Оптимістичні люди не тільки частіше досягають успіху, у них краще здоров'я і вони живуть довше. Оптимісти вірять, що всі труднощі є тимчасовими і з будь-якої складної ситуації завжди є вихід. Незважаючи на різні перешкоди, вони продовжують рухатися вперед і саме тому досягають мети. Якщо вам подобається таке життя, то чому ж ви ще не стали оптимістом?

Автор теорії свідомого оптимізму М. Селігман, у своїй книзі розповідає, як навчитися бути оптимістами та змінити погляд на світ та своє життя (Селігман, 2018).

Песимістів та оптимістів можна розрізнити за тим, як вони пояснюють події, що з ними відбуваються.

• Стійкість. Оптимісти вважають погані події більш тимчасовими, ніж постійними, і швидко приходять до тями після невдачі. У той час як песимістам потрібно більше часу на відновлення сил, або вони можуть взагалі не оговтатися.
• Генералізація або універсальність. Оптимісти відокремлюють невдачу в одній сфері від інших. Песимісти вважають, що невдача у певній сфері означає невдачу у житті загалом. Оптимісти дозволяють гарній події позитивно впливати на різноманітні сфери їхнього життя, а не тільки на ту, в якій вона сталася.
• Персоналізація. Оптимісти покладають провину за погані події на зовнішні причини, тоді як песимісти звинувачують себе, тому оптимісти загалом більш впевнені у собі. Оптимісти сприймають позитивні події як свою заслугу, тоді як песимісти як випадковий збіг обставин.

Характеристики стилів мислення за М. Селігманом

Оптимізм

Песимізм

Коли людина перебуває в депресії, то мислить песимістично, тобто починає брати на себе більше відповідальності за все, що відбувається, негативне, чого робити не варто. Депресія є логічним продовженням песимізму. Вона є вивченою безпорадністю, коли людина переконана в марності того, що робить, неможливості змінити власе життя накраще. Ті хто перебуває в депресії потребують допомоги, їм знову потрібно вчитися радіти життю.

Сьогодні депресія є поширеним явищем у соціумі через зростання індивідуалізму та зниження суспільного впливу на людину. Свобода вибору тягне за собою масову депресію через максимізацію індивідуальності, яка збігається з ослабленням почуття причетності до суспільства. Песимістичний стиль мислення спонукає нас пояснювати звичайні невдачі причинами, що мають стійкість, універсальність і внутрішню орієнтацію.

М. Селігман пропонує два виходи:

1. Зміна балансу між індивідуальним та соціальним.

2. Використання переваг максимізованої індивідуальності.

Ми повинні мати гнучкий оптимізм, щоб у разі потреби скористатися почуттям реальності, яке швидше властиве песимізму, але при цьому не сильно піддаватися його владі, адже:

«Якщо ми, як усі песимісти, переконані, що завжди самі несемо відповідальність за свою невдачу, нам доведеться зіткнутися з більшими неприємностями, ніж у тому випадку, якби ми вірили у протилежне»

Найбільш дієвий спосіб заперечення негативних переконань - знаходження доказу їхньої хибності. Оптимізм та песимізм є набутими моделями чи реакціями на непрості ситуації. За допомогою запропонованих автором методик можна змінити їх та стати набагато оптимістичніше.

Будьте оптимістами! Психологічна служба КДПУ