарными соответствиями, а в плане динамическом как способы перевода, которые может использовать переводчик при переводе различных оригиналов в тех случаях, когда словарное соответствие отсутствует или не может быть использовано по условиям контекста. В зависимости от характера единиц иностранного языка, которые рассматриваются как исходные в операции преобразования, Л.С. Бархударов, Л.К. Латышев, Т.Р. Левицкая, А. М. Фитерман, В.Н.Комиссаров, Я.И. Рецкер подразделяют трансформации на лексические, грамматические, стилистические. В классификации Л.С Бархударова [1] они различаются по формальным признакам: перестановки, добавления, замены, опущения. Кроме того, существуют также комплексные лексико-грамматические трансформации, где преобразования либо затрагивают одновременно лексические и грамматические единицы оригинала, либо являются межуровневыми, т.е. осуществляют переход от лексических единиц к грамматическим и наоборот. В связи с этим, Л.С. Бархударов подчеркивает, что подобное деление трансформаций является в значительной мере приблизительным и условным. Характерной особенностью общественно-политического текста является то, что он выступает не просто как некоторое содержательное целое, т.е. не только несет информацию о каких-либо событиях или проблемах, но также выполняет и другие функции. Общественно-политический текст – это, прежде всего, выражение определенной точки зрения по данному вопросу. Он призван создать некоторое умонастроение, опровергнуть те или иные взгляды, укрепить приверженность каким-либо принципам, сломать предубеждение. Иными словами, общественно-политический текст предназначается для агитационно-пропагандистского воздействия на аудиторию. Как отмечает А.В. Федоров [8], общественно-политической литературе присуща полемичность, страстность тона, и специфика стиля заключается здесь в слиянии элементов научной речи и различных средств эмоциональности и образности. 154 Синтаксис и, в частности, построение предложений является одним из способов экспрессивного воздействия на читателя, потому переводчику важно следить за тем, чтобы эта экспрессивность при переводе не утрачивалась, либо же, если речь идѐт о переводе официально-деловых или научных текстов, не возникала ненужная экспрессивность. Основные типы грамматических трансформаций включают: - синтаксическое уподобление (дословный перевод); - членение предложения; - объединение предложений; - грамматические замены (формы слова, части речи или члена предложения). Грамматические трансформации – это в первую очередь перестройка предложения (изменение его структуры) и всевозможные замены — как синтаксического, так и морфологического порядка. Грамматические трансформации обуславливаются различными причинами — как чисто грамматического, так и лексического характера, хотя основную роль играют грамматические факторы, т.е. различия в строе языков. При сопоставлении грамматических категорий и форм английского и русского языков обычно обнаруживаются как отсутствие той или иной категории в одном из языков, так и частичное совпадение или полное их совпадение. Так, например, в русском языке отсутствуют такие грамматические категории, как артикль или герундий, а также инфинитивные и причастные комплексы и абсолютная номинативная конструкция. К частичным несовпадениям можно отнести категории числа, несовпадения в формах пассивной конструкции, например: Yesterday the election officials (the canvassing board, the board supervisors) tabulated the first election returns in that precinct. Вчера впервые были подсчитаны результаты голосования на этом избирательном участке. 155 Или неполное совпадение форм инфинитива и причастия, некоторые различия в выражении модальности и т. п. Как показывает практика, в процессе перевода социально-политических статей, чаще всего страдает перевод как определенного так и неопределенного, который, по мнению Яновой Т.В.[9], несмотря на свое крайне отвлеченное значение, нередко требует смыслового выражения в переводе. Членение предложения – это способ перевода, при котором синтаксическая структура предложения в оригинале преобразуется в две или более предикативные структуры язык перевода. Трансформация членения приводит либо к преобразованию простого предложения исходного языка в сложное предложение языка перевода, либо к преобразованию простого или сложного предложения исходного языка в два или более самостоятельных предложения в переводе: The annual surveys of the Labour Government were not discussed with the workers at any stage, but only with the employers. Ежегодные обзоры лейбористского правительства не обсуждались среди рабочих ни на каком этапе. Они обсуждались только с предпринимателями. Для английских газетно-информационных сообщений характерно стремление вместить в рамки одного предложения как можно больше информации путем усложнения его структуры. Для стиля русской прессы более характерно стремление к относительной краткости предложений, содержащих информационные материалы. Объединение предложений – это способ перевода, при котором синтаксическая структура в оригинале преобразуется путем соединения двух простых предложений в одно сложное. Эта трансформация – обратная по сравнению с предыдущей. Нередко применение трансформации объединения связано с перераспределением предикативных синтагм между соседними предложениями, т.е. происходит одновременное использование объединения и 156 членения – одно предложение разбивается на две части, и одна из его частей объединяется с другим предложением: But occasionaly an indiscretion takes place, such as that of Mr. Woodrow Wyatt, Labour MP, when Financial Secretary to the War Office. He boasted of the prowess of British spies in obtaining information regarding armed forces of the other country . Однако временами допускается нескромность. Так, например, лейборист, член парламента Вудро Уайтт в бытность свою будучи финансовым секретарем военного министерства хвастался ловкостью, проявленной английскими шпионами в деле получения сведений о вооруженных силах другой страны. Порядок слов русского предложения иной: на первом месте часто стоят второстепенные члены предложения (обстоятельства времени и места), за ними следует сказуемое и в конце - подлежащее. Это необходимо учитывать при переводе. Наиболее обыкновенный случай перестановки - это изменение порядка слов и словосочетаний в структуре предложения. Перестановки, как вид переводческой трансформации, встречаются весьма часто, однако, обычно они сопровождаются трансформациями и иного характера, в частности, заменами. Среди грамматических трансформаций следует упомянуть о грамматической замене. Замены - наиболее распространенный и многообразный вид переводческих трансформаций. Грамматическая замена как особый способ перевода подразумевает не просто употребление в переводе форм иностранного языка, а отказ от использования форм этого языка, аналогичных исходным, замену таких форм на иные, отличающиеся от них по выражаемому содержанию (грамматическому значению). В процессе перевода замене могут подвергаться грамматические единицы – формы слов, части речи, члены предложения, типы синтаксической связи и т.д. Так, например, замена существительного глаголом часто сопровождается заменой прилагательного 157 при этом существительном на русское наречие. Глаголом часто заменяются и отглагольные существительные другого типа: It is our hope, that an agreement will be reached by Friday. Мы надеемся, что к пятнице будет достигнуто соглашение. Английские прилагательные, заменяемые русскими существительными, наиболее часто образованы от географических названий: Australian prosperity was followed by a slump. За экономическим процветанием Австралии последовал кризис. Сравним также the British Government – правительство Великобритании; the American decision – решение США; the Congolese Embassy – посольство Конго и пр. Однако, очень часто грамматические трансформации бывают необходимы и при передаче соответствующих форм и конструкций из-за некоторых расхождений в их значении и употреблении. Такие расхождения наблюдаются, например, в употреблении категории числа. Так, например, слово политика, которое употребляется только в единственном числе, во множественном числе при переводе подразумевает людей, ведущих политику собственной страны, то есть различные ее направления. Что же касается количества несовпадений таких понятий, как money — деньги, news - новости, то оно может быть еще больше. Особое внимание при переводе следует уделить пассивным конструкциям, которые используются авторами статей довольно часто. При переводе активная конструкция значительно выделяет объект сообщения, привлекая особое к нему внимание читающего. Перестановка как вид переводческой трансформации - это изменение расположения (порядка следования) языковых элементов в тексте перевода по сравнению с текстом подлинника. Основной причиной перестановки является различие в строе предложения в английском и русском языках. Английское предложение, как правило, начинается с подлежащего (или группы подлежащего), за которым следует сказуемое (группа сказуемого), т. е. главное 158 - центр сообщения (рема) - на первом месте. Второстепенная информация (тема) обстоятельства места и обстоятельства времени помещаются в конце. Как мы уже выяснили грамматические трансформации обусловлены различием в структуре двух языков - языка оригинала и языка перевода. Перейдѐм к рассмотрению лексических трансформаций. Лексические трансформации - это отклонение при переводе от словарных соответствий, которое заключается в замене отдельных лексических единиц исходного языка на лексические единицы переводного языка, не являющиеся их эквивалентами [1]. В своей работе «Курс перевода» Латышев Л.К. определяет лексические трансформации как «отклонение от словарных соответствий»[3]. В лексических системах английского и русского языков наблюдаются несовпадения, которые проявляются в типе смысловой структуры слова. Любое слово, т.е. лексическая единица – это часть лексической системы языка. Этим объясняется своеобразие семантической структуры слов в разных языках. Поэтому суть лексических трансформаций состоит в «замене отдельных лексических единиц (слов и устойчивых словосочетаний) иностранного языка лексическими единицами языка перевода, которые не являются их словарными эквивалентам и, т.е., которые имеют иное значение, нежели передаваемые ими в переводе единицы исходного языка»[1]. Основные типы лексических трансформаций, применяемых в процессе перевода с участием различных исходного языка и языка перевода, включают следующие переводческие приемы: - переводческое транскрибирование и транслитерация; - калькирование и лексико-семантические замены (конкретизация, генерализация, модуляция). Стоит отметить, что в английском языке имеется большое число лексических единиц, не имеющих соответствий в словарном составе русского языка. Это так называемая безэквивалентная лексика [2]. К ней помимо грамматических форм и структур исходного языка, не имеющих однотипных 159 соответствий в языке перевода, относятся и национальные реалии – предметы, явления, традиции, обычаи, составляющие специфику данной социальной общности, этнической группы. Безэквивалентная лексика передается, однако, при помощи ряда средств. К ним относятся такие способы перевода лексической единицы оригинала путем воссоздания ее формы с помощью букв переводимого языка как транслитерация и транскрипция. Прием транслитерации представляет собой передачу английского слова на русский язык путем воспроизведения его графической формы, т.е. буквенного состава слова. Baltimore – Балтимор "Washington Post " – "Вашингтон Пост". Слова, воспроизводимые путем транслитерации, не передают английского произношения, а воссоздают лишь архаичные особенности английской орфографии. В связи с социально-политическими изменениями, развитием науки и техники и другими общественными явлениями английский общественно-политический словарь непрерывно пополняется неологизмами, которые создаются для обозначения новых понятий и терминов. Переводчику важно рассматривать контекст, потому что слово приобретает новые оттенки значения, а иногда и новые значения. Однако нередки случаи, когда даже рассмотрение широкого контекста недостаточно для ясного понимания содержания высказывания; иными словами, смысл высказывания не исчерпывается его лингвистическим значением. Это происходит в тех случаях, когда для понимания того или иного слова или выражения необходимо знание соответствующей реалии или знакомство с тем историческим фактом или литературным произведением, на который имеется ссылка в тексте. Понимание реалии основано на знании реального факта действительности, стоящего за словами. Некоторые реалии транскрибируются, однако, большинство реалий, встречающихся в английском и американском общественно-политических текстах, требуют при переводе раскрытия их смысла [6]. Транскрипционный способ передачи английских слов и словосочетаний заключается в передаче русскими фонемами их звукового облика, а не 160 буквенного состава. "Gardian " – "Гардиан"; know how – ноу-хау; General Motors – Дженерал моторc. Передача английской лексической единицы приемом транскрибирования не является точным ее воспроизведением на русском языке из-за различия фонетических систем обоих языков. [h] передается па русский язык как [х] или [г]: Harrow – Харроу; Halifax -Галифакс; [th] как [т] или [с] "Truth" – "Трус", Elisabeth- Элизабет. Приемы транслитерации и транскрипции сравнительно редко применяются раздельно; чаще практикуется сочетание обоих приемов. Например, к "Herald Tribune" "Геральд Трибюн" первое слово передано транслитерацией, второе – транскрипцией; в "Christian Science Monitor " "Кристиан Сайенс Монитор" второе слово передано транскрипцией. Способы транслитерации и транскрипции применяются при переводе английских имен собственных, географических названий, названий кораблей, самолетов, газет, журналов, фирм, а также некоторых неологизмов и пр. Особое внимание при трансформации текстов стоит обратить на описательный перевод как способ передачи безэквивалентной лексики, представляющий собой развернутое объяснение слова или словосочетания: а) когда в русском языке отсутствует обозначаемая им реалия: maverich – государственный деятель / (страна), занимающий (-щая) отличную от других позицию; address – выступление на пленарных заседаниях Генеральной Ассамблеи относится к главам государств и правительств; b) вызванное особенностями сочетаемости слов в английском языке: negotiation settlement- оглашение, достигнутое в результате переговоров; Better-late-then-never admission – признание, сделанное но принципу "лучше поздно, чем никогда"; с) при полном несовпадении структур английского и русского языков: The general was maneuvered out of the presidency in 1974 [John P. Avlon, www]. Генералу пришлось уйти с поста президента в 1974 году в результате маневров его противников. Развернутое объяснение с прибавлением дополнительных слов "пришлось 161 уйти, в результате, его противников" вызвано необходимостью адекватно предать чуждую русскому языку конструкцию was maneuvered out of office. Таким образом, очевидно, что при передаче безэквивалентной лексики переводчику каждый раз необходимо выбирать наиболее уместный в каждом отдельном случае способ. Наличие большого количества слов широкого, абстрактного значения в английском языке, различия в значениях слов, сжатость выражения, возможная в английском языке благодаря наличию целого ряда грамматических структур и форм, требует при переводе введения дополнительных слов и даже предложений. Все это объясняет широкое использование лексико-грамматических трансформаций при переводе. Использованная литература 1. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). - М.: "Международные отношения", 1975. 2. Зиброва Г.М. Трудности перевода общественно-политического текста с английского на русский. М: РОССПЭН, 2000.-228 с. 3. Латышев Л.К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее достижения. - М.: "Международные отношения", 1981, стр.180 4. Латышев Л.К. Технология перевода. Учебное пособие для студентов лингвистических вузов и факультетов. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Академия, 2005. - 320 с. 5. Латышев Л. К., Семенов А. Л. Перевод: теория, практика и методика преподавания. – М.: Академия, 2003. - 192 с. 6. Михеев, А.В. Общественно-политический перевод и современная английская риторика. -М: Наука,1987.-438 с. 7. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика: очерки лингвистической теории перевода. -М.: "Международные отношения",1974, стр.38. 162 8. Федоров А.В. Введение в теорию перевода: лингвистические проблемы.-М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1953. 9. Янова Т. В. Трансформации при переводе (на материале общественно-политических текстов). Мурманский гуманитарный институт. Мурманск, 2001. 163 РОЗВИТОК НАВИЧОК РАЦІОНАЛЬНОГО ЧИТАННЯ СТУДЕНТІВ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ЇХНЬОЇ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАРИКІВСЬКА Г.А. кандидат педагогічних наук, старший викладачів старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисципліни Харківський національний університет внутрішніх справжнім. м. Харків, Україна ЛАВІНДА С.Д. аспірантка кафедри педагогіки та психології Харківський національний університет внутрішніх справжнім. м. Харків, Україна Сучасна система освіти вищої школи в Україні передбачає, щоб кожний студент мав сприятливі умови для свого розвитку й саморозвитку. Тому першочерговим завданням освіти є не тільки дати студенту міцні знання, а й сформувати вміння самостійно їх отримувати, аналізувати, орієнтуватися в потоці різноманітної інформації, використовувати знання на практиці. Усе це неможливо без якісної мовної підготовки студентів, яка передбачає вільне володіння усною й писемною мовою, уміння проводити різні види мовленнєвої діяльності, зрозуміло й адекватно виражати свої думки. Отже, якісна мовна підготовка — передумова ефективної підготовки майбутніх спеціалістів будь-якого профілю, зокрема фахівців з будівництва та цивільної інженерії. Фахівці з будівництва та цивільної інженерії здійснюють проектування, будівництво та технічну експлуатацію промислових, цивільних, житлових, гідротехнічних будівель і споруд. До їх обов‘язків входить не тільки здійснення технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт, контроля відповідності обсягів, строків та якості цих робіт, контроля якості матеріалів, 164 виробів, що застосовуються в будівництві, а й участь у розв‘язнні питань щодо внесення проектів змін, пов‘язаних з упровадженням прогресивних технологічних процесів, обговоренні й узгодженні проектних рішень, що виникають під час будівництва. Усе це потребує розвинутого вміння взаємодіяти з людьми, тобто встановлювати та підтримувати контакти, розуміти інших, досягати взаєморозуміння в процесі виконання професійних функцій. Уміння взаємодіяти з людьми напряму пов‘язане з професійно-комунікативною компетентністю фахівця. В основі нашого дослідження лежить комунікативно-діяльнісний підхід до розгляду й аналізу мови, який припускає, що мова сама по собі має розглядатися як діяльність. На заняттях з мови, зокрема рідної мови, «потрібне комунікативне спрямування навчального процесу, тобто така організація навчання мови, яка б забезпечила активну мовленнєву діяльність учнів, викликала в них бажання висловлюватися, взаємодіяти із співрозмовником (слухачем, читачем), а головне, сприяла усвідомленню, що мова – це засіб спілкування, який супроводжує людину протягом усього життя»; «Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання мови передбачає урахування: 1) потреби в спілкуванні; 2) мотивів акту спілкування; 3) обставин, за яких здійснюється комунікація» [4, с.13]. Вивчення мови як діяльності припускає врахування таких взаємозалежних явищ як мовна здатність (компетентність), мовна система і мовленнєвий процес (мовленнєва діяльність). Професійно-комунікативна компетентність безпосередньо пов‘язана із спілкуванням (комунікацією). З позицій діяльнісного підходу «спілкування — це складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у сумісній діяльності і що складається з обміну інформацією, розробкою єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини» [3, с.324]. Спілкування може здійснюватися за допомогою різних засобів передачі інформації – мови, жестів, міміки, рухів, поз тощо. Залежно від цього ці засоби передачі інформації від людини до людини 165 поділяються на вербальні (словесні) і невербальні. «Вербальна комунікація — це спілкування за допомогою слів, невербальна — це передача інформації за допомогою різних несловесних символів і знаків (наприклад, малюнків і т. п.).» [2, с. 7]. Оскільки ми говоримо про професійно-комунікативну кометентність, то цілком зрозуміло, що вона безпосередньо пов‘язана саме з вербальною комунікацією, що здійснюється за допомогою мови як найважливішого засобу спілкування. І.А. Зимня, О.Я. Гойхман, Т.М. Надєїна вказують на те, що основними видами взаємодії людей в процесі вербального спілкування (основними видами мовленнєвої діяльності) є слухання, читання, говоріння, письмо. Ми згодні з цією точкою зору, оскільки впевнені у тому, що професійно-комунікативна компетентність неможлива без активної мовленнєвої діяльності. На думку авторів, говоріння — це продуктивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає у процесі відправлення мовленнєвих акустичних сигналів, які несуть інформацію, читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що пов‘язаний з зоровим сприйняттям мовленнєвого повідомлення, який кодується за допомогою графічних символів, тобто букв. Сутність процесу читання складається в декодуванні графічних символів і переводі їх в мисленнєві образи… Процес читання складається з двох основних етапів: зорового сприйняття та осмислення (інтерпретації) прочитаного. Слухання (аудіювання) – рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що пов‘язаний зі слуховим сприйняттям мовлення. Цей процес складається з етапу аналізу звукового сигналу і його механічної обробки і з етапу смислової інтерпретації. На першому етапі здійснюється кодування звукового сигналу в мисленнєві образи. На другому етапі відбувається лінгвістичний аналіз повідомлення і розшифровка його смислу, тобто розуміння. Письмо — «самостійна цілісна цілеспрямована мовленнєва структура, що забезпечує спілкування за допомогою письмового тексту» [2, с. 95]. 166 Н.М. Веніг [1] зазначає, що в процесі засвоєння усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, говоріння, письма – відбувається формування мовленнєвої компетентності учасників освітнього процесу. На думку Н.М. Веніг, читання може бути аналітичним і любительським. Аналітичне читання попереджується певними завданнями, свого роду програмою. А любительське читання — це така форма спілкування з книгою, яка не претендує на будь-які наслідки, в процесі його читач залишається пасивним, з довірою засвоює те, що йому пропонується. Важливими для суб‘єктів процесу навчання, на думку Н.М.Веніг, є сформовані навички проглядового читання і сканування. Проглядове читання – вид читання, що використовується при відборі літератури по проблемі висловлювання, що складається в перегляді головним чином сильних позицій книги. Сканування – швидкий перегляд тексту з метою знайти потрібне прізвище, дату, назву книги, цитату. Як зазначають О.Я. Гойхман, Т.М. Надіїна, існують різні види читання: поглиблене (аналітичне) (звертається увага на деталі тексту, відбувається їх аналіз і оцінка), ознайомче (його мета – загальне знайомство зі змістом тексту, формулювання і розуміння ідеї і проблем тексту), читання-перегляд (його мета – попереднє знайомство з книгою), сканування (швидкий перегляд друкованого тексту з метою пошуку прізвища, слова, факту) , швидке читання (цей спосіб характеризується не тільки високою швидкістю читання, а й високою якістю засвоєння прочитаного) [2]. Аналіз професійної діяльності фахівців з будівництва та цивільної інженерії дозволяє зробити висновок, що вони повинні вміти здійснювати різні види читання. Це залежить від матеріалу, який потрібно прочитати. Так, тексти наукового стилю треба читати поглибленим способом, для читання науково-популярної літератури і публіцистичних текстів рекомендується ознайомче читання тощо. Однак, на нашу думку, у професійній діяльності фахівців з будівництва та цивільної інженерії все-таки найбільше місце посідає поглиблене (аналітичне читання). У ході такого читання фахівець з будівництва 167 та цивільної інженерії не просто читає текст і з‘ясовує незрозумілі місця, а й розглядає питання критично, творчо, що є можливим тільки за рахунок знань й досвіду з певної проблеми. Крім навичок аналітичного читання, для фахівців з будівництва та цивільної інженерії важливою навичкою є фіксація прочитаної інформації. Ця навичка є необхідною саме при здійсненні аналітичного читання, що передбачає глибоке засвоєння прочитаного і часто збереження інформації в цілях наступного звертання до неї. Ефективність такого читання підвищується, якщо прочитане зафіксоване не тільки в пам‘яті, а й на папері. До умінь й навичок аналітичного читання майбутніх фахівців з будівництва та цивільної інженерії ми відносимо такі: - навички володіння швидким читанням, що передбачає уміння не повертатися до прочитаного декілька разів (регресії), уміння не промовляти внутрішньо текст (артикуляція), уміння сприймати велике поле зору, уміння робити смислове прогнозування (пуредугадування написаного, смислові догадки), уміння організовувати увагу, наявність гнучкої стратегії читання; - навички використання індивідуального (послідовність правил, до дозволяють впорядкувати і організувати процес читання. Має певні блоки: 1) найменування джерела, 2) автор, 3) вихідні дані, 4) основний зміст: тема, головна ідея автора, проблеми, що розглядаються, 5) фактографічні дані: конкретні факти, імена, дати, 6) новизна мптнріалу, його критична оцінка, 7) можливість використання на практиці) і диференціального алгоритмів читання (Блоки алгоритму: 1) виділення ключових слів, що несуть основне смислове навантаження, 2) складання смислових рядів – словосполучень і речень, що складаються з ключових слів і доповнюючи і допоміжних слів, 3) з‘ясування домінанти тексту – основного значення тексту); - уміння й навички грамотного і глибокого аналізу тексту; - уміння розкривати тему і ідею написаного; 168 - уміння орієнтуватися у структурі і змісті тексту; - уміння виділяти в тексті головну і другорядну інформацію; - уміння оцінювати прочитаний текст; - уміння висловлювати своє ставлення до прочитаного тексту. До умінь й навичок фіксації прочитаної інформації майбутніх фахівців з будівництва та цивільної інженерії ми відносимо такі: - уміння скласти конспект прочитаного; - уміння скласти анотацію прочитаного; - уміння скласти реферат-конспект прочитаного. Ми погоджуємося з дослідниками [2], що для формування навичок читання потрібно застосовувати різні види вправ: вправи для позбавлення вокалізації (артикуляції); вправи для позбавлення регресій; вправи для розширення обсягу поля читання; вправи на розвиток механізму смислового сприйняття; вправи на тренування уваги і пам‘яті; вправи на читання за допомогою інтегрального і диференціального алгоритмів читання; вправи, спрямовані а розвиток читання по диференціальному алгоритму. Під час формування професійно-комунікативної компетентності фахівців з будівництва та цивільної інженерії ми застосовували всі ці види вправ. Особливу увагу ми приділяди вправам на розвиток механізму смислового сприйняття та вправам за допомогою інтегрального і диференціального алгоритмів читання. Наведемо приклади вправ на розвиток механізму смислового сприйняття Вправа 1. Вставте пропущені слова в тексті: А) У наш __________ у комунальному __________ склалася критична __________ через застаріле водопровідно-каналізаційне __________, недосконалу __________ управління галуззю з __________ забезпечення її надійності та ефективності __________ . Четверта __________ водопровідних очисних __________ і мереж фактично відпрацювала строк __________; більш 20% мереж в аварійному __________, закінчився __________ експлуатації кожної п‘ятої насосної __________ . Аварія на __________ комунального 169 __________ може __________ до значного __________ поверхневих і підземних __________ небезпечними й отруйними __________ . Словник: час, господарстві, ситуація, обладнання, структуру, метою, функціонування, частина, споруд, експлуатації, стані, строк, станції, об‘єктах, господарства, призвести, забруднення, вод, речовинами. В) У __________ України Києві для самотніх інвалідів, пенсіонерів та __________ війни __________ __________ будинки за індивідуальними __________. У будинках для самотніх __________ із порушенням __________ опорно-рухового __________ і квартири, і під‘їзди, і ліфти __________ для комфортного __________ і пересування __________ в інвалідних __________. У __________ будинках __________ медкабінет, пункти побутового __________, їдальні. Словник: столиці, учасників, почали будувати, проектами, інвалідів, функцій, апарату, пристосовані, проживання, людей, візках, цих, передбачені, обслуговування. Вправа 2. Прочитайте текст, у якому пропущені дієслова. Україна – індустріально-аграрна держава. Промисловість у ній __________ провідну роль. __________ загальну-соціально-економічну кризу неможливо без розв‘язування проблем у промисловості. Промислове виробництво __________ __________ тим локомотивом, який __________ Украну на магістральні напрями європейської і свтової економіки. Україні надзвичайно важливо не __________ власну відсталість у промисловому виробництві, орієнтуючись на країни СНД, де „беруть нашу продукцію‖, а __________ на розвинуті країни Заходу, намагаючись ___________ на їхній ринок з власною дешевою та якісною продукцією, __________ її асортимент. Словник: відіграє, подолати, має стати, вивезе, зберігати, рівнятися, проникнути, розширити. 170 Вправа 3. Прочитайте текст, у якому в першому абзаці в словах пропущені дві перші букви, а в другому – останні дві букви. У Харкові у ____авні 2000 ____ку ____дбулася ____жнародна ____уково-____хнічна ____нференція за ____астю в її ____боті ____легацій із ____аїн СНД і Данії. ____обливий ____терес ____кликав ____свід ____івробітництва ____рківського ____воду „ФЭД‖ із ____кордонними ____ртнерами. Так, ____ла ____идбана, а ____тім ____онтована і ____ана у ____омислову ____сплуатацію ____мецька ____томатична ____нія ____талізації ____астмасових ____талей. Ця ____нія, що не має ____алогів в СНД, ____зволила ____еншити ____трати ____мікатів та ____ектроенергії у 10 ____зів, а ____трати ____ди у ____хнологічному ____клі – у 20 ____зів. Одночас____ із німецьк____ ліні____ в гальванічно____ це____ бу____ пуще____ і автоматич____ лін____ хромуван____ детал____, поставле____ Датськ____ центр____ чист____ технолог____. Завдя____ цьо____ вдало____ знач____ зменши____ витра____ електроенерг____ та во____, повніс____ припини____ скидан____ промислов____ сток____ із окис____ хро____. Текст для перевірки: У Харкові у травні 2000 року відбулася міжнародна науково-технічна конференція за участю в її роботі делегацій із країн СНД і Данії. Особливий інтерес викликав досвід співробітництва Харківського заводу „ФЕД‖ із закордонними партнерами. Так, була придбана, а потім змонтована і здана у промислову експлуатацію німецька автоматична лінія металізації пластмасових деталей. Ця лінія, що не має аналогів в СНД, дозволила зменшити витрати хімікатів та електроенергії у 10 разів, а витрати води у технологічному циклі – у 20 разів. Одночасно із німецькою лінією в гальванічному цеху була пущена і автоматична лінія хромування деталей, поставлена Датським центром чистих технологій. Завдяки цьому вдалося значно зменшити витрати електроенергії та води, повністю припинити скидання промислових стоків із окисом хрому. 171 Завдання 4. Прочитайте текст, у якому у кожному рядку пропущені дві перші і дві останні букви. А)____льні дитячі садки у Києві ____- ____реобладнали, відремонтували, з____- ____ли теплими і затишними, заб____- ____чили необхідною апаратурою. Пенс____- ____ри можуть користуватися усіма б____- ____ми. Дитячий садок – місце сп____- ____вання і взаємодопомоги, де м____- ____ одержати кваліфіковану консу____- ____цію лікаря, пройти УЗД-обс____- ____ння, сеанс масажу або лікува____- ____ї фізкультури, відвідати фіто-б____. Словник: переобладнали, зробили, забезпечили, пенсіонери, благами, спілкування, можна, консультацію, обстеження, лікувальної, бар. У процесі підготовки фахівців з будівництва та цивільної інженерії ми застосовували вправи на розвиток навички читання за допомогою інтегрального і диференціального алгоритмів читання. Інтегральний алгоритм читання – це послідовність правил, що дозволяють упорядкувати й організувати процес читання, роблячи його більш ефективним. Використання інтегрального алгоритму читання дозволяє отримати з тексту корисну інформацію: назва тексту, ім‘я та прізвище автора, вихідні дані, тема та проблеми тексту, фактографічні дані, власна оцінка прочитаного з точки зору новизни змісту і можливості використання на практиці. Але потрібно не тільки швидко вивчати тексти, а й розуміти прочитане. Цього можливо навчитися в процесі виконання вправ, розроблених за допомогою диференціального алгоритму читання. Його функцією є розділ 172 (диференціація) тексту на елементи: ключові слова – смислові ряди – ланцюг значень. Наведемо приклади вправ на оволодіння інтегральним та диференціальним алгоритмом читання.. Вправа 1. Прочитайте поданий текст, використовуючи інтегральний алгоритм читання. Самопрезентація Турбота про зовнішність – вимога, що накладає на людину її потребу у визнанні. Людина, що гідна успіху, повинна і виглядати успішною людиною. Зовнішній вигляд має важливе значення для перемоги, може, не найважливіше, але конче необхідне. Завдання конкурента – усім своїм зовнішнім виглядом продемонструвати: я гідний перемоги. Яким повинен бути цей зовнішній вигляд? Потреби диктує конкурс. Якщо мова про бізнес – одні вимоги, в шоу-бізнесі – інші, в політиці – треті. Наша зовнішність – одне з наших досягнень, яке завжди оцінюється: і під час першого контакту, і під час нагородження переможців. Американські психологи вважають, що враження публіки від політика на 7% залежить від змісту ого промов, у той час як від тембру голосу – на 38 %. І на цілих 55% воно залежить від його зовнішнього вигляду. Самопрезентація – демонстрація своїх досягнень – важливий етап у будь-якій справі. Ви напевне маєте якісь привабливі сторони. Які свої досягнення демонструвати у тієї чи іншої ситуації? У процесі конкурсу не останню роль грає уміння конкурента оцінювати пристрасті своїх Суддів. Крім намагань себе показати, корисне заняття – на інших подивитись. Тут головне – помітити, що для судді є атрибутом переможця. Якщо випробування є дуже складними, тоді краще не витрачати свої сили під час конкурсу. Але у відрізках часу між випробуваннями обов‘язково зверніть увагу на інших. Це дозволить своєчасно провести необхідні зміни, наприклад у зачісці, одежі, поведінці. Якщо ви маєте потрібну підготовку, то зможете налаштуватися на переважну модальність сприйняття, що є притаманною великим суддям. 173 Під час формування професійно-комунікативної компетентності фахівців з будівництва та цивільної інженерії ми застосовували вправи, спрямовані на розвиток навичок читання по диференціальному алгоритму. Вони містили такі завдання: підкресліть ключові слова в реченнях; знайти тавтологічні словосполучення; відкинути зайві слова тощо. Отже, формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців, зокрема фахівців з будівництва та цивільної інженерії, передбачає якісну мовну підготовку, в основі якої лежить розвиток мовленнєвих умінь: уміння читати, слухати, писати і говорити. Література 1. Вениг Н.Н. Формирование речевой компетенции старшеклассников: Дисс. … канд. пед. Наук: 13.00.02. Херсонский государственный педагогический университет. Херсон, 2001. 179 с. 2. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации: Учебник для студентов вузов, специализирующихся в области сервиса. М.: Изд. дом «ИФРА-М», 1997. 271 с. 3. Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 2003. 383 с. 4. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів за ред. М.І. Пентилюк. К.: Ленвіт, 2009. 400 с. 174 МІКРОБІОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ОЧИСТКИ ПИТНОЇ ВОДИ ПСАХИС Б. И. кандидат технических наук, профессор, директор ГП "НТИЦ «Водообработка» Физико-химического института им. А. В. Богатского НАН Украины" ПСАХИС И.Б. Зав. мікробіологічної лабораторією ГП "НТИЦ «Водообработка» Физико-химического института им. А. В. Богатского НАН Украины" Наявність нітритів в рослинах та питній воді потенційно небезпечно для здоров‘я людини та тварин. Нітрити викликають отруєння, пов‘язані з порушенням обміну речовин та біострумів головного мозку, зниженням активності деяких ферментів, що змінює нормальний газообмін у тканинах та супроводжується зниженням працездатності та іншими функціональними змінами. Особливо небезпечні нітрити, які вступають у взаємодію з амінами та утворюють нітрозаміни, котрим властива висока канцерогенність [1, 7]. Метою цієї роботи було визначення видового складу бактерій рода Bacillus якi спостерігаються у питної водi та вивчення їх властивостей, видiлення денiтрiфікуючих мікроорганізмів та визначення їх здатностіi до утилізації нітритів. 2.1. Матеріали та методи Експериментальна частина роботи виконана в бактеріологічній лабораторії Науково – технічного інженерного центру ―Водообробка‖ Фізико-хімічного інституту ім. А.В. Богатського НАН України. Об‘єктом дослідження була річкова вода, вода після первинного 175 очищення (піщаний фільтр), після первинного та повторного хлорування. Проби відбирали у п‘яти точках на ВНС ―Дністер‖ в районі водозабору, після піщаного фільтру (первинне очищення), на виході з колекторів (первинне хлорування) та з водоводів, а також на ВНС міста Одеси ―Головна‖, ―Західна‖, ―Південна‖ та ―Столова‖(повторне хлорування) [2]. Матеріалом дослідження слугували 58 штамів бактерій, 16 з них – бактерії роду Bacillus. Якісний вміст мікробіоти питної води (встановлення родової та видової приналежності мікроорганізмів) визначали за стандартними бактеріологічними методами [3, 4, 5]. Ідентифікацію бактерій проводили за такими характеристиками: 1) морфологію клітин вивчали через 24 - 48 годин культивування мікроорганізмів у рідких та твердих поживних середовищах за допомогою фазового контрастування та світлопольного мікроскопа. Визначали форму, розміри, тип руху клітин та відношення їх до забарвлення за методом Грама; 2) характеристики колоній (розмір, форму, консистенцію, прозорість колоній та ін.) виявляли на твердих поживних середовищах; 3) фізіологічні властивості (здатність до росту в присутності хлориду натрію) визначали на твердому поживному середовищі з додаванням NaCl; 4)відношення до температури визначали по наявності росту мікроорганізмів при 50 та 60 0С через 3-7 діб культивування; 5) відношення до кисню перевіряли на чашках Петрі у анаеробному агарі через 2-3 доби культивування; 6) галофільні властивості визначали по наявності росту у середовищі з 7% NaCl через 1 тиждень культивування; 7) здатність мікроорганізмів утилізувати глюкозу (O/F-тест) у аеробних та анаеробних умовах визначали на середовищі такого складу: глюкоза – 1г, пептон – 0,5 г, K2HPO4 – 0,1 г, вода –100 мл, з додаванням індикатору бромкрезолпурпуру; через 7-10 діб культивування за зміненням кольору індикатору; 176 8) здатність до утворення газу з глюкози визначали у рідкому середовищі з поплавками; 9) здатність до розложення телуриту калію виявляли на твердому молочно-інгибіторному середовищі Калини із додаванням телуриту калію; 10) гідроліз крохмалю виявляли по зонах просвітлення середовища після обробки агарової пластинки розчином Люголя; 11) каталазну активність виявляли по утворенню бульбашок газу після обробки колоній 3%-им розчином перекису водню; 12) лецитиназну активність перевіряли у пробірках з жовчно-сольовим агаром посівом уколом через 7-10 діб культивування при кімнатній температурі; 13) V/P-тест. Утворення ацетилметилкарбінолу визначали у реакції Фогес-Проскауера з 6 %-м розчином -нафтолу та 20 %-м розчином гідроокису калію по утворенню малиново-червоного забарвлення; 14) утворення індолу визначали у середовищі з додаванням 0,01 %-го триптофану з допомогою реактиву Ерліха по наявності червоного забарвлення; 15) відновлення нітратів в нітрити визначали у середовищі з додаванням KNO3 (0,2%) з допомогою реактиву Грісса по наявності червоного забарвлення; до молекулярного азоту – по наявності газу у поплавках, розташованих у пробірках [3, 6, 8, 9]. Ефективність денітрифікуючої активності визначених видів бацил-нітрифікаторів проводили в лабораторних умовах на вугільному фільтрі. Для цього накопичували бактеріальну масу у 50 мл МПБ до 108 КУО/мл на протязі 1 доби при 37 0С. Загальну кількість КУО в 1 мл визначали посівом на МПА. Окремі види, а також їх змішаний склад центрифугували при 2000 об/хвилину на протязі 15 хвилин, над осадову рідину зливали, осад розводили стерильною водою та заливали пошарово у промитий водопровідною водою вугільний фільтр. Облiк результатів проводили через 1 добу після постановки експерименту, а також беручи до уваги задані умови аерації, температурний режим середовища та гомо- чи гетерогенність складу біоплівки на поверхні 177 активного вугілля. Кількісний вміст нітритів у очищеній воді визначали колориметричним методом за допомогою реактива Гриса. Антагоністичну активність ізольованих штаммiв бацил по відношенню до Escherichia coli та Staphylococcus aureus визначали за методом перпендикулярних штрихів. На МПА у чашки Петрі (по діаметру) засівали штрихом досліджуваний штам та проводили його інкубацію протягом 24 годин. Після проростання штаму перпендикулярно до нього підсівали штрихом тест-культуру, починаючи від периферії чашки. Чашки витримували у термостаті при 37 0С. Облiк результатів проводили через 7 діб [6, 8, 9]. 2.2. Результати досліджень та їх обговорення Із проб річкової води та води на різних етапах очищення, відібраних на ВНС ―Дністер‖ було виділено в чистій культурі 58 штамів бактерій. На основі вивчення морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей ці мікроорганізми були ідентифіковані як представники родів Bacillus, Pseudomonas, Streptococcus, Staphylococcus, Micrococcus, Enterococcus (табл. 1). Незважаючи на те, що кількість мікроорганізмів вже після первинного очищення піщаним фільтром, а потім і хлоруванням значно зменшилась, якісний склад мікро біоти, виділеної з каналу та колекторів ВНС ―Дністер‖, відповідав якісному складу мікроорганізмів, виділених із проб води річки Дністер. У воді після очистки на ВНС ―Дністер‖ також виявлялись бактерії родів Streptococcus, Staphylococcus, Bacillus із домінуванням останнього (табл. 1). 178 Таблиця 1 Якісний склад мікробіоти питної води на різних етапах її очищення Станція відбору проб Спосіб очищення Роди та групи мікроорганізмів Річка Pseudomonas, Streptococcus, Staphylococcus,Micrococcus, Enterococcus, Bacillus, БГКП Канал Піщаний фільтр -―- Колектори Первинне хлорування -―- Водоводи -―- -―- Водонасосні станції Повторне хлорування “Головна” -―- Staphylococcus, Streptococcus, Bacillus “Західна” -―- БГКП, Bacillus “Південна” -―- - “Стовбова” -―- Staphylococcus, Streptobacillus, Bacillus Ідентифікація бактерій представників роду Bacillus проводилась за характерними морфологічними (крупні грам позитивні палички, що утворюють спори) та физiолого - біохімічними ознаками. При дослідженні проб води на всіх ВНС були виділені БГКП, але домінуючу мікро біоту становили представники роду Bacillus (табл. 2) – їх кількість в декілька разів перевищувала кількість БГКП, це може свідчити про те, що данні мікроорганізми здатні переживати неcприятливі умови – тобто проявляють вищу, ніж інші мікроорганізми стійкість до значних доз хлору, що постійно підтримуються у водопроводах. Крім того, на ВНС ―Головна‖ та ―Столбова‖ були виділені бактерії родів Staphylococcus та Streptobacillus. Співвідношення кількісного складу дослідженої мікробіоти відображено в табл. 2. Виходячи з результатів проведеної ідентифікації та визначення видового складу бактерій роду Bacillus, виділених з питної води (табл. 3), можна зробити висновок про видове домінування цих мікроорганізмів. Отже, серед виділених 179 штамів роду Вacillus переважають види В. macerans, B. coagulans, B. circulans, B. cereus, B. laterosporus, B. licheniformis, B. alvei та B. polymyxa. Таблиця 2 Кількісний склад мікробіоти питної води на різних етапах її очищення, (%) Роди та групи мікроорганізмів Місце відбору проб (спосіб очищення води) Річка (не має) Канал (піщаний фільтр) Колектори (первинне очищення) ВНС (вторинне очищення) Bacillus 80,02 27,16 37,25 97,75 Escherichia 8,01 44,41 50,03 2,25 Enterococcus 6,57 6,90 4,22 - Pseudomonas 3,42 10,34 5,00 - Staphylococcus 0,02 11,18 3,50 - Залишкова мікробіота 1,96 0,01 - - На підставі вивчених властивостей можна спостерігати здатність деяких штамів до денітрифікації. З таблиці 3 видно, що активність до відновлення нітратів та нітритів спостерігається у 6 штамів: Bacillus cereus 16а, В. cereus 25, В. cereus 26, B. coagulans 21а, B. laterosporus 17а, B. circulans 4. 180 Таблиця 3 Біологічні властивості штамів бактерій роду Bacillus, виділених з питної води Тест Штам Ріст в анаеробному агарі Ріст при 50 С Ріст при 65 С Ріст у присутності 7% NaCl Гідроліз крохмалю Каталазна активність Лецитиназна активність Утворення ацетоїну Утворення індолу Відновлення нітратів Утворення газу з нітритів B. macerans 1 + + + + + + + - - - - B. coagulans 2 + + + - + + + - + - - B. circulans 4 + + + + + + + - - + + B. macerans 5 + + + - + + + - + - - B. coagulans 13б + + + - + + + - - - - B. cereus 16a + + + - + + + + - + + B. laterosporus 17a + + + - - + + + + + + B. coagulans 21a + + + - + + + + + + + B. licheniformis 22 + + + + + + + + - - - B. alvei 23 + + + - + + + + + - - B. cereus 24 + + + + + + + + - - - B. cereus 25 + - - + + + + - + + + B. cereus 26 + + + + + + + - - + + B. circulans 28 + + + + + + + - + - - B. polymyxa 28a + + + - + + + - - - - B. cereus 28в + + + + + + + - - - - Виходячи з цього, проведено подальше вивчення денітрифікуючої активності цих штамів, а саме: пророщування їх в МПБ для накопичення біомаси; центрифугування культури для отримання клітин окремо від поживного середовища; пророщування іх біомаси на протязі доби та іммобілізація клітин бактерій на вугільному носії (аналог біофільтру). Після цього через вугілля з iмобiлiзованими бактерiями було пропущено воду із заданою концентрацією нітритів (2,9 мг/л) та зроблено хімічний аналіз води на 181 виході з біофільтру. В результаті отримані задовільні результати щодо здатності до денітрифікації даних штамів, що відображено у таблиці 4. Таблиця 4 Зміна вмісту нітритів у питній воді за допомоги бактерій роду Bacillus Вид, штам Вміст нітритів у воді Вихідна концентрація, мг/л Через 1 добу Абсолютна величина, мг/ л % Абсолютна величина, мг/ л % Bacillus coagulans 21а 2,9 0,50 17,2 0,025 0, 86 Bacillus laterosporus 17а 0,003 0,10 0,002 0,06 Bacillus circulans 4 1,68 58,0 0,54 18,6 Bacillus cereus 16a 1,50 52,0 0,48 16,5 Bacillus cereus 25 1,60 55,0 0,56 19,3 Bacillus cereus 26 1,46 50,3 0,44 15,1 Отже, показано, що штами Bacillus cereus 16а, 25, 26 та Bacillus circulans 4 знижують вміст нітритів у воді приблизно у 2 рази через добу та приблизно у 5 разів через тиждень. Висока здатністьь до денітрифікації спостерігається у штамма Bacillus coagulans 21а, який у ході експерименту знижував вміст нітритів у воді більше, ніж у 5 разів. Найбільша денітрифікуюча активність виявлена у штама Bacillus laterosporus 17а: вміст нітритів у воді у присутності цьогоштаму знижувався з 2,9 мг/л до 0,003 мг/л. Таким чином, штам Bacillus laterosporus 17а може бути перспективним для використання на установках доочищення питної води. Однiє з умов для впровадження штамів у практику додаткового очищення є проявлення антагоністичної активностіi по відношенню до інших мікроорганізмів (у тому числі й умовно-патогенних) та представників мікроорганізмів роду Bacillus, що мешкають на вугільних фільтрах, а також збереження денітрифікуючої активності після іммобілізації на вугільному носії. Тому було проведено дослідження з вивчення антагоністичної активності даних штамів. За тест-культури було взято музейні штами Одеського нацiонального 182 унiверсiтету iм. I.I. Мечникова Escherichia coliУКМВ906 та Staphуlococcus aureus ОГУ 223 (табл. 5). Таблиця 5 Антагоністичні властивості штамів бактерій роду Bacillus Штам Зона затримки росту, мм Staphylococcus aureus Escherichia coli Bacillus circulans 4 305 відсутність росту Bacillus cereus 16a 155 102 Bacillus laterosporus17а 162 205 Bacillus coagulans 21а 253 відсутність росту Bacillus cereus 25 відсутність росту 104 Bacillus cereus 26 202 115 Тож, з таблиці 5 видно, що усі досліджені штами мають високу здатність до антагонізму. Найактивніше це проявляється у штама B. cereus 25 по відношенню до S. аureus, та у штамів B. circulans 4 і B. coagulans 21а по відношенню до E. сoli, які повністю пригнічують ріст тест-культур. Заключення Проведені нами дослідження мікро біоти показали, що у водопровідній розподільчій мережі міста присутні представники родів Staphylococcus, Streptococcus, Bacillus, а також БГКП. Серед перелічених мікроорганізмів переважають представники роду Bacillus – їх кількість в декілька разів перевищувала кількість БГКП, це може свідчити про те, що дані мікроорганізми здатні переживати неcприятливі умови – тобто проявляють вищу, ніж інші мікроорганізми стійкість до значних доз хлору, що постійно підтримуються у водогонах. Однак, загальне число мікроорганізмів відповідало чи було значно нижче нормативних показників, що свідчить про доброякісну роботу санітарних служб, високу ефективність і своєчасне знезараження води у місті. Ідентифікація бактерій роду Bacillus та вивчення їх біологічних властивостей свідчить про здатність деяких штамів до активної денітрифікації. Враховуючи хімічний стан питної води та наявність в ній нітритів, можна 183 припустити перспективність використання цих мікроорганізмів для зменшення вмісту нітритів у питній воді. Шляхом імобілізації їх на вугільному носії, можливо створення біофільтру, при проходженні через який буде відбуватися очищення питної води від потенційно небезпечних для людини хімічних сполук. Список літератури 1. Доливо-Добровольский Л.Б., Кульский Л.А. Химия и микробиология воды. – К.: Вища школа, 1979. – С. 298-299. 2. Проблемы водоснабжения города Одессы // Качество воды здоровье человека. Сборник научных статей. – 1999. – С.203-204. 3. Руководство к практическим занятиям по микробиологии / Под ред. проф. Н.С. Егорова. – Издательство Московского университета, 1983. – С. 119-130. 4. Руководство по контролю качества питьевой воды. ВОЗ. – М.: Медицина, 1986. – С. 43-44. 5. Савченко П.С., Дятловицкая Ф.Г. Методы химического и микробиологического анализа воды. – К.: Госмедиздат УССР, 1961. – С. 116-119. 6. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования / Под ред. М.О. Биргера. – М.: Медицина, 1973. – С. 387-389. 7. Стрикаленко Т.В. О проблеме экзотоксичности питьевой воды // Kачество воды и здоровье человека. Сборник научных статей. – 1999. – С. 226-227. 8. Claus D., Berkeley R.C. Genus Bacillus / Bergey‘s Mannual of determinate bacteriology// Ed. Buchanan and Gibbons, 9-th ed. – Baltimore: Williams and Wilcins Co., 1984. – P. 1105-1139. 9. Reiling H.E., Zuber H. Energy production of Bacillus stearothermophilus by denitrification processes // Experimentia. – 1980. – Vol. 36, No 12. – P. 1457-1459. 184 ДООЧИСТКА ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ В ГОРОДСКОМ ВОДОСНАБЖЕНИИ ПСАХИС Б. И. кандидат технических наук, профессор, директор ГП "НТИЦ «Водообработка» Физико-химического института им. А. В. Богатского НАН Украины" В современном мире качество воды стало предметом особого внимания, так от него зависят, с одной стороны, здоровье человека, с другой - вероятность развития нарастающего в масштабах всей планеты дефицита питьевой воды. Безопасность питьевого водоснабжения является важной составляющей безопасности и стабильного развития общества, устойчивого развития, а изучение взаимосвязи "питьевая вода - здоровье человека" - одним из важнейших приоритетов профилактической медицины. В перспективном плане наиболее значимыми для питьевого водоснабжения населенных мест являются три основные проблемы: мониторинг качества питьевой воды, качество водообработки и водоотведения, разработка концепции питьевого водоснабжения в условиях современности. Оптимизация водообеспечения жителей населенных пунктов должна базироваться на: 1. объективной и корректной оценке качества воды в данном населѐнном пункте, 2. диагностике состояния здоровья населения, включая, на первом этапе, самооценку здоровья, 3. комплексной гигиенической диагностике наличия объективной связи между уровнем воздействия исследуемого фактора и 185 состоянием здоровья человека как до, так и после применения новых технологий доочистки воды. К относительно новым (для стран СНГ) технологиям оптимизации водообеспечения населения относится применение устройств (систем) для дополнительной очистки водопроводной воды. Безоговорочно признавая все плюсы централизованного водоснабжения, городское население многих индустриально развитых стран сегодня почти единодушно во мнении, что вода из-под крана для питья и приготовления пищи малопригодна. Население все шире применяет фильтры питьевой воды или приобретает бутилированную питьевую воду из-за неудовлетворенности вкусовыми качествами воды. В материалах практически всех международных конгрессов "ЭКВАТЭК" (1994-2006 гг), как и в периодической печати имеются публикации, в которых освещен и проанализирован приобретенный исследователями опыт разработки и применения таких устройств доочистки воды в бытовых условиях и для водообеспечения групп населения. В Одесском регионе, как и во всей Украине, нет возможности снабдить население физиологически полноценной питьевой водой, поскольку не удается централизованно довести ее качество до европейских требований. Для этого потребовались бы огромные денежные вложения в приобретение оборудования для водоподготовки, трубопроводов и производство строительно-монтажных работ. В нормальных экономических условиях на это ушли бы десятки лет, а при нынешней ситуации в Украине сделать не удастся в обозримом будущем. Состояние труб одесского водопровода не отвечает необходимым требованиям. Немало воды теряется из-за повреждений трубопроводов. При этом вода загрязняется по пути следования. Независимые эксперты отмечают, что качество воды, поступающей к потребителю, ниже качества воды, полученной после ее очистки на водостанции «Днестр». Результаты исследований свидетельствуют о периодическом наличии в водопроводной воде высокого содержания хлора из-за избыточного хлорирования. Известно, 186 что это ведет к образованию опасных канцерогенных хлорорганических соединений, тригалогенметанов. Но эта вынужденная мера обычно применяется для уничтожения патогенных микроорганизмов. По данным результатов санитарно-химических исследований показателей качества водопроводной воды г. Одессы выявлено несоответствие нормативным показателям ряда проб питьевой воды. Запах и привкус достигал 3 баллов при норме не более 2 баллов. Мутность и цветность воды превышали нормативные показатели в 1,5 раза. В пробах питьевой воды выявлено значительное превышение содержания фенолов, галогензамещенных соеди-нений (в отдельных пробах - до 3 ПДК) и нефтепродуктов. В отдельных случаях содержание кадмия значительно превышало предельно допустимый уровень. Отмечались также высокие концентрации свинца и мышьяка. Кроме того, в отдельных пробах одесской водопроводной воды отмечено наличие высокой концентрации гексахлорциклогексанов (2,5-20 ПДК), ДДТ и его метаболитов; в ряде проб питьевой воды обнаружен симазин - представитель класса стойких гербицидов (симтреазинов), использующихся в поливном земледелии. С наличием вредных примесей в питьевой водопроводной воде г. Одессы, по-видимому, во многом связана неблагополучная медико-демографическая ситуация в городе. Для населения города характерны онкологические и гематологические заболевания, расстройства эндокринной системы, сердечно-сосудистые и желудочные болезни (дизентерия, гепатит). Серьезные трудности имеются в обеспечении питьевой водой также во многих районах Одесской области (г. Измаил, г. Килия, г. Татарбунары и многие другие). Например, город Татарбунары расположен на юге Украины и области, в Бессарабской степи. Особенности географического положения, местного рельефа и климата способствовали тому, что эта местность в течение столетий испытывает острую нехватку пресной воды. Единственным источником питьевой воды в данном регионе являются артезианские скважины и колодцы. Однако, вода из этих источников по содержанию минеральных 187 солей превышает существующие предельные нормативные значения. Недопустимо высок также уровень содержания нитратов. Здесь нет природных водотоков, транспортировка воды обычно осуществляется не по трубам, а в цистернах. Правда, в некоторых квартирах имеется водопровод, но вода в него поступает из небольших резервуаров, наполняемых из артезианских скважин. Эта вода, как правило, дополнительной очистке и обеззараживанию не подвергается. Актуальной здесь является и проблема засоления природных вод. Низкое качество питьевой воды и другие неблагоприятные экологические особенности края привели к серьезным санитарно-гигиеническим и медико-демографическим последствиям. В регионе особенно распространены заболеваемость детей, беременных женщин (в том числе, нарушение обмена веществ, нефрит, полиартрит, сколиоз, осложнения беременности и т.п.), онкологические и сердечно-сосудистые заболевания. Многолетние споры о путях решения одной из самых болезненных проблем Одессы - обеспечении населения доброкачественной питьевой водой - привели к положительному конструктивному итогу. Десятки тысяч горожан уже потребляют экологически чистую воду, а в ближайшее время их станет еще больше. Таковы результаты внедрения в жизнь исследований Научно-технического инженерного центра проблем водоочистки и водосбережения Физико-химического института им. А.В. Богатского Национальной Академии наук Украины, проводимые с 1989 года [1-38]. Известно, что потребности человека в воде для питья и приготовления пищи составляют около трех литров в день, т.е. г.Одессе с ее миллионным населением необходимо для этих целей около 3000 м3 питьевой воды. В то же время сооружения одесского водопровода очищают и подают ежесуточно в город 600 000 м3, т.е. в двести раз больше! Вся эта вода пригодна для санитарных целей. Но пить ее нельзя. Из сопоставления двух цифр: 3000 и 600 000 понятен ход рассуждений специалистов НТИЦ "Водообработка" при выборе метода производства чистой питьевой воды. Действительно, хорошо очистить все 600 000 м3 в сутки 188 невозможно ни сегодня, ни в обозримом будущем (по экономическим, техническим и технологическим соображениям), а вот произвести 3000 м3/сутки полноценной в физиологическом отношении воды - вполне реально. Специалисты НТИЦ "Водообработка" за последние 15 лет разработали, всесторонне исследовали и внедрили ряд оригинальных конструкций уста-новок, своеобразных мини-заводов, по доочистке питьевой воды. Вначале ориентировались на таких возможных потребителей, как промышленные предприятия, больницы, гостиницы, детские сады и школы. В частности, первая установка производительностью 100 м3/сутки была сооружена в 1990 г. на Одесском суперфосфатном заводе. Затем, спустя два года, в ПО "Краян" сооружена модернизированная установка (в составе которой применен обратноосмотический узел) производительностью 200 м3/сутки, а спустя еще год - на Одесском припортовом заводе (100 м3/сутки). Опыт их эксплуатации подтвердил правильность принятых технологических и конструкторских решений, надежность созданной техники, причем качество доочищенной питьевой воды от таких установок соответствует самым высоким международным требованиям и нормам. Выявилась и существенная проблема: как доставить чистую воду большому числу удаленных потребителей? Развоз ее автомобильным транспортом в цистернах на большие расстояния весьма дорог. Кроме того, сложно организовать регулярность доставки воды. В конструкцию установки были внесены необходимые коррективы, и летом 1994г. в г.Одессе был сооружен первый мини-завод производительностью 20 м3/сутки. Успешное функционирование этого предприятия убедило руководителей города и области в том, что найден путь решения проблемы, очень важной для Одессы (да и для всего южного региона). В настоящее время работают в различных районах города десятки мини-заводов и пунктов реализации доочищенной питьевой воды. Специфика Украины в целом, и Одессы, в частности, диктует необходимость определенных отличий от общепринятых во всем мире путей 189 снабжения населения чистой питьевой водой. Например, в США, Франции, Японии, Германии и других развитых странах используются крупные заводы по очистке воды из подземных источников и ее последующий розлив в бутыли (пластмассовые и стеклянные). Лишь в начале нынешнего века, со значительным отставанием от одесситов, в США началось массовое распространение киосков для реализации доочищенной (преимущественно - обессоленной) воды. В мини-заводах НТИЦ « Водообработка» доочистка воды производится в такой последовательности: очистка в песчаном фильтре - обработка озоном в массообменной колонне - сорбция на активном угле - вторичное озонирование в емкости чистой воды (иногда дополнительно применяется и ультрафиолето-вое облучение). Для корректировки солевого состава воды и удаления тяжелых металлов в ряде случаев применяется мембранный (обратноосмотический) узел. Итак, в Инженерном центре (НТИЦ «Водообработка» ФХИ НАН Украины) в 1989 году была сформулирована и последовательно решается задача обеспечения населения Одесского региона безопасной водой. Жители города и региона получают в крупных масштабах полезную физиологически сбалансированную воду. Для этого имеются испытанные технологии и техника, а главное - многократно проверенный путь: из общего количества подаваемой воды на хозпитьевые нужды следует выделить необходимое количество для приготовления питьевой воды высокого качества, соответствующей требованиям СанПиН N 383-96 (136/1940-97). С этой целью создаются локальные системы приготовления полноценной в физиологическом отношении воды. Производить доочищенную питьевую воду следует в местах максимально приближенных к еѐ потреблению, чтобы сократить время прохождения воды от изготовления до еѐ потребления. Для этого надо повсеместно создавать локальные системы кондиционирования питьевой воды. Как отмечалось выше, качество воды в водопроводах большинства городов Украины не отвечает современным требованиям СанПиН № 383-96 на питьевую воду. Очистка воды для питьевых целей в подавляющем 190 большинстве случаев в стране производится с помощью технологий начала XX века, которые не обеспечивают очистку воды от современных видов загрязнений. Наряду с этим, как показала практика строительства очистных водопроводных сооружений с современной озоносорбционной технологией в США (мегаполис Лос - Анжелес), качество воды, полученное на очистных сооружениях, не удается сохранить при транспортировании воды по разводящей сети. Происходит повторное загрязнение вследствие обрастания внутренних стенок труб осадком, накапливающим физические, химические и бактериологические загрязнения. Трудно удержать и гигиеническую надѐжность таких водопроводных систем в аварийных ситуациях. Из-за этого обстоятельства, для предупреждения вспышек инфекций, в микрорайонах на разводящей сети вынуждены были задействовать хлораторные установки. Хорошо приготовленная на очистных сооружениях вода в местах потребления содержит вредные для здоровья хлорорганические соединения. Из этого, казалось бы безвыходного положения, общество нашло "выход" в бутилировании питьевой воды. Однако стоимость бутилированной воды сегодня достигает 2-3 грн за литр и это, конечно, не является "выходом" для большинства жителей. Что же касается качества, то бутилированная вода, в большинстве случаев, не является полноценной в физиологическом отношении. В целях ускоренного и эффективного (в течение 4-5 лет) решения проблемы группой ученых и специалистов одесских организаций, входящих в состав Ассоциации производителей водоочистной техники и очищенной воды, а также специалистов облСЭС, Физико-химического института НАН Украины, Одесского Национального университета, ГП УНИИ МТ МЗ Украины и др., было предложено принять на перспективу концепцию, основанную на широком использовании локальных систем кондиционирования водопроводной воды для приготовлении питьевой воды в местах ее непосредственного потребления. Внедрение такого подхода крайне актуально, т.к. на порядок снижаются потребные инвестиции, сроки освоения, и надѐжно во всех отношениях 191 решается проблема обеспечения населения высококачественной питьевой водой. Суть данной концепции состоит в следующем: • воду, подаваемую населению на хозпитьевые нужды, следует поделить на воду для питья и приготовления пищи, (ее расход составляет от 3л до 7л на человека в сутки) и воду на бытовые нужды (100 и более литров на человека в сутки, в зависимости от степени благоустройства жилья); • воду, подаваемую на бытовые нужды обеззараживать и подвергать очистке от загрязнений, которые способствуют обрастанию трубопроводов; • воду, подаваемую населению для питья и приготовления пищи, доводить до кондиции, соответствующей воде высокого уровня качества (требованиям СанПиН №383-96). • приготовление питьевой воды проводить в местах, максимально приближенных к ее потреблению. Для этого многоэтажные дома оборудуются локальными системами кондиционирования питьевой воды. Появляется третий кран на кухне (холодная, горячая и питьевая) с отдельным счетчиком. Микрорайоны с одноэтажной и малоэтажной застройкой оборудуются локальными системами, которые обеспечивают приготовление питьевой воды и розлив ее в тару населения по цене от 0,2 до 0,5 грн за литр. По этой же схеме могут быть обеспечены питьевой водой и сельские населенные пункты; • одновременно локальными системами оснащают лечебно-профилактические, детские дошкольные и школьные учреждения, учебные заведения, здания, в которых размещаются учреждения и фирмы, промпредприятия, предприятия общепита, гостиницы и т.п. НТИЦ « Водообработка» для оборудования локальных систем в начале 90-х годов прошлого столетия разработал и внедрил в практику систему установок приготовления питьевой воды (УОФВ), имеющих Технические условия и Заключение санитарно-эпидемиологической экспертизы МЗ Украины («Высновок»). В этих системах реализованы самые последние достижения научно-технического прогресса в процессах озонирования, фильтрации, 192 сорбции, мембранных технологиях. Технологическая схема УОФВ предусматривает приготовление питьевой воды в физиологическом отношении полноценной и отвечающей самым высоким требованиям к ее качеству. По определению российских гигиенистов (Ю.А. Рахманин и др.), физиологически полноценной называется питьевая вода, которая не оказывает негативного влияния на организм человека, поддерживает здоровье человека, увеличивает его работоспособность в зрелом возрасте, увеличивает продолжительность жизни человека. Система с установками приготовления питьевой воды УОФВ включает в себя оборудование для - для доочистки водопроводной пресной воды; - для обработки вод повышенной минерализации. Для обоих направлений применяются установки с типоразмерами производительностью: 1, 2, 5, 10, 20, 100, 200 м3/сут. Первое направление предназначено для использования на существующих водопроводах с несовершенной очисткой из пресных водоисточников, второе - для использования на источниках с водами повышенной минерализации. Установки производительностью 2 м3/сут. могут обеспечить питьевой водой один подъезд 16-17 этажного дома, установки производительностью 10 м3/сут. пригодны для обеспечения 2-3 многоэтажных жилых домов. Модули производительностью 20 м3/сут. целесообразно использовать для строительства пунктов по приготовлению и реализации питьевой воды в одноэтажных и малоэтажных микрорайонах городов и сельских населенных пунктах. Установки приготовления питьевой воды (УПВ) в комплексе с узлом обеззараживания, накопительной емкостью и насосным агрегатом размещаются в подвале жилого многоэтажного дома [39-40]. Стоимость такой системы, из расчета на 1 м2 площади здания, составляет в среднем $4-5. Трубопроводы локальной системы прокладываются в шахтах жилого дома рядом с трубами холодной и горячей воды. На вводах питьевой 193 воды в каждую квартиру (на кухне) устанавливается счетчик расхода воды и кран (третий). Несколько лет назад (2001-2005гг) начато решение данной проблемы в ряде городов России (Москва, Санкт-Петербург, Екатеринбург). В г.Ростове-на-Дону не принимают в эксплуатацию новые жилые дома, если они не имеют локальных систем снабжения жителей питьевой водой. Экономический эффект от внедрения в городах локальных систем водоочистки более чем на порядок выше по сравнению с бутилированием питьевой воды. Но при этом удобство пользования и качество воды несравнимо выше. Обеспечение населения питьевой водой в одноэтажных и малоэтажных микрорайонах города, поселках городского типа, или сельских населенных пунктах осуществлено НТИЦ «Водообработка» ФХИ НАН Украины в г. Одессе, г .Кировограде, г.Херсоне, г.Никополе и др. Здесь в пунктах кондиционирования питьевой воды павильонного типа работают установки УОФВ производительностью 10-20м3/сут. Дочищенная вода отпускается в тару населения. Созданы и эксплуатируются павильоны полной заводской готовности контейнерного типа и автоприцепы. Дочищенная вода ранее доставлялась в пункты раздачи автоцистернами, но этот способ не нашел дальнейшего развития из-за высокой стоимости перевозок и невозможности обеспечения должной гигиенической безопасности. В детских, школьных и лечебных учреждениях устанавливаются малогабаритные установки УОФВ. Используя существующую централизованную систему водоснабжения, на базе локальных систем кондиционирования питьевой воды УОФВ, которые следует устанавливать в каждом подъезде, доме, микрорайоне, сельском населенном пункте, можно будет за короткий срок в масштабе региона решить проблему обеспечения населения качественной питьевой водой. Создание локальных систем обеспечения населения питьевой водой в одноэтажных микрорайонах города, поселках городского типа или сельских населенных пунктах с количеством населения 2,5-5тыс. жителей предлагается в 194 составе пункта приготовления питьевой воды в здании контейнерного типа производительностью 10-25м3/сут. Практически, используя существующие централизованные системы водоснабжения и применяя на их базе автономные системы с использованием установок доочистки питьевой воды УОФВ в каждом подъезде, доме, микрорайоне, возможно в масштабе страны за 10-15 лет решить проблему обеспечения населения качественной питьевой водой. Решение этой проблемы возможно и в масштабе отдельных городов и сел Украины, что уже начинает осуществляться в ряде городов страны. Создание и эксплуатацию систем обеспечения населения питьевой водой целесообразно начинать силами специализированных коммерческих структур, которые имеют соответствующую производственную базу, химические и бактериологические лаборатории, технику, транспорт, абонентскую службу, кадры специалистов . Литература 1.Псахис Б.И. и др. Промышленная установка доочистки водопроводной воды. - Тезисы докл. Межведомств. научно-практической конференции "Актуальные проблемы медицины транспорта " , 22 -24 сентября 1993 – Одесса, 2003. 2. Псахис Б.И. Одесситы будут пить нормальную воду.–«Одесские известия»-25 июля 1994 3. Псахис Б.И. Энергетические аспекты защиты окружающей среды. - "Экология , продукты питания , здоровье": Тезисы докл. IV Междунар. Конф. по экологии.-Одесса, 1995. – С.4. 4. Псахис Б.И.Термическое обессоливание воды на химических предприятиях. – там же. –С.39. 5. Псахис Б.И.Чистая питьевая вода для одесситов -"Чрезвычайные ситуации и гражданская оборона", 1997.- №1. – С.86-89. 6. Псахис Б.И., Андронати С.А.Опыт создания и внедрения в Одессе локальных установок доочистки водопроводной воды. - "Эколого- 195 экономические проблемы Днестра": Тезисы докл. Междунар. научно-практ. Семинара. – Одесса, 1997. – С.20-21. . 7. Псахис Б.И.Создание в г.Одессе локальных установок доочистки водопроводной воды.- Экология городов и рекреационных зон: Мат-лы Междунар.научно-практ. конф. – Одесса, 1998. – С.278-280. 8. Очистка воды и некоторые аспекты здоровья населения.// Псахис Б.И, Стрикаленко Т.В. и др. – «Вода и здоровье-98»: Мат-лы Междунар.научно-практ. конф.–Одесса, 1998. - С.6-11. . 9. Псахис Б.И.Установки для улучшения качества питьевой воды. – там же. – С.156-161. 10. Псахис Б.И. Локальные установки доочистки питьевой воды в г. Одессе. – «Питьевая вода-98»: Сб.мат-в IV Междунар.научно-практ.конф. – Одесса,1998. – С.115-119 11. Псахис Б.И., Цыкало А.Л.Доочистка питьевой воды в Одессе. Основные результаты, проблемы, перспективы. - «Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики»: Сб. научных ст. – Одесса: ОЦНТЭИ, 1998. – С.13-17. 12. Псахис Б.И.Ассоциация производителей водоочистной техники и очищенной воды. – «Качество воды и здоровье человека»: Сб. науч. ст. - Одесса: ОЦНТЭИ, 1999. – С.215-217. 13. Псахис Б.И.Чистая вода Одесской области. – там же. – С.308-311. 14. Псахис Б.И. Чистая вода Одесской области. - Информационный бюллетень АВТ. – Вып. 1. - Одесса, 1999. С.7-9. 15. Псахис Б.И. Опыт разработки и эксплуатации установок для дополнительной очистки воды в г. Одессе. - Там же. С.10-28. 16. Псахис Б.И., Цыкало А.Л. Чистая питьевая вода для одесситов. – «Питьевая вода в Одессе: проблемы и решения»: Сб науч.ст. - Одесса,1999. – С.31-33. 17. Псахис Б.И, Цыкало А.Л Создание Ассоциации производителей водоочистной техники и доочищенной воды – реальный шаг в решении 196 проблемы питьевой воды в Одессе. В кн.: Питьевая вода в Одессе :проблемы и решения (сборник трудов) Одесса,1999,стр43-45 17. Актуальные эколого-гигиенические проблемы экспертизы безопасности водоочистных установок коллективного пользования. // Псахис Б.И, Засыпка Л.И., Стрикаленко Т.В.и др.- «Экология, экономика, рынок»: Сб. научн. ст. – Одесса: ОЦНТИ,1999. – С.50-55. 18. Псахис Б.И. Опыт разработки и эксплуатации установок для дополнительной очистки воды в Одессе. – «Вода: экология и технология - ЭКВАТЭК-2000»: Мат-лы Междун.Конгресса. - М.:Сибико Инт., 2000. – С.407-408. 19. Псахис Б.И., Войтенко А.М., Засыпка Л.И. Питьевая вода Одессы: концепция, региональная программа, опыт внедрения. – там же. – С.408. 20. Псахис Б.И. Войтенко А.М., Засыпка Л.И. Дополнительная очистка воды.- Информационный бюллетень АВТ. - Вып 2. - Одесса, 2000. – С.23-41. 21. Привозная питьевая вода: санитарно-гигиенические проблемы и опыт регламентации./ Псахис Б.И, Стрикаленко Т.В и др –«Вода-2000»: Тезисы междун.конф.-Одесса,2000.-С.149. 22. Псахис Б.И. Локальные водоочистные системы в Одессе. – В кн. «Проблемы Днестра».- Одесса,2001. 23. Нужна ли дополнительная очистка водопроводной воды в городе? / Стрикаленко Т.В., Засыпка Л.И.,Псахис Б.И. и др. - Информационный бюллетень АВТ. – Вып.4. - Одесса,2001. – С.36-53. 24.Псахис Б.И., Созинов В.А. Об одесской городской программе "Чистая вода" - Причерноморский экологический бюллетень. – 2001. - №1. – С.111-118. 24. Псахис Б.И. , Созинов В.А. Одесская городская программа "Чистая вода". - «Вода: экология и технология - ЭКВАТЭК-2002»: Мат-лы Междун.Конгресса. - М.:Сибико Инт., 2002. – С.326-327. 25. Псахис Б.И. Иваница В.А., Псахис И.Б. Особенности видового состава микроорганизмов питьевой воды г. Одессы. – там же. - С.704-705. 197 26. Псахис Б.И. Пути улучшения качества питьевой воды. - Причерноморский экологический бюллетень. – 2002. - №2 – С. 93-107. 27. Псахис Б.И. Диоксид хлора в водоподготовке: за и против.- Информационный бюллетень АВТ. – Вып. 5. - Одесса, 2001. – С.53-65. 28. Псахис Б.И., Псахис И.Б. Применение диоксида хлора в обработке воды. - Вісник ОДАБА. - Вип.11. - Одеса:Астропринт,2003. – С.184-188. 29. Псахис Б.И., Псахис И. Б. Локальные системы очистки питьевой воды - Вісник ОДАБА. - Вип.19. - Одеса: ОДАБА, 2005. – С.69-74. 30. Псахис И. Б. Денитрифицирующие микроорганизмы в установках доочистки питьевой воды. – там же. – С.75-78. 31. Псахис Б.И., Метлицкий Ю.Н. Опыт создания и эксплуатации систем доочистки воды. - В кн.: Озон и другие экологически чистые окислители. – Сер. Наука и технологии. – М.: МГУ, 2005. 32 Псахис Б.И. Установка очистки питьевой воды. - Патент Украины на изобретение. №24924. – 1998. 33. Псахис Б.И. и др. Установка очистки питьевой воды. - Патент Украины на изобретение. №39703А. – 2001. 34. Псахис Б.И. и др., Установка очистки питьевой воды. - Патент Украины на изобретение. №41533А. – 2001. 35. Псахис Б.И., Метлицкий Ю.Н Установка очистки питьевой воды. - Патент Украины на изобретение №64440А. – 2004. 36. Псахис Б.И., Метлицкий Ю.Н Установка очистки питьевой воды. - Патент Украины на изобретение. №66086А. - 2004. 37. Псахис Б.И. Установки доочистки питьевой воды. - «Вода: экология и технология - ЭКВАТЭК-2006»: Мат-лы Междун.Конгресса. - М.:Сибико Инт., 2006. – С.590-591. В кн.: сборник материалов Конгресса ЭКВАТЭК-2006 /под общ. ред. проф. Л.И. Эльпинера-М.,2006 , стр 38. Псахис И.Б. Денитрификация питьевой воды. – там же. – С.921-922. 198 39. Системы питьевого водоснабжения .Технологии и конструкции. /Грабовский П.А. и др. -Информационный бюллетень АВТ. – Вып. 1. - Одесса, 1999. – С.29-38 40. Грабовский П.А., Стрикаленко Т.В. Автономные системы водоснабжения. Сравнительный анализ. - «Вода: экология и технология - ЭКВАТЭК-1998»: Мат-лы Междун.Конгресса. - М.:Сибико Инт., 1998.- С.183. 199 СОЛЬФЕДЖІО XXІ СТОЛІТТЯ ІВАНОВА О. В. викладач-методист вищої категорії відділу «Теорія музики» Вищий навчальний заклад комунальної форми власності «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ» м.Маріуполь, Україна За два останні століття талантом і стараннями поколінь музикантів і педагогів, які пішли, було збудовано міцну будівлю вітчизняної музичної освіти. Сьогодні питання про виживання музично-теоретичних дисциплін стоїть дуже гостро на будь-якому рівні музичної освіти. Одне з головних питань викладання сольфеджіо в XXI столітті звучить так: як, не спрощуючи сутність предмету, зробити сольфеджіо привабливим і особливо цікавим для нового покоління учнів. Сольфеджіо як предмет, який безпосередньо спрямований на різнобіч-ний розвиток музичного слуху, повинен, по суті, задовольняти двом основним питанням: 1) професійному – сольфеджіо повинне допомагати виховувати музиканта-виконавця високого класу; 2) соціально-психологічному – сольфеджіо повинне сприяти вихованню слухача (у тому числі і мало підготовленого), тобто вчити основам слухового сприйняття музики як музикантів-любителів, так і не музикантів, а отже, повинно допомогти вирішенню проблеми приходу широкого слухача в академічні концертні зали. На що можна покластися, долаючи кризу? 1. Виховання відкритого слуху, здатного гнучко сприймати і перемикатися на музику різних стилів, зокрема на музику XX століття, а зараз і XXI століття. 200 2. Розвиток методики сольфеджіо на базі досягнень сучасної психології. 3. Взаємозбагачення методик різних шкіл. Зближення сольфеджіо з сучасною концертною практикою і урахування на заняттях конкретної виконавської специфіки — та думка, яка останніми роками все активніше проникає у вітчизняну методику розвитку музичного слуху. Що таке сольфеджіо? Питання не дозвільне. Ризикнемо відмітити, що значна частина вітчизняних викладачів сольфеджіо не усвідомлюють в нале-жній мірі дійсного призначення цієї дисципліни в навчанні музиканта-професіонала. Консервативно-традиційний погляд на сольфеджіо як на дис-ципліну по озвучуванню теорії музики зберігаються незмінними і понині. І справа зводиться до співу і слухання звукорядів, інтервалів, акордів і так далі. Творчі ж завдання в екзаменаційних вимогах майже відсутні. Відсутні які-небудь тести, які свідчили б про ступінь розвитку тих або інших сторін музичного слуху. В основних програмах протягом всього періоду навчання переважає стиль класицизму. А матеріал XX-ХХІ століть базується на принципах багатозначності, непередбачуваності, нестандартності ситуацій і вимагає слухання, яке долає інерцію сприйняття. Включення в курс сольфеджіо музики XX-ХХІ століть поза цілеспрямованої методики засвоєння нового інтонаційного матеріалу не вирішує виниклої проблеми. Кардинальним змінам мають бути піддані учбові програми і способи навчання. Сольфеджіо як учбова дисципліна безпосередньо пов'язана з психологічною наукою. Базові категорії психології – сприйняття, увага, пам'ять, мислення – мають бути постійно в полі уваги педагога-сольфеджіста. Тоді стане ясно, що справжнє завдання сольфеджіо – це не тільки «технічна» база, а розвиток особливих якостей слуху: слухової уваги, гостроти слуху, швидкості реакції, здатності запам'ятати, утримати в пам'яті, відтворити музичний текст, виявити помилки у виконанні знайомої музики або в нотному тексті і так далі. Навчання в курсі сольфеджіо починається з формування відчуття ладу. На наш погляд, починати засвоєння ладу з маленького осередку І-ІІ-ІІІ ступеня 201 мажору, мінору. («Ох, і світлий день»; «Ніч темна»). У ній закладені явища стійкості і нестійкості, а також нахил ладу, що дозволяє спочатку правильно формувати відчуття ладу. В рамках позначеного трьохзвукового ряду отри-муємо варіанти III ступеня (мажор-мінор) і II (фригійської). На чотирьох сту-пенях підключається лідійська IV ступінь і так далі. Функціонує наш мозок: всяку нову інформацію він порівнює із «зразком-еталоном», й ігнорувати цю природну закономірність в педагогіці неприпустимо! Відбувається тренування слуху, що гнучко реагує на звуковисотні зміни. На зміну пасивності приходить активність слухової свідомості. Другою складовою процесу формування звуковисотного слуху є інтервальний слух. Лад і інтервал – дві взаємопов'язані категорії звуковисотно-го мислення, де лад – система логічної організації тонів, а інтервал – най-менший інтонаційний осередок. Дванадцятизвукова варіантна діатоніка, інтенсивна модуляційність, велика кількість стрибків в музиці XX-ХХІ століть вимагають віртуозного володіння інтервалом як таким. Традиційно прийнято пропонувати учням спів інтервалів від різних звуків і незалежно один від одного: в6↑, м3↓ і ч5 і так далі. Або пропонується послідовність інтервалів «з перешкодами», що вимагають подолання інерції ладу. Визначення мелодійних інтервалів на слух переважно пропонувати блоками поза відчуттям тональності. Гармонійний інтервал вивчається як темброве сприйняття (тембр, фо-нізм). З психологічної точки зору, назви інтервалів на початку краще не давати, щоб не відволікати увагу учнів від слухання фонічного забарвлення (консонанс - дисонанс, квінта - пуста, кварта - сигнал). Освоєння тонової величини інтервалу – етап тоншої диференціації. Порядок подачі на слух інтервалів надзвичайно важливий. Необхідно дотримуватись принципу тотожності або контрасту (м2, в2; мЗ, в3 - блоками, але не більше трьох). Сутність цього методу в тому, що інформація подається блоками, що отримали в психології назву «Оперативних одиниць пам'яті»[8,с.26]. Інтервалів було 12, а блоків 3, що цілком укладається в можливості запам'ятовування. 202 Технічна оснащеність слуху утворює необхідну передумову для слухового аналізу в системі поєднань елементів, а головне, робить продуктивнішою роботу з музичним диктантом. Синтаксичні структури мелодії XX-ХХІ століть зазнали істотних змін. У основі мелодійного вислову лежить не поетична мова з її рівномірно-акцентним метром, а прозаїчна. Вільна структура мелодії з нерівним розчленовуванням на великі і малі побудови формують нову установку на слухання замість орієнтації на період з реченнями. Визначальну роль грає вибір музики, яка пропонується для слухання. Це мають бути фрагменти музики з композиторської творчості різних стильових напрямів, головним чином XX-ХХІ століть. У питанні виховання ритмічного слуху також необхідно з початкового етапу навчання керуватися перспективою входження в музику XX-ХХІ століть. Важливі аспекти, які слід мати на увазі: • принципова метро-ритмічна нерегулярність; • збільшена роль внутрішньо-тактових акцентів, які народжують різного роду синкопи; • складні форми комбінаторики ритмічних фігур і внутрішньо-тактових угрупувань; • поліметрія і поліритмія. Зі всього вище сказаного можна зробити висновок, що сучасна методика виховання слуху продиктована вимогами художньої практики XX-ХХІ століть. Концепція сучасної методики виховання слуху полягає у: • формуванні активного мислення, заснованого на пошуку нового, на подоланні слухового штампу; • використанні в методах і прийомах роботи результатів психологічних досліджень сприйняття, пам'яті, мислення; • формуванні гнучких механізмів слуху, налаштованих на подолання всякого роду інерційності; • інтенсифікації процесу навчання по всій вертикалі: школа – коледж – вуз. 203 Сольфеджіо як одна з головних дисциплін являє собой далеко не вичерпаний потенціал, а викладач сольфеджіо грає ключову роль в системі початкової музичної освіти. Література та Інтернет – ресурси 1. Давыдова Е.В. Воспитание музыкального слуха. - М., 1977 2. Калужская Т.А. Программа по сольфеджио для ДМШ. - М., 1976 3. Карасева М.В. Современное сольфеджио. Учебник. - М., 1996 4. Карасева М.В. Сольфеджио - психотехника развития музыкального слуха. - М., 1999 5. Картавцева М.Т. Развитие творческих навыков на уроках сольфеджио (в условиях учебных заведений культуры). - М., 1978 6. Кодай З.Н. Избранные статьи. - М., 1982 7. Масленкова Л.М. Интенсивный курс сольфеджио. - СПб., 2003 8. Репкина Г.В. Исследование оперативных единиц памяти.//Проблемы психологии. – Харьков, 1969 9. Смаглій Г.А. Сольфеджіо. Підручник у 4-х частинах. – Харків, 2013 10. Шеломов Б.И. Импровизация на уроках сольфеджио. - Л., 1977 11. http://www.musicfancy.net 204 РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО АНАЛІЗУ ЧАСОВИХ РЯДІВ ДОЛГІХ А.О. аспірант кафедри математичного забезпечення електронно-обчислювальних машин Дніпровський національний університет м.Дніпро, Україна БАЙБУЗ О.Г. доктор технічних наук, професор завідувач кафедри математичного забезпечення електронно-обчислювальних машин Дніпровський національний університет м.Дніпро, Україна Побудова коректних моделей фінансових часових рядів є актуальною задачею сьогодення [1]. В неабиякій мірі точність прогнозування визначається надійністю вхідних даних [2], тому важливою задачею є задача їх попереднього аналізу. Попередній аналіз рядів динаміки включає перевірку процесу на випадковість та стаціонарність, встановлення наявних у часовому ряді тенденцій та патернів, виключення аномальних значень та заповнення відсутніх даних. Актуальним є питання розробки програмного комплексу для автоматичного проведення попереднього аналізу часових рядів безпосередньо перед прогнозуванням. У доповіді представлені методи та процедури попереднього аналізу часових рядів, які були реалізовані авторами у процесі виконання дослідження. Перевірка ряду на випадковість При роботі із послідовностями даних важливим є питання перевірки їх на випадковість. Якщо вихідні дані не мають жодних тенденцій, сезонної або 205 циклічної складової, або між рівнями ряду не має жодних залежностей, то прогнозувати майбутні значення процесу, не має сенсу, бо введена послідовність не є часовим рядом. Для перевірки того, що досліджуваний процес є рядом динаміки використовують критерії перевірки на випадковість. У розробленому програмному комплексі реалізовані наступні методи перевірки ряду на випадковість: критерій Спірмена, критерій екстремальних точок та серіальної кореляції. Окрім перевірки на випадковість, вони також дозволяють визначити наяву у ряді тренду та сезонності. Ранговий критерію Спірмена передбачає перевірку головної статистичної гіпотези про випадковість ряду за альтернативної гіпотези про наявність тренду. Критерій екстремальних точок дозволяє перевірити ряд на випадковість за альтернативної гіпотези про наявність у часовій послідовності циклічної компоненти. Критерій серіальної кореляції дозволяє перевірити, чи існує кореляція між послідовними рівнями часового ряду. Якщо аналізована послідовність не є випадковою, то має сенс проводити подальший аналіз часового ряду і безпосередньо прогнозування. На рис.1 та рис.2 зображений вихідний часовий ряд та побудована за ним корелограма. З вигляду корелограми можна зробити висновок про те, що ряд є не випадковим та в ньому присутня сезонна компонента. 206 Рис.1 - Графік вихідного часового ряду Рис.2 - Корелограма часового ряду 207 Ідентифікація тренду Якщо встановлено, що у ряді присутня тенденція, то програма дозволяє ідентифікувати її форму. Задача виділення тренда T t полягає в знаходженні деякої аналітичної функції: 1 1 1,..., , ,..., k : t , ,..., k min a ak T t a a u T t a a (1). Зазвичай функцію тренда знаходять одним із методів: лінійної регресії та нелінійної регресії, методом ковзного середнього, у вигляді сплайнів [3]. Методи лінійної та нелінійної регресії ґрунтуються на МНК: 2 2 1 1 1,..., , ,..., min N з t t k t a ak S u T t a a , (2) де 2 Sз – залишкова дисперсія; t – вагові коефіцієнти. Значення параметрів 1,2,K ,k є розв‘язком системи рівнянь: 2 з 0, 1, i S i k a (3). При виділенні лінійної регресії часто застосовують пряму із двома параметрами: 0 1 0 1 uˆt a a t et T t,a ,a et (4). Якщо на досліджуваний процес впливає не тільки час, а й деякі екзогенні фактори, то кількість параметрів збільшується: uˆt a0 a1X1(t) ... aSXS (t) et (5). Для опису тенденції розвитку динамічного ряду, крім лінійної моделі, застосовують й інші види кривих зростання. У програмного комплексі, крім лінійної, реалізовані моделі тренду, перераховані у таблиці 1. Таблиця 1 – Нелінійні моделі тренду № Назва регресії Математичний вираз 1 Показникова (експоненціальна) крива зростання ˆ 0 1t ut a a et 208 2 Степенева (мультиплікативна) крива зростання 1 ˆ 0 a ut a t et 3 Обернена крива зростання (крива Філіпса) 1 ˆt 0 t a u a e t 4 Крива Енгеля 0 1 1 uˆt et a a t 5 Модифікована показникова (експоненціальна) крива ˆ 0 1t ut a a et На рис. 3 зображено ідентифікацію тренду за допомогою лінійної регресії. Окрім побудови кривої, програмне забезпечення дозволяє оцінювати якість побудованої регресії за допомогою ANOVA-таблиці. Рис. 3 – Ідентифікація тренду за допомогою побудови регресії Окрім побудови регресії, програма дозволяє проводити згладжування часового ряду. Цей прийом також часто використовують для ідентифікації форми тренду. Згладжування полягає у заміщенні фактичних рівнів часового ряду розрахованими, які мають менші коливання. У програмному комплексі реалізовані наступні процедури згладжування: згладжування простим козвким 209 середнім, згладжування експоненційним середнім, згладжування ковзкою медіаною та за допомогою сплайнів S20, S30, S35, S37. У процесі згладжування ковзким середнім значення ряду заміняють на середнє значення певної кількості сусідніх рівнів й самого поточного значення. У випадку згладжування ковзкою медіаною замість середнього використовують медіану. Експоненційне згладжування враховує старіння інформації, тобто ваги рівнів ряду, що передують аналізованому, зростають при наближенні до нього. При згладжуванні сплайном реальні значення ряду заміщують на значення певного алгебраїчного поліному. Ідентифікація сезонності Програмний комплекс також дозоляє визначати форму сезонної складової за допомогою гармонічного аналізу та індексів сезонності. У основі гармонічного аналізу лежить зображення циклічних змін ряду у вигляді рядів Фур‘є. Його застосовують, якщо коливання часового ряду мають синусоїдальну форму [3]. На рис. 4 зображено червоним кольором вихідний ряд, а зеленим – послідовність, отримана шляхом сумування лінійної трендової компоненти та сезонної компоненти, виділеної за допомогою розкладу Фур‘є. 210 Рис. 4 – Тренд+Сезонність Фур'є Індекси сезонності – це корегуючі коефіцієнти, що утворюють масив S1,S2,...,Sl довжиною l , де l – період сезонності [3]. Сукупність індексів сезонності складає сезонну хвилю. Перед обчисленням значень індексів сезонності необхідно видалити з ряду трендову складову шляхом ділення або віднімання трендової компоненти від реальних значень процесу в залежності від форми представлення ряду: адитивна чи мультиплікативна. На рис. 5 зображено вихідний часовий ряд (червоним) та значення, отримані шляхом сумування значень тренду та індексів сезонності (зеленим). 211 Рис.5 - Тренд+Корегуючі індекси Аналіз аномальних значень Перед безпосереднім прогнозуванням майбутніх рівнів ряду доцільним є провести пошук та заміну аномальних значень ряду. Для цього програма автоматично підбирає найкращу модель ряду із множини реалізованих з використанням процедури багатокритеріального вибору. Вона дозволяє знаходити кращу модель за допомогою інформаційних критеріїв якості, тесту Фішера, коефіцієнта кореляції та аналізу залишків моделі. Після цього проводиться пошук викидів не у вихідному ряді, а у ряді залишків. Якщо знайдена достатньо «хороша» модель ряду, то залишки є випадковими, тобто для пошуку аномальних значень у цьому ряді можна використовувати класичні методи пошуку викидів у вибірці. Програма дозволяє замінити знайдені викиди на прогнозні значення за бажанням користувача. У процесі виконання дослідження були реалізовані наступні моделі часових рядів: адаптивні моделі лінійного зростання та сезонні, моделі 212 авторегресії-ковзкого середнього, моделі нейронної мережі та нечіткої логіки. Програмно виконується пошук оптимальних параметрів цих моделей та після цього за допомогою процедури багатокритеріального пошуку обирається краща. Її використовують для пошуку викидів у вихідному ряді та їх заміни. За бажанням користувача, модель можна змінювати. Діаграма варіантів використання На рис. 6 зображено use-case діаграму розробленого програмного комплексу. Рис.6 - Діаграма варіантів використання розробленого програмного забезпечення Розроблений програмний комплекс був застосований на етапі попереднього аналізу фінансових часових рядів, які представляють собою 213 коливання цін на акції таких компаній, як AAON Inc., Advanced Analogic Technologies Inc., AmerisourceBergen Corp., Bovie Medical Corporation, взятих із ресурсу [4], та показав зручність та ефективність у використанні. З його допомогою вдалося знайти аномальні значення в аналізованих даних та моменти різкої зміни значень показника, ідентифікувати основні тенденції, наявні у досліджуваних процесах. Метою подальших досліджень є вдосконалення розроблюваного програмного комплексу, наповнення його реалізацією більшою кількістю моделей часових рядів та застосування у прогнозуванні майбутніх значень ряду. Використана література 1. Долгіх, А.О. Аналіз методів, моделей та програмних засобів прогнозування часових рядів. / А.О. Долгіх, О.Г. Байбуз. // Відкриті інформаційні і комп‘ютерні інтегровані технології : зб. наук. пр. Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського «ХАІ» – Харків : ХАІ, 2018. – Т. 79. 2. Носов С.С. ПРЕДВАРИТЕЛЬНАЯ ОБРАБОТКА ВРЕМЕННЫХ МЕТЕОРЯДОВ: МЕТОДЫ, ЭКСПЕРИМЕНТЫ, РЕЗУЛЬТАТЫ. / С.С. Носов, В.Н. Беловодский. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua/bitstream/123456789/12786/1/%D0%9D%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%20%D0%A1.%D0%A1.%20.pdf 3. Білобородько О. І., Т.Г. Ємел‘яненко. Аналіз динамічних рядів, навч. посіб. // Д.: РВВ ДНУ, 2014. – 80 с. 4. Yahoo! Finance. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://finance.yahoo.com/ 214 ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ГЕНДЕРУ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ Г. В. ФОМІНА, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри журналістики та мовної комунікації Національний університет біоресурсів і природокористування України м. Київ, Україна Т. В. БОДНАРЧУК, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри німецької мови Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка м. Кам’янець-Подільський,Україна Мова спрямована на дійсність і на світ образів, що виникають між дійсністю і людиною, виступаючи як безліч знань, які утворюють у сукупності картину або модель світу. Ця картина світу, локалізована в свідомості, постійно поповнюється і „коригується‖ у вигляді знань про певні фрагменти світобудови. Система знаків відіграє важливу роль у накопиченні знань і їх зберіганні в пам‘яті, сприяючи їх упорядкуванню, систематизації, тобто беручи участь у їх обробці. Таким чином, забезпечується пізнавальна діяльність людини та когнітивна функція мови. Мовна система не тільки є відображенням реальності, буття, традицій і нововведень суспільного життя, вона зумовлює певні стереотипи, а також нав‘язує моделі поведінки та судження про дійсність. Як зазначає Д. Спендер, „мова не є нейтральною. Це не просто транспортний засіб, що презентує наші думки. За своєю суттю – це пристрій, що їх формує, це програма для розумової діяльності‖ [4, с. 776]. Мова тлумачиться також як спосіб комунікації за допомогою системи символів. Вона існує як об‘єктивна реальність, структура, якою люди користуються у прагненні зрозуміти один одного. 215 На початку XX ст. тема „Мова і стать‖ привернула увагу Маутнера і Есперсена. Маутнер обгрунтовував гендерні відмінності в спілкуванні соціальними та історичними причинами. За Маутнером, творче використання мови – прерогатива чоловіків, а жінки здатні лише засвоїти створювану чоловіками мову. Есперсен також вважав, що жінки консервативні у вживанні мови, що ілюструвалося на прикладі спільнот емігрантів, де зберігається рідна мова і одночасно засвоюється нова. При цьому чоловіки швидше засвоюють нові коди. Однак не враховувалося, що вивчення іноземної мови чоловіками було продиктовано необхідністю працювати і давати пояснення. У жінок, що займалися домашніми роботами такої необхідності не виникало [3, с. 51-54]. На наступному етапі (1900 – кінець 1960-х рр.), відповідно до класифікації К. Грея (Clive Grey), дослідження здійснюваися за наступними напрямками: гіпотеза про кардинальну відмінність чоловічого і жіночого типів мовлення; питання валідності нових словоформ, таких як Lehrerin, Ärztin (в українській мові лікарка, вчителька, кухарка). Дослідженню різних аспектів вираження концепту „жінка‖ на матеріалі української, англійської, російської, китайської та інших мов присвячені роботи В.М. Телія, О.І. Горошко, І.В. Зикової, А.В. Кириліної, Ю.В. Абрамової, Т.М. Сукаленко, О.Ю. Гетте, Лю Бо та ін. Однак, досі немає роботи, що аналізувала б лексичні засоби вираження концепту „жінка‖ на матеріалі німецької мови (із частковим зіставленням з іншими мовами). Саме тому ця тема є надзвичайно актуальною, адже сучасна лінгвістика спрямована на інтеграцію зіставно-типологічного та лінгвокультурологічного підходів, необхідністю більш детального та глибокого опису ґендерно маркованої лексики, яка є унікальним фрагментом мовної картини світу в плані семантичного наповнення та культурологічного значення. Ще на початку XX століття Зигмунд Фрейд заявив: „Анатомія – це доля‖, маючи на увазі те, що фізіологічні відмінності між статями зумовлюють їх відмінність як суб‘єктів історії. Але в 1949 році у Франції виходить у світ книга Сімони де Бовуар „Друга стать‖, де автор говорить про те, що в історії 216 затверджуються стереотипи, що зв‘язують з чоловіком сфери „конструювання сенсу життя‖ – культури і суспільства, а за жінкою – закріплюють сферу відтворення життя, сферу природи. Наприкінці 60-х – початку 70-х років гендерні дослідження в мові отримали потужний імпульс, завдяки новому жіночому руху в США і Німеччині, в результаті чого в мовознавстві виник своєрідний напрямок – феміністська лінгвістика. Основною стала робота Р. Лакофф, яка обгрунтувала андроцентрічность (орієнтованість на чоловіка) і недосконалість образу жінки в картині світу, що відображається в мові. У феміністській лінгвістиці виділяються два напрямки: перший відноситься до дослідження мови з метою виявлення мовних асиметрій, що спрямовані проти жінок – мовний сексизм. Йдеться про патріархальні стереотипи, які зафіксовані у мові і нав‘язують її носіям певну картину світу, в якій жінкам відводиться другорядна роль і приписуються в основному негативні якості, що сприяє ігноруванню жінок у картині світу. Дослідження мови в цьому напрямку грунтується на теорії Сепіра-Уолфа: мова не тільки продукт суспільства, а й засіб формування його мислення та ментальності. Це дозволяє представникам цього напрямку стверджувати, що мови, які існують на сьогоднішній момент, є чоловічими і будуються на основі чоловічої картини світу. Другий напрямок феміністських досліджень – це гендерні особливості комунікації в одностатевих і змішаних групах. Аналізуються різноманітні комунікаційні аспекти: телевізійні ток-шоу, діалоги лікарів та пацієнтів, мовне спілкування в сім‘ї. В основі досліджень лежить припущення про те, що на базі патріархальних стереотипів, зафіксованих у мові, розвиваються різні стратегії поведінки жінок і чоловіків. У межах цього напрямку досліджується також вплив статі на мовну соціалізацію особистості. Проте, феміністські студії зіткнулася із суперечливим ставленням до результатів своїх досліджень, оскільки багатьох вчених збентежила відкрита політична ангажованість феміністок. 217 В останні десятиліття акцентується лінгвокультурологічний підхід (Халєєва І.І., Кириліна А.В., Малишевський Д.Ч.), що передбачає вивчення мужності і жіночності як базових культурних концептів. Суспільна значущість категорії „гендер‖ виправдовує її застосування до всіх мовних явищ, що мають відношення до проблем статі. „Стать та її прояви не просто реєструються мовою, але набувають аксіологічності, оцінюються з точки зору наївної картини світу. Тому правомірним є аналіз, як відбувається фіксація статі в мові: за допомогою яких засобів, семантичних полів, оцінок, а також її релевантності для різних мов‖ [1, с. 34-36]. У цілому при вивченні проблеми взаємовідношення мови і гендеру та наявності певних особливостей у чоловічій та жіночій вербальній поведінці можна виділити три основних підходи: 1. Виключно гендерний підхід зводиться до трактування лише соціальної природи мови жінок і чоловіків та націлений на виявлення тих семантичних відмінностей, які можна пояснити особливостями перерозподілу соціальної влади в суспільстві. При цьому мова визначається як певна функціональна похідна від основної мови, яка використовується в тих випадках, коли комунікативні партнери знаходяться на різних щаблях соціальної ієрархії. Теоретичну основу такого підходу склали концепція влади М. Фуко та соціологічна концепція ґендеризма І. Гоффмана. 2. Другий підхід редукує з наукової точки зору „жіночу‖ і „чоловічу‖ мови до особливостей мовної поведінки жінки та чоловіки. Відповідно статистичні показники або визначення середніх параметрів мають первинне значення і складають каркас для побудови психолінгвістичних теорій (які в тій чи іншій мірі відображають реальні зв‘язки лексичних одиниць у лексичній пам‘яті людини). 3. Третій підхід концентрується на когнітивному аспекті цих відмінностей. Для нього провідним є не тільки визначення частотності відмінностей і оперування їх показниками, а й встановлення того, що важко піддається поясненню, оскільки виходить за рамки стандарту. 218 Стать одна з небагатьох дійсно важливих для людини категорій, сприйняття якої майже не залежить від мови та культури, але тільки в тому сенсі, що носії різних мов у принципі однаково розрізняють два типи істот – жіночої та чоловічої статі. Насправді, вже питання про те, що, власне, являє собою кожна із цих статей та стать взагалі, призводить до складної наукової і філософської проблеми. Очевидно, що з точки зору культури протиставлення жіночої та чоловічої статі у людини важливіше статевих відмінностей інших істот і принципово відрізняється від них хоча б наявністю величезної кількості культурних асоціацій, шаблонів поведінки і сприйняття, що пов‘язані з обома статями. Саме по відношенню до людини в сучасній науці використовується спеціальний термін „гендер‖, що має на увазі не тільки фізіологічні („стать‖ у чистому вигляді), але і супутні їм соціальні та культурні відмінності. Таким чином, поняття „гендер‖ означає сукупність соціальних і культурних норм, які суспільство нав‘язує людям залежно від їх біологічної статі [2]. Поняття „гендер‖ давно вже вийшло за рамки граматики. Це явище широко розглядається як соціокультурний, дискурсивний і психолінгвістичний феномен. Проте, відмежовуючись від проблеми дефініції і змісту, а також варіативності поняття „стать‖ в залежності від виду, нехтуючи різними відхиленнями (інтерсексуальність, унісексуальність, гомосексуальність, транссексуальність), можна сказати, що стать є природною категорією, що охоплює всі види істот і дає чітке розмежування цих істот на два класи. Ця класифікація відображається, природно, по-різному. Взагалі для мови можна говорити про універсальність семантичної категорії статі (копіює відповідну природну категорію), а для конкретних мов – про певні її трансформації, специфіку вираження і навіть про окремі граматичні категорії. Зокрема, в українській мові семантична категорія статі корелюється з граматичною категорією роду іменників, що позначають живих істот. Вперше фактор статі або гендеру в зв‘язку з мовою виник в античності при осмисленні категорії граматичного роду. Найдавнішою і довгий час єдиною 219 гіпотезою про причини появи і функціонування в мові категорії роду стала символіко-семантична, яка базувалась на співвіднесенні природного біологічної категорії sexus з граматичною genus. Прихильники цієї гіпотези вважали, що граматичний рід виник під впливом природної даності – наявності людей різної статі (Гердер, Гумбольдт, Грімм). При цьому для пояснення екстралінгвістичної вмотивованості категорії роду дослідники використовували свій немовних досвід. Це призвело до появи оцінювання в інтерпретації категорії роду: чоловічий рід виявлявся першочерговим через приписування іменам, що належать до нього, семантики сили, активності, енергії. Імена жіночого роду, навпаки, характеризувалися пасивністю, підлеглістю. Функціонування семантичної категорії статі в німецькій мові, а також способів вираження жіночої та чоловічої статті, семантичної і формальної структури лексичних груп, утворених словами, значення яких збігається з семантичним компонентом „стать‖, пов‘язане з групами, які можна вважати свого роду сексуальними (гендерними) парадигмами слів, що позначають осіб та істот, різних за статтю [2, с. 25]. Лінгвістична гендерологія – це новий науковий напрям, якому властиві специфічні риси будь-якого нового напряму, тобто недостатня розробленість понятійного апарату та категорій. Нова наукова дисципліна лише знаходиться в процесі вироблення власних, властивих тільки їй методів і прийомів дослідження. Разом з тим, працюючи в мовознавчої науковому полі, вчені застосовують головним чином методи аналізу, розроблені для лінгвістичних досліджень, користуючись, однак, і даними інших наукових дисциплін – як близькоспоріднених, так і інших гуманітарних наук. Нове знання може бути отриманим на межі наук, а потім з нього „виростають принципи міждисциплінарного дослідження‖ [5]. Одним з найістотніших чинників вивчення гендерних аспектів мови і комунікації сьогодні є подолання прямолінійної інтерпретації гендеру. Лінгвістичне дослідження конструювання жіночності і мужності має 220 враховувати специфіку об‘єкта, яким у лінгвістиці є мова, за своєю суттю багатогранна і комплексна система. Численну групу іменників становлять найменування осіб жіночої статі, утворені не самостійно, а від чоловічих найменувань шляхом моваціі. Наприклад, Lehrer – Lehrerin, König – Königin, Herr – Herrin. Мовація (Movierung, Motion) – це експліцитна деривація іменників іншого роду, коли в якості твірної основи функціонує найменування людини або тварини. Як правило, похідними виявляються найменування осіб жіночої статі, утворені від відповідних найменувань осіб чоловічої статі [6]. У цьому способі словотвору є тільки три винятки – Hexe, Witwe, Braut. Тільки у цих трьох випадках найменування жінки є вихідним словом, від якого утворюється найменування чоловіків: Hexer, Witwer, Bräutigam. Стандартним суфіксом іменників, що зазнали мовації, є -in: Wirt – Wirtin, Schneider – Schneiderin. Це модифікаційний суфікс зі значенням жіночність, родова сполучуваність якого повністю обмежена. Іменники, у яких в якості словотвірного форманта виступає суфікс -in, мотивуються тільки іменниками чоловічого роду: Gemahl – Gemahlin. Обмеження родом у цьому випадку супроводжується лексичним обмеженням: мотивуючі слова – іменники-живі істоти. Оскільки дихотомія статі є ознакою майже всіх видів істот, то люди виражають цю різницю за допомогою лінгвістичних кодів. У німецькій мові одним саме таким кодом є суфікс -in, що надає похідним іменам певний перелік граматичних категорій: жива істота, жіночий рід, однина. Той факт, що назви осіб чоловічої статі є первинними, а назви осіб жіночої статі вторинні, не випадковий: таким чином у мові фіксується пріоритет чоловіка в історичному розвитку суспільства. За останні 40-50 повоєнних років мовна ситуація в Німеччині кардинально змінилася, і зараз ми є свідками стрімкого розвитку і перебудови мови в руслі феміністичної лінгвістики. Мовна тенденція називати жінку за її професією, посадою, тобто формою, що зазнала мовації, відображає не тільки 221 прагнення узгодити рід та стать, але, перш за все, прагнення відобразити рівноправне становище жінки у суспільстві, її соціальну роль. При аналізі засобів, наявних у сучасній німецькій мові для позначення осіб чоловічої та жіночої статі, що належать до будь-якої професії, ми маємо справу не тільки з динамічною синхронією мовних засобів, але й зі змінами в соціальній реальності. Зміна ситуації на ринку праці, велике функціональне структурування трудової діяльності, коли жінки опановують професії, які раніше виконувалися тільки чоловіками, ставить питання, наскільки ця ситуація відобразилась у сфері мови [6]. Мова реагує і на данному етапі є безліч жіночих найменувань професій, зокрема ті, що закінчуються на -in: Beamtin, Doktorin, Fernsehansagerin, Polizistin, Rektorin, Schulrätin, Ministerin, Präsidentin, Staatsanwältin, Regierungsschefin. Сьогодні одночасно існують майже в однакових дистрибуціях лексеми Minister і Ministerin, Professor і Professorin, Botschafter і Botschafterin. Мова як первиний комунікативний засіб індивідуума та групи розвивається і функціонує в біологічному і соціальному контексті, тому завжди, коли констатуються зміни в слововживанні, треба мати на увазі, що поряд з внутрішньомовними причинами завжди мають місце і позамовні чинники. У ситуації з найменуваннями, що зазнали мовації, на сьогоднішній день в німецькій мові, ми маємо справу з лінгвістичними змінами як спеціальною формою соціальних трансформацій. Новітня форма фемінізму винесла це питання на перший план. Підвищена увага до гендерних аспектів мови і комунікації, що спостерігається в останні роки, дозволяє зробити висновок, що від загальної теорії гендеру, гендерні дослідження поступово переходять до більш стабільного стану. Однак і застосування гендерного підходу також грунтується на ряді методологічних принципів, найважливіший з яких – розуміння статі як соціального і культурного феномену. Вплив гендеру на людину розглядається у різних галузях науки. Ця тема цікава і значуща в рівній мірі і з точки зору психології, і з точки зору соціології. Генетика, теологія, філософія, лінгвістика і багато 222 галузей науки вивчають гендерну теорію, інтерпретуючи її по-своєму, відповідно до власних норм. Використана література 1. Горошко Е. И., Кирилина А. В. Гендерные исследования в лингвистике сегодня. Гендерные исследования. 1999. № 1. С. 34-36. 2. Кирилина А. В. Гендер : лингвистические аспекты. Москва : Институт социологии РАН, 1999. 189 с. 3. Кирилина А. В. Развитие гендерных исследований в лингвистике. Филологические науки. 2003. №5. С. 51-56. 4. Спендер Д. Мужчина создал язык. Введение в гендерные исследования. Ч II: Хрестоматия. Харьков : ХЦГИ, 2001; Спб. : Алетейя, 2001. С. 774-783. 5. Халеева И. И. Гендер как интрига познания. Гендер как интрига познания. Сборник статей. Москва , 2000. С. 9-18. 6. Pusch L. F. Die Frau ist nicht der Rede wert. Frankfurt/Main : Suhrkamp Taschenbuch Verlag, 1999. 224 S. 223 СТИЛІ СУЧАСНИХ ЗАЧІСОК: АНТИЧНИЙ АСПЕКТ МІНЕНКО О. A. кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри дизайну КВНЗ ―Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія‖ ЗОР м. Запоріжжя, Україна Сьогодні значимість зачіски в візуальній культурі зростає, так як зачіска формує нові тенденції у формуванні образу людини з урахуванням сфери діяльності. Візуалізація в даному випадку залежить від соціокультурних потреб людини, що виражаються через вибір стильового рішення і семіотику зачіски. Як випливає із самої назви, зачіска – це певний спосіб упорядкування на голові людини волосся через надання йому певної форми шляхом укладання, вкорочення, подовження, фарбування тощо, а також застосування для цього хімічної обробки або використання відповідних спеціальних предметів. Зачіска виникла як один з найдавніших здобутків духовної й тілесної людської культури. Через неї відчувається історична специфіка певної епохи, відтворюються етнічні риси конкретного індивіда, його соціальний статус у суспільстві, художні смаки та рівень загальної культури, стать та вік тощо [6]. Існують давні культури, які мали значний вплив на багато аспектів краси і стилю, які вливають на сучасну моду на зачіски. Грецька культура є синонімом досконалості форм і гармонії, а грецька Богиня - символом краси і жіночності. Наприклад, зачіски в грецькому стилі на сьогодні передбачають ніжні і повітряні образи античних богинь. Грецька міфологія справляла значний вплив на тенденції зачісок протягом тривалого часу, це вічна класика, яка має різні інтерпретації і в сучасних зачісках. Зачіски в грецькому стилі користуються популярністю завдяки універсальності і різноманіттю способів укладання: коси, м'які хвилі, 224 романтичні, злегка розпатлані пучки. Такі зачіски припускають використання аксесуарів для волосся, стрічок і вінків, діадем і тіар, з якими образ виглядає жіночно та стильно водночас. Одна з найбільш популярних зачісок в грецькому стилі – грецька коса, яка має безліч варіантів плетіння. Вона може бути заплетана від скроні і красиво обрамляти голову, або прикрашати одну сторону особи за принципом колоска або «французької коси» навпаки, часто з ажурним плетінням. Зачіски античної доби, зразки яких збереглися до нашого часу, свідчать про цілісність сприйняття давніми майстрами довершеної тілесної форми людини. Антропна естетика давньогрецької доби втілювалася в стереотипах зображення пофарбованих чоловічих (куросів) та жіночих (кор) статуй у відповідності з виробленими канонами. Довге завите волосся в античній грецькій скульптурі свідчить про досить розвинену моду і перукарську техніку. Ці статуї мають типізовані риси обличчя з легкою посмішкою, наділені прямим носом і напівкруглими бровами. Волосся мармурових дівчат античного періоду було золотавим, щоки фарбували в рожевий колір, очі – в синій. У результаті створювалося відчуття свята в поєднанні з простотою, зібраністю й конструктивністю форм та силуетів. Саме ці тенденції можна простежити у сучасних зачісках, де поєднано простоту, жіночність та легкість. Жіночі зачіски прикрашалися різними шпильками та гребенями. Вироблені з золота й срібла, з фігурками звірів та людей, різними скульптурними групами на кінцях, такі шпильки були справжніми зразками творів мистецтва. Гребені вирізали з кістки, цінних порід дерев з використанням інкрустації дорогоцінним камінням: сапфірами, рубінами, сердоліками. Майстерне різьблення та карбування було звичним у виготовленні прикрас для зачісок. У жіночих зображеннях голову прикриває накидка, іноді на голову накинутий плащ, який у даному випадку виконує функцію капюшона, волосся зібране [5]. Отже, протягом історичного розвитку традиційні риси античної зачіски як важливого елементу вбрання, складової іміджу людини, зазнали трансформації 225 у відповідності зі зміною естетичних ідеалів конкретних історичних періодів – від античності до сучасності. Завдяки цьому класичні канони краси волосся, способи його укладання змінюються відповідно до вимог часу, збагачуючись та урізноманітнюючись. У зв‘язку з відкриттям нових технологічних прийомів в обробленні волосся та конструюванні зачісок, у поєднанні з повною свободою стилів, напрямків та смаків основою оформлення зачісок є різні їх форми з різною довжиною волосся та різномаріаніним колоруванням. Перукарська мода на сучасному її розвитку орієнтується на досягнення блиску та оновлення структури здорового волосся [4]. Різні композиції скульпторів античної традиції дають уявлення про жіночу зачіску зібрану вузлами. Якщо врахувати, що зачіска візантійської жінки була копією античної грецької зачіски [2, с. 43], то в цьому випадку волосся зачісували назад і утворили на потилиці вузол [51, с. 138]. Втім, типи зачісок були різноманітними – від дівочої коси до пишної зачіски з локонами [2, с. 43]. На людях волосся простолюдинок було заховане під накидкою, мафорієм [3, с. 74] і, як правило, гладко зачесаним. Зачіски ж знатних дам мали або німбоподібну форму, або кулясту, іноді з випущеними локонами [2, с. 44]. Так, локони на зображенні жінок в склепах випущені до лоба і до потилиці, решта зібрані в кулясту гулю, що може свідчити про знатність походження зображеної. Також для прикраси знатні дами використовували гребені. Ктеніа – гребені – виготовляли з кістки і дерева. Знатні дами прикрашали їх золотом і сріблом, нерідко в комплекті зі слоновою кісткою та дорогоцінними металами, обрамляли ручні дзеркала [1]. Шляхом порівняння можна співвіднести символічні характеристики зачісок (форма, лінії і колір) з їх проявом в сучасній візуальній культурі з урахуванням найважливіших ознак, що диференціюють соціальні верстви. Аналіз символіки характеристик зачіски в рамках порівняння стародавніх культур Єгипту та Античності і сучасної візуальної культури можна простежити взаємозв'язок символічних характеристик зачісок різних культур і 226 їх тотожній прояв в різних соціальних прошарках сучасної візуальної культури, що сприяє визначенню зачіски як домінуючого компонента візуалізації. У семіотиці сучасних зачісок можна спостерігати збереження символіки стійких художніх засобів у вигляді форм, ліній і кольору, які інтегруючи з модними тенденціями, сприяють популяризації певних стилів, в зачісках повсякденного і вечірнього напрямків. За спостереженнями античної культури повсякденності у зачісках візуальний образ людини на різних композиціях дає змогу зробити висновок, що одними з популярних є такі стилі, як класичний і романтичний. Ці стилі простежуються і в сучасних зачісках. Популярність даних стилів у сучасній культурі обумовлена їх семіотикою, зокрема в зачісках повсякденного, ділового та вечірнього призначення. Передумови формування даних стилів виникли ще в періоди Стародавнього Єгипту і Стародавньої Греції та отримали свій розвиток і популярність в період 20-21-го століть [6]. Взаємодія символіки форми, кольору і ліній в зачісках сприяло виявленню загальних характеристик візуальної культури Стародавнього Єгипту і класичного стилю в сучасних зачісках, і візуальної культури Античності і романтичного стилю в сучасних зачісках. В період формування класичного і романтичного стилів в зачісках, тобто в періоди візуальної культури Стародавнього Єгипту і Античності, семіотика зачісок формувалася за допомогою контрастних (полярних) характеристик форм, ліній і кольору в різних соціальних шарах. У візуалізації зачісок одночасно можна було спостерігати символічні характеристики обрані на основі прийомів контрасту, нюансу і тотожності в одній візуальній культурі, але різних соціальних шарах. У семіотиці зачісок культури Давньої Греції можна спостерігати різні символічні характеристики з урахуванням соціальної стратифікації населення. У силуетах жіночих зачісок у представників різних верств населення переважали чіткі овальні обриси, але наповнення даної форми відбувалося по-різному. Так як зачіска дозволяла визначити соціальне становище людини, то 227 можна було спостерігати контрастне колірне, фактурне і декоративне рішення [6]. Еталоном краси в даний період був світлий колір волосся, а так як від природи у всіх гречанок переважав темний колір, то основне населення виконувало зачіски на природному кольорі волосся. І тільки представники знатних верств могли дозволити собі змінювати природний колір волосся, вдаючись за допомогою до лужних складів, посипання дрібно змолотим рисом, борошном, порошком з трав, і в особливо урочистих випадках – золотим порошком [6]. На сьогодні сучасні зачіски також можна класифікувати залежно від приналежності жінки до певного прошарку суспільства, адже більш витончені та складні стилі фарбування використовуються лише знатними особистостями. Основою всіх зачісок в античності був тугий вузол на нижньому, середньому або верхньому боці потилиці. Для формування високого пучка, була потрібна підтримуюча конструкція у вигляді каркаса, діадеми або жорсткої сітки, які могли дозволити собі тільки знатні жінки [6]. Отже, по висоті зачіски так само можна було визначити положення в суспільстві. В даний період модними стають так само різні види текстурування волосся. Мистецтву завивки волосся навчали спеціальних рабів – коламістрів, яких могли собі дозволити тільки знатні люди. Отже в зачісках, представників знатних верств, можна спостерігати акуратно підстрижені і укладені об'ємні хвилі і локони, а у представників нижчих верств – текстуру пухку і менш об'ємну, сформовану самостійно на основі косичок [6]. На підставі вищесказаного можна стверджувати, що семіотика зачісок візуальної культури Античності характеризувалася контрастними характеристиками в кольорі, обсязі та декорі, що символізують матеріальне становище і обсяг влади, характеристиками в формі і лініях, що символізували соціальний престиж і соціокультурні переваги. Романтичний стиль заснований на символічних характеристиках Античній візуальної культури. Дані характеристики збереглися в сучасній культурі, так як в семіотиці сучасних 228 зачісок височина духу позначають через форму, гідність особистості – через скульптурні лінії, динаміку розвитку через пластику кольору, що ідентично семіотиці культури Античності. Зачіски в сучасній культурі реалізуються за допомогою збереження м'яких овальних силуетів, пастельного колірного рішення і ритмічної організації плавних хвилястих ліній. Список використаних джерел 1. Беляев С. А. Отчет о раскопках «Базилики на холме» 1974 г. / С. А. Беляев // НЗХТ. – № 1725. – Л. 45 – 49. 2. Болгов Н. Н., Сбитнева Ю. Н., Будаева Н. С. История одежды и костюма в Византии / Н. Н. Болгов, Ю. Н. Сбитнева, Н. С. Будаева. – Белгород, 2009. – С. 97. 3. Будур Н. История костюма / Н. Будур. – М., 2001. – С. 480. 4. Мiненко О. А. Антична зачіска в історико-художньому контексті еволюції моди. Вісник КНУКіМ. – Київ. Серія, Мистецтвознавство. – C. 249-259. 5. Пархоменко М. В. Одяг городян ранньосередньовічного Херсонеса-Херсона в контексті візантійської традиції. Збірник наукових праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди Серія «Історія та географія». – Харків, 2018. – Вип. 54. с. 172-185. 6. Светличная И. В. Семиотика прически в культуре повседневности // Международный журнал экспериментального образования. – 2016. – № 5-1. – С. 123-127. 229 HISTOLOGICAL CHANGES OF EYE STRUCTURES WITH ALLOXAN DIABETES SEMENKO VOLODYMYR ophthalmologist Dnipropetrovsk Regional Clinical Ophthalmology Hospital, Dnipro, Ukraine SERDYUK VALERY DPh, DM. ophthalmologist Dnipropetrovsk Regional Clinical Ophthalmology Hospital Dnipro, Ukraine GETMAN YULIIA PhD, ophthalmologist Dnipropetrovsk Regional Clinical Ophthalmology Hospital, Dnipro, Ukraine Background. One of the main causes that lead to disability of diabetic patients is diabetic retinopathy [1,2]. The relevance of the problem of diabetic retinopathy necessitates the development of optimal experimental models on experimental animals to find effective ways of correcting this pathology [3,4]. The aim of our work was to develop an experimental alloxan model of type 1 diabetes for the study of diabetic retinopathy [5], which would not result in the lethal outcome of experimental animals under the action of alloxan; histological examination of changes in the tissues of the eyeball in the reproduction of the model of diabetes mellitus for the selection of new effective methods for the metabolic treatment of diabetic retinopathy in the early stages [6,7]. Materials and Methods. The experiment was carried out on white outbred Wistar rats weighing 180-200 g. The first group was 20 animals that were not 230 subjected to any influence, served as a control; second group - 30 animals in which diabetes was modeled by administration of alloxan and fructose. Results. At the end of the experiment, 5.11 ± 0.22 mmol/l glucose in the blood and no glucose in the urine were determined. Observation of intact animals showed that the wool is smooth, clean, eyes are clear, appetite is present. Water consumption is 10-12 ml per day. At the histological examination of the eyeball wall, it was found: the protein shell was represented by densely packed fibrous fibers, among which are evenly distributed oval, dark fibroblasts nuclei. In the vasculature there were many thin-walled vessels, sometimes look like lacunae. The mesh shell clearly showed the lamination. The cells of the ganglionic layer with juicy rounded nuclei were arranged in one layer evenly. In granular layers, cells with dark rounded nuclei were dense arrays. In the pigment layer, evenly spaced dark granules of various sizes were determined. The lens was surrounded by a homogeneous dense membrane on the inner surface of which were placed cells arranged in one row with small dark nuclei. The body of the lens was colorless, homogeneous, on the periphery closer to the capsule, diffused dark stature, obvioulsy the nucleus of fibers. At the end of the experiment, 8.07 ± 0.33 mmol/l glucose was determined in the blood of rats with the DM model, which was significantly higher than in the control group - 5.11 ± 0.22 mmol/l (differences statistically significant in Student's criterion at the level of p <0,001), and in the urine there were glucose traces. Observations on animals showed that by the end of the experiment, the body weight of animals was somewhat reduced to 170-180 g, while intact animals had a mass of 200-210 g. The wool in animals was dull, with an unobserved look , eyes were cloudy. For animals of the experimental group the thirst was typical, at some days they consumed up to 30 ml of fluid per animal. Appetite was normal, the behavior was sluggish, the mobility was reduced. The histological examination of eyeball tissues revealed the following terms. In the protein shell was visible its fibrous structure, due to the swelling of fibers and 231 loosening of their location. The nuclei of the fibroblasts were oval, visually swollen, moderately colored. In the vessels of the vasculature, fibrosis of the wall was determined, swelling and rounding of the endothelial nuclei, vessels enlarged to the state of the lacunae, weren‘t determined. Determined swollen, randomly located endothelial cells. There were many large granules in the pigment layer. It should be noted that unlike healthy animals, they were not arranged in a compact array, but scattered throughout the layer. Elements of the layer of cones, sticks, pale painted, were very thick. The outer grainy layer of the retina was represented by rounded, normally colored nuclei. Their sizes were slightly enlarged, they were distributed with a certain dilution. In the internal granular layer, the nucleus was also enlarged, but intensively, in contrast to the outer, painted and distributed rather intensively. In the ganglionic layer, the cells were located visually less frequently than in the control, the nucleus of the cells was sharply enlarged in size, swollen, the color was moderate and pale. Conclusions. The optimal dose of alloxan was calculated, which didn‘t lead to the death of rats (in our experiment, the lethality of the rats was absent) and was an effective model not only for diabetes as a whole, but also for diabetic retinopathy, as evidenced by the results of our experiment. The chosen dose of alloxan allows to provide less rude and more physiological changes, characteristic for the initial stages of development of diabetes As a result of our research in the modeling of diabetic retinopathy, vascular changes were observed in the form of wall fibrosis, edema of the endothelium and vascular spasm. Also, there was a decrease of the number of pigment granules, dystrophic changes in cells of the ganglionic layer and a layer of sticks and cones, which coincided with the description of the damage of eyeballs in patients with diabetes mellitus. 232 Used Books: 1. World Health Organization. Diabetes. WHO Newsletter. November 2016 [Electronic resource]. Access mode: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs312/ru/ 2. Mathers C.D., Loncar D. Projections of global mortality and burden of disease from 2002 to 2030. PLoS Med. 2006; 3(11):442. http://dx.doi.org/10.1371/journal.pmed.0030442 3. Maslova O. V., Suncov Ju. I. Epidemiologija cukrovogo diabetu ta mikrosudynnyh uskladnen' [Epidemiology of diabetes mellitus and microvascular complications]. Cukrovyj diabet. 2011; 3:6–11. (In Ukrainian) 4. Pan'kiv V. I. Cukrovyj diabet: vyznachennja, klasyfikacija, epidemiologija, faktory ryzyku [Diabetes mellitus: definition, classification, epidemiology, risk factors]. Mezhdunarodnyj jendokrinologicheskij zhurnal. 2013; 7(55):95–104. (In Ukrainian) 5. Bezdetko P. A., Gorbachova O. V. Epidemiologija i chastota cukrovogo diabetu ta diabetychnoi' retynopatii' [Epidemiology and frequency of diabetes mellitus and diabetic retinopathy]. Mizhnarodnyj endokrynologichnyj zhurnal. 2006; 4(6):37-45. (In Ukrainian) 7. Pal'chikova N. O., Kuznecova N. V., Kuz'mynova O. I., Seljatyc'ka V. G. Gormonal'no-biohimichni osoblyvosti alloksanovoi' ta streptozotocynovoi' modelej eksperymental'no diabetu [Hormonal-biochemical features of alloxan and streptozotocin models of experimental diabetes]. Bjuleten' SO RAMN. 2013; 33(6):18-24. (In Ukrainian) 8. Lenzen S. The mechanisms of alloxan- and streptozotocin-induced diabetes. Diabetologia 2008; 51:216 – 226. http://dx.doi.org/10.1007/s00125-007-0886-7. 233 MODERN APPLICATIONS OF THERMOECONMIC ANALYSIS NIKULSHIN V.R. Doctor of Technical Sciences, Professor Head of Theoretical, General and Non-conventional Power Engineering Department Odessa National Polytechnic University Odessa, Ukraine DENYSOVA A.E. Doctor of Technical Sciences, Director of the Ukrainian-Polish Institute, Professor of Thermal Power Plants and Energy Saving Technologies Department Odessa National Polytechnic University Odessa, Ukraine MELNIK S.I. Senior Lecturer of Theoretical, General and Non-conventional Power Engineering Department Odessa National Polytechnic University Odessa, Ukraine Introduction. Economic researches on the basis of exergy covers a wide range of applications - from optimization of energy tariffs to prices for machines and installations. This method, unlike the techno-economic method, is called thermoeconomic. For application of thermoeconomic now is an increased interest. In the leading journals in this area Energy and Int. J. of Exergy during the past 5 years, the number of publications exceeds 100. Only in 2017 in this area was published more papers than for 2014-2016 in total. 234 In contrast to the economical methods of analysis used earlier, this approach is based on exergy analysis and takes into account not only the quantity but also the quality of energy flows, which puts this method in first place in its objectivity. The advance of thermoeconomic is the universality associated with the fact that the use of exergy allows to estimate stocks and flows of all types of energy included in the balance of any energy technology system using a common criterion of efficiency. This method is also characterized by the simplicity and visibility in calculation. Applications of thermoeconomic analysis. The thermoeconomic analysis, first proposed in [1], [2], and in the form of a monograph [3], was further widely used in the following areas. In power engineering for: analysis and optimization of the cold production [4], the assessment of the impact of thermal power plants on the environment [5], minimizing the environmental impacts of airport energy systems [6], multicriteria optimization of gas turbine power plants [7], development of heating systems for buildings with combined boilers [8], [9], study of the environmental impact of the CHP plant on natural gas [10], study of anthracite production processes [11], definition of a rational distribution of fuel consumption in many products systems [12], research of gas turbine with cooling systems [13], estimation of the prospects for the development of district heating systems [14], analysis of building heating systems [15], [16], research of the efficiency of real steam turbines [17], optimization of gas turbines on thermal power plants [18], study of the efficiency of air cooling of gas turbines [19], environmental impact of industrial parks [20], optimization of Renkin's regenerative organic cycles with different heat sources [21], optimization of supercritical carbon dioxide the cycle [22], study of multi-stage heat regenerators in gas turbine with cooling systems [23], study of thermal power plants [24], [25], study of gas turbines on neural networks [26], gas turbine studies [27], [28], study of combined gas turbine cycles [29], study of the impacts on the soot production environment [30], comparative analysis of the Rankin binary cycle with the standard cycle for coal thermal power plants [31], comparative analysis of a standard gas turbine and a 235 cooled air blades turbine [32], study of supercritical carbon dioxide cycle for cogeneration systems [33], comparative analysis and multi-purpose optimization of power supply systems in buildings [34], comparative analysis of furnaces in the production of perlite [35]. In renewable energy for: optimization of the solar regenerative two-stage organic cycle of Renkin, with reserve energy source as a liquefied natural gas [36], research of a multipurpose (heat, refrigeration and electric) supply system integrated with biomass gasifier [37], wind turbine analysis [38], study of low-power biodiesel plants [39], study of a ground heat pumps for drying processes in the food industry [40], evaluation of a heat pump systems for heating "warm floor" [41], multigeneration analysis geothermal energy systems [42], three-generation cycle research (heat-cold-electricity) [43], Renkin's solar cycle research in electricity production [44], research on autonomous poly-generation systems with renewable energy sources [45], In chemical technology for: estimation of the environmental impact of ammonia production processes [46], modeling and analyzing of coke production with heat recovery [47], studying the environmental impact of cement production processes [48], studying the effect of reducing carbon dioxide concentration on the efficiency of cogeneration systems [49], research of carbon absorption from combustion products [50], comparative analysis of a one-stage and multi-stage carbon dioxide cycle [51], analysis of oil production processes [52]. In the refrigeration industry for: researching microcogeneration systems for liquefied gas [53], increasing the efficiency of two-purpose absorption refrigeration units [54], researching centralized cold-supply systems [55], comparative analysis of ammonia absorption plants [56]. In the sugar production for: research of evaporation systems [57], improvement of the sugar production process at existing enterprises [58], optimize the joint production of sugar, ethanol and electricity [59], [60]. As is noted, the thermoeconomic approach leads to more correct solutions of technical and economic tasks and simplifies these solutions. 236 In most of the above-discussed works of thermoeconomic such structural scheme of optimization was used (Fig. 1), the application of which allowed to find improved variants of the investigated systems. It also can be mentioned the main features the above-discussed works as follows. 1. Processes are considered in a way for determination the main functions (actions) that must be realized and subdivided into such as conversion of one form of energy to another, regeneration, heating, etc. The processes are analyzed in such a way that the main dependencies that should be obtained. 2. Determine the installation elements that perform the functions described above. In a well-designed installation, each element performs at least one function. In some cases, one installation element can perform more than one function. 3. Flows of matter and energy passing through the boundaries of each element must be identified and determined by economic quantities. In this way the method of thermodynamic and economic interconnection of each element with the neighboring ones is established. 4. The cost of equipment and operation for each zone must be mathematically determine 5. The dissipation of energy within each element must be determined and presented mathematically. 6. The economic structure within each element must be found. 7. All flows of matter and energy received and transmitted through the external boundaries of the elements shall be valued at the market value of the geographical area. This price represents the cost of materials that cross the boundaries of the system as a whole. The value of the product obtained in different quantities is determined depending on demand; the price paid for the consumer goods will be determined depending on its deficit and other suppliers. 237 Figure 1 - Structural scheme of thermoeconomic optimization of energy technology systems: 1 - synthesis of the process; 2 - thermodynamic modeling; 3 - economic analysis; 4 - basic analysis, evaluation and optimization; 5 - analysis of each process and its evaluation; 6 - mathematical methods of optimization; 7 - expert systems; 8 - optimization. Conclusion. 1. The thermoeconomic method of systems analysis is actively used in various industries applications: power engineering, refrigeration, renewable energy, construction industry, chemical, pharmaceutical and food technologies. 2. The application of the thermoeconomic analysis is very efficient due to the fact that the exergy based approach allows thermodynamically objectively estimate all types of energy sources, regardless of the specific type of processes occurring in individual elements of the system. 3. For non-energy nature of the produced products in energy technological systems (part of chemical, pharmaceutical and food technologies) the analysis of such systems should be carried out on the basis of the thermoeconomic approach, which allows taking into account not only energy, but also other (capital and related) costs. 1 2 3 5 6 7 4 8 238 References 1. Tribus M. The Thermoeconomics of Seawater Convertion./ Tribus M., Evans R.B. // UCLA (USA). – Report 62–63, 1962, PP.137–151. 2. El-Saed Y. Thermodynamics and the Design of Heat Systems. / El-Saed Y., Evans R. // Journal of Engineering for Power.–1970. – N.1. PP.27 – 35. 3. Y. M. El-Sayed. The Thermoeconomics of Energy Conversions. / Y. M. El-Sayed. // Elsevier 2003, 432 p. 4. Hadi Ghaebi. Thermodynamic and thermoeconomic analysis and optimization of a novel combined cooling and power (CCP) cycle by integrating of ejector refrigeration and Kalina cycles. / Hadi Ghaebi, Towhid Parikhani, Hadi Rostamzadeh, Behzad Farhang // Energy, Vol. 139, 2017, PP. 262–276. 5. Yolanda Lara. An exergy-based study on the relationship between costs and environmental impacts in power plants. / Yolanda Lara, Fontina Petrakopoulou, Tatiana Morosuk, Alicia Boyano, George Tsatsaronis // Energy, Vol. 138, 1 November 2017, PP. 920–928. 6. Birol Kılkış. New exergy metrics for energy, environment, and economy nexus and optimum design model for nearly-zero exergy airport (nZEXAP) systems. / Birol Kılkış, Şiir Kılkış // Energy, In press, corrected proof. 2017. 7. Moein Shamoushaki. Exergy and exergoeconomic analysis and multi-objective optimisation of gas turbine power plant by evolutionary algorithms. Case study: Aliabad Katoul power plant. /Moein Shamoushaki, Farrokh Ghanatir, M.A. Ehyaei, Abolfazl Ahmadi. // Int. J. of Exergy, 2017, Vol. 22, N.3 PP. 279–307. 8. Hakan Caliskan. Energy, exergy, thermoeconomic and sustainability analyses of a building heating system with a combi-boiler. / Hakan Caliskan. // Int. J. of Exergy, 2014 – Vol. 14, N.2. PP. 244–273. 9. Deshko V.I. Building heat source choice using exergoeconomic approach. /Deshko V.I.,Buyak N.A.//Energy, energy saving and rational nature use,N.4,2017,PP.50–60. 239 10. Afsin Gungor. In view of sustainable future energetic-exergetic and economic analysis of a natural gas cogeneration plant./ Afsin Gungor, Mustafa Bayrak, Bertan Beylergil // Int. J. of Exergy, Vol. 12, N.1, 2013, PP. 109–118. 11. Pieter Mergenthaler. Application of exergoeconomic, exergoenvironmental, and advanced exergy analyses to Carbon Black production. / Pieter Mergenthaler, Arndt-Peter Schinkel, George Tsatsaronis. // Energy, Vol. 137, 2017, PP. 898–907. 12. Julio Augusto Mendes da Silva. On the thermoeconomic methods for waste and fuel allocation in multiproduct systems. / Julio Augusto Mendes da Silva, José Joaquim Conceição Soares Santos, Monica Carvalho, Silvio de Oliveira. // Energy, Vol. 127, 2017, PP. 775–785. 13. Mithilesh Kumar Sahu. Thermoeconomic investigation of power utilities: Intercooled recuperated gas turbine cycle featuring cooled turbine blades. / Mithilesh Kumar Sahu. // Energy, Vol. 138, 2017, PP. 490–499. 14. Vittorio Verda. Thermoeconomic cost assessment in future district heating networks. / Vittorio Verda, Marco Caccin, Albana Kona. // Energy, Vol. 117, Part 2, 2016, PP. 485–491. 15. Roozbeh Sangi. Thermoeconomic analysis of a building heating system./ Roozbeh Sangi, Paula Martínez Martín, Dirk Müller // Energy, Vol. 111, 2016, PP. 351–363. 16. Yannay Casas Ledón. Exergoeconomic valuation of a waste-based integrated combined cycle (WICC) for heat and power production. /// Yannay Casas Ledón, Patricia González, Scarlett Concha, Claudio A. Zaror, Luis E. Arteaga-Pérez Energy, Vol. 114, 2016, PP. 239–252. 17. Carlo Carcasci. Effect of a real steam turbine on thermoeconomic analysis of combined cycle power plants. / Carlo Carcasci, Lorenzo Cosi, Riccardo Ferraro, Beniamino Pacifici. // Energy, Vol. 138, 2017, PP. 32–47. 18. Rabi Karaali. Thermoeconomic optimization of gas turbine cogeneration plants. / Rabi Karaali, İlhan Tekin Öztürk. // Energy, Vol. 80, 2015, PP. 474–485. 240 19. Mithilesh Kumar Sahu. Investigation of the effect of air film blade cooling on thermoeconomics of gas turbine based power plant cycle. / Mithilesh Kumar Sahu. // Energy, Vol. 115, Part 1, 2016, PP. 1320–1330. 20. Antonio Valero. Thermoeconomic tools for the analysis of eco-industrial parks./ Antonio Valero, Sergio Usón, César Torres, Alicia Valero, Jorge Costa // Energy, Vol. 62, 2013, PP. 62 – 72. 21. Konstantinos Braimakis. Integrated thermoeconomic optimization of standard and regenerative ORC for different heat source types and capacities. / Konstantinos Braimakis, Sotirios Karellas. // Energy, Vol. 121, 2017, PP. 570–598. 22. Alperen Tozlu. Thermoeconomic Analysis and Optimization of a Re-compression Supercritical CO2 Cycle Using Waste Heat of Gaziantep Municipal Solid Waste Power Plant. / Alperen Tozlu, Ayşegül Abuşoğlu, Emrah Özahi // Energy, Vol.118, 2017, PP.41 – 48. 23. Yousef S.H. Najjar. Thermoeconomic analysis and optimization of a novel inlet air cooling system with gas turbine engines using cascaded waste-heat recovery./ Yousef S.H. Najjar, Ahmad M. Abubaker. // Energy, Vol. 128, 2017, PP. 421–434. 24. Vittorio Verda. Thermoeconomic approach for the analysis of control system of energy plants. / Vittorio Verda, Giorgia Baccino. // Energy, Vol. 41, Issue 1, 2016, PP. 38–47. 25. Alejandro Zaleta-Aguilar. β-characterization by irreversibility analysis: A thermoeconomic diagnosis method./ Alejandro Zaleta-Aguilar, Abraham Olivares-Arriaga, Sergio Cano-Andrade, David A. Rodriguez-Alejandro // Energy, Vol. 111, 2016, PP. 850–858. 26. Dimas José Rúa Orozco. A new methodology of thermodynamic diagnosis, using the thermoeconomic method together with an artificial neural network: A case study of an externally fired gas turbine. / Dimas José Rúa Orozco, Osvaldo José Venturini, José Carlos Escobar Palacio, Oscar Almazán del Olmo. // Energy, Vol. 123, 2017, PP. 20–35. 241 27. Yousef S.H. Najjar. Thermoeconomic optimization for green multi-shaft gas turbine engines./ Yousef S.H. Najjar, Suhayb Al-Absi. //Energy, Vol. 56, 2013, PP. 39–45. 28. Xiuxi Li. Thermoeconomic analysis of oil shale retorting processes with gas or solid heat carrier./ Xiuxi Li, Huairong Zhou, Yajun Wang, Yu Qian, Siyu Yang // Energy, Vol. 87, 2015, PP. 605–614. 29. Mithilesh Kumar Sahu. Comparative exergoeconomics of power utilities: Air-cooled gas turbine cycle and combined cycle configurations. / Mithilesh Kumar Sahu // Energy, Vol. 139, 2017, PP. 42–51. 30. Pieter Mergenthaler. Application of exergoeconomic, exergoenvironmental, and advanced exergy analyses to Carbon Black production. / Pieter Mergenthaler, Arndt-Peter Schinkel, George Tsatsaronis. // Energy, Vol. 137, 2017, PP. 898–907. 31. Mathias Hofmann. Comparative exergoeconomic assessment of coal-fired power plants – Binary Rankine cycle versus conventional steam cycle. / Mathias Hofmann, George Tsatsaronis // Energy, Vol. 142, 2018, PP. 168–179. 32. Mithilesh Kumar Sahu. Comparative exergoeconomic analysis of basic and reheat gas turbine with air film blade cooling./ Mithilesh Kumar Sahu. // Energy, Vol. 132, 2017, PP. 160–170. 33. Xurong Wang. Exergy and exergoeconomic analyses of a supercritical CO2 cycle for a cogeneration application. / Xurong Wang, Yi Yang, Ya Zheng, Yiping Dai. // Energy, Vol. 119, 2017, PP. 971–982. 34. Iván García Kerdan. A comparison of an energy/economic-based against an exergoeconomic-based multi-objective optimisation for low carbon building energy design. / Iván García Kerdan, Rokia Raslan, Paul Ruyssevelt, David Morillón Gálvez. // Energy, Vol. 128, 2017, PP. 244–263. 35. Mert Gürtürk. Comparison of exergoeconomic analysis of two different perlite expansion furnaces. / Mert Gürtürk, Hakan F. Oztop, Arif Hepbasli. // Energy, Vol. 80, 2015, PP. 589–598. 36. Mehdi Mehrpooya. Thermoeconomic analysis and optimization of a regenerative two-stage organic Rankine cycle coupled with liquefied natural gas and 242 solar energy./ Mehdi Mehrpooya, Milad Ashouri, Amin Mohammadi. // Energy, Vol. 126, 2017, PP. 899–914. 37. Jiangjiang Wang. Modified exergoeconomic modeling and analysis of combined cooling heating and power system integrated with biomass-steam gasification. / Jiangjiang Wang, Tianzhi Mao, Jing Wu // Energy, Vol. 139, 2017, PP. 871–882. 38. Fahad A. Al-Sulaiman. Exergoeconomic analysis of ejector-augmented shrouded wind turbines. // Fahad A. Al-Sulaiman. / Energy, Vol. 128, 2017, PP. 264–270. 39. Kahraman Coban. Exergetic and exergoeconomic assessment of a small-scale turbojet fuelled with biodiesel./ Kahraman Coban, Yasin Şöhret, C. Ozgur Colpan, T. Hikmet Karakoç. // Energy, 2017, Vol.138, PP. 346–353. 40. Moein Shamoushaki. Exergy and exergoeconomic analysis and multi-objective optimisation of gas turbine power plant by evolutionary algorithms. Case study: Aliabad Katoul power plant. /Moein Shamoushaki, Farrokh Ghanatir, M.A. Ehyaei, Abolfazl Ahmadi. // Int. J. of Exergy, Vol. 22, N.3, 2017, PP. 279–307. 41. Ugur Akbulut. Exergy, exergoenvironmental and exergoeconomic evaluation of a heat pump-integrated wall heating system. / Ugur Akbulut, Zafer Utlu, Olcay Kincay. // Energy, Vol. 107, 2016, PP. 502–522. 42. Ehsan Akrami. Energetic and exergoeconomic assessment of a multi-generation energy system based on indirect use of geothermal energy. / Ehsan Akrami, Ata Chitsaz, Hossein Nami. // Energy, Vol. 124, 2017, PP. 625–639. 43. Simin Anvari. Conventional and advanced exergetic and exergoeconomic analyses applied to a tri-generation cycle for heat, cold and power production. / Simin Anvari, Rahim Khoshbakhti Saray, Keyvan Bahlouli // Energy, Vol. 91, 2015, PP. 925–939. 44. Eduardo J.C. Exergoeconomic analysis of a solar-powered and fuel assisted Rankine cycle for power generation. / Eduardo J.C. Cavalcanti, Henrique Pereira Motta. // Energy, Vol. 88, 2015, PP. 555–562. 243 45. F. Calise. PiacentiN. Exergetic and exergoeconomic analysis of a renewable polygeneration system and viability study for small isolated communities. / F. Calise, M. Dentice d'Accadia, A. PiacentiN. // Energy, Vol. 92, Part 3, 2015, PP. 290–307. 46. Zornitza Kirova-Yordanova. Exergy-based estimation and comparison of urea and ammonium nitrate production efficiency and environmental impact. / Zornitza Kirova-Yordanova. // Energy, Vol. 140, Part 1, 2017, PP. 158–169. 47. Shiyue Qin. Modeling, thermodynamic and techno-economic analysis of coke production process with waste heat recovery. / Shiyue Qin, Shiyan Chang, Hyukjoon Kwon. // Energy, Vol.127, 2017, PP. 650–660. 48. A.O. Oni. Thermoeconomic and environmental analyses of a dry process cement manufacturing in Nigeria. / A.O. Oni, D.A. Fadare, L.A. Adeboye. // Energy, Vol. 135, 2017, PP. 128–137. 49. Rodrigo G. dos Santos. Thermoeconomic modeling for CO2 allocation in steam and gas turbine cogeneration systems. / Rodrigo G. dos Santos, Pedro R. de Faria, José J.C.S. Santos, Julio A.M. da Silva, Daniel Flórez-Orrego. // Energy, Vol. 117, Part 2, 2016, PP. 590–603. 50. G. Ferrara. Exergetic and exergoeconomic analysis of post-combustion CO2 capture using MEA-solvent chemical absorption. / Ferrara, A. Lanzini, P. Leone, M.T. Ho, D.E. Wiley. // Energy, Vol. 130, 2017, PP. 113–128. 51. Shun-sen Wang. Exergoeconomic analysis and optimization of single-pressure single-stage and multi-stage CO2 transcritical power cycles for engine waste heat recovery: A comparative study. / Shun-sen Wang, Chuang Wu, Jun Li. // Energy, Vol. 142, 2018, PP. 559–577. 52. Qingchun Yang. Framework for advanced exergoeconomic performance analysis and optimization of an oil shale retorting process./Qingchun Yang, Yu Qian, Andrzej Kraslawski, Huairong Zhou, Siyu Yang // Energy, Vol. 109, 2016, PP. 62–76. 53. Baris Burak Kanbur. Thermoeconomic assessment of a micro cogeneration system with LNG cold utilization./ Baris Burak Kanbur, Liming Xiang, Swapnil Dubey, Fook Hoong Choo, Fei Duan // Energy, Vol. 129, 2017, PP. 171–184. 244 54. Iman Janghorban Esfahani. A highly efficient combined multi-effect evaporation-absorption heat pump and vapor-compression refrigeration. Part 2: Thermoeconomic and flexibility analysis./ Iman Janghorban Esfahani, Changkyoo Yoo. // Energy, Vol.75, 2014, PP. 327–337. 55. T. Duh Čož. Exergoeconomic optimization of a district cooling network. / Duh Čož, A. Kitanovski, A. Poredoš. // Energy, Vol. 135, 2017, PP. 342–351. 56. Farzad Mohammadkhani. A comparative study on the ammonia–water based bottoming power cycles: The exergoeconomic viewpoint./ Farzad Mohammadkhani, Faramarz Ranjbar, Mortaza Yari. // Energy, Vol. 87, 2015, PP. 425–434. 57. Fernandez-Parra M. I. Energetic, Exergetic and Exergoeconomic Analysis of Multiple-effect Evaporation Systems of a Sugarcane Industry./Fernandez-Parra M.I., Nebra S.A. // Proc. of COBEM 2001, Aguas de Lindoia, Brazil, 2001, PP.344–352. 58. G.D. Vuckovic. Advanced exergy analysis and exergoeconomic performance evaluation of thermal processes in an existing industrial plant. / G.D. Vuckovic, M.M. Stojiljkovic, M.C. Vukic, G.M. Stefanovic, E.M. Dedeic. // Energy Convers. Manag., Vol.85, 2014, PP. 655–662. 59. L.F. Pellegrini. Combined production of sugar, ethanol and electricity: Thermoeconomic and environmental analysis and optimization. / L.F. Pellegrini, S. Oliviera Junior. // Energy, Vol.36, 2011, PP. 3704–3715. 60. R. Palacios-Bereche. Doble-effect distillation and thermal integration applied to the ethanol production process. / R. Palacios-Bereche, A. Ensinas, M. Modesto, S.A. Nebra.// Energy Vol.82, 2015, PP. 512–523. 245 ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТЕПЛОПРОВОДЯЩЕГО ПОКРЫТИЯ НА СТЕКЛАХ АВТОМОБИЛЕЙ МЕТОДОМ ВАКУУМНОГО ИОННО-ПЛАЗМЕННОГО НАПЫЛЕНИЯ ПОНОМАРЕНКО А.М. кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри проектування харчових виробництв та верстатів нового покоління Черкаський державний технологічний університет м. Черкаси, Україна Проблема защиты лобовых стекол автомобилей от обмерзания во время езды при неблагоприятных погодных условиях существовала всегда. На сегодняшний день существует зашита от обмерзания, в основном, автомобильных стекол заднего вида. Это, так называемые, нагревательные элементы струнного типа, которые представляют собой нихромовые нити малого поперечного сечения (около 0,25 мм2) (рис. 1). Рисунок 1. Схема обогрева стекла заднего вида с использованием нихромовых нагревателей 246 Несмотря на наличие широкого ассортимента автомобильных стекол (в частности переднего вида), с их широким спектром функционального назначения, у последних остается один существенный эксплуатационный недостаток. Это проблема сохранения прозрачности при неблагоприятных климатических условиях – обмерзание (как внешнее, так и внутреннее) поверхности автомобильного стекла при низких температурах [1 – 3]. Проблема защиты автомобильного стекла от обмерзания была решена способом нанесения слоя токопроводящего покрытия специального состава методом ионно-плазменного напыления вакуумной установке.(рис. 2, а, б). Форма профиля катода повторяла форму профиля лобового стекла автомобиля. Это необходимо было сделать по таким причинам: 1. Возможность создания тонкого токопроводящего слоя с одинаковой толщиной равномерно по всей поверхности стекла. 2. Удовлетворительную сцепляемость материала покрытия с стеклом 3. Экономия материала электрода (при необходимости серийного производства). а) – схема процесса напыления 247 б) – общий вид лобового стекла с напыленным покрытием Рисунок 2. Схема нанесения теплопроводящего покрытия на лобовое стекло автомобиля методом вакуумного ионно-плазменного испарения Испытания готового технологического изделия (рентгенометрический анализ) на экспериментальных образцах автомобилей показали целостность нанесенного покрытия спустя год после его установки. На текущий момент испытания продолжаются.: Качество оптической прозрачности полученного автомобильного стекла соответствует пределам нормы – AS 2. Литература 1. Харьковская нанотехнологическая ассамблея / под общ. ред. Неклюдова, А.М. Шулаева. – Харьков, 2006. – Т. 2 : Тонкие пленки в оптике и наноэлектронике: сб. докл. 18-й Междунар. симпозиум ‖Тонкие пленки в оптике и наноэлектронике‖. – 2006. – 426 с. 2. Карпенко Г.Д. Научные основы новых процессов получения вакуумных композиционных покрытий, разработка промышленной технологии и оборудования для их внедрения в народное хозяйство: автореферат диссертации на соискание ученой степени д-ра техн. наук: 05.16.06 / Г.Д. Карпенко. – Минск, 1990. – 37 с. 248 3. Иващенко, С.А. Теоретические и технологические основы формирования многофункциональных газотермических и вакуумно-плазменных покрытий автореферат диссертации на соискание ученой степени д-ра техн. наук :05.02.08,05.03.01 /С.А. Иващенко. – Минск, 2002. - 42 с. 249 RETROSPECTION OF DOMESTIC SCIENTIFIC AND PEDAGOGICAL EXPERIENCE IN PRESCHOOL PEDAGOGY SAYAPINA S. Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Chair of Pedagogy of Higher School SHEI ―Donbas State Pedagogical University‖, Slovyansk, Ukraine General statement of the problem. An updated strategy for reforming modern education requires fundamentally new scientific researches, grounded and consistent introduction of advanced scientific and pedagogical technologies, rational and effective approaches to organizing scientific and innovative activities. The need for comprehensive studying and realising the problems of upbringing and education of preschool children confirms the activities of the research and educational institutes, chairs, laboratories, implementing many international and domestic programs and conducting conferences, which play a significant role in creating the scientific and educational infrastructure in the state and throughout the world. The main tasks and ways of solving the above-mentioned problem are disclosed in the educational normative-legal acts: Laws of Ukraine ―On Preschool Education‖ (2001), ―On Protection of Childhood‖ (2008), ―On Scientific and Scientific-Technical Activities‖ (2016), the State National Program ―Education‖ (―Ukraine of the 21st Century‖ (1993)), the Concept of Preschool Education in Ukraine (1993), the National Strategy for the Development of Education in Ukraine for 2012 – 2021 (2011), the State Target Social Program of Development of Preschool Education for the period till 2017 (2011), the Basic Component of Preschool Education in Ukraine (the new edition, 2012), etc. The globalization processes of integrating the Ukrainian scientific and educational system into the international educational space are actualized by the problems of critical analysis and appropriate retrospective of the national scientific and pedagogical 250 experience, by the use of the achievements of well-known scholars and researchers of the past in modern conditions. To solve successfully a number of urgent educational problems, as expected in the near future, special aspects of preschool pedagogy as a science in their historical development are of particular scientific interest. Analysis of researches and publications. At last there have appeared the preconditions for a thorough study of the development of domestic preschool pedagogy in 1960 – the beginning of the 21st century, this fact is associated with the updating of its methodological foundations, in particular: the philosophical concepts of the transformation of the scientific theories (O. Averianov, I. Blauberh, B. Hershunskyi, V. Kellie, V. Kopnin, T. Kun, A. Piskoppel, M. Popovych, V. Shvyrov, B. Yudin and others); the conceptual provisions of methodology of modern scientific studies (H. Dobrov, V. Ilin, V. Kizima, H. Lakhtin, M. Myrskyi, L. Moskovychev, O. Ohurtsov, V. Onopriienko, B. Starostin and others); historical and pedagogical science (O.Adamenko, M. Bohuslavskyi, A. Boiko, A. Bondar, Ya. Burlaka, L.Vakhovskyi, A. Vykhrushch, V. Vykhrushch, P. Volovyk, V. Hinetsynskyi, B. Hod, S. Honcharenko, N. Hupan, M. Yevtukh, I. Zaichenko, B. Korotiaiev, V. Lozova, I. Makarovska, I. Prokopenko, E. Panasenko, I. Strazhnikova, O.Sukhomlynska, S. Khaitun, Ye. Khrykov, V. Chepeliev, M. Yarmachenko, O. Yasko and others); the investigations of certain aspects of the problem: the development of the domestic system of preschool education (Z. Borysova, N. Kyrsta, S. Popychenko, N. Tarapaka, I. Uliukaieva, O. Funtikova and others); the genesis of domestic didactics and the creative works of the domestic scientests of the designated period (A. Aleksiuk, M. Antonets, L. Atlantova, L. Berezivska, Ya. Burlaka, E. Vilchkovskyi, N. Havrysh, V. Kurylo, V. Maiboroda, V. Pomahaibo, Yu.Rudenko, O. Savchenko and others); the activities of the scientific schools (D. Aleksandrov, O.Vilkina, O.Hnizdilova, D.Zerbino and others). The purpose of the article. The purpose of the paper is to highlight the appropriate retrospective of the domestic scientific and pedagogical experience in preschool pedagogy, the use of the achievements of the well-known scientists of the studied period. 251 The main material. The historical analysis carried out by us has made it possible to determine the preconditions for the formation and development of preschool pedagogy in the history of the domestic pedagogical thought at the end of the 19th century – in the first half of the 20th century, in particular: social-economic (the growth of industry, the involvement of women in the production process and their desire for emancipation), political (the struggle for national revival and the establishment of the Ukrainians as a European nation), pedagogical (the development of the domestic pedagogical thought, social pre-school education: folk nursery schools, open air nursery schools, centres, conclusions of scientific researches on the importance of the preschool period in the formation of the personality, awareness of the need for psychological and pedagogical preparation of adults for the education of children in the early years of life), significant achievements in the sciences that studied the child (psychology, pedology, anatomy, physiology), advanced foreign experience in organizing institutions for the upbringing of preschool children, opening of the first nursery schools in Ukraine (Ye. Chernyshova, 1858; S. Rusova, 1871), active work of the pedagogical societies (Kyiv Society of Folk Nursery Schools, Frebel Pedagogical Society, Kyiv), establishment of a special journal ―Doshkilne vykhovannia‖ (―Preschool education‖) (1911−1917), training of pedagogical staff for nursery schools, organization of the preschool scientific and pedagogical section of the State Academic Council in 1921 (P.Blonskyi, D.Lazurkina, S.Shatskyi and others), creation of the laboratory of preschool education as a scientific subdivision in the Ukrainian Scientific-Research Institute of Pedagogics (USRIP) (1930), organizing scientific discussion on the issues of teaching preschoolers (A. Bykova, A. Hendrykhivska, V. Hertsynshtein, R. Zhukovska, S.Yofe-Markhaseva, H. Leushyna, S. Livshyn, L. Penievska, Ye. Radina, S. Solovei, O.Usova and others), national (formation of traditions of family education on the basis of nationality and humanism). It has been established that the attempts to comprehend the scientific and theoretical foundations of the content of preschool pedagogy took place already at the end of the 19th century, and in the 20s of the 20th century they became significant as pedagogical heritage, which included the works by the prominent educators and 252 psychologists (N. Almedinhen, K. Venttsel, Ye. Vodovozova, P.Kapterev, S. Rusova, Ye.Tykhieieva, L.Tolstoi, K. Ushynskyi, Yu. Fausek, L.Shleher and others). The theory and practice of preschool pedagogy were considered from the point of view of Marxist pedagogy, whose founder was N. Krupska (H. Ivanter, R. Prushitska, M. Sventitska, V. Torbek, V. Fediavska and others). The conducted research has shown that in the 20s of the 20th century, one of the main tasks of the scientific and pedagogical investigations in the field of preschool pedagogy was the development of pedagogy of early childhood (N. Aksarina, O. Bibanova, Ye. Krichevska, M. Shchelovanov and others). For the first time, the scientists developed a well-founded system of upbringing the children of early age at nurseries, which was formed as an organic part of the general system of Soviet pedagogical science. A significant scientific and practical role in solving the issues of the field belonged to the congresses and meetings on protecting motherhood and childhood (1920, 1923, 1929, 1931, 1935), from preschool education (1921, 1924, 1928). The main achievement of this period was the scientific and pedagogical study by O. Zaporozhets, which presents the concept of amplification (outstanding importance of the childhood periods, the necessity of full use of the specific conditions of each period), which has remained the basis for the development of the theory and practice of upbringing and teaching children of preschool age. Comprehensive study of the source base has provided all the grounds for stating that the development of domestic preschool pedagogy in 1960 – at the beginning of the 21st century has been characterized by the following main trends: adapting the tasks and content of preschool education to the socio-political transformations, dominating the Soviet paradigm of education, forming a national paradigm for the upbringing of preschool children, increasing the number of scientific schools and preschool pedagogy departments and chairs, research centers and laboratories, focusing on the combination of historical and pedagogical traditions and implementing the innovative technologies in upbringing and studying children of preschool age, etc. 253 The basis of constructing the periodization of the development of domestic preschool pedagogy as a science the following criteria have been put: the objective change of the socio-educational role of the scientific and pedagogical activities; the state of pedagogical theory and practice; the quantitative changes and extension of the scientific issues of the researches in upbringing and training of preschool children; the taking into account the requirements of the legislative and regulatory documents; growing interest in the scientific heritage and practical achievements in order to update the fundamentals of organization and conduct of scientific and experimental researches in the field of preschool pedagogy and the need to develop the principles of scientific and methodological provision of the pedagogical process in preschool institutions, scientific relevance of the pedagogical investigations. Based on the defined criteria and applying the method of historical inversion, the following stages of the development of domestic preschool pedagogy as a science in 1960 – at the beginning of the 21st century have been determined. The first stage − searching-empirical (1960–1969) – is connected with establishing the Institute of Preschool Education at the Academy of Pedagogical Sciences of the USSR, departments of preschool education, psychology of preschool children of the Scientific-Research Institute of Psychology of the USSR. In the norm and legal area, the stage was marked by the adoption of the Decree of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine ―On State and Measures for Further Development of Pedagogical Science in the Ukrainian SSR‖ (1959), the ―Prospective Plan for Scientific Research in Pedagogical Sciences in the Ukrainian SSR for 1959 – 1965‖ (1959), the law of the USSR ―On Strengthening Connection of School with Life and on Further Development of System of Public Education of the USSR‖ (1959). It was characterized by the development of the scientific foundations of preschool pedagogy, the creation of scientific centres, scientific schools, the coordination of scientific and methodological work on the upbringing and teaching of preschool children, scientific work of higher pedagogical educational institutions at preschool pedagogy chairs (Kyiv, Rivne, Slovyansk, Zaporizhzhya), discussion the results of researches at the all-Union and republican meetings. The works of L. Venher, 254 N. Vetluhina, M. Kistiakivska, T. Markova, V. Nechaieva, M. Poddiakov, N. Sakulina, O. Usova and other scientists began the science of preschool childhood, formed the basis of the upbringing and training programs for preschool children. The publishing activity of the domestic authors increased, the scientific researches were carried out, the scientific and pedagogical activities were started and intensified by L. Artemova, R.Bure, E. Vilchkovskyi, R. Zhukovska, Z. Lebedieva, F. Levin-Shchyrina, H. Leushyna, V. Lohinova, D. Mendzherytska, T. Osokina, M. Shchelovanov and other scientists. The second stage – organizational-pedagogical (1969 – 1984) – is determined by the adoption of the Resolution of the Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union ―On Main Directions of Activities of the Academy of Pedagogical Sciences of the USSR‖ (1969). Its characteristic features were accumulating and grounding the results of the scientific and pedagogical researches on the problems of theory of upbringing and education of preschool children, developing the fundamental theoretical problems, methodology of scientific and pedagogical research (H. Vorobiov, F. Korolov, E. Monoszon, M. Skatkin), preparing the scientifically substantiated recommendations on the issues of patriotic and international upbringing of the children of preschool age (N. Antonova, L. Kallahova, V. Kondratova, L. Kondratieva, K. Nazarenko, L. Spirova, E. Suslova, L. Shtur, H. Eismont), providing active participation of the scientists in preparing scientific popular literature, intensifying scientific discussions on the development of new areas in methodology and techniques of pedagogical research at conferences, seminars, readings, symposia, covering the research results in the journals ―Doshkilne vykhovannia‖, ―Doshkolnoe vospytanye‖ (―Preschool education‖, ―Preschool education‖), in the republican interdepartmental collection ―Doshkilna pedahohika ta psykholohiia‖ (―Preschool Pedagogy and Psychology‖), methodical letters from the Ministry of Education of the USSR. The third stage – theoretical generalizing (1984 – 1991) – was regulated by the Resolution of the Supreme Council of the USSR ―On Basic Directions of Reforming Secondary and Professional School‖ (1984), the Resolution of the Council of Ministers 255 of the USSR ―On Further Improvement of Public Preschool Education and Preparation of Children for Schooling‖ (1984), the Resolution of the Central Committee of the CPSU and the Council of Ministers of the USSR‖ On Measures of Improving and Using Scientific-Pedagogical and Scientific Personnel‖, (1987), by the Order of the Ministry of Education of the RSFSR ―On Improving Organization of Scientific and Pedagogical Investigations and Experiments in the USSR‖ (1987), The Concept of Pre-School Upbringing (1989) and some others. Its specific features were solving the issue of raising the quality of the fundamental researches aimed at developing the problems of preschool pedagogy and psychology, at studying the basic laws of development of preschool children (L. Artemova, A. Bohush, Z. Borysova, E. Vilchkovskyi, O. Kononko, Z. Plokhii), introducing the generalized and experimentally tested advanced pedagogical experience (Sh. Amonashvili, V. Sukhomlynskyi), scientific bases of teaching and upbringing of the six-year-olds (H. Antonova, Ya. Kolomynskyi, T.Kondratenko, V. Kotyrlo, S. Ladyvir); scientists‘ active participating in republican scientific and practical conferences, seminars and meetings of preschool workers, the republican educational and methodical office of preschool education of the Ministry of Education of the USSR, the republican section of preschool education of the Pedagogical Society of the Ukrainian SSR. The fourth stage – updating-adaptive (1991 – 2001) – was determined by the adoption of the Law of Ukraine ―On Education‖ (1991), The State national program ―Education‖ (―Ukraine in the 21st Century‖) (1993), The Concept of Preschool Education in Ukraine (1993), The Base component of preschool education (1998). This stage was characterized by the process of transformation of the upbringing and educational paradigms in the field of preschool education, which led to the change in the vector of development of the scientific and pedagogical researches, in particular, in the direction of establishing the national foundations, systematizing of the research methods of education and training of preschool children according to the following criteria: the purpose of the research (the methods of theoretical search, the identification of the ways to improve the practice), the sources of information (the methods of studying the theoretical sources, the analysis of the real pedagogical process), the methods of 256 processing and analysis (the methods of the qualitative analysis of the quantitative processing of the material); the experimentation in the formation of a holistic theory of the personality development; the creation of the laboratory of preschool education in the Institute of Education Problems of the National Academy of Sciences of Ukraine (1997). The fifth stage – innovative-creative (2001 – 2010) – in accordance with the Laws of Ukraine ―On Priority Directions for Development of Science and Technology‖ (2001), ―On Pre-school Education‖ (2001), ―On Innovation Activity‖ (2002), ―On Protecting Childhood‖ (2008), ―On Amendments to Legislative Acts on Issues of secondary comprehensive education and preschool education‖ (2010) it was foreseen introducing new personally oriented technologies for upbringing and education of preschool children, creating scientifically substantiated norms of diagnosis and evaluation, experimental research platforms, experimental educational institutions of the All-Ukrainian level, scientific analysis of the state of practice, studying and meeting the real needs of pedagogical practice in scientific developments, returning to theoretical assessments of pedology; updating and activating scientific and pedagogical researches on the passport of specialty 13.00.08 – preschool pedagogy. Various problems of the theory and practice of upbringing and education of preschool children were discussed during this stage during the process of scientific, scientific and practical conferences of different levels (regional, international, on-line, etc.), the first All-Ukrainian Congress of Preschool Education Workers (2010). During the scientific investigation, more than 1300 titles of theses, monographs, articles on theory of upbringing of preschool children in the period from 1960 – the beginning of the 21st century were analysed. The analysis of the frequency of use in the titles of the theses and publications of the general pedagogical terms suggests that at the first stage (1960-1969) there was the formation and development of a functional approach to the upbringing of preschool children begun in the 1950s of the 20th century. The terms ―physical upbringing‖, ―moral upbringing‖, ―aesthetic upbringing‖, ―sensory upbringing‖, ―upbringing children of preschool age‖, ―musical upbringing‖, are found in the titles of the scientific-theoretical and methodological publications; a considerable part of the scientific works was directed at searching for the forms, 257 methods and means of upbringing concerning the formation of the personal qualities of a preschool child; the problems of moral, physical, aesthetic, labour, sensory upbringing were the subject of constant attention of the specialists of that time (L.Artemova, Kh. Bykova, Z. Borysova, A. Bulatova, R. Bure, V.Voronova, K.Voropaieva, R. Zhukovska, O. Zaporozhets, L. Kniazieva, V. Kondratova, V.Kotyrlo, O. Kulchytska, T.Markova, L.Obraztsova, D. Serhieieva, M. Tymoshenko, R. Shakurov and others). At the second stage (1969 – 1984) it was continued the development of the functional approach to solving the problems of upbringing children of preschool age; a vast array of dissertations and publications revealed various aspects of moral, labour, military-patriotic, international upbringing; the problems of upbringing children in countryside preschool institutions were actively developed; the attention of the researchers was focused on the educational possibilities of technical means, on finding ways of education and formation of personal qualities of a person of a child of preschool age (L. Artemova, E. Vasylieva, E. Vilchkovskyi, D. Vorobiova, V. Yezykieieva, T. Komarova, V. Lohinova, Ye. Radina, I. Rudovska, L.Tadzhybaieva, L. Taller and others). At the third stage (1984 – 1991), a large number of dissertations and publications were aimed at solving the problems of labour, moral, atheistic, aesthetic, ecological, ideological and political upbringing, and the upbringing of children of early age; spreading the research problem is witnessed by increasing of the terms associated with the forms, methods and means of upbringing in the titles of the scientific works (L. Artemova, V. Bezliudna, Z. Borysova, T. Yerofieieva, R. Zaichenko, S. Marutian, H. Olontseva, T. Ponimanska, S. Tepliuk and others). At the fourth stage (1991 – 2001), the attention of scholars and practitioners were attracted by the problems such as mental, moral, international, labour upbringing, the formation of spiritual culture, elements of national culture, creative activity, ethnographic representations, humane relationships (O. Batukhtina, E. Vilchkovskyi, L. Kaluska, N. Kot, H. Marochko, T. Ponimanska, O. Funtikova and others). At the fifth stage (2001 – 2010), the number of studies reflecting the following trends increased: forming spiritual values, the pivotal bases of national consciousness, the philosophy of childhood, the humanistic orientation of communication, the peculiarities of 258 socialization of children, sexual, economic upbringing, environmental upbringing, humanistic upbringing, upbringing of humanity; the main trend in the development of theory of upbringing was the development of the upbringing systems (Z. Borysova, S. Zhukov, N. Zakharova, K. Krutii, N. Lysenko, M. Mishechkina, T. Ponimanska, Z. Plokhii, O. Tryfonova and others). It is proved that the functional approach to upbringing was implemented at the first and second stages and had signs of weakening at the third stage, since the Soviet paradigm of upbringing (communist orientation, belief in expediency of comprehensive personality development, orientation to experience of upbringing); the development of theory of education at the fourth and fifth stages was characterized by the expansion of the research issues, the orientation towards the creation of national educational and upbringing systems, the dynamics of scientific and pedagogical communications, the variety of forms of scientific and pedagogical searches. The study proves that exceptionally important role in the development of preschool didactics the ideas and pedagogical positions of developmental education played (L. Venher, V. Davydov, D. Elkonin, O. Zaporozhets, H. Kostiuk, V. Odoievskyi, V. Petrovskyi, M. Poddiakov, K. Ushynskyi and others), the concept of nursery school didactics (O.Usova). O. Usova, for the first time in the history of domestic pedagogy, introduced the term ―preschool education‖ in the scientific sense to the scientific circulation, revealed its peculiarity, determined the content, forms and methods of organization of teaching. On the basis of the chronological analysis, it is proved that the beginning of the 1960s was a significant in developing of preschool didactics. It has been found that the introduction of the systematic training into the practice of work of domestic preschool institutions caused the need to develop separate methodology: the formation of mathematical notions (L. Bondarenko, V. Danylova, L.Yermolaieva, H.Leushyna, Z.Lebedieva, T. Museiibova, K. Nazarenko, T. Rikhterman and others); preschool natural science (N.Bystrov, S.Veretennykova, E. Zalkind, S. Nikolaieva, P.Samorukova, T.Khrystovska and others); teaching preschool children figurative activity (V.Avanesova, Z.Bohatieieva, I.Husarova, T. Kazakova, T.Komarova, 259 N. Sakulina, Ye. Florina, N.Khalezova, N.Shybanova and others); teaching the native language (N. Aksarina, A.Bohush, V.Herbova, R. Zhukovska, H.Liamina, A.Maksakova, L.Penievska, Ye. Radina, O. Soloviova, V.Sokhin and others); physical education (H.Bykova, E.Vilchkovskyi, O. Keneman, M.Kistiakovska, S.Laizane, D.Khukhlaieva and others); musical education and training (S. Bielkina, N.Vetluhina, L.Komisarova and others). The use of the scientific-quantitative analysis of the titles of publications and dissertations has shown that at the first stage (1960 – 1969) the number of terms related to the theoretical foundations and the content of the training process was insignificant; their character indicates the predominantly practical orientation of publications; a considerable number of terms connected with the organization and content of teaching children of early age, an individual approach to the child remained (V. Avanesova, H. Bykova, A. Bohush, L. Venher, P. Halperin, V. Herbova, O. Hrybanova, T. Dmytrenko, S. Zbanduto, Ye. Kosakovska, V. Konyk, L. Kniazieva, Z. Lebedieva, H. Leushyna, O. Leshchenko, K. Nazarenko, D. Nikolenko, N. Orlanova, N. Savelieva, O. Soloviova, T. Taruntaieva, Z. Futerman, O. Yankovska, N. Yarysheva and others). At the second stage (1969 – 1984), the most significant transformations took place in considering the tasks of teaching children of preschool age; the scholars focused on the problem of using teaching aids (A. Bohush, E. Vilchkovskyi, I.Husarova, O.Zaporozhets, H. Leushyna, K. Nazarenko, O. Yankovska, N. Yarysheva and others). At the third stage (1984 – 1991), the titles of works increased the number of the terms for all the groups of didactic concepts, the intensity of the use of most of the terms was insignificant, except for the terms: class, pedagogical conditions of teaching, didactic conditions, formation of concepts (V. Androsova, O. Anyshchenko, L. Artemova, L.Blashchuk, A.Bohush, R. Bure, O. Vavilova, E. Vilchkovskyi, H. Hryhorieva, H. Davydchuk, V. Dubrova, A. Zymuldinova, T. Zubarova, N. Kolientseva, E. Kostina, K. Nazarenko, V. Frolov, H. Yurko and others). At the fourth stage (1991 – 2001) in the titles of the studies of didactic problems, the authors used the terms related to the methods of teaching, the definition of their condition for the activation of creativity in figurative activity of preschoolers, the implementation of a comparative 260 analysis of the effectiveness of the means of preparing preschoolers for writing, providing the conditions for training motor activities and a foreign language, justification of differentiated training (O. Amatieva, A. Bohush, E. Vilchkovskyi, N. Havrysh, H.Haidarzhyiska, O. Dronova, V. Zhdan, N. Kichuk, H. Skirko, T. Stepanova, N. Rohalska, O. Funtikova, K. Shcherbakova and others). At the fifth stage (2001 – 2010), the attention of the scientists was focused on increasing the number of the terms related to the tasks and content of teaching preschool children: forming the speech activity of children in the process of teaching and learning English, propaedeutics of language concepts, forming children‘s readiness for schooling, elementary mathematical competence, logical-mathematical notions; the authors began intensively to use the terms, such as person-oriented training, differentiated teaching and learning, integrated education, children‘s experimentation, preschool linguodidactics, basic component, competence (A. Bohush, O. Brezhnieva, N. Havrysh, K. Krutii, N. Lutsan, H. Chulkova and others). It is found that the results of those researches were the basis for the establishment of separate methods of preschool education, which greatly deepened theory and practice of teaching children of preschool age: figurative activity (I. Husarova, O. Dronova, R. Kazakova, T. Komarova, N. Kurochkina, Ye. Rohalova, N. Sakulina, Ye. Florina, N. Khalezova, R. Chumichova and others); a native language (N. Aksarina, H. Bieliakova, A. Bohush, N. Havrysh, V. Herbova, R. Zhukovska, O. Kaverina, L. Kalmykova, K. Krutii, N. Ladyhina, N. Lutsan, H. Liamina, A. Maksakova, L. Penievska, V. Petrova, Ye. Radina, O. Strumina, A. Tambovtseva and others); methods of music and upbringing and teaching children (S. Akishev, S. Bielkina, N. Vetluhina, L. Komisarova, H. Uradovskykh and others); methods of physical upbringing and teaching children (M. Aliabieva, A. Bykova, E. Vilchkovskyi, M. Kistiakovska, O. Keneman, S. Laizane, T. Osokina, V. Frolov, D. Khukhlaieva, H. Shalyhina and others); methods of forming the initial mathematical notions (O. Brezhnieva, N. Konforovych, H. Leushyna, Z. Lebedieva, L. Metlina, Z. Mykhailova, O. Stoliar, O. Funtikova, K. Shcherbakova and others); methods of acquaintance with nature (R. Bure, S. Veretennikova, N. Yarysheva and others). 261 Consequently, the emergence of special scientific researches and investigations in the field of didactics of preschool education in the 50s – early 60s of the 20th century was based on the didactic ideas of the native pedagogues. A significant contribution to theory of preschool didactics was determining the essence, regularities and principles of preschool education, tasks and content of educational work, taking into account the age of children, the means and forms of organization of training, which would allow to effectively solve the tasks, to use methods and techniques of training expediently. Conclusions. In accordance with the well-founded methodological principles, the development of domestic preschool pedagogy (1960 – the beginning of the 21st century) has been studied as a system creation, a complex continuous process under the influence of the socio-political, economic, cultural, educational and pedagogical determinants. It is established that the development of preschool pedagogy as a science at the beginning of the 21st century was characterized by the gradual expansion of research issues, the strengthening of the science as a social institution, a significant increase in the number of experimental project sites, scientific personnel, and printed production. References 1. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підручник / Л.В. Артемова. – К. : Либідь, 2006. – 424 с. 2. Гнізділова О. А. Наукові школі вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття : теорія, досвід, перспективи : монографія /О. А. Гнізділова / Полтавський нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Полтава : Вид-во ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2011. – 388 с. 3. Запорожец А. А. Избранные психологические труды : В 2-х т. / А. А. Запорожец. – М. : Педагогика, 1986. – Т. 2. – 296 с. 4. Evtukh M., Sayapina S. Trends of the scientific researches in the sphere of methods of preschool education (1960s – the beginning of the 21st century) / Mykola Evtukh, Svitlana Sayapina / Духовність особистості: методологія, теорія і 262 практика: збірник наукових праць / Гол. редактор Г. П. Шевченко. – Сєверодонецьк : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. – Вип. 2 (71). – С. 53−67. 263 П’ЯТА СИМФОНІЯ В.СИЛЬВЕСТРОВА ЯК ЗРАЗОК СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЛІРИЧНОГО СИМФОНІЗМУ КРИВОШАПКО Д.О. викладач – методист вишого навчального закладу комунальної форми власності «Маріупольський Коледж Мистецтв» М. Маріуполь, Україна Симфонічні жанри в українській музиці вже у другій половині XX століття мали міцні традиції. Хоча, про український симфонізм, як про стильовий напрямок у музичному мистецтві можна говорити лише з початку ХХ століття. Відомо також, що український симфонізм зароджувався як симфонізм ліричний. І про це яскраво свідчать Друга симфонія Л. Ревуцького та Перша симфонія Б. Лятошинського. І саме Ревуцький став, по суті, засновником українського симфонізму як окремої галузі композиторської діяльності, а не тільки лірико-епічного його напрямку. Ліризм генетично притаманний українському мистецтву і світогляду взагалі. Однак, в останній третині XX століття ліричне начало в музиці отримує нове тлумачення у руслі неоромантичних пошуків. На відміну від мистецтва XVII-XIX ст., в якому поняття «ліричне» сприймалось синонімом романтичного, піднесеного, що заперечувало усе повсякденне, сучасна лірика звернена до суттєвого, глибинного та загальнолюдського. Сама специфіка ліричного світобачення: полягає в певному підході до відображення світу особистості, в спробі пропустити через себе події навколишнього життя, осмислити їх, усвідомити свою причетність до того, що відбувається. І тому в сучасній музиці з‘являється нова форма виражання ліричного, яка не задовольняється узагальненням і типізацією. На зміну романтичному 264 герою-самітнику, відображеному типізованими засобами, приходить індивідуальна особистість, яка потребує не типізації, а диференціації засобів виразності. Головна проблема ліричного світобачення у сьогоденні — «Людина в сучасному світі», де тісно переплітаються трагічне і буденне, гуманне і антигуманне, прекрасне і потворне. Провідним настроєм сучасної лірики досить часто стає відчуття тлінності людського існування, його беззахисності у складному навколишньому світі. Усвідомлення цього примушує людину замислитись про конечність свого земного буття, загострює питання про його сенс . По-новому сприймається і людина в сучасній ліриці. Ліричний герой знаходить опору не в реаліях духовного життя або в розчиненні в природі, а в самому собі, проявляючи творчу активність в противагу трагічній приреченості. Лірика завжди виникає на перетині суб‘єктивного та об‘єктивного. Тенденція до суб‘єктивізації зумовлена прагненням проникнути в інтимний світ особистості, виявити потаємне, приховане в глибині свідомості, Тенденція до об‘єктивізації демонструє нерозривний зв‘язок із загальнолюдськими проблемами. Сучасна українська лірика проникнута вірою в людину, впевненістю у тому, що вона може здолати душевну пригніченість, відчай, безвілля і навіть смерть, протиставляючи їм духовне безсмертя, нескінченність духовного буття. Нова змістовність породила і нові драматургічні принципи. Головна композиційна риса творів ліричного спрямування - принцип процесуальності. Його суть — в поетичній хронологічній фіксації емоційних станів, що охоплюють героя і відтворюють його духовну еволюцію, життєве ствердження. По-новому усвідомлена лірика XX ст. стає своєрідною світоглядною позицією багатьох визначних митців різних національних шкіл - Шнітке, Канчелі, Гавриліна, Станковича, Сильвестрова. Валентин Сильвестров — є одним з тих композиторів, чия творчість завжди формує зону підвищеної уваги, зіткнення поглядів. Його музика не 265 розташована на «легке» сприйняття, вона потребує зустрічної праці — підготовленого слухача. Музика Сильвестрова не відривна від його творчої особливості — неповторної, індивідуальної, винятково благородної. Найбільшого розвитку в його творчості здобула саме симфонічна музика. У цій сфері композитор досягає найвищої майстерності і професіоналізму. Симфонізм Сильвестрова можна віднести до нових авангардистських та постмодернізьких течіїв. Це одне з найяскравіших явищ в українському сучасному музичному мистецтвіі. Він, що на сьогодні підсумовує всі творчі досягнення композитора, Особливе місце у нього займає тип ,«симфоніі~постлюдіі». Поява такого жанрового різновида в українській музиці було продиктовано часом, усім ходом розвітку симфонізму в Україні. П'ята симфонія - це твір, вписаний в історію жанру не тільки концепційним напруженням. Деяка «розкутість», «плинність» його форми не заважає міцності конструкці. Яким законам підлягає її художня форма? Ключ до розуміння поетики цього художнього полотна варто шукати в типології ліричного симфонізму. Тематизм сучасної ліричної симфонії, зберігає свою мелодичну сутність, але іноді втрачає прямий зв'язок з народнопісенним мелосом. Він стає неможливим у нових типологічних умовах. Смислова об'єктивність фольклору, яка відіграє вирішальну роль у епічних та жанрових концепціях, суперечить суб'єктивній сутності лірико-медитативного висловлювання. В результаті склався новий тип тематизму, що знайшов своє вираження у цьому творі. Це, по-перше, тематизм, включений у ліричні контексти минулого. Він несе в собі перевірений традицією заряд лірики («романтичні» мелодії в партіях скрипки, фортепіано, хорали духових); По-друге, тематизм імпровізаційио-прелюдійного характеру. Коли мелодична лінія вибудовується нанизуванням однотипних сегментів-мікрохвиль, кожен з яких може стати початковим і кінцевим (тип орнаментального розгортання). І, нарешті, як показує практика, нинішня 266 лірична симфонія в1ддаляється від монологічного типу висловлювання, який раніше вважався прерогативою саме лірики. Руйнівниками монологізму виступають чуже стильові включення, «чуже слово» (по термінології М.Бахтіна). Порівняно з іншими симфонічними річищами, українська лірична симфонія зазнала в останній третині ХХ-го століття найбільшої еволюції. Твори цього періоду разюче не схожі на зразки ліричного симфонізму 50 — 60-х років. Склалися нові типологічні норми, і вони повн1стю реалізуються в П‘ятій симфонії В. Сильвестрова Серед них — переважання одночастинних композицій, спирання на безсонатні структури, тяжіння до камерності . Може здатися, що останнє не стосується симфонії В. Сильвестрова (великий склад оркестру, тривалість звучання), але тут — випадок камернізації «зсередини» (при збереженні зовнішніх параметрів «великої» симфонії). Це - ювелірна робота з тематизмом на мікронюансах, нанизування динамічних мікрохвиль, із яких складаються «довгі» хвилі. Це - робота зі струнною групою на постійних divisi (функціонально струнна група подібна до камерного струнного складу, де кожна партія — самостійна). Оркестр у композитора — це оркестр солістів. Кожний звук у партитурі (навіть, якщо він на перший погляд виконує функцію звичайної педалі) треба зіграти майстерно, як головну роль у п'єсі. У симфоніях Сильвестрова, та й взагалі, у його творах, надзвичайно важлива сама матеріальна субстанція звука — його об'єм, щільність, момент започаткування й затухання. Звук як такий стає образною категорією, включеною у формування музичної драматургії. Тривалий плин повільної тихої музики —цього багато в пізніх інструментальних ансамблях Д. Шостаковича, в симфоніях Г. Канчелі, А.Тертеряна. До грандіозних розмірів розсунуто простір-час у «Музичному дарунку» Р.Щедріна, у «Тихіх піснях» самого В. Сильвестрова. Усе це не випадковий збіг, це — вияв загальної закономірності, породженої часом. 267 Та й незвичне авторське визначення — роstsinfonia тобто свого роду «післяголосся», відлунання. Ніби, симфонія В. Сильвестрова почалася там, де скінчився «сюжет» нормативного циклу, і вона — його кода-роздум. Це все вже має аналог: у трьох Постлюдіях Сильвестрова, що створювалися паралельно з П'ятою симфонією (1981 — 1982). Всупереч канону, Постлюдіям ніщо не передує, їх ніщо не замикає. вони зухвало існують самі по собі — як самостійний опус. Відрізняючись за виконавським складом та образністю, вони водночас об'єднані одним емоційним ключем (поринання у внутрішнє споглядання) і підпорядковані одному художньому завданню. (Кожна з них — своєрідне відлуння минулої музичної епохи (цим і пояснюється семантика назви: післягалосся - постлюдія). Перша — пам'ять про Д. Шостаковича, друга — далекий відголос ХVІ —ХVІІ ст., третя — відгук — романтизму. Але, помилково вбачати тут зв'язки з нєокласіцизмом. Це не робота з моделлю, не стилізація. Пам'ять, ніби вихоплює з минулого неясне і мінливе зображення: «нитки» звучання обриваються і знову зав'язуються. Інтонаційний рельєф поволі затухає, звук розпливається, розпросторюється в навколишньому акустичному середовищі (динаміка р>ррр, потактові ritenuto). Аналогічні «ситуації» (але укрупнені в новому жанровому контексті) і в інтонаційній фабулі П'ятої симфонії. «Переповідати» її важко це все одно, що перекладати мовою побутової прози ліричний вірш. П'ята симфонія (1982) — являє собою монументальний твір, як за часом тривання, так і за складом оркестру — потрійного, та з челестою, вібрафоном, двома арфами, фортепіано в ударній групі. Композитор окреслює жанр цього одночастинного масштабного твору, як «постсимфонію», постлюдію, що є ніби гігантською кодою попередніх симфоній, як поняття в цілому. Для нього семантика «постсимфонії» означає «колихання часів»— «після», але також і «перед» написаними дотепер симфоніями. П‘ята Симфонія Сильвестрова є ніби узагальненням і баченням крізь призму кінця ХХ ст. симфонізму як жанру. Якоюсь мірою за насиченістю звучання і 268 монументальністю форми вона семантично перегукується з пізнім романтизмом, — як каже композитор, з Брукнером без його «академізму» і з Малером без його «рефлексії». Проте Сильвестров іде далі, в сучасність, розширюючи концепцію своєї симфонії аж до відбиття через духовний світ людини сприйняття Всесвіту, Космосу. Тому П'ята симфонія стає і прелюдією нового етапу симфонізму. Ці два моменти — вихід за межі буденного у філософську сферу нескінченних космічних просторів і просте, людське, душевне, ліричне творять нерозривне ціле, загальний характер гімнічної чи одиозної елегії. Постійно піднесений настрій, захоплення, натхненність зумовлюють сприйняття симфонії як елегійного дифірамбу. Цей твір — на диво оптимістичний, сповнений тихої внутрішньої радості. Хоч у симфонії є й трагічні моменти — вони лише відтінюють лірично- піднесений настрій цілого. У зв'язку з задумом особливою є побудова твору. У симфонії наявне лише протиставлення близьких сфер, в цілому вона означає вже звільнення від зла, перемогу над ним. Тому самий початок твору не є експозицією, зародком конфлікту, а ніби результатом. Принципи розвитку випливають не з конструктивної схеми сонатної форми, а з незвичної ідейної концепції. Музика ніби постійно закінчується, одне завершення переходить в інше, виникає нескінченне кадансування. Водночас з цим твір є цілісним, тісно скріпленим єдиним ідейним задумом. П'ята симфонія В.Сильвестрова є одночастинною лірико-споглядальною медитацією з безсонатною структурою, з ледь відчутним акцентуванням національних особливостей. Під оболонкою зовнішньої статики, апроцесуальпості йде нескінченна зміна тонких градацій образів, від інтонаційних імпульсів, зблисків — до мелодійно протяжних фрагментів, що несуть у собі високу концентрацію смислових значень. У мелосі — при безперечності його інструментальної природи (гострі інтервальні стрибки, примхлива мінливість метроритміки, секвенційне розгортання) — чується довірлива романсова інтонація. 269 Ці алюзії, які подеколи набувають більшої конкретності (тема скрипки, що забарвлюється альтовою флейтою чи валторною,— як зашифрована ремінісценція пісні «Болящий дух лікує пісня» на слова Є. Баратинського), посилюють піднесено-елегійний тон — провідний у емоційному спектрі симфонії. Елегійну палітру доповнюють і фони (арфа, струни), у тріольній течії яких вгадується арпеджована фігурація романсового супроводу. Однак ліричний сюжет цієї грандіозної симфонічної елегії не вичерпується суб'ективно-емоційною образністю. Тут присутній і об'єктивний план, але не у вигляді пейзажних штрихів: у простір-час симфонії ніби вступає сам Всесвіт. Його присутність відчувається вже з перших тактів, із початкового кластерного поклику. Через різночасові включення та виключення голосів звуковий обшир дихає, пульсує і раптом розтікається на потоки, струмочки та струмені. Увесь звуковий простір — від вируючих басів до сплесків високого дерева, в яких нагромаджується мелодія,— розсувається, стає об‘ємним, нескінченним. Відчуття неосяжної далини створюється також ефектом реверберації, і порушенням тембрової однорідності теми. Мелодія ніби губиться в просторі — то віддаляючись, то враз спалахуючи поряд. У створюваному музикою «відчутті космосу» беруть участь не тільки просторові уявлення. Глухий рокіт ритмічної пульсації, що накочується хвилями (баси струнних, ударні фортепіано,— з мікрофонним підсилювачем),— мов грізний голос незбагненних космічних глибин. Всесвіт і проймає тривогою, і заворожує барвами — як у епізодах багато струмливого плину звукової стихії (висхідні потоки у струнних зливаються в зустрічному русі з арабесковою фігурацією духових). Виникає ілюзія чи то вібрації повітряних струменів, чи то світла, що поволі заливає все своїм сяйвом. Звуковий простір то густішає - грізна пульсація розбухає до кластера, то набуває дивовижної прозорості, в якій звукові обшири «просвічують» один крізь одного. Саме так побудовані перші та останні розділи симфонії, де створюється 270 ефект нескінченно віддалених один від одного планів, що зникають у безмежжі. А над усім цим враз зринають протяжні мелодичні хвилі — то ледь відчутні , то телескопічно .наближені ( тема в унісонах скрипок у першій октаві, підзвучена духовими). У цьому чутне дихання романтичного мистецтва — його щирість, доброта, душевна відкритість. Підносячись над силами стихії, ці теми одухотворяють їх, вносят гармонію, стаючи. своєрідним виразником організуючих засад людського інтелекту. Зрозуміло, що, як завжди у Сильвестрова, форма спирається на міцну конструкцію, закладену вже в початковому 12-тоновому акорді-кластері, що звужується до зменшеної квінти. В цій піраміді вже є передумова для розшифрування звукової ієрархії, продуманої тональної упорності твору. Це зроблено не умоглядно, суто раціонально, а з опорою на мелодизм як провідний принцип симфонічного розвитку. Концентрична симетрія, що включає натяк на сонатність, органічно розчиняється в імпровізаційному розгортанні. Опорними точками структури симфонії є модальні теми в перемінному ладі . Ці хоральні епізоди є не тільки зосереджепо-ліричними, а й грандіозними. В політональному хоралі відтворюється враження величного піднесення. Важливою для композитора є семантика «храму», «собору», який є звуковим будівництвом людини. А пасторальність — це той природний храм, який людина не будує, а має одвіку готовим і який можна або руйнувати, або зберегти. Довго звучить у симфонії піднесена пастораль (у дерева) з відголосками хоралу. Виникає політональний епізод, де награвання струнних і арфи створюють настрій малерівської елегії. Всю симфонію єднає асоціативна семантика мелодичного тематизму. Тональні хоральні секвенції вгору і тихі відповіді р — рр (атональні проекції фігур ) є ремінісценціями музики до шевченківського «Кавказу». В оркестрі духові інструменти беззвучно видувають вітер. Цей розділ приводить до ніби дитячої колискової, до музики типу «Сурок» Л.Бетховена. 271 Шістнадцяті фігури дають 12-звучний кластер, що переходить у подув. На тому фоні тихо, ніби віддалено вступає фортепіано. Це єдиний у симфонії епізод мінорного нахилу. Він звучить як закінчення. На модальну накладається атональна проекція. В тихому звучанні поєднуються дві протилежні системи — тональна і атональна, але на одному мотиві. Наступає перехід у нескінченні мелодичні переливи. Виникає ще одна ремінісценція — із фортепіанної «Старовинної музики» Сильвестрова, але не через цитату, а як наслідок тріольних награвань, що знаходяться в однаковій образнїй сфері. Пасторальність і хоральність злилися разом. В єдності виступає те, що було раніше на різних полюсах однієї ліричної сфери. Це сталося ніби ззовні, випадково, але насправді є закономірним і випливає з задуму. В репризі гігантської коди виділяються сонористичні й алегоричні прийоми, що мали виразове значення для усієї симфонії. Найрізучими були драматичні ефекти в кульмінації (гра по тамтаму спеціальною твердою паличкою, «прориви» міді). Однак панівною у симфонії є стишеність, ніби імпровізовані пориви і спади, ніжна співучість. В коді повторюється мелодія скрипки, що на початку симфонії звучала засурдинено. Значення смислової репризи має також хвилеподібний рух, який, не досягаючи кульмінації, приходить і відходить, створюючи відновлення такого важливого для симфонії ритму подиху. Подуви вітру і кластер відтворюють «вхід у Всесвіт». Можливо, це - виклик автора стереотипу. І він зовсім не поодинокий, а вписаний у певні контексти «конкретні тенденції». Безумовно, тут можна говорити про загальносоюзний художній процес і про індивідуально-стильову еволюцію композитора. Алюзії до минулих музичних епох у Пʹятій симфонії В.Сильвестрова вступають у діалогічні стосунки з авторською мовою, розсуваючи рамки художнього контексту твору за його межі і тим самим знімаючи 272 суб'єктизованість ліричного висловлювання, його моноцентричність. Поглиблюючи концепційність своїх творів, їх гуманістичну суть, Сильвестров виробив власну музичну мову в якій нове невіддільне від старого, найсучасніша композиційна техніка — від традиційної мелодичної простоти. У творчості В. Сильвестрова П'ята симфонія сприймається як підсумок довгого шляху, віхи якого — Медитація і Струнний квартет, Друга фортепіанна соната і Четверта симфонія, «Тихі пісні» і «Лісова музика». Чимало з того, що переплавилося в «симфонічній речовині» П'ятої симфонії, знане з цих твор1в: гіпнотичний вплив музики, яка ніби «втягує» слухача у свій багатоплановий, стереофонічно організований простір; поринання у стихію природи, котра постає крізь призму пантеїстичного, піднесено-урочистого прийняття; плинність форми («співаюча форма», як назвала її М. Нестьєва). І це створює оманливе уявлення повної розкутості, насправді ж — підкореної строгому композиторському розрахунку; одухотвореність, дух спілкування у висловлюванні, емоційний ефект якого можна виразити словами Б. Асаф'єва «від серця до серця». Тож п'ята симфонія В. Сильвестрова сприймається як пристрасне слово про мир, Всесвіт і про Людину в прекрасному світі, якому загрожуе небезпека знищення. Використана література: 1.Голубков С. «Виконавчі проблеми сучасно їмузики»//«Музична академія»— 2003 р. 2. Зінченко О. «Поринання в ліричну стихію» // «Музика» 1986 р., №5. 3. Зінченко О. «П'ята симфонія В.Сильвестрова» // «Музика» 1988 р. 4. Ланцута Л. «В полоні у художника» // «Спогади про Сильвестрова» // «Музика» — 1997 р., №5. 5. Малишев Ю. «Відкриваемо «закриту» рецензію» // «Музика»— 1994р. 273 6. Михайлов О. «Про структурно – семантичний інваріант симфоній В.Сильвестрова» // «Українське музикознавство» К.,1998 р., — Вип. 28. 7.Нестьєва М.»Творчість В.Сильвестрова»//«Композитори союзних республік; М. 1983 р., Вип. 4. 8. Павлишин С. «Валентин Сильвестров» // К., 1989 р. 9. Савенко С. «И гармонической стихии власть» // Рад. музика, 1988 р., №3. 10. Ткаченко Ш. «Історія української музики» // К., 1985 р. 274 ДОСЛІДЖЕННЯ СУМІСНОСТІ КОМПОНЕНТІВ У ПРЕПАРАТІ «ІНОЗИН ПРАНОБЕКС, ТАБЛЕТКИ ПО 500 МГ» БУРДАК О.С. аспірант кафедри технології ліків Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна БОРЩЕВСЬКИЙ Г.І. доктор фарм. наук Начальник лабораторії розробки технологій фармацевтичних препаратів ПАТ «Фармак», м. Київ, Україна ЯРНИХ Т.Г. доктор фарм. наук, професор зав. кафедри технології ліків Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна БОРЩЕВСЬКА М.І. доктор фарм. наук, професор керівник Департаменту з біотехнології ПАТ «Фармак», м. Київ, Україна Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРІ) займають провідне місце в структурі захворюваності в усьому світі і протягом багатьох років за кількістю випадків перевершують всі інші інфекційні захворювання. Висока захворюваність ГРІ приносить значну шкоду як для економіки країни в цілому, так і для окремо взятої сім'ї, перш за все у зв'язку з втратою працездатності [1]. Група препаратів, які використовують у профілактиці і терапії вірусних інфекцій щороку збільшується, однак істотного прогресу в результатах лікування поки не відмічено [2]. 275 У зв'язку з цим на сьогоднішній день актуальним являється створення нових лікарських засобів, підходів з технології виготовлення, методів лікування, що поєднують безпеку та ефективність проведеної терапії. Більш ніж в 1500 клінічних досліджень було показано имуномодулюючий та противірусний ефект застосування інозину пранобексу. На сьогодні накопичена достатня клінічна база застосування інозину пранобексу при різних вірусних інфекціях, як з ціллю профілактики, так і з ціллю терапії [3]. Створення ефективних лікарських препаратів потребує застосування певного числа допоміжних речовин. Допоміжні речовини в таблетковому виробництві призначені для надання масі для таблетування необхідних технологічних властивостей, що забезпечують: точність дозування, механічну міцність, розпадання, стабільність в процесі зберігання [4]. До складу розробленого препарату входять наступні допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, маніт, повідон та магнію стеарат. На етапі розробки складу та технології препарату були проведені дослідження сумісності субстанції інозину пранобексу з допоміжними речовинами. Вивчення сумісності проводили прискореним методом на приготованих модельних сумішах діючої речовини з допоміжними речовинами в дозах і співвідношеннях, еквівалентних розроблюваному препарату: - суміш 1 – інозин пранобекс + маніт; - суміш 2 – інозин пранобекс + повідон; - суміш 3 – інозин пранобекс + крохмаль кукурудзяний; - суміш 4 – інозин пранобекс + магнію стеарат; - суміш 5 – інозин пранобекс Дані суміші були закладені на зберігання при температурі 40° С і відносній вологості 75% терміном на 1 місяць. По закінченню 1 місяця зберігання, зразки оцінювали за змінами фізико-хімічних характеристик (зовнішній вигляд, супутні домішки, кількісне визначення) в порівнянні з субстанцією інозину пранобексу. Результати досліджень наведені в таблиці 1. 276 Таблиця 1 Результати вивчення фізико-хімічних характеристик модельних сумішей Точки контролю Модельні суміші Суміш 1 Суміш 2 Суміш 3 Суміш 4 Суміш 5 Зовнішній вигляд 0 точка Білий порошок Білий порошок Білий порошок Білий порошок Білий порошок Через 1 міс. Білий порошок Білий порошок Білий порошок Білий порошок Білий порошок Вміст домішки гіпоксантину, % 0 точка n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Через 1 міс. n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Вміст домішки 4-амінобензойної кислоти, % 0 точка n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Через 1 міс. n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Вміст будь-якої іншої домішки, % 0 точка n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Через 1 міс. n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Вміст суми домішок, % 0 точка n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Через 1 міс. n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. Вміст інозину, мг 0 точка 120,1 119,8 120,2 121,2 120,2 Через 1 міс. 120,0 119,8 120,2 121,0 120,1 Вміст 4-ацетамінобензойної кислоти, мг 0 точка 240,3 240,5 240,2 238,5 240,1 Через 1 міс. 240,1 240,1 240,1 238,2 240,0 Вміст N,N- диметиламіно-2-пропанолу, мг 0 точка 138,0 137,8 138,0 137,7 137,9 Через 1 міс. 137,8 137,7 137,7 137,4 137,8 Вміст інозину пранобексу (сума компонентів), мг 0 точка 498,4 498,1 500,2 497,4 498,2 Через 1 міс. 497,9 497,6 498,0 496,6 497,9 n.d. – нижче межі виявлення Згідно з отриманими вище результатами аналізу модельних сумішей через один місяць зберігання в умовах прискореної стабільності встановлено відсутність впливу кожного з допоміжних речовин на субстанцію, про що свідчить відсутність приросту домішок. Таким чином підтверджена їх сумісність в готовому лікарському засобі. Сумісність компонентів 277 розробленого лікарського засобу також підтверджується результатами дослідження стабільності готової лікарської форми. В умовах довгострокового зберігання (при температурі 25° С і відносній вологості 60%) не спостерігається ніяких істотних змін критичних характеристиках досліджуваних таблеток (зовнішній вигляд, домішки, вміст основної речовини). Використана література: 1. Баранаева Е. А. Острые респираторные вирусные инфекции у детей: клинические особенности, современные возможности профилактики и лечения / Е. А. Баранаева. // Международные обзоры: клиническая практика и здоровье. – 2016. – №2. – С. 6 – 15. 2. Марієвський В. Ф. Епідемічна ситуація з грипу в Україні у 2009–2010 рр. / В. Ф. Марієвський // Сучасні інфекції. – 2010. – № 1. – С. 4 – 11. 3. Крамарев С. А. Инозин пранобекс в практике педиатра / С. А. Крамарев. // Педиатрия. Восточная Европа. – 2014. – №1. – С. 70 – 76. 4. Вспомогательные вещества для таблетирования. // Фармацевтические технологии и упаковка. – 2014. – №2. – С. 26 – 28. 278 DISTINCTION BETWEEN THE NOTIONS “IDIOM” AND “COLLOCATION” SHTOLTSEL YU. YU. Асистент кафедри громадського здоров’я та гуманітарних дисциплін Медичного факультету №2 Ужгородського Національного Університету М. Ужгород, Україна Because they are syntactic phrases that collocate habitually and exhibit a high degree of fixedness, and because they are lexically complex forms that constitute unified or coherent semantic units, complex verbs, phrasal verbs, and complex prepositions have all been described as ―idioms‖ and as ―(bound or habitual) collocations‖. However, these terms are among a set of terms, including ―ready-made utterance‖, ―fixed phrase‖, ―fixed expression‖, ―composite‖, or ―prefabricated routines of language‖ [7, p. 57], whose meanings are not clearly distinguished. Of the various definitions of ―idiom‖, three criteria, both semantic and syntactic, emerge as predominant. The first is semantic opacity, or what has come to be known as ―noncomposilionality‖, the fact that the meaning of an idiom cannot be deduced from a sum of the meanings of its parts: in this sense, the meaning of an idiom is not ―motivated‖ [11, p. 316]. Thus, the meaning of ―die‖ cannot be produced from the sum of ―kick‖ + ―the‖ + ―bucket‖, or ―be patient, slow down‖ from ―hold‖ + ―your‖ + ―horses‖. No constituent of an idiom carries independent meaning. The second criterion relates to the apparent morphological and transformational deficiencies of idioms, in not permitting the syntactic variability displayed in other, freer sequences of words; operations such as passive (*The bucket was kicked by Sam), internal modification (*Hold your restless horses), and topicalization (*The bucket Sam kicked) cannot occur with the idiomatic meaning being retained. The third criterion is the lack of substitutability in idioms, their ―lexical integrity‖ [9, p. 279 38]; synonymous lexical items cannot be substituted in an idiom, as in have a crush on, but not *have a smash on [11, p. 216], nor can elements be reversed or deleted. Idioms are, therefore, syntagmatically and paradigmatically fixed (Nuccorini 1990: 418). In addition to these criteria, it has been observed that idioms belong to an informal register, are figurative or metaphorical in meaning, have homonymous literal counterparts, are often ―institutionalized‖ [9, p. 17] or proverbial in nature (describing situations of common social interest), and have an affective quality (implying a certain affective stance). They are frequently non translatable [9, p. 81]. The term ―collocation‖ seems to date back to J. Firlh, who discusses the collocation of ass with silly, obstinate, stupid, and awful [10, p. 190-215]; indefining the term. D. Crystal [8, p. 69-70] refers to the habitual co-occurrence of auspicious with occasion, event, sign, and so on, while O.S. Akhmanova [3, p. 453] contrasts the collocation (have, get) pins and needles, which is always plural and non-reversible, with the free combination pin and needle. Like idioms, collocations are groups of lexical items which repeatedly or typically co-occur, but unlike idioms, their meanings can usually be deduced from the meanings of their parts [11, p. 81]. Collocations are predictable to a greater or lesser degree, with some words having a very narrow collocational range (e.g. spick, which may occur only in spick and span)' and others having a very wide collocational range (e.g. clean, which can occur in a wide variety of structures and phrases). A.N. Anisimova notes that the (near) synonyms putrid/rancid/addled/rotten have restrictions on the range of their collocability (putrid fish and rancid butter, though not the reverse), but she also observes that ranges are not entirely fixed but can be extended (rotten fruit, though also perhaps rotten fish /eggs) [2, p. 8]. It seems clear, however, that many idioms are not entirely unanalysable or opaque semantically, that they are not completely inflexible or invariant syntactically and morphologically, and that they sometimes allow lexical variants and are semantically productive. Idiomaticity must, therefore, be recognized as a graded concept, relating to the amount of syntactic and lexical variability allowed and the degree of opacity in meaning in any habitual combination of lexical items [5, p. 38]. 280 Considering the semantics of idioms, C. Fernando and R. Flavell see a cline from transparent to semitransparent to semiopaque to opaque [9, p. 28]. Alehina A.I. analyzes idioms syntactically on a continuum from flexible (break someone's heart) to irregular (to go one better), semantically from transparent (long time, no see) to opaque (right on, kick the bucket), and from unrestricted (have a look) to restricted (dead drunk) in fixedness [1, p. 63-64]. M.M. Kopylenko and Z. D. Popova classify idioms as analyzable-opaque (e.g.. kick the bucket), which allow no lexical substitution and little syntactic flexibility: analyzable-transparent (e.g. break the ice), which allow both types of variation if the semantics of each element, the relationship among elements, and the overall meaning are respected; quasi-metaphorical (e.g., give up the ship), which allow both types of variation if the metaphorical nature of the idiom is respected; and non-analyzable (e.g., by and large), which permit no variation [6, p. 89]. А.N. Baranov, D.О. Dobrovolsky argue for a distinction between what they call ―idiomatic phrases‖, whose idiomatic meaning is not distributed over the parts (such as saw logs = 'snore'), and ―idiomatic combinations‖, where, although the phrase is idiomatic in meaning, the parts carry identifiable portions of that idiomatic meaning (such as spill die beans = 'divulge the information'); in the former, meaning is conventional/opaque and non-compositional, whereas in the latter, meaning is conventional/opaque but compositional. Idiomatic combinations do not have the transformational deficiencies usually associated with idioms; they can be modified (leave no legal stone unturned), quantified (touch a couple of nerves), negated (spill no beans), pluralized (drop a hint/drop hints), passivized (the decks were cleared), topicalized (his closets, you might find skeletons in), nominalized (twining (of) the gauntlet), elliptical (my goose is cooked but yours isn't), changed in order (put a good face on/put on a good face), and referred to anaphorically (we thought tabs were being kept on us, but they weren't) [4, p. 18]. In diachronic terms, the distinction between idiom and collocation is often difficult to draw, and questions of fixedness are related to questions of (degrees of) lexicalization, idiomatization, and grammaticalization. 281 List Of The Literature Used 1. Алехина А. И. Фразеологическая единица и слово: к исследованию фразеологической системы / А. И. Алехина. — Минск: Изд-во Белорус, гос. ун-та, 1979. − 152 с. 2. Анисимова А. Н. Словосочетание с отадъективными существительными в системно-функциональном аспекте: автореф. дис. канд. филол. наук / A. Н. Анисимова. СПб., 1992. − 16 с. 3. Ахманова О. С. Словосочетание / О. С. Ахманова // Вопросы грамматического строя: Сб. ст. / Отв. ред. В. В. Виноградов. М.: Изд-во АН СССР, 1955. − С. 452−460. 4. Баранов А. Н. К проблеме построения тезауруса русских идиом / А. Н. Баранов, Д. О. Добровольский // Известия АН СССР, серия лит. и языка. 1992. − № 5. − С. 17−26. 5. Комиссарова Л. B. О межъязыковой идиоматичности немецких составных терминов / Л. B. Комиссарова // Проблемы фразеологической номинации: Сб. н. тр. Иркутск: Иркутский гос. пед. ин-т, 1988. − С. 35-39. 6. Попова 3. Д. Очерки по когнитивной лингвистике / З. Д. Попова, Н. А. Стернин. − Воронеж: Истоки, 2002. − 192 с. 7. Bolinger D. Aspects of language / D. Bolinger, D. Sears. − New York: Harcourt Bra Jovanovich, 1981. – 237 p. 8. Crystal D. A Dictionary of Linguistics and Phonetics / D. Crystal. − Oxford; Cambridge (Massachusetts) : Basil Blackwell, 1990. − 337 p. 9. Fernando C. On idiom: Critical views and perspectives / C. Fernando, R. Flavell. – Exeter: University of Exeter, 1984. – 94 p. 10. Firth J. R. A Synopsis of Linguistic Theory / J.R. Firth // Palmer E. R. (ed.). Selected Papers of J. R. − London: Longman, 1957. − 1952−1959. 11. Routledge Dictionary of Language and Linguistics / Hadumod Bussmann, Gregory Trauth, Kerstin Kazzazi. – Routledge, 1999. – 560 p. 282 ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ МУЗИКА Л.К. викладач вищої категорії циклової комісії «Технології легкої промисловості», заступник директора з навчальної роботи Краматорський технологічний технікум м. Краматорськ, Україна Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. [1]. Головна мета навчального закладу – підготовка всебічно розвиненої особистості. На сьогодні потрібен фахівець «нового типу», професійно і соціально мобільний, який має глибокі загальноосвітні та професійні знання, володіє економічними та правовими навичками, здатний до самовдосконалення та професійної і соціальної творчості, готовий до роботи в ринкових умовах праці та до гострої конкуренції. Нормативно-правовою базою організації навчального процесу в закладах освіти являються стандарти вищої освіти. Стандарт освітньої діяльності - це сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процесу закладу вищої освіти і наукової установи. Стандарти освітньої діяльності розробляються та затверджуються центральним 283 органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності.[3]. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти (наукових установ).[3]. Підготовка фахівців з вищою освітою I-II рівнів акредитації здійснюється за відповідними освітніми програмами за початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти.[3]. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.[3]. Освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році. Після набрання чинності цього положення диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. [3]. Заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити 284 освітню діяльність з підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра, за умови отримання відповідної ліцензії. [3]. Вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації протягом двох років з моменту отримання ліцензії на підготовку молодшого бакалавра мають привести тип і статут вищого навчального закладу у відповідність із Законом України «Про вищу освіту». Вищі навчальні заклади, які в системі вищої освіти здійснюють підготовку фахівців виключно освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і до 2020 року не отримають ліцензію на підготовку освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра та/або ступеня бакалавра, можуть продовжити підготовку молодших спеціалістів у системі фахової передвищої освіти [3]. Молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 120-150 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня молодшого бакалавра на основі ступеня молодшого спеціаліста визначається закладом освіти. [3]. Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми: 1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти; 2) перелік компетентностей випускника; 3) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання; 4) форми атестації здобувачів вищої освіти; 5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; 6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності). 285 Вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, що затверджується керівником вищого навчального закладу.[3]. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани студентів, що мають містити, у тому числі, обрані здобувачами вищої освіти навчальні дисципліни.[2]. Заклад вищої освіти у межах ліцензованої спеціальності може запроваджувати спеціалізації, перелік яких визначається закладом вищої освіти. Основними завданнями закладу вищої освіти I-II рівнів акредитації є: - провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями; - участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу; - формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; - забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої та інноваційної діяльності; - створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів; 286 - збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства; - поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян; - вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників. У своїй діяльності навчальна частина закладу освіти керується Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», наказами та іншими нормативними актами Міністерства освіти і науки України, Положеннями навчального закладу та наказами директора. Навчальна частина Краматорського технологічного технікуму свою роботу здійснює в тісному контакті з відділеннями, методичною радою, методичним кабінетом, цикловими комісіями, відділом кадрів, бухгалтерією та іншими підрозділами навчального закладу. Робота навчальної частини ведеться за напрямами: Організаційна діяльність: - виконання навчальних планів з усіх спеціальностей; - розробка графіків навчального процесу; - складання розкладів навчальних занять та екзаменів; - організація готовності закладу освіти до навчального року; - розподіл педагогічного навантаження; - комплектування Державних екзаменаційних комісій (ДЕК); - організація державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання; - оформлення документів для виготовлення студентських квитків; - оформлення документів для виготовлення дипломів про закінчення технікуму; - ведення обліку, своєчасне складання статистичної звітності з питань навчального процесу і контингенту студентів. Контрольна діяльність: - постійний контроль за виконанням графіків навчального процесу; 287 - контроль за станом та своєчасною розробкою планової та навчально-звітної документації; - контроль за плануванням і виконанням навчального навантаження викладачами; - контроль за організацією роботи ДЕК; - контроль за роботою навчальних лабораторій і кабінетів; - контроль самостійного навчання студентів у міжсесійний період та за ходом ліквідації студентами академічної заборгованості; - контроль за підвищенням кваліфікації викладачів. Планування: - розробка навчальних планів навчального процесу; - розробка пропозицій з удосконалення планування та організації навчального процесу; - розробка планів підвищення кваліфікації та стажування викладацького складу. Освітній процес - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.[3]. Освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти, на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.[3]. Учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: науково-педагогічні та педагогічні працівники; здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; інші працівники закладів вищої освіти, роботодавці. 288 Заклад вищої освіти забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників не рідше одного разу на п‘ять років із збереженням середньої заробітної плати. Педагогічні і науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування в Україні і за кордоном. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду, яка включає здобуття другої вищої освіти - ступеня магістра за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти. Освітній процес у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами: - навчальні заняття, - самостійна робота, - практична підготовка; - контрольні заходи. [3]. Основними видами навчальних занять є: лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація. [3]. У ВНЗ I-II рівнів акредитації застосовується семестрова форма організації навчального процесу. З усіх дисциплін навчальних планів сформовані сучасні навчально-методичні комплекси, які постійно поновлюються. Викладачами активно використовуються сучасні технології навчання під час проведення лекційних, практичних, семінарських і лабораторних занять (нетрадиційні заняття, ділові і рольові ігри, розв‘язання кейсів і ситуаційних вправ, семінари-презентації, семінари-дискусії, семінари-брифінги, проблемні лекції, навчальні тести, психологічні тести тощо), Internet-ресурси; сучасні програмні продукти, засоби презентації - візуальне супроводження занять у вигляді фільмів, роликів, кольорових слайдів тощо. Використання вищеназваних технологій навчання сприяє більш ефективному засвоєнню матеріалу, формує у студентів 289 відповідальність, вміння розробляти пропозиції, обґрунтовувати прийняття управлінських рішень, працювати в колективі, активізує студентів до творчого та системного підходу у вирішенні навчальних, наукових і практичних завдань. До навчального процесу залучаються висококваліфіковані спеціалісти наукових установ, профільних підприємств та відомств. Студенти мають можливість працювати у комп‘ютерних класах, які обладнано сучасними засобами обчислювальної і організаційної техніки. Впроваджена система рейтингової оцінки діяльності студентів, яка забезпечує комплексну оцінку досягнень студентів у навчальній, науково-дослідній, громадській діяльності, культурно-масовій та спортивній роботі. Метою рейтингової системи є забезпечення високого рівня знань, підтримка цілеспрямованих і стабільних зусиль кожного студента на оволодіння основами майбутньої спеціальності, дотримання здорового способу життя, активної життєвої позиції, організованості й послідовності для вирішення поточних і перспективних завдань, зміцненню здоров‘я студентів. За показниками рейтингу студентам призначаються стипендії. За відмінне навчання, особливі успіхи у вивченні навчальних дисциплін, науковій роботі та активну участь у громадському житті університету студенти отримують: стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України тощо. Види самостійної роботи студента: - підготовка до лекцій, семінарських, практичних занять; - самостійне опрацювання питань з навчальних дисциплін; - виконання домашнього та індивідуального завдання (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, курсові проекти та роботи); - виконання творчих завдань; - підготовка до виконання модульних, контрольних завдань; - підготовка до складання екзаменів; - підготовка та виконання дипломних робіт (проектів); 290 - підготовка до складання державних екзаменів. Практична підготовка здобувачів вищої освіти здійснюється шляхом проходження ними навчальної практики в лабораторіях, кабінетах, майстернях, салонах закладу освіти; виробничої практики згідно з укладеними договорами на підприємствах, в установах та організаціях, які мають належні умови для проходження практики на виробництві, забезпечують дотримання правил і норм охорони праці, протипожежної безпеки та техніки безпеки і виробничої санітарії відповідно до законодавства. В організації навчального процесу вищого навчального закладу I-II рівнів акредитації застосовуються контрольні заходи у формі вхідного, поточного, модульного, рейтингового, відстроченого і підсумкового (семестрових контролів і державної атестації). Контроль залишкових знань, проводиться через деякий час після вивчення дисципліни. Цей вид контролю не впливає на результати навчання студента і проводиться вибірково, як правило, в інтересах зовнішнього чи внутрішнього контролю якості навчання, з метою вивчення рівня стійкості засвоєних знань студентами. Контроль залишкових знань може проводитись за рішенням директора закладу освіти, а також за ініціативою експертної комісії при проведенні акредитації та ліцензування освітніх послуг. Основним завданням державної атестації є встановлення відповідності рівня якості підготовки випускників; засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей, вимогам стандартів вищої освіти. Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого спеціаліста, молодшого бакалавра, здійснюється екзаменаційною комісією відкрито і гласно у вигляді складання державного комплексного екзамену або захисту дипломного проекту. Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні 291 вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Документ про вищу освіту державного зразка видається закладом вищої освіти тільки за акредитованою освітньою програмою. [3]. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Особлива увага у ВНЗ I-II рівнів акредитації приділяється важливій складовій реформування вищої освіти – забезпеченню гарантії її якості. Це найбільш складна багатокомплексна компонента, що вимагає не тільки значних фінансових і матеріально-технічних ресурсів, але й корінних змін у переконаннях, поведінці та якісному складі суб'єктів навчального процесу. З цією метою закладами вищої освіти розроблена система забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості), яка передбачає здійснення наступних процедур і заходів: 1) визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти; 2) здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм; 3) щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб; 4) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників; 5) забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів, за кожною освітньою програмою; 6) забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом; 7) забезпечення публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації; 8) забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і 292 забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату.[3]. Керуючись Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», виконуючи відповідні Укази Президента та Постанови Кабінету Міністрів України, заклад освіти послідовно здійснює заходи, спрямовані на підвищення якості освіти, розроблення та запровадження конкретних механізмів удосконалення системи підготовки кадрів, створення умов для закріплення їх на виробництві, професійного зростання та кар'єрного росту фахівців. Краматорським технологічним технікумом здійснено низку заходів, спрямованих на суттєве вдосконалення освітнього процесу. Це акредитація всіх спеціальностей, поліпшення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення теоретичного і практичного навчання, підвищення зацікавленості викладачів і керівників практики та самих студентів у якісній теоретичній та практичній підготовці тощо. Але не всі проблеми під силу ВНЗ I-II рівнів акредитації, статус яких не до кінця визначений законодавчою базою, які не мають відомчого підпорядкування, мають обмежені фінансові ресурси для модернізації матеріально-технічної бази, оперативного реагування на невпинний науково-технічний прогрес, IT - технологій тощо. Таким чином ВНЗ I-II рівнів акредитації зазнають труднощів в питаннях організації навчального процесу переважно через зовнішні фактори, які впливають на якісного освітнього процесу: - невизначеність статусу ВНЗ I-II рівнів акредитації у системі освіти України; - відсутність централізованого фінансування матеріально-технічного постачання; - відсутність стимулювання передових підприємств з боку держави у питаннях залучення їх до підготовки висококваліфікованих фахівців, удосконалення процесу практичної підготовки студентів (зміна підходів до практичної підготовки, посилення мотивації студентів до проходження практики, зацікавленості виробничників). 293 Використана література 1. Конституція України 2. Закон України «Про освіту» 3. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: / zakon rada.gov.ua. 4. Педагогіка вищої школи / [В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, І.С. Волощук та ін.]; За ред. В.Г. Кременя, В.П. Андрущенка, В.І. Лугового. – К.: Педагогічна думка, 2009. – 256 с. 5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посібник / З.І. Слєпкань. – К: Вища школа, 2005. – 239 с.: іл. 6. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Туркот. – К.: Кондор, 2011. – 628 с. 7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / М.М. Фіцула. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с. 294 БИЗНЕС-МОДЕЛИРОВАНИЕ НА ОСНОВЕ ФРЕЙМОВОГО ПОДХОДА ИЛЬЧЕНКО М.Л. кандидат филологических наук, доцент, доцент кафедры прикладной лингвистики Национальный аэрокосмический университет им. Н.Е. Жуковского «Харьковсикий авиационный институт» г. Харьков, Украина Объект исследования – понятие бизнес-модели, в частности – концептуальной структуры целостной бизнес-модели, которая представлена в виде конгломерата лингвистических и экстралингвистических знаний. Цель работы – применить лингвокогнтивный инструментарий для определения понятия бизнес-модели как критерия жизнедеятельности и развития предприятия. Задачей исследования является применение фреймового подхода как способа построения БИЗНЕС-МОДЕЛИ; вывление семантических ролей (актантов) в составе пропозиций, формирующих фреймовые связи; построение универсальной БИЗНЕС-МОДЕЛИ. Когнитивная парадигма современных лингвистических исследований позволяет сквозь призму языковых данных познать внеязыковую действительность, механизмы человеческого мышления, а процессы кодирования и объективации знаний о мире в языковых структурах. Язык и мышление – это две комплементарные сущности, которые пребывают в постоянном взаимодействии. То есть, в человеческом мышлении представлена информация «о языке» как семиотической системе, а также информация «в языке» – то есть знания о мире, содержащиеся в значениях, или концептах, активируемых с помощью языковых единиц [11, c. 94–95; 7, с. 53]. Таким образом, изучая значения языковых единиц, можно охарактеризовать принципы упорядочивания информации в сознании человека. В результате такого подхода 295 студенты экономических факультетов или начинающие предприниматели смогут четко и в доступной форме понять, с чего начать свой проект или как организовать работу предприятия в будущее. Существует множество взаимодополняющих трактовок бизнес-моделей со стороны специалистов в сфере экономики и бизнеса, но нет общего, универсального определения, которое бы учитывало всю палитру смысла, вкладываемого в данное понятие. Поэтому, для решения данной проблемы в статье предлагается применить лингвистический инструментарий с опорой на когнитивные методы исследования, а именно семантический и концептуальный анализ. Семантический (компонентный) анализ позволяет выявить все компоненты значений слова «бизнес-модель» на основе больших массивов лексики – синонимических рядов, лексико-семантических групп и полей [17]. Концептуальный анализ является продолжением семантического: после анализа значений слов (концептов) осуществляется анализ действительности с помощью данных концептов. Семантическое описание концепта нужно анализировать во взаимосвязи с другими концептами, описывая эти отношения и суммируя все частные толкования и, таким образом, выявляя фактическое семантическое описание слова-концепта [12]. Следует уточнить, что термин "концепт" выступает в роли родового понятия для целого ряда ментальных сущностей, к которым относятся представления (обобщенно чувственно-наглядные образы), понятия (мысли о наиболее общих, существенных признаках предмета или явления как результаты рационального познания), гештальт (комплексная, целостная функциональная структура, объединяющая чувственные и рациональные элементы), схема действий [6, с. 82]. То есть концептами могут быть оперативные единицы сознания с различным наполнением [10, c. 143; 16, c. 56–58]. Соответственно, концепт выступает единицей познания мира, имеющей разную степень информативной насыщенности. Концепты – динамические 296 единицы, которые, «оставаясь целостным образованием, могут изменяться и отражать человеческий опыт» [18, c. 77]. С позиций когнитивной лингвистики значение каждого конкретного слова представляет собой фрагмент знаний, которые определенным образом упорядочены в составе единого целого [7, с. 54], то есть имеют концептуальную структуру. БИЗНЕС-МОДЕЛЬ имеет свою концептуальную структуру, состоящую из набора понятийных элементов и связей между ними. Лексическое значение БИЗНЕС-МОДЕЛИ охватывает определенный фрагмент информации о внеязыковой сущности, объем которого предстоит выяснить. К примеру, в словарной дефиниции БИЗНЕС-МОДЕЛЬ выступает «совокупностью стандартизированных способов ведения бизнеса организацией, правил ведения этого бизнеса, лежащих в основе стратегии компании, а также критериев оценки его деловых показателей» [19]. Экстралингвистическое (внеязыковое) значение БИЗНЕС-МОДЕЛИ, в отличие от словарного, представляет собой открытый корпус знаний, компоненты которого имеют различную степень релевантности для прояснения этой сущности [21]. С рядом существующих терминологических определений бизнес-модели можно ознакомиться в работе Ю.С. Выходец и Н.Ю. Ровинской [2, с. 69-70]. Для того чтобы построить концептуальную структуру БИЗНЕС-МОДЕЛИ, необходимо задействовать понятие фрейм и пропозиция [3; 4; 7]. По определению Ч. Филлмора фрейм представляет собой набор концептов, связанных таким образом, что для понимания одного из них нужно понять целостную структуру, в состав которой они вовлечены [20]. Отношения между двумя концептами образуют пропозицию, которая является базисным элементом фрейма и одновременно элементарным фреймом. Семантико-синтаксическая структура пропозиции является реляционной структурой, имеющей два типа составляющих: термы или актанты, которые отражают предметы, лица, явления и т. д., в общем случае – сущности. В случае бизнес-модели такими сущностями выступают участники бизнес-процесса и вовлеченные предметы, явления и т. п.; предикаты, отображающие свойства 297 сущностей и отношение между ними – действия участников бизнеса, совершаемые между собой, по отношению к и над другими лицами, предметами и т. п. Термы, в зависимости от места в структуре предиката, могут существенно менять свое семантическое значение. Например, «ФИРМА 1 продала ФИРМЕ 2» и «ФИРМА 2 продала ФИРМЕ 1», где предикат сохраняется – акт продажи. Предикаты отличаются друг от друга количеством аргументов (одноместные, двухместные, трехместные, редко более трех) и порядком. Предикаты первого порядка в качестве аргументов используют только термы (ФИРМА 1 произвела ТОВАР), более высокого порядка — могут использовать другие предикаты (ФИРМА 1 поручила произвести товар ФИРМЕ 2). Глагол, будучи носителем валентности, определяет партнеров, наделенных конкретными семантическими признаками, и исключает единицы с иными свойствами. Таким образом, отбор [15, с. 128–128] производится на основе совместимости или несовместимости свойств обоих контекстных партнеров, соотносимых с действительностью. Актантные места при предикате (глаголе) заполняются соответствующими переменными семантических классов (например, агенс, пациенс, адресат, инструмент, средство). Инвентарь семантических ролей может иметь разный состав и объем (ср. в частности [1, c. 370–377; 13, c. 587–588], а также обзор различных подходов и теоретических проблем в [20; 14, c. 160–165]), что во многом определяется конкретными нуждами его использования. При этом роль – это инвариант множества морфосинтаксических способов кодирования участника; так же и семантически – это генерализация функций участника в круге ситуаций, обозначаемых группой предикатов. На основе множества семантических ролей, описываемых в языкознании, релевантным для нашего исследования является следующий набор: АГЕНС – одушевленный инициатор действия, контролирующий его (т.е. по своей воле начинает действие и способен прекратить его протекание; 298 возможно, расходует энергию при осуществлении действия): например, банк, дилер, торговая фирма и т.п.; АГЕНС может быть КАУЗАТОРОМ – лицом, которое оказывает воздействие на объект каузации, т.е. понятие каузатора связывается с понятиями – актор, инициатор, источник действия, активный участник каузативной ситуации: производитель, изобретатель; ЭЛЕМЕНТИВ – стихийная сила как источник изменения в положении дел, например: Закрытие границы повысило цены на топливо; ПАЦИЕНС – партиципант, более других вовлеченный в действие и претерпевающий в ходе него наиболее существенные изменения (состояния, физической формы, положения) по сравнению с другими партиципантами, например. ПАЦИЕНС выступает в роли БЕНЕФАКТИВА и МАЛЕФАКТИВА в зависимости от конкретной бизнес-модели. БЕНЕФАКТИВ (реципиент) – обычно одушевленный участник ситуации, чьи интересы затронуты в процессе ее осуществления, получающий от нее пользу (например, партнеры, клиенты и т. п.) или вред (МАЛЕФАКТИВ) (они же); ИНСТРУМЕНТ (способ, ресурс) – неодушевленный объект/средство, с помощью которого осуществляется действие, но который сам не претерпевает изменений при его осуществлении; ФАКТИТИВ (или РЕЗУЛЬТАТИВ) – одушевлѐнный или неодушевлѐнный предмет, возникший, прекративший существование или подвергшийся изменению: компания выпустила акции, произвела партию телефонов; АБЛАТИВ – место, из которого осуществляется движение; ЦЕЛЬ (ДИРЕКТИВ) – место, в которое осуществляется движение; ТРАНЗИТИВ – место, через которое пролегает путь: Товар направлен в Брюссель через Варшаву; 299 МАРШРУТ (ехать по дороге); ЛОКАТИВ – место, где происходит действие, например: ресторан в центре Харькова; РЕЗУЛЬТАТ (повысить стоимость акции, выйти на новый рынок); ПРИЧИНА (отсутствие роста продаж). Для концептуализации БИЗНЕС-МОДЕЛИ сгруппируем семантические роли в четыре блока [9]: (1) БЛОК АГЕНСА: коагент, контрагент, эффектор, каузатор / инициатор, посессор,элементив; (2) БЛОК ПАЦИЕНС: бенефактив, фактитив (результатив) (3) БЛОК ИНСТРУМЕНТА: ресурс, способ (4) БЛОК ОБСТОЯТЕЛЬСТВ: ЛОКАТИВЫ (аблатив / сфера (исходное место), цель (директив) /сфера (конечное место), транзитив / уровень/ сфера (промежуточное место), маршрут / направление, а также ПРИЧИНЫ / ЦЕЛИ / РЕЗУЛЬТАТЫ, МОТИВЫ (побуждение к определенной деятельности с целью достичь ожидаемый результат). В процессе создания бизнес-модели задачей является определение всех блоков и их наполнения, а задачей бизнес-эксперта – успешное / оптимальное комбинирование элементов блока (семантических ролей). Ниже будет рассмотрена универсальная БИЗНЕС-МОДЕЛЬ, с заполненными блоками семантических ролей: БЛОК АГЕНСА: ЭФФЕКТОР (выполняет поручение) – БРОКЕР / ПОСРЕДНИК; КОАГЕНТ (сотрудничает) – УЧАСТНИК ОБЪЕДИНЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ, КОНГЛОМЕРАТА, КОНЦЕРНА, КОНСОРЦИУМА, ХОЛДИНГА, ФИНАНСОВО-ПРОМЫШЛЕННОЙ ГРУППЫ и т.п; КОНТРАГЕНТ (эталон сравнения) – АГЕНС-КОНКУРЕНТ; КАУЗАТОР (создает / производит) – СОЗДАТЕЛЬ (предприниматель, производитель, изобретатель); ИНИЦИАТОР (продает) – ДИСТРИБЪЮТОР / ТОРГОВАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ (трейдер, дилер, оптовый продавец, ритейлер); 300 ПОСЕССОР (владеет) – ВЛАДЕЛЕЦ ОБОРОТНЫХ и ВНЕОБОРОТНЫХ АКТИВОВ; ЭЛЕМЕНТИВ (противодействует агенсу) – ФАКТОРЫ РИСКА (внешние и внутренние с учетом специфики каждого из видов агенса); БЛОК ПАЦИЕНСА: БЕНЕФАКТИВ (извлекает выгоду) – КЛИЕНТЫ, ПАРТНЕРЫ. Для каждого типа АГЕНСА будут свои БЕНЕФАКТИВЫ (например, ключевые клиенты, на которых фирме-продавцу следует делать основной упор); ФАКТИТИВ (РЕЗУЛЬТАТИВ) (формируется, видоизменяется, исчезает) – ПРОДУКТ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ФИРМЫ, а именно ТОВАРЫ и УСЛУГИ; БЛОК ИНСТРУМЕНТА: РЕСУРС (участвует в действии агенса, но не является ее результатом) – АКТИВЫ; СПОСОБ – РАСПОРЯЖЕНИЕ АКТИВАМИ (сохранение, обособление, аренда, продажа, ликвидация, отчуждение и т.д.); БЛОК ОБСТОЯТЕЛЬСТВ: ЛОКАТИВЫ (аблатив / сфера (исходное место), цель (директив) / сфера (конечное место), транзитив / уровень / сфера (промежуточное место); маршрут / направление – определяя ЛОКАТИВЫ, можно визуализировать географию деятельности фирмы от населенного пункта до дальнего зарубежья. Определив ЛОКАТИВЫ, можно сформировать географию не только АГЕНСА (фирмы), но и БЕНЕФАКТИВА (клиентов или потребительский рынок); ПРИЧИНА (мотивы деятельность фирмы / подразделения и т.д.). Объединив тематически сближенные пропозиции с заполненными семантическими ролями в фреймы, можно структурировать исходный концепт БИЗНЕС-МОДЕЛИ (рис. 1): 301 Рис. 1. Схемная межфреймовая БИЗНЕС-МОДЕЛЬ. Когнитивные языковые исследования позволяют структурировать и упорядочить представления человека об окружающей его действительности. Таким образом, лингвокогнитивный анализ концепта БИЗНЕС-МОДЕЛЬ носит прикладной характер и является сопутствующим для исследований этого феномена с позиций экономических дисциплин. Он помогает прояснить ментальную сущность, скрывающуюся за многообразными языковыми единицами, в которых выражается концепт, и придать ей рациональную, упорядоченную форму. В теминах когнитивной лингвистики БИЗНЕС-МОДЕЛЬ представляет собой сложный конструкт фрактальной природы в виде концептуальной 302 межфреймовой сети, состоящей из семантических ролей (актантов) и определенного набора связующих пропозиций (связей), вовлеченных в процесс итерации – многократного воспроизводства. В терминах бизнес-моделирования БИЗНЕС-МОДЕЛЬ понимается нами как многоуровневый комплекс компетенций / ролей и связей между ними, которые повторяются на нисходящих уровнях. Установлено, что трансформация бизнес-модели – процесс перевоплощения некой ядерной (действующей) бизнес-модели в некую иную бизнес-модель. Достигается это путем выделения статических элементов бизнес-модели (соответствующих семантическим ролям) и встраиванием их в динамическую ситуацию (комбинацией). Следует учитывать, что при трансформации бизнес-модели происходит итерация – то есть повторение одних и тех же элементов на нисходящих уровнях в различных сочетаниях в соответствии с требованиями заказчиков или видением бизнес-экспертов. Практическая ценность. Статья может быть полезна для владельцев, распорядителей или руководителей предприятий, занятых вопросами стратегического анализа, управления жизнеспособностью бизнеса, выбора вектора развития. Перспектива исследования заключается в дальнейшей спецификации фреймовой структуры концепта / домена БИЗНЕС-МОДЕЛЬ для изучения процессов трансформации бизнес-моделей. Полученные данные лягут в основу создания междисциплинарного понятийного аппарата БИЗНЕС-МОДЕЛИ. Использованная Литература 1. Апресян Ю. Д. Теоретические проблемы русского синтаксиса: Взаимодействие грамматики и словаря / Ю. Д. Апресян, И. М. Богуславский и др.; отв. ред. Ю.Д. Апресян. – М. : Языки славянских культур, 2010. – 408 с. 2. Выходец Ю. С. Применение термина "бизнес-модель" для анализа и описания деятельности предприятия / Ю. С. Выходец, Н. Ю. Ровинская // 303 Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. - 2013. - № 1. – С. 65–76. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eupmg_2013_1_8.pdf 3. Жаботинская С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных (на материале современного английского языка) / С. А. Жаботинская – М. : Ин-т языкознания РАН, 1992. – 216 с. 4. Жаботинская С. А. Концептуальная модель частеречных систем: фрейм и скрипт / С. А. Жаботинская // Когнитивные аспекты языковой категоризации. Сборник научных трудов – Рязань: Рязанский гос. пед. ун-т им. С. А. Есенина, 2000. – С. 15–21. 5. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С. А. Жаботинская // Вісник Черкаського університету. – Філологічні науки. – 1999. – Вип. 11. – С. 3-20. 6. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети / С.А. Жаботинская // Мова. Науково–теоретичний часопис з мовознавства. – 2004. – № 9. Проблеми прикладної лінгвістики. – С. 81–92. 7. Жаботинская С. А. Лексическое значение: принципы построения концептуальной сети // Pstyga, A. (red.) Slovo z perspektywy jezykoznawcy s tlumacza. – Gdansk: Widawnictwo Universytetu Gdanskiego, 2005. – S. 53–62. 8. Жаботинская С. А. Ономасиологические модели в свете современных направлений когнитивной лингвистики / С. А. Жаботинская // С любовью к языку. Сб. науч. трудов. Посвящается Е.С. Кубряковой. – Москва-Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский ГУ, 2002. – С. 115-123. 9. Кашкин Е. В. Семантические роли и сеть конструкций в системе FrameBank [Электронный ресурс] / Е. В. Кашкин, О. Н. Ляшевская // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии: По материалам ежегодной Международной конференции «Диалог» (Бекасово, 29 мая — 2 июня 2013 г.). – Вып. 12 (19). – М.: Изд-во РГГУ, 2013. – С. 325 – 343 – Режим доступа: http://www.ruslang.ru/doc/kashkin/2013/08.pdf. 304 10. Кубрякова Е. С. Роль словообразования в языковой картине мира / Е.С. Кубрякова // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / [под ред. Б. Н. Серебренникова]. – М. : Наука, 1988. – С. 141–172 11. Кубрякова E. C. Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. – М. : Наука, 1991. – 239 с. 12. Никитина С. Е. Логический анализ языка. Культурные концепты / С. Е. Никитина // Под ред. Н. Д. Арутюновой. – Вып. 4. – М. : Наука, 1991. – С. 117–118. 13. Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики / Е. В. Падучева. – СПб. : Экополис и культура, 2004. – 608 с. 14. Плунгян В. А. Общая морфология: Введение в проблематику: Учебное пособие / В. А. Плунгян. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Едиториал УРСС, 2003. — 384 с. 15. Прохорова (Лакина) Н. Ю. К вопросу о соотношении семантических и социальных ролей приглагольных актантов / Н. Ю. Прохорова // Вестник. Балтийского федерального университета им. И. Канта, 2013. – Сер.: Филологические науки. – Вып. 2. – С. 127-134. 16. Стернин И.А. Концепты и лакуны / И.А. Стернин, Г. В. Быкова // Языковое сознание: формирование и функционирование ; [под ред. Н.В. Уфимцевой]. – М. : ИЯ РАН, 1998. – С. 53–67 17. Стернин И.А. Семантический анализ слова в контексте / И. А. Стернин, М. С. Соматина. – Воронеж: «Истоки», 2011. – 150 с. 18. Сухих С.А. Речевые интеракции и стратегии / С.А. Сухих // Языковое общение и его единицы. – Калинин: КГУ, 1986. – С.71–77 19. Толковый словарь «Инновационная деятельность». Термины инновационного менеджмента и смежных областей (от А до Я). 2-е изд., доп. [Электронный ресурс] / авт.-сост. В. И. Суслов. Новосибирск: Сибирское науч. изд., 2008. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1365301. 20. Fillmore, Ch. The case for case // Universals in linguistic theory. – New York, 1968.– P.1–88. 305 21. Langacker, R. W. A course in cognitive grammar [Manuscript]. – San Diego: UCSD, 2000. – 73 p. 306 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ «ГРАНИЧНІСТЬ» КУПІНА І. О. кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і методики викладання філологічних дисциплін у початковій школі Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди м. Харків, Україна Мова є формою існування знань, що накопичуються в людській пам‘яті у вигляді відповідних структур. Знання, які акумулюються мовною системою, відображають ставлення людини до об‘єктивного світу, опосередковуючись за допомогою психічних чуттів. Це є підґрунтям для формування в мові системних відношень зі своєрідною складною ієрархією семантичних рівнів. Дослідження системного характеру лексики й фразеології має важливе значення для розвитку мовознавства загалом, тому це питання й на сьогодні залишається актуальним. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки перспективним уважається як вивчення системного характеру лексики й фразеології, так і польовий підхід до вивчення мовних одиниць, що дає змогу глибше дослідити змістовність мови. Змістові аспекти мови загалом та її окремих підсистем і рівнів перебувають у полі зору лінгвістики, а їхня розробка здійснюється в річищі різних наукових парадигм. Відмінною тенденцією сучасного етапу розвитку мовознавства є не тільки наявність різних дослідницьких орієнтацій (Л. А. Лисиченко, Г. О. Золотова, О. С. Кубрякова) – структурно-семіотичної, функціонально-комунікативної, антропологічної та ін., а й формування нового конструктивного напряму, для якого характерні синтез та інтеграція парадигм 307 наукового знання, що розвивалися переважно окремо (Н. Д. Арутюнова, М. Блек, А. Вежбицька, В. В. Жайворонок, С. Я. Єрмоленко, В. І. Карабан, Ю. О. Карпенко, Е. Кассірер, М. П. Кочерган, Д. Лакофф, Г. П. Півторак, П. Рікер, А. Річардс, В. М. Русанівсьий, Б. О. Серебренніков, В. Г. Скляренко, Н. В. Слухай, О. С. Снітко, М. А. Собацький, Ю. С. Степанов, О. О. Тараненко, Ф. Уїлбрайт, Г. І. Халимоненко, О. І. Чередниченко та ін.), усвідомлення взаємодії всіх засобів мови в мовленнєвому процесі (Г. О. Золотова). Будь-якій системі притаманна ознака цілісності. Її вияви в різних системах можуть вирізнятися суттєвими особливостями. У семантичних полях ознака цілісності характеризує зміст поля, тому серед методів вивчення системних відношень, зв‘язків між елементами особливе місце посідає теорія семантичного поля. Теорія семантичного поля виникла в 20–30 роки XX століття внаслідок відродження філософського підходу до розуміння мови, звернення до ідей В. Гумбольдта, його порівняльно-історичного методу дослідження мовних явищ. Семантичне поле в лінгвістиці стає однією з найважливіших категорій, у якій системно розглядаються цілісні за своїм змістом одиниці. У цій категорії найвищого порядку не тільки віддзеркалюється ієрархічна структура фрагментів фразеосемантичної системи, але й взаємопов‘язано представлені відношення традиційних мовних категорій (синонімія, антонімія). Семантичне поле утворюється більшістю значень, що мають хоча б один загальний семантичний компонент, наприклад, висота, глибина, об‘єм, площа, сила, число, швидкість, граничність, безмежність. Семантичні поля, на відміну від синонімічних рядів, утворюють незамкнені, перехресні семантичні угрупування. Семантичне поле має багаторівневу структуру, представлену мікрополями, лексико-семантичними групами, тематичними групами, синонімічними рядами. Слова в полі об‘єднуються за семантичною спільністю або протилежністю. 308 Структурно-семантичне поле характеризується складною ієрархічною організацією. Узагальнюючи різні концепції теорії поля, важливо відзначити, що семантичне поле – одна з важливих категорій, у якій системно досліджуються цілісні за своїм змістом мовні одиниці, що об‘єднуються або за семантичною та функціональною ознакою, або за двома ознаками. Для семантичного поля характерна наявність загальної семантичної ознаки, що виражається мовною одиницею із спільним значенням (архісемою), і наявність диференційних ознак, якими одиниці поля відрізняються. Сучасна лінгвістика керується положенням про те, що основним змістовим елементом мовної картини світу є семантичне поле, і в його основі лежать знання, закріплені в семантичних категоріях, семантичних полях, складниками яких є мовні одиниці, структуровані в межах поля. Типологія мовних полів і їхнє визначення залишається в сучасному мовознавстві дискусійним питанням. Дослідження розходяться в головному – принципі моделювання поля, у визначенні його ідентифікатора, розумінні характеру відношень між конституентами семантичного поля. Останнім часом термін «семантичне поле» широко використовується у фразеології. Уперше на можливості й необхідності вивчення семантичних полів стосовно фразеології наголосив О. В. Кунін. Структурно-семантичні засоби ФО, що розрізняють їхні типи, формуються, звичайно, у процесі переосмислення вихідних сполучень слів у цілому або хоча б одного з лексичних компонентів сполучення. У першому випадку утворюються фразеологізми зі злитим значенням, у другому – у слова формується фразеологічно зв‘язане значення, яке здатне реалізуватися лише в поєднанні з певним словом або з низкою слів й утворити стійкі словесні комплекси. ФО, як і слова, не існують у мові ізольовано, вони можуть утворювати лексико-фразеологічні, лексичні та фразеосемантичні групи (ФСГ). Крім того, що ФО утворюють ФСГ, наявні тісні зв‘язки ФО і слів. Кожна лексико-фразеологічна парадигма є системою слів і ФО, об‘єднаних семантичною ознакою, що знаходить у ній своє вираження, незалежно від 309 категоріальної віднесеності її конституентів. Людські емоції та почуття є універсальними, але різняться вербальною репрезентацією, тому досить показовим у цьому відношенні може бути, як видається, фрагмент семантичної системи української мови, представлений феноменом «граничність». На мовному рівні він поданий передусім семантичним полем, склад та обсяг якого варіюється залежно від конкретної мови. Мовні одиниці семантичного поля залучаються в основний словниковий запас літературної мови, активно функціонують в усному мовленні, є його складниками, уживаються на сторінках періодичних видань і в художніх творах. Граничність як значеннєва номінація апелює до мислення людини, до системи її понять. Питання межі, границі віддавна привертали увагу дослідників, посідали значне місце в становленні й розвитку людського знання про істотні сторони буття. Про це свідчать як роботи філософів античності (Аристотель, Платон, Сократ), так і дослідження пізніших науковців. Інтерес до цієї проблеми не зникає й до сьогодні (Ю. Ю. Гавриленко, Н. А. Лантух, С. Л. Попов). Вибір для дослідження феномена «граничність» зумовлений, з одного боку, важливістю для мовної свідомості самого поняття «граничність», що актуалізує всі грані людського буття в його просторово-часовій і кількісно-якісній визначеності, з другого боку, важливістю граничної семантики як конкретизації мовної семантики взагалі. Однак, незважаючи на наявність ґрунтовних досліджень (Ю. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, О. В. Бондарко, Б. Штефан, Т. В. Булигіна, В. В. Виноградов, Є. М. Вольф, М. Я. Гловінська, А. П. Загнітко, Ю. М. Караулов, О. С. Кубрякова, О. М. Пєшковський), у тому числі дисертаційних робіт семасіологічного й ономасіологічного плану (Ю. С. Маслов, С. Л. Попов, І. В. Червенкова та ін.), феномен «граничність» залишається недостатньо вивченим. Граничність інтерпретується як категорійне, узагальнене поняття, що пов‘язане з категоріями простору й часу. Як поняттєва категорія, граничність 310 належить до параметрів, що характеризують глибинну семантику. Як мовна універсалія, граничність реалізується і в системі мовлення, характеризуючи різноманітні засоби обмеження предметів або відношення між об‘єктами позамовної дійсності в їх просторово-часовому і якісно-кількісному вимірах. Як семантична категорія, граничність увіходить у коло мовних семантичних функцій, зокрема функції репрезентації пізнання. Граничність розглядається як конкретизатор мовної семантики взагалі, як універсальний зміст, ядро різних типів полів: семантичних, лексико-граматичних, функціонально-граматичних та ін. У цьому розумінні граничність співвідносна з поняттям границі – універсальним концептом. З огляду на граматичну семантику, границя пов‘язана насамперед з аспектуальними характеристиками дієслівної лексики та з деякими морфологічними категоріями, зокрема з найвищим ступенем порівняння прикметників і прислівників. Поділяємо думку Ю. Ф. Прадіда про те, що серед першочергових теоретичних завдань фразеологічної ідеографії є «опис лінгвальних та екстралінгвальних принципів вирізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем, опрацювання класифікаційної схеми, яка б повно та всебічно характеризувала світобачення людини, що виражається фразеологічними засобами мови, тобто структури ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови» [1, с. 11]. У розвідці підтримується така ідеографічна ієрархія, запропонована Ю. Ф. Прадідом: синонімічний ряд → семантична група → семантичне поле → тематична група → тематичне поле → ідеографічна група → ідеографічне поле → архіполе. Для дослідження фразеологічної вербалізації семантичного поля «граничність» в українській мові послуговуватимемося розробленою нами ієрархією ФО: семантичне поле (СП) → фразеосемантичне поле (ФСП) → фразеосемантичний сегмент (ФСС) → фразеосемантична група (ФСГ) → фразеосемантичний блок (ФСБ) → фразеосинонімічний ряд (ФСР) → фразеологічна одиниця (ФО). 311 Використана література: 1. Прадід Ю. Ф. Проблеми фразеологічної ідеографії (на матеріалі української і російської мов) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова»; 10.02.02 «Російська мова» / Ю. Ф. Прадід. – Дніпропетровськ, 1997. – 50 с. 312 ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНИХ НАГОРОД ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: СУЧАСНИЙ ДОКТРИНАЛЬНИЙ ПОГЛЯД КОЛОМОЄЦЬ Т.О. доктор юридичних наук, професор декан юридичного факультету Запорізький національний університет м. Запоріжжя, Україна В умовах пошуку новітньої моделі системи адміністративного права, зосередження зусиль вітчизняної наукової галузевої спільноти щодо формулювання пропозицій стосовно обґрунтування доцільності докорінного перегляду наявних наукових положень з питань системи адміністративного права, запозичення зарубіжного досвіду побудови системи адміністративного права (щоправда, із певним превалюванням дослідження досвіду окремих зарубіжних країн – Німеччини, Франції), і, як наслідок, появи тематичних збірок наукових праць [1], тематичних спеціальних випусків всеукраїнських науково-практичних журналів [2], все частіше увага вчених-адміністративістів зосереджується на обґрунтуванні виокремлення у системі адміністративного права тих елементів, які раніше або ж взагалі не виокремлювалися, або ж стосовно яких у вітчизняній правовій науці формулюються пропозиції щодо їх самостійного місця у системі права України (набуття ознак самостійного виокремленого елементу), або ж набуття ознак комплексного елементу системи права й відповідно втрати ознак елементу адміністративного права України. Певним чином це зумовлене набуття поширення ідеї поділу системи адміністративного права на Загальне адміністративне право та Особливе адміністративне право (наприклад, роботи В.М. Бевзенка, Р.С. Мельника, Т.О. Коломоєць, В.В. Галунька та ін. [3]) й виникненням дискусії щодо змістовного наповнення останньої за рахунок включення соціального, освітнього 313 (освітянського), спортивного, службового, будівельного, муніципального права та ін. У всьому цьому розмаїття наукових пошуків все частіше з‘являються положення про виокремлення т.з. «нагородного права», покликаного регулювати відносини, пов‘язані із встановленням та застосуванням нагород в цілому та державних зокрема (наприклад, роботи А.М. Майдебура, Д.Г. Коритько, В.В. Заїки, О.Г. Стрельченко та ін.). Якщо щодо того, що на сьогоднішній день сформувалася ціла сукупність різних нормативно-правових актів, покликах регулювати відповідну сферу суспільних відносин, у середовищі вчених-юристів заперечень немає. Стосовно ж того, яке місце ця сукупність займає у системі права, розгорілася справді дискусія, а саме: нагородне право є комплексною галуззю національного права, нагородне право є комплексною галуззю національного права, яка охоплює норми конституційного, адміністративного, а інколи й трудового права, нагородне право – це підгалузь адміністративного права, яка є елементом Особливого адміністративного права. Аналіз відповідних нормативно-правових положень свідчить про те, що дійсно конституційно-правові положення фіксують «базові засади нагородовстановлення та застосування» [4, с. 11], проте положення, безпосередньо пов‘язані із розмаїттям нагород, нагородним провадженням, яке наділене всіма ознаками заохочувального провадження, є адміністративно-правовими. Якщо щодо недержавних нагород (зустрічається вказівка на «неформальне нагородження», «неформальні нагороди», «неофіційні нагороди» [5, с. 25]) цілком можливою є регулятивна спрямованість норм інших галузей права, стосовно ж державних нагород в наявності переважна адміністративно-правова регламентація, що і дозволяє порушувати питання про можливість і доцільність виокремлення нагородного права в системі адміністративного права, із його поділом на інститути, серед яких своє чільне місце посідає інститути державних нагород. На користь інституціональності відповідної групи норм свідчить певна однорідність суспільних відносин, на врегулювання яких і спрямована вищезазначена група норм адміністративного права. 314 Безперечно, «встановлює» засади державних нагород Верховна Рада України, однак процедурний режим реалізації права особи на державну нагороду – сфера діяльності суб‘єктів публічної адміністрації, сфера реалізації публічного адміністрування, що є предметом регулювання саме адміністративного права. Активне залучення до процедурного аспекту ресурсу державних нагород дозволяє формулювати висновок про належність норм, які визначають засади нагородного провадження, до системи адміністративного права. Чому саме інститути, а не підгалузь адміністративного права, є прийнятним для характеристики норм права, які регулюють відносини, безпосередньо пов‘язані із нагородженням осіб за видатні заслуги перед Україною. Відповідь варто шукати у наявності у відповідної сукупності правових норм ознак інституту, а не підгалузі. Для цієї сукупності характерними є: «об‘єктивно-суб‘єктивна природа; специфіка предмету правового регулювання; відносна самостійність; системність зв‘язків; єдність змісту та цілісність; закріплення особливості свого предмету, юридичного статусу суб‘єктів, фіксуючи їх специфічною термінологією, дефініціями, конструкціями; формальна визначеність; функціональна спрямованість; внутрішня структурна організація нормативного змісту; видове багатоманіття» [6, с. 185-191]. Аналіз цих ознак свідчить про те, що всі вони у сукупності притаманні сукупності правових норм, покликані регулювати відносини, безпосередньо пов‘язані із реакцією держави на «видатні заслуги особи у різних сферах суспільного життя, заслуги перед Україною» [7, с. 71], як складової публічного адміністрування, з обов‘язковою участю кількох (залежно від виду державної нагороди) суб‘єктів публічної адміністрації, із закріпленням відповідної специфіки сфери правового регулювання, правового статусу суб‘єктів нагородного провадження, із фінансуванням специфічної термінології, серед якої «видатна заслуга», «нагородні цензи», «види нагород», «нагородні наслідки» тощо, із збереженням формальної визначеності (переважно закони, щоправда, в наявності і підзаконна деталізація), функціональної спрямованості, системності зв‘язків між правовими нормами (матеріальними і процедурними, 315 між матеріальними, між процедурними), єдності змісту та цілісності (взаємодоповнення правових норм й формування їх єдності), відносної самостійності (у порівнянні з рештою галузевих та інституціональних сукупностей правових приписів). Отже, наявність інституціональних ознак дозволяє сформулювати висновок про інституціональну виокремленість правових норм, покликаних регулювати відносини, пов‘язані із використанням ресурсу державних нагород для відзначення з боку держави «видатних» заслуг особи, у системі права України, а сфера регулюючого впливу, й обов‘язкова участь у правовідносинах суб‘єкта (суб‘єктів) публічного адміністрування свідчить про належність цього інституту до системи адміністративного права України. Його варто розглядати як складовий елемент галузі адміністративного права, підгалузі – службового права, враховуючи переважну цільову спрямованість відповідних приписів, хоча в той же час відзначення нагородами може бути виокремлене у самостійну підгалузь – нагородне право, складовою якого можна вважати інститут державних нагород. Щоправда, достатніх підстав вести мову про те, що у наявності всі ознаки підгалузі у сукупності норм, покликах регулювати відносини нагородовстановлення та застосування, немає, на відміну від інституціональної сукупності норм, покликаних регулювати відносини, пов‘язані із державними нагородами. Як виокремлення предмету правового регулювання, про що вже зазначалося, так і запозичення методів адміністративно-правового регулювання (імперативний, диспозитивний), свідчать на користь інституціональної приналежності відповідної сукупності правових норм до системи адміністративного права України, в т.ч. й із урахуванням тих модифікаційних змін, яких «відчуває» вона в умовах докорінного перегляду її змісту. Саме ці положення бажано використовувати як складову новітнього наукового базису у процесі дотримання принципу науковості під час реалізації нормотворчих ініціатив, пов‘язаних із удосконаленням вітчизняного нагородного 316 законодавства, в т.ч. й у частині засад використання ресурсу державних нагород. Використана література: 1. Питання адміністративного права: Кн. 2 / відпов. за вип. Н.Б. Писаренко. Х.: ООО «Оберіг», 2018. 182 с. 2. Національна правнича дискусія на тему «Система права України: сучасний стан і тенденції розвитку». Право України. 2017. 2017. № 5. С. 9-96. 3. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. К.: Юрінком Інтер, 2011. 576 с.; Загальне адміністративне право: підручник / Гриценко І.С., Мельник Р.С., Пухтицька А.А. та ін.; за заг. ред. І.С. Гриценка. К.: Юрінком Інтер, 2015. 568 с. 4. Майдебура А.М. Конституційно-правовий статус державних нагород в Україні: автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.02. Одеса, 2013. 21 с. 5. Трофимов Е.В. Нагородное дело в Российской Федерации: административно-правовое исследование: автореф. дисс. … д.ю.н.: 12.00.14. Москва, 2013. 48 с. 6. Велика українська юридична енциклопедія: у 20-ти т. Х.: Право, 2016. Т. 3: Загальна теорія права / редкол. О.В. Петришин (голова) та ін.; Нац. акад. правових наук України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ін.-т імені Ярослава Мудрого, 2017. 952 с. 7. Заохочення у службовому праві: навч. посіб. / Н.О. Армаш, Ю.А. Берлач, І.В. Болокан та ін. ; за заг. ред. Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова. К.: Ін Юре, 2017. 360 с. 317 THE USE OF EXPERIMENT IN COGNITIVE-BEHAVIOR THERAPY AND GESTALT-THERAPY KUZO O.B. Candidate of Psychological Sciences Associate Professor of the Department of Psychology Lviv State University of Internal Affairs Lviv, Ukraine KUZO L.I. Candidate of Psychological Sciences Associate Professor Associate Professor of the Department of foreign languages and the culture of professional communication Lviv State University of Internal Affairs Lviv, Ukraine The history of psychology is familiar with a number of experiments, such as associative experiment, the phenomenon of B. Zeigarnyk, S. Shechter's experiments on the significance of cognitive processes in experiencing emotional states, an experiment with Bobo's doll and many others.... However, their purpose is more scientific than psychotherapeutic. In this case, the psychotherapeutic aspects of the experiment are worth dwelling on. It is indisputable that in all psychotherapeutic areas interventions are considered as the main instrument of influence on the human psyche. Obviously, some areas, such as psychoanalysis, gastalt therapy, prefer interventions related to the personality of the therapist, while others, such as cognitive-behavioral therapy, prefer diverse techniques. It should be mentioned that experiment is used as one of the central techniques in both cognitive-behavioral therapy (CBT) and gestalt-therapy (GT). We 318 will try to explore the features of this technique and illustrate the peculiarities of its implementation from the position of these two directions. It must be noted that in the cognitive-behavioral literature the word "experiment" is more common [8], while Gestalt literature uses the term "experimentation" more often [5; 7]. What is the meaning of these two terms? Let's start with the CBT. The working definition of the behavioral experiment given by Bennett-Levy states the following: "Behavioral experiments are defined as planned empirical measures that are based on experiment or observation performed by patients during therapeutic sessions or between them. Their design is directly based on the cognitive formulation of the problem, and their main goal is to get new information that can help: to check the validity of the patient's beliefs about himself, others and the world; build and / or test new, more adaptive persuasions; contribute to the development and verification of cognitive formulation"[8; p. 8]. They can be understood as a peculiar way to explore thoughts through action and observation, to gather more convincing evidence of what persuasion (initial or alternative) is a better (more accurate or useful) view on the situation [1]. To illustrate the use of a behavioral experiment in the CBT, one of the problems is described. DESCRIPTION OF THE FIRST PROBLEM Victoria, 24, is not married, has a boy friend with whom she rarely speaks on Skype, lives with her parents and works. She asked for the therapy with the following complaints: "I am afraid of people, I do not like myself, I am afraid of speeches and I hate boys". Victoria lived in a full family, in her childhood parents set high demands on her; at school she felt inconvenient, a boy she liked, laughed at her because he found out from a classmate that she was fond of him. She was very sensitive to comments and replicas of others. In the process of thorough examination, a social phobia was diagnosed (deep belief "I am no good at all", "I am wild"). Therapeutic goals: 1. To overcome social anxiety. 2. To increase self-esteem. 319 Victoria often blushed on people, she thought for a long time whether she should keep conversation at the very moment, she was worried about her body. When someone spoke on the inconvenient for her subject, she immediately felt embarrassed. She was sure that other people always appreciate the appearance and condemn others. "There are no more people like me: I blush much stronger than other people". There was not a single day that Victoria would go out without a tonic cream. Strong fear of blushing exacerbated anxiety, which, on the contrary, contributed to a greater likelihood of reddening, sweating, etc. Victoria hated the other people's question "Why have you blushed so much?" She thought that she was the only person who was asked such a question so often (later it turned out that it was not so often). Over time it turned out that it is dangerous to blush, because other people will think: "That I am ugly, stupid, uncertain in myself, weak." Although the work was aimed at various aspects of social phobias, self-esteem and relationships, however, we will try to illustrate one of the behavioral experiments of the CBT. At the stage of the experiment planning, the client was asked to help in the development of the question of people‘s reaction to redness in a way it would not be biased but as open / neutral as possible. Two hypotheses were formed: hypothesis A – "If I am blushed, others will think that I am ugly, stupid, unsure of myself, weak" (90%) and hypothesis B – "People may think something completely different". Formulated question ("If a person turns red, does this have an impact on your opinion about her? In what way?"): a) Yes, it does. Such a person is weak, unsure of herself - so I do not want to have much in common with her; b) such a person is weak, uncertain - but this will not affect my attitude to her; c) it may be difficult for her to communicate - I will try to support her and help; d) it may be difficult for her to communicate - but this will not affect my attitude to her; e) your answer option ...) the therapist, along with the client, asked passers-by this question. It turned out that the majority of the interviewed people (15 out of 19) 320 do not attach any importance to blushing, or they consider it rather pretty, and a person as sensitive. At the end of the experiment Victoria was amazed, which helped her to view her own convictions and start forming new ones. Although two hypotheses were conventionally determined, the second hypothesis was very general, thus, in the questionnaire, we concretized it. This experiment can be considered as experiment-study, experiment-observation. The book "Introduction to Cognitive Behavioral Therapy" by D. Westbrook presents a well-submitted registration form for behavioral experiment, which reflects the main stages of the implementation of the experiment in the CBT (see table 1). Table 1 Registration form for behavioral experiment Date Targeted cognition What kind of opinion, assumptions or belief are you checking? Evaluate the belief in cognition (0 – 100 %) Experiment Develop an experiment to test cognition (for example, to be in a situation that you usually avoid, refusing to take precautionary measures, behaving in a new way). Prognosis What do you think will happen? Result What has really happened? What are the results compared to your predictions? What have I learned? What does this mean for your initial assumption / conviction? How much do you believe in it now (0 - 100%)? Do you need to change it? How? The experiment is the core of the method in Gestalt therapy [7]. Its slogan is "not to know why", but "to experiment how" [2; 5]. The client is offered not to limit himself by a story, but to turn his words into action that takes place "here and now". It is believed that psychotherapeutic interventions have meaning only when they are related to the experience that the client reproduces. With the help of the experiment in Gestalt therapy client may experience some problems "here and now" in the 321 relationship with the therapist. The main goal is to increase awareness, to find novelty and creative adaptation in contact. In Gestalt therapy, experiments are often referred to as experimentation and do not include the exercises planned before, but it is closely related to the "acute" and "unfinished situations" of each client. Experiments can be of different order: A) focused on the growth of awareness when the therapist offers to realize his breath or a particular part of the body; B) research of the topic that the client speaks about in a secret form (for example: to bring into action the client‘s newly mentioned metaphor: "I feel as if I carry 5 bags on my back"). In Gestalt therapy, experimentation provides an opportunity to study the limits of the own "I" and methods of constructing a contact [7]. The therapeutic situation should recreate many of the acute situation parameters that has become chronic, but in a new safe and experimental context. This should relieve the client of old answers and contribute to the creation of new answers that would be adapted to the current situation [7]. Therefore, work is more closely connected with inclusiveness in a situation than with an examination of the mental life of one person by another. A good example of an experiment that shows how a therapist can use the situation is the case mentioned in the book by Jean-Marie Robin (2008) "To be in the presence of another: sketches in psychotherapy" [6]. One patient complained that she was tired of the frustration of her children and grandchildren who took possession of her life and drove her into a grave. The therapist using the fact that he has been in the situation has helped the client to realize the following: the burning sun fell on the face of the woman and blinded her. But the woman did not notice this ... It was enough to move the chair a few centimeters away to get rid of the sun, which created a lot of inconveniences ("From field to situation"). Understanding how we can create or participate in creating a situation "here and now" leads to strengthening our abilities in creative adaptation [6; p. 110]. First of all, it's important to note that the gestalt 322 therapist does not work with the behavior or symptom, he will be interested in how a person interacts with the environment. In the typical therapeutic situation, individual or group, one can distinguish the following components: 1) The client describes the actual problem, and the therapist helps him "to engage" and focus on his experiences "here and now". The therapist tries to establish a therapeutic alliance based on the I-You relationship. 2) The therapist offers the client an experiment aimed at developing his creativity, which can help to see the situation in a new way, to release suppressed emotions. The experiment aims to offer the client a new way, different from his "habitual contact" with the environment. It is not possible to predict which "figure" will occur during the development of action. The therapist often becomes an obstetrician of emotions. 3) Assimilation. It is connected with the formation of a connection between what was lived in the safe framework of the therapeutic session and real life. This period of assimilation continues beyond the session [3]. During an experiment in a therapeutic session, it is desirable to get new experience and complete on a "positive note". When we compare the use of the experiment in the CBT and GT, it may seem rather "rough" at certain points, but some hyperbolisation or polarization may help to notice the features that will be discussed. Sounding of the word "experimentation", which is commonly used in the Gestalt literature, seems to be less clear than the "experiment": it has less structure, certainty and predictability. Today, when preparing GPs in the GT, they are encouraged to find their own style (through an experimental search) based on the fundamental principles of the method [2]. If in CBT experiment is typically a cognitive strategy (hypothesis testing), then in GT the main purpose of the experiment is to realize (own reactions, experiences, thoughts, ways of building relationships), gaining new experience. In GT neither the therapist nor the client knows what will happen as a result of the 323 experiment (there are no beliefs of being tested and alternative to them - or rather, they are out of focus), fully open to new experiences. Actually, this type of experiment is described in the CBT as an experiment-discovery (for example: "What will happen if I do X?" - "What happens if I'm more open in conversations with other people? How do I feel? How will they react? ") However, in CBT, there are also such types of experiments as observation- experiments (e.g., to investigate the reaction of people to reddening by questioning them: "If a person is blushing, will this have an effect on your opinion about her?"), which practically does not occur in GT. In GT an experiment is understood as a situation when a person himself "does something", often even without the special purpose of performing "something". Summing up we would note that in the CBT the experiment involves rather a cognitive sphere, in the GT - emotional, often touching the bodily patterns and preverbal experience, when the client's problems are associated with very early worries which reach the stage of development when the language (a word) could not yet symbolize them. If we take into account the role of the therapeutic relationship in the experiment, then in the CBT, this relationship is usually out of the experiment. Of course, it is important that the client trusts the therapist, because his attitude to the very procedure of the experiment and the courage to take risks depends on it. However, the relationship "therapist-client" will not be involved in the experiment itself. Unlike the CBT, in the GT, the relationship "therapist-client" is central to the implementation of the experiment. As a result of the experiment, the client may have different experiences with the therapist (gratitude, insults, anger), as well as the therapist to the client, but it is important that these experiences do not block the channel of awareness of what part of the client / therapist brings to the relationship, which is the connection of this experiment in the physician's office with a real life (rather strong observing Ego is necessary for it). However, when comparing, the common aspects that combine the experiments in the CBT and the GT are distinguished - this is contact with reality, the 324 opportunity through experience to achieve changes and to master the information at the "inner level" easier, improve the quality of life. References: 1. Vestbruk D., Kennerli G., Kirk Dzh. Vstup u kognity`vno-povedinkovu terapiyu. – L`viv : Svichado, 2014. – 420 s. 2. Gy`nger S. Geshtal`t: y`skusstvo kontakta. Novyj opty`my`sty`chesky`j podxod k chelovechesky`m otnosheny`yam. – M. : PER SЭ, 2002. – 320 s. 3. Gonzag M. Geshtal`t-terapy`ya: vchera, segodnya, zavtra. Byt` soboj. – M. : Borges, 2010. – 128 s. 4. Osy`pova A.A. Obshhaya psy`xokorekcy`ya: Uchebnoe posoby`e dlya studentov vuzov. ─ M.: TCz ―Sfera‖, 2001 ─ 512 s. 5. Perlz F. Teory`ya geshtal`t-terapy`y` / F. Perlz, P. Gudmen. – M. : Y`nsty`tut Obshhegumany`tarnyx Y`ssledovany`j, 2001. – 384 s. 6. Roby`n Zh.-M. Byt` v pry`sutstvy`y` drugogo. Эtyudy po psy`xoterpy`y` / Zh.-M. Roby`n. – M. : Y`nsty`tut Obshhegumany`tarnyx Y`ssledovany`j, 2008. – 288 s. 7. Roby`n Zh.-M. Geshtal`t-terapy`ya. / Perevod s franczuz`kogo Y`. Ya. Rozental` pod red. Xlomova D. N., Kedrovoj N. B. – M. : Y`nsty`tut Obshhegumany`tarnyx Y`ssledovany`j, 2007. – 64 s. 8. Bennett-Levy J., Butler G., Fennell M., Hackmann A., Mueller M. & Westbrook D. (2004) The Oxford guide to behavioral experiments in cognitive therapy. Oxford : Oxford University Press. 325 FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE FEATURES OF CYTOKINE TYPE REGULATION THE IMMUNE RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVAR RESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARRESPONSE IN PATIENTS WITH FUNCTION OVARIAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND IAN CYSTS AND INFERTILITYINFERTILITYINFERTILITYINFERTILITY INFERTILITY INFERTILITYINFERTILITYINFERTILITY SHAPOVAL O.S. SHAPOVAL O.S.SHAPOVAL O.S. SHAPOVAL O.S.SHAPOVAL O.S.SHAPOVAL O.S. SHAPOVAL O.S. , doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor,doctor of medicine, associate professor, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology,Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. VORONTSOVA L. doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor, doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor, doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor, doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor, doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor,doctor of medicine, professor, Head of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnost Head of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory DiagnostHead of the Department Clinical Laboratory Diagnosticsicsics SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry SI "Zaporozhye Medical Academy of Postgraduate Education the Ministry Health of Ukraine"Health of Ukraine" Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine" Health of Ukraine" Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine"Health of Ukraine" Zaporozhye, Ukraine Zaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, Ukraine Zaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, UkraineZaporozhye, Ukraine Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The Functional ovarian cysts are quite common in women of reproductive age. The absence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such patiabsence of a single protocol for the management such pati absence of a single protocol for the management such patients, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, ents, a waiting tactic or, on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity on the contrary, administration of hormonal drugs contribute to chronicity the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often the pathological process [2]. Tactics of management patients with infertility often has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long has an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: longhas an aggressive nature: long-term infertility, the preterm infertility, the pre term infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the pre term infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the pre term infertility, the preterm infertility, the preterm infertility, the pre term infertility, the preterm infertility, the pre sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological sence of pathological formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive formations force to resort aggressive - surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3].surgical methods of treatment [2, 3]. surgical methods of treatment [2, 3]. Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology Despite the widespread use of laparoscopy in treatment pathology pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by pelvic organs, excision of the pathological substrate is accompanied by tr aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease aumatization of healthy ovarian tissue, which is further accompanied by a decrease in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential.in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. in ovarian reserve and, accordingly, leads to a decrease reproductive potential. Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, Along with numerous studies of the state hormonal homeostasis, literature still laliterature still laliterature still laliterature still la literature still laliterature still laliterature still la literature still laliterature still laliterature still laliterature still laliterature still laliterature still laliterature still laliterature still lacks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cks data on the state of immune system in patients with ovarian cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences cysts [1, 2, 4]. The existing data do not allow to identify significant differences between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune between the norm and pathology, as well to clearly define type of immune response (Th1, Th2 response (Th1, Th2response (Th1, Th2response (Th1, Th2response (Th1, Th2response (Th1, Th2 response (Th1, Th2response (Th1, Th2 response (Th1, Th2response (Th1, Th2response (Th1, Th2 response (Th1, Th2response (Th1, Th2response (Th1, Th2-typtyptype), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate e), which may be essential for the appointment of adequate 326 therapy [1, 4].therapy [1, 4].therapy [1, 4].therapy [1, 4]. therapy [1, 4].therapy [1, 4]. therapy [1, 4]. therapy [1, 4]. therapy [1, 4].therapy [1, 4].therapy [1, 4]. We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average We examined 40 patients of reproductive age with infertility (average - 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30.31 ± 0.73 years) with functional ovarian cysts that were treated in the 30
